Ухвала

від 28.07.2015 по справі 810/1799/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1799/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Ді Сі» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року ТОВ «Укр Ді Сі» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 0000442201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 02.02.2015 № 0000442201.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 17.12.2014 по 23.12.2014 податковим інспектором ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Укр Ді Сі» (код ЄДРПОУ 34578985) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» (код ЄДРПОУ 35690777) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 52 082 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30.12.2014 № 88/10-13-22-05/34578985 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 0000442201, яким ТОВ «Укр Ді Сі» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 65 102 грн., у тому числі 52 082 грн. за основним платежем та 13 020 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено доказів на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 ст. 201 ПК України).

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 23.07.2014 між ТОВ «Укр Ді Сі» (Замовник) та ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 25А, відповідно до п. 1.1 якого виконавець за завданням замовника надає послуги пошуку потенційних орендарів, зацікавлених в оренді об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Тарасівка, вулиця Київська, буд. 1-Б, що належить замовнику на праві приватної власності; надання інформації про діяльність Замовника потенційним орендарям; організація і проведення показів нерухомого майна потенційним орендарям; сприяння в укладенні між потенційним орендарем і Замовником / його афілійованими особами попереднього договору або договору оренди, або будь-якого іншого договору, що гарантує замовнику подальше отримання ним прав використання (заняття) на нерухоме майно.

У пункті 2.1 договору сторони обумовили, що за надання послуг у відповідності до цього договору замовник сплачує виконавцю винагороду, за умови, що Договір оренди був укладений замовником із орендарем, знайденим виконавцем протягом строку дії цього договору, вказаного в п. 3.1. та/або протягом 6 (шести) місяців з дня завершення строку дії цього договору та\або його розірвання.

Розмір винагороди виконавця складає місячний платіж орендної плати нерухомого майна, з урахуванням ПДВ 20%.

Згідно з пунктом 2.3 даного договору, усі належні виконавцю кошти сплачуються замовником одним платежем після оформлення договору оренди, підписання акта приймання-передачі наданих послуг сторонами, упродовж 30 (тридцяти) банківських днів з дати подання виконавцем відповідного рахунку.

Як визначено пунктом 3.1 Договору, укладення між замовником та орендарем договору оренди й отримання платежу (гарантійний внесок/авансовий внесок) вважається моментом виконання виконавцем послуг є підставою для та підписання акта приймання-передачі наданих послуг в порядку та на умовах, вказаних в цьому договорі.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, виконавець зобов'язаний використовувати при здійсненні передбачених цим договором послуг замовника щодо його вимог до потенційних орендарів та інформацію про об'єкт оренди (Додаток 1 до Договору).

Згідно додатку № 1 до договору на надання послуг № 25А від 23.07.2014 «Інформація про об'єкт оренди», таким об'єктом є складські та офісні приміщення, що розташовані в Київській області, Києво-Святошинському р-н, с. Тарасівка, вул. Київській, буд. 1Б, до об'єкту оренди входять складські приміщення (температурний режим до +2 +6 С) -1440 кв.м., складські приміщення (рампа) - 370 кв.м., підсобні приміщення 130 кв.м., офісні приміщення 600 кв.м. (а.с.81).

Також, додатком № 1 визначено вартість складських приміщень від 100,00 грн/кв.м до 150,00 грн/кв.м. в залежності від температурного режиму в приміщеннях та вартість офісних та підсобних приміщень від 90,00 грн./кв.м до 110,00 грн./кв.м. в залежності від розташування.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2014 року на виконання умов цього договору виконавцем були надані позивачеві послуги щодо пошуку орендаря на об'єкт нерухомості загальною вартістю 312 493 грн. 09 коп., з яких ПДВ становить 52 082 грн. 18 коп., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 00000133 від 28.08.2014 (а.с.82).

На підставі договору про надання послуг № 25А від 23.07.2014, ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» було виписано податкову накладну № 12808 від 28.08.2014 на загальну суму 312 493 грн. 09 коп., у тому числі ПДВ 52 082 грн. 18 коп. (а.с.83), яку було отримано позивачем відповідно 28.08.2014, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2014 року.

Сума ПДВ у розмірі 52 082 грн. 18 коп. за накладною № 12808 від 28.08.2014 була включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний період.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наданих послуг ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг», 14.08.2014 ТОВ «Укр Ді Сі» (орендодавець) уклало з ТОВ «Данон» (орендар) договір оренди № 12860, згідно якого орендар приймає в строкове платне користування (оренду), частину нежитлового приміщення загальною площею - 2 464,20 кв.м, план яких наведено в додатку № 1 до договору. Відповідні приміщення розташовані за адресою: Україна, 08161, Києво-Святошинський район, село Тарасівка, вулиця Київська, буд. 1-Б. (а.с.84-105).

Відповідно до пункту 5.1 даного договору, орендна плата сплачується на підставі виставленого рахунку, з урахуванням зміни курсу української гривні до долара США, встановленого НБУ на день виставлення рахунку.

Згідно рядка шостого пункту 5.2 договору, на дату підписання договору орендна плата за один місяць становить 312 493 грн. 09 коп. в тому числі ПДВ - 52 082 грн. 18 коп.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендодавцем у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок орендодавця за перші 6 (шість) місяців оренди приміщення - на протязі 10 календарних днів з моменту підписання договору оренди.

Виконання зазначеного зобов'язання підтверджується випискою по рахунку позивача № 260050104310 з 02.09.2014 по 02.09.2014 (а.с.126).

Об'єкти нерухомого майна, передані в оренду ТОВ «Данон», належать позивачеві на праві власності що підтверджується свідоцтвом про право власності САС №229766 від 10.09.2010, видане виконкомом Тарасівської сільської ради та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» № 27282699 від 10.09.2010 (а.с.107-108).

На підтвердження фактичного виконання договору оренди нежитлового приміщення позивачем були надані: акт приймання-передачі № 1 приміщення в оренду до договору оренди № 12860 від 14.08.2014, акти надання послуг та податкові накладні з жовтня 2014 року по березень 2015 року.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагента позивача було зареєстровано як юридичну особу та платником податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаним вище контрагентом, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 02.02.2015 № 0000442201, яке підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 31.07.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.