Постанова

від 08.06.2015 по справі 812/6/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/6/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Терегері С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Алчевської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 13) про визнання дій незаконними та стягнення розрахунку при звільненні в сумі 3748,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (далі - Управління ДПтСУ в Луганській області, відповідач № 1), в якому просила визнати дії відповідача № 1 по невиплаті нарахованого розрахунку при звільненні незаконними; стягнути з відповідача № 1 нарахований, але не виплачений розрахунок при звільненні в сумі 3748,51 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

02 грудня 2014 року позивача було звільнено з посади спеціаліста - бухгалтера бухгалтерії Алчевської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 13) за власним бажанням. Займаючи цю посаду, вона була державним службовцем, про що зроблено запис до трудової книжки.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» Управління ДПтСУ в Луганській області було фактично та юридично переміщено на підконтрольну Україні територію, а саме - до м. Сєвєродонецька Луганської області.

Згідно з Положенням про Алчевську виправну колонію (№ 13) установа підпорядковується Управлінню ДПтСУ в Луганській області та утримується за рахунок коштів державного бюджету, кошторис якої затверджується ДПтС України. Кошти на утримання засуджених та на виплату заробітної плати перераховувалися Управлінням ДПтСУ в Луганській області на рахунки установи, які були відкриті в УДКСУ м. Алчевська.

У зв'язку з проведенням АТО на території Луганської області УДКСУ м. Алчевська припинило свою діяльність. Виплата заробітної плати проводилася з казначейської служби України за платіжними дорученнями за підписами посадових осіб Управління ДПтСУ в Луганській області. Однак Управління без жодних правових підстав не виплатило позивачу розрахунок при звільненні в сумі 3748,51 грн.

Позивач вважає, що оскільки Управління ДПтСУ в Луганській області припинило виплату заробітної плати працівникам колонії, розрахунок при звільненні, тому саме Управління має бути відповідачем з виплати нарахованого, але невиплаченого розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 06.04.2015 до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУ ДКСУ у Луганській області, відповідач № 2).

Ухвалою суду від 16.04.2015 до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Алчевську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 13) (далі - Алчевська ВК, відповідач № 3).

Позивач у судове засідання не прибула, надала суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача № 1 в судове засідання не прибув, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, та письмові заперечення проти позову, в яких посилається на наступне.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Розділ 6 Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 24, відповідно до якого виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що розташовані на території проведення антитерористичної операції, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням таких особливостей:

1) витрати державного бюджету, в тому числі в частині трансферів з державного бюджету місцевим бюджетам, здійснюється після повернення територій під контроль державної влади;

2) перерахування трансферів місцевим бюджетам, передбачених у законі про Державний бюджет України, здійснюються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

3) за рішенням Президента України, відповідних органів державної влади або їх посадових осіб може запроваджуватися особливий порядок діяльності учасників бюджетного процесу на відповідній території України.

Після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 працівники Алчевської ВК продовжували знаходитися на окупованій території, тому було застосовано Постанову № 595, зупинилося надання коштів Управлінням ДПтСУ в Луганській області, ці кошти було повернуто в Державний бюджет. Позивач у той час знаходилась на окупованій території, куди неможливо було перерахувати кошти згідно законодавства. Документація, що стосується Алчевської ВК, знаходиться на окупованій території. Заробітна плата позивачу Управлінням ДПтСУ в Луганській області не нараховувалась. Проти нарахувань і виплат коштів відповідач № 1 не надає відповіді, оскільки Алчевська ВК діяла як самостійна особа при розрахунку з позивачем.

У подальшому відповідач доповнив свої письмові заперечення. Посилається, що Алчевська ВК не здійснила переміщення з тимчасово неконтрольованої території на території, де органи державної влади України виконують свої повноваження, установа не була включена до Реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів відповідно до п. 2.3 Наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України". Платіжних доручень на отримання фінансування на виплату заробітної плати до органів казначейства та управління з Алчевської ВК не надходило. Вказане стало причиною повернення залишку коштів з рахунків Управління ДПтС України в Луганській області до Державного бюджету України.

На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача № 2 в судове засідання не прибув, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких посилається, що ГУ ДКСУ у Луганській області не має бути відповідачем у вказаній справі. Щодо витребуваних судом документів зазначив, що в платіжному дорученні на виплату заробітної плати розпорядником коштів зазначається загальна сума платежу і його призначення, без зазначення конкретного працівника, якому перераховується заробітна плата. Тому, чи містяться в тому чи іншому платіжному дорученні відповідача зобов'язання на виплату заробітної плати позивачу, відповідачу № 2 не відомо. Така інформація відома лише розпоряднику коштів - Управлінню ДПтСУ в Луганській області. Тому відповідач № 2 просив змінити процесуальний статус ГУ ДКСУ у Луганській області з відповідача на третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі, розглянути справу без його участі.

Представник відповідача № 3 в судове засідання не прибув, повідомити про дату, час і місце розгляду справи засобами поштового зв'язку немає можливості, оскільки згідно з листом в.о. директора ЛД УДППЗ "Укрпошта" від 24 лютого 2015 року № 113 з 07 листопада 2014 року не здійснюється пересилання пошти у Луганській області до/з міст обласного значення: Луганськ, Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханів та населених пунктів, підпорядкованих цим міським радам; д/з населених пунктів у районах: Антрацитівський, Краснодонський, Лутугинський, Перевальський, Свердловський, Слов'яносербський. Повідомлення про розгляд справи було розміщено на офіційному веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду (http://adm.lg.court.gov.ua).

Дослідивши письмові докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера бухгалтерії Алчевської виправної колонії Управління ДПтСУ в Луганській області (№ 13) та була державним службовцем, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача (арк. справи 19-21). Наказом Алчевської ВК від 02.12.2014 № 74 о/с позивача було звільнено з займаної посади за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) (арк. справи 7). Згідно з даним наказом невикористана відпустка ОСОБА_1 складає 44 календарних дні.

Згідно з довідкою від 02.12.2014 № 77, виданою Алчевською ВК, заборгованість по заробітній платні ОСОБА_1 за період з жовтня по грудень 2014 року склала в загальній сумі 4848,36 грн., у тому числі за грудень 2014 року - 4848,36 грн. (компенсація за невикористану відпустку - 4848,36 грн.), всього до видачі - 3748,51 грн. (арк. справи 8).

При вирішенні спору по суті суд керується наступним.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом установлено, що станом на день розгляду справи залишається не погашеною заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 в розмірі 3748 грн. 51 коп.

Посилання відповідача на положення пункту 2 Тимчасового порядку

фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 (далі - Тимчасовий порядок), суд до уваги не бере з огляду на наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 у справі №№ 826/18826/14 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 у справі № 826/18826/14 залишено без змін.

Таким чином, положення пункту 2 вказаного Тимчасового порядку не тягне жодних правових наслідків, у тому числі щодо нездійснення фінансування бюджетних установ.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на пункт 24 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, відповідно до якого встановлено особливості виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що розташовані на території проведення антитерористичної операції, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 24 згідно з Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014, який не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки такі правовідносини виникли до внесення вказаних змін.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості в розмірі 3748,51 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується довідкою від 02.12.2014 № 77, виданою Алчевською ВК. Доказів того, що зазначена сума не відповідає дійсності, відповідачами суду не надано.

Щодо посилань позивача на те, що сума заборгованості підлягає стягненню з Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області суд зазначає наступне.

Як установлено судом, позивач перебувала в трудових відносинах безпосередньо з Алчевською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 13).

Згідно з підпунктом 15 пункту 4 Положення про Алчевську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 13), затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби України від 27.04.2012 № 267 (далі - Положення), Алчевська ВК є розпорядником коштів державного бюджету третього ступеня, передбачених на утримання Державної кримінально-виконавчої служби України, та коштів, одержаних від виробничо-господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 18 пункту 4 Положення Алчевська ВК здійснює згідно з чинним законодавством оплату праці, виплату встановлених компенсацій та пільг персоналу виправної колонії та засудженим.

За підпунктом 22 пункту 4 Положення Алчевська ВК проводить роботу з кадрами, здійснює їх добір та розстановку.

Відповідно до пункту 8 Положення начальник виправної колонії у встановленому порядку призначає на посади, переміщує та звільняє персонал виправної колонії, що належать до номенклатури установи, а також уносить керівництву управління пропозиції щодо присвоєння йому спеціальних звань.

Згідно з пунктом 15 Положення виправна колонія є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах казначейської служби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Алчевська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 13) є самостійною юридичною особою (арк. справи 38-40).

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до частини 3 статті 96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язання її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

На підставі викладеного, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача, стягнувши на користь позивача заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3748,51 грн. з Алчевської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 13).

Що стосується позовних вимог про визнання дій відповідача № 1 по невиплаті заробітної плати незаконними, суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Як установлено судом, відповідач № 1 не здійснював нарахування та виплату заробітної плати позивачу. Обов'язок нарахування та виплати заробітної плати своїм працівникам покладено на Алчевську ВК. Неправомірності в діях відповідача № 1 щодо виплати заробітної плати та компенсації за дні невикористаної відпустки позивачу судом не встановлено.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Алчевської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 13) про визнання дій незаконними та стягнення розрахунку при звільненні в сумі 3748,51 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Алчевської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 13) (94203, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Матросова, буд. 23, ід. код 08562750) на користь ОСОБА_1 (94200, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3748 грн. 51 коп. (три тисячі сімсот сорок вісім грн. 51 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 червня 2015 року.

Суддя І.О. Свергун