Ухвала

від 13.10.2015 по справі 814/159/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/159/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А.П. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фудпромсервіс» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Фудпромсервіс» (далі ПП «Фудпромсервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 24.12.2014р. №0023942208, №0023952208.

В обґрунтування своїх позовних вимоги позивач зазначав, що висновки податкового органу, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентами не відповідають дійсності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року позов - задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 24.10.2014р. по 30.10.2014р. ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Фудпромсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 38506097) за період травень-червень 2013 року, ПП «ПК «УНІТЕК» (код ЄДРПОУ 38385492) за період липень-вересень 2013 року, ПП «ТК «АСТОРІЯ» (код ЄДРПОУ 38866261) за період липень 2014 року та контрагентами-покупця.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №909/14-03-22-08/20911844 від 06.11.2014р., на підставі якого відповідачем 24.12.2014р. прийняті податкові повідомлення-рішення: №0023952208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 211 240 грн. (основний платіж - 168 992 грн., штрафні (фінансові) санкції - 42 248 грн.); №0023942208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток загальну суму 303 917,50 грн. (основний платіж - 243 134 грн., штрафні (фінансові) санкції - 60 783,50 грн.).

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ», ПП «ПК «УНІТЕК», ПП «ТК «АСТОРІЯ» здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності.

До вказаних висновків, податковий орган дійшов в наслідок перевірки наданої позивачем первинної документації та використовуючи данні актів перевірки інших податкових органів, а саме: акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18.09.2013р. №1459/26-57-22-02-09/38506097 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013р. по 30.06.2013р.», відповідно до якого встановлено, що підприємство та його посадові особи за даною адресою відсутні, про що складено акт не встановлення місцезнаходження ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ» від 05.09.2013р. №59/26-57-22-09/38506097; довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.01.2014р. №50/20-30-22-8385492 «Про проведення зустрічної звірки ПП «ПК «УНІТЕК» в якій зазначено, що на момент перевірки підприємство перебуває в стані переходу до іншої ДПІ»; акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 р. №2096/26-55-22-07/38866261 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТК «АСТОРІЯ щодо підтвердження господарських відносин за період 01.03.2014р. по 31.07.2014р.», відповідно до якого встановлено, що підприємство відсутнє за місцем реєстрації на час проведення перевірки.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до суду копії первинних документів відповідають вимогам податкового законодавства та підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами у перевіряє мий період, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки перевіркою ПП «Фудпромсервіс» не встановлено придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств-постачальників за період травень-вересень 2013 року, липень 2014 року та подальшої реалізації контрагентам-покупцям.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 ст. 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4,138.6-138.9, пп.пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5,138.10.6 п.138.10, п.п.138.11,138.12 цієї статті, п.140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ст. 138 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами п.198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2013р. між позивачем та ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ» (Постачальник) було укладено договір на постачання (купівлі-продажу) продукції за №16/4.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані податкові накладні: від 03.05.2013р. №34, від 06.05.2013р. №79, від 07.05.2013р. №94, від 05.06.2013р. №118; видаткові накладні: від 03.05.2013р. №030501, від 06.05.2013р. №060501, від 07.05.2013р. №070501, від 05.06.2013р. №050604, рахунок-фактура: від 03.05.2013р. №ОТ-0000070, від 06.05.2013р. №ОТ-0000071, від 07.05.2013р. №ЩТ-0000076, від 03.06.2013р. №ОТ-0000134, витяги по руху коштів на кореспондентському рахунку в ПАТ «Банк Національний кредит», витяги з 631 рахунку за травень, червень 2013р., докази реалізації отриманих ТМЦ ПАТ «САН Інбев Україна» та ПАТ «Карлсберг Україна».

30.05.2013р. між позивачем та його контрагентом ПП «ПК «УНІТЕК» було укладено договір на постачання (купівлі-продажу) продукції за №31/5-1.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані податкові накладні: від 01.07.2013р. №6, від 02.07.2013р. №8, від 03.07.2013р. №10, від 04.07.2013р. №12, від 05.07.2013р. №14, від 08.07.2013р. №16, від 01.08.2013р. №1, від 02.08.2013р. №2, від 05.08.2013р. №3, від 06.08.2013р. №16, від 07.08.2013р. №18, від 08.08.2013р. №19, від 09.08.2013р. №22, видаткові накладні: від 01.07.2013р. №10701, від 02.07.2013р. №20701, від 03.07.2013р. №30701, від 04.07.2013р. №40701, від 05.07.2013р. №50701, від 08.07.2013р. №80701, від 01.08.2013р. №010801, 02.08.2013р. №020801, від 05.08.2013р. №050801, від 06.08.2013р. №060801, від 07.08.2013р. №070801, від 08.08.2013р. №080801, від 09.08.2013р. №090801, рахунки-фактури: від 01.07.2013р. №УН-0000017, від 02.07.2013р. №УН-0000018, від 03.07.2013р. № УН-0000019, від 04.07.2013р. № УН-0000020, від 05.07.2013р. № УН-0000021, від 08.07.2013р. № УН-0000022, від 01.08.2013р. № УН-0000038, від 02.08.2013р. № УН-0000039, від 05.08.2013р. № УН-0000040, від 06.08.2013р. № УН-0000050, від 07.08.2013р. № УН-0000051, від 08.08.2013р. № УН-0000052, від 09.08.2013р. № УН-0000053, витяги по руху коштів на кореспондентському рахунку в ПАТ «Банк Національний кредит», докази реалізації отриманих ТМЦ ПАТ «САН Інбев Україна» та ПАТ «Карлсберг Україна».

27.06.2014р. між позивачем та ПП «ТК «АСТОРІЯ», був укладений договір на постачання (купівлі-продажу) продукції за №28/27.06.14.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані податкові накладні: від 08.08.2014 р. №57, від 04.08.2014 р. №19, від 06.08.2014 р. №34, від 01.07.2014 р. №9, від 02.07.2014 р. №11, від 03.07.2014 р. №23, від 05.07.2014 р. №37, від 11.07.2014 р. №86, від 14.07.2014р. №111, від 21.07.2014 р. №158., видаткові накладні: від 08.08.2014 р. №1298, від 04.08.2014 р. №1296, від 06.08.2014 р. №1297, від 01.07.2014 р. №1088, від 02.07.2014 р. №1089, від 03.07.2014 р. №1090, від 05.07.2014 р. №1091, від 11.07.2014 р. №1092, від 14.07.2014 р. №1093, від 21.07.2014 р. №1094., рахунки-фактури від 08.08.2013 р. №1492, від 04.08.2013 р. №1490, від 06.08.2013 р. №1491, від 06.07.2014 р. №1229, від 02.07.2014 р. №1230, від 03.07.2014 р. №1231, від 05.07.2014 р. №1232, від 11.07.2014 р. №1233, №1234, від 21.07.2014 р. №1235, витяги по руху коштів на кореспондентському рахунку в ПАТ «Банк Національний кредит», витяги з 631 рахунку за липень, серпень 2014 р., докази реалізації отриманих ТМЦ ПАТ «САН Інбев Україна» та ПАТ Пивобезалкогольний комбінат «Радомишль Україна».

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися та тягнуть настання реальних правових наслідків.

Посилання апелянта на акти перевірок інших податкових органів щодо контрагентів позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки по суті є актом про неможливість з'ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, а відтак такий акт виключає можливість викладення в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків.

Судова колегія не приймає до уваги посилання податкового органу на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних або неправильне їх заповнення не може бути свідченням безтоварності операцій, а вказує лише на порушення суб'єктом господарювання правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з додержанням вимог податкового законодавства.

Слід також зазначити, що підставою для отримання податкової вигоди платником податку є подання до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством.

Якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах, ця податкова вигода повинна бути отримана платником податку.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами вказаних вище договорів роботи, послуги контрагентами позивача - ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ», ПК «Унітек», ПП «ТК «Асторія» - на користь ПП «Фудпромсервіс» не виконано.

Якщо податковий орган ставить під сумнів оподатковувану операцію, то для притягнення до відповідальності платника податків, на думку колегії суддів, він повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена податковими накладними, виписаними» ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ», ПК «Унітек», ПП «ТК «Асторія» з дотриманням вимог п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано суду першої інстанції, а також під час апеляційного розгляду справи, будь-яких належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі ПП «Фудпромсервіс» податкових накладних, не були зареєстровані у визначеному законом порядку платниками податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок акту перевірки №909/14-03-22-08/20911844 від 06.11.2014р. про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками - є необґрунтованим, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 21.12.2014р. №0023952208, №0023942208 винесено ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв