Постанова

від 31.03.2015 по справі 814/159/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

31 березня 2015 року справа № 814/159/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Єнтіна А.П., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Фудпромсервіс", вул. Колодязна, 10, кв. 116, м. Миколаїв,54003

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв,54030

проскасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.14р. № 0023952208, № 0023942208, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Фудпромсервіс" (далі-позивач, ПП "Фудпромсервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 24.12.2014р. №0023942208, №0023952208. Мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентами не відповідають дійсності.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, суд дійшов наступного.

В період з 24.10.2014 р. по 30.10.2014 р. ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Фудпромсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 38506097) за період травень-червень 2013 року, ПП «ПК «УНІТЕК» (код ЄДРПОУ 38385492) за період липень-вересень 2013 року, ПП «ТК «АСТОРІЯ» (код ЄДРПОУ 38866261) за період липень 2014 року та контрагентами-покупця.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №909/14-03-22-08/20911844 від 06.11.2014р. (далі - Акт перевірки).

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 24.12.2014р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0023952208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 211240 грн. (основний платіж - 168992 грн., штрафні (фінансові) санкції - 42248 грн.);

- №0023942208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток загальну суму 303917,50 грн. (основний платіж - 243134 грн., штрафні (фінансові) санкції - 60783,50 грн.).

Висновки податкового органу обґрунтовані тим , що операції між позивачем та ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ», ПП «ПК «УНІТЕК», ПП «ТК «АСТОРІЯ» здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності.

До таких висновків, ДПІ дійшла в результаті перевірки первинної документації, наданої позивачем по взаємовідносинам з контрагентами та використовуючи висновки:

- акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18.09.2013 р. №1459/26-57-22-02-09/38506097 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 р. по 30.06.2013 р.", відповідно до якого встановлено, що підприємство та його посадові особи за даною адресою відсутні, про що складено акт не встановлення місцезнаходження ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ» від 05.09.2013 р. №59/26-57-22-09/38506097.

- довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.01.2014 р. №50/20-30-22-8385492 "Про проведення зустрічної звірки ПП «ПК «УНІТЕК» в якій зазначено, що на момент перевірки підприємство перебуває в стані переходу до іншої ДПІ".

- акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 р. №2096/26-55-22-07/38866261 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТК «АСТОРІЯ щодо підтвердження господарських відносин за період 01.03.2014 р. по 31.07.2014 р.", відповідно до якого встановлено, що підприємство відсутнє за місцем реєстрації на час проведення перевірки.

Відповідно до п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковим кодексом України чітко визначено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, та вимоги до підтвердження даних, зазначених у податковій звітності. Так, згідно до ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби такими підставами є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом чи іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже суд звертає увагу, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства позивачем. Такої думки притримується Вищий адміністративний суд України в постанові по справі № К/800/41631/13 від 27.02.2014 року.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів-постачальників, фінансова звітність контрагентів, які використовувалися при складанні акту перевірки позивача, не належать до первинних документів, тому висновок акту перевірки про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками - є безпідставним та зробленим з порушенням п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок.

Також, суд зазначає, що позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання господарських операцій з ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ», ПП «ПК «УНІТЕК», ПП «ТК «АСТОРІЯ».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, позивачем надано суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача та відповідність наданих документів вимогам податкового законодавства.

Так, судом було досліджено наступні докази щодо підтвердження реальності правочинів між позивачем та ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ» (Постачальник), між якими укладено договір на постачання (купівлі-продажу) продукції від 30.04.2013 р. №16/4.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем надані податкові накладні: від 03.05.2013 р. №34, від 06.05.2013 р. №79, від 07.05.2013 р. №94, від 05.06.2013 р. №118; видаткові накладні: від 03.05.2013 р. №030501, від 06.05.2013 р. №060501, від 07.05.2013 р. №070501, від 05.06.2013р. №050604, рахунок-фактура: від 03.05.2013 р. №ОТ-0000070, від 06.05.2013 р. №ОТ-0000071, від 07.05.2013 р. №ЩТ-0000076, від 03.06.2013 р. №ОТ-0000134, витяги по руху коштів на кореспондентському рахунку в ПАТ «Банк Національний кредит», витяги з 631 рахунку за травень, червень 2013 р., докази реалізації отриманих ТМЦ ПАТ «САН Інбев Україна» та ПАТ «Карлсберг Україна».

Щодо підтвердження реальності правочинів між позивачем та його контрагентом ПП «ПК «УНІТЕК», то судом було встановлено, що між ними укладено договір на постачання (купівлі-продажу) продукції від 30.05.2013 р. №31/5-1.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем надані податкові накладні: від 01.07.2013 р. №6, від 02.07.2013 р. №8, від 03.07.2013 р. №10, від 04.07.2013 р. №12, від 05.07.2013 р. №14, від 08.07.2013 р. №16, від 01.08.2013 р. №1, від 02.08.2013 р. №2, від 05.08.2013 р. №3, від 06.08.2013 р. №16, від 07.08.2013 р. №18, від 08.08.2013 р. №19, від 09.08.2013 р. №22, видаткові накладні: від 01.07.2013 р. №10701, від 02.07.2013 р. №20701, від 03.07.2013 р. №30701, від 04.07.2013 р. №40701, від 05.07.2013 р. №50701, від 08.07.2013 р. №80701, від 01.08.2013 р. №010801, 02.08.2013 р. №020801, від 05.08.2013 р. №050801, від 06.08.2013 р. №060801, від 07.08.2013 р. №070801, від 08.08.2013 р. №080801, від 09.08.2013 р. №090801, рахунки-фактури: від 01.07.2013 р. №УН-0000017, від 02.07.2013 р. №УН-0000018, від 03.07.2013 р. № УН-0000019, від 04.07.2013 р. № УН-0000020, від 05.07.2013 р. № УН-0000021, від 08.07.2013 р. № УН-0000022, від 01.08.2013 р. № УН-0000038, від 02.08.2013 р. № УН-0000039, від 05.08.2013 р. № УН-0000040, від 06.08.2013 р. № УН-0000050, від 07.08.2013 р. № УН-0000051, від 08.08.2013 р. № УН-0000052, від 09.08.2013 р. № УН-0000053, витяги по руху коштів на кореспондентському рахунку в ПАТ «Банк Національний кредит», докази реалізації отриманих ТМЦ ПАТ «САН Інбев Україна» та ПАТ «Карлсберг Україна».

Судом було досліджено наступні докази щодо підтвердження реальності правочинів між позивачем та ПП «ТК «АСТОРІЯ», а саме між ними був укладений договір на постачання (купівлі-продажу) продукції від 27.06.2014 р. №28/27.06.14.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем надані податкові накладні: від 08.08.2014 р. №57, від 04.08.2014 р. №19, від 06.08.2014 р. №34, від 01.07.2014 р. №9, від 02.07.2014 р. №11, від 03.07.2014 р. №23, від 05.07.2014 р. №37, від 11.07.2014 р. №86, від 14.07.2014р. №111, від 21.07.2014 р. №158., видаткові накладні: від 08.08.2014 р. №1298, від 04.08.2014 р. №1296, від 06.08.2014 р. №1297, від 01.07.2014 р. №1088, від 02.07.2014 р. №1089, від 03.07.2014 р. №1090, від 05.07.2014 р. №1091, від 11.07.2014 р. №1092, від 14.07.2014 р. №1093, від 21.07.2014 р. №1094., рахунки-фактури від 08.08.2013 р. №1492, від 04.08.2013 р. №1490, від 06.08.2013 р. №1491, від 06.07.2014 р. №1229, від 02.07.2014 р. №1230, від 03.07.2014 р. №1231, від 05.07.2014 р. №1232, від 11.07.2014 р. №1233, №1234, від 21.07.2014 р. №1235, витяги по руху коштів на кореспондентському рахунку в ПАТ «Банк Національний кредит», витяги з 631 рахунку за липень, серпень 2014 р., докази реалізації отриманих ТМЦ ПАТ «САН Інбев Україна» та ПАТ Пивобезалкогольний комбінат «Радомишль Україна».

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Що стосується посилань ДПІ на ненадання позивачем ТТН, суд не приймає їх до уваги та вважає безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а є документами, які регламентують взаємовідносини тільки перевізника та замовника як учасників транспортного процесу. В будь-якому разі, відсутність ТТН, неправильне їх заповнення не може бути свідченням безтоварності операцій, оскільки вказує лише на дотримання чи порушення суб'єктом господарювання правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з додержанням вимог податкового законодавства. Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, висловлених, зокрема, в ухвалі від 08.04.2013 р. по справі № К/9991/34831/12, ухвалі від 22.05.2013 р. по справі К/9991/10729/12.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 статті 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 статті 138 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Таким чином, відповідачем не надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24.12.2014р. №0023942208.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24.12.2014р. №0023952208.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 909,69 грн. з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Фудпромсервіс"(код ЄДРПОУ 20911844).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна