Ухвала

від 02.06.2015 по справі 126/4185/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 126/4185/14-ц Провадження № 22-ц/772/1461/2015Головуючий в суді першої інстанції Губко В. І. Категорія 47Доповідач Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Якименко М.М.

суддів: Стеблюк Л.П., Іващука В.А.

при секретарі Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта» про визнання договору оренди землі недійсним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 02.03.2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 02.03.2015 року в задоволені позовів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта» про визнання договору оренди землі недійсним, що були об'єднані судом в одне провадження, було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням представник позивачів ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог кожного з позивачів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В свою чергу відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам як процесуального, так і нормам матеріального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення районного суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачів, їх представника, відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів пеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 від 20.05.2015 року, є власницею земельної ділянки загальною площею 4.1110 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно із договором оренди землі від 29.05.2008 року ОСОБА_2 передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач ОСОБА_3, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_3 від 20.05.2008 року, є власником земельної ділянки загальною площею 2,8227 га з кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно із договором оренди землі від 29.05.2008 року ОСОБА_3 передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування належну позивачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_5 від 20.05.2008 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 5.2814 га з кадастровим номером НОМЕР_6, яка розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За договором оренди землі від 05.08.2010 року позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_7 від 22.05.2008 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010885800183 ОСОБА_5 є власником земельної ділянки загальною площею 2,8228 га з кадастровим номером НОМЕР_8, яка розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно із договором оренди землі без номеру та місця його складання від 29.05.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачі вказували на те, що договори оренди землі є недійсними, оскільки їх зміст суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, в них відсутні істотні умови договору, які визнані Законом обов'язковими, а саме: умови збереження стану об'єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, та відповідачем порушуються умови вищевказаних договорів. Відповідачем внаслідок тривалого використання земель проводяться роботи, які погіршують стан ґрунту та в подальшому можуть призвести до зниження їх родючості.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", в редакції, яка діяла на час укладення договорів оренди землі між ПСП "Еліта" та позивачами, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі були: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Судом також встановлено, що спірні договори зареєстровані у встановленому законом порядку, і, як правильно зробив висновок районний суд, підтверджує їх законність і дотримання вимог закону при їх укладенні. До договорів, як це вбачається із наданих реєстраційних документів, долучено додатки, які визначені Законом та є його невід'ємною їх частиною. Зокрема: надано копії державних актів з описом меж; плани та схеми земельних ділянок; кадастрові плани, акти погодження меж землекористування.

Учасниками спору в ході судового розгляду справи було визнано, підтверджено та не оспорено, що сторони договори оренди підписали особисто, зауважень не подавали. Позивачі, відповідно до умов договору, отримували орендну плату від ПСП "Еліта" у натуральній та грошовій формі щороку, що, як вказав суд, свідчить про двостороннє виконання даних договорів.

Не заперечувалась дана обставина і в апеляційній інстанції.

Заперечуючи позовні вимоги відповідачем було надано матеріали моніторингу та еколого-агрохімічної паспортизації сільськогосподарських угідь за 2013 рік, з яких вбачається, що стан ґрунтів, які використовує дане підприємство є задовільним.

Приймаючи до уваги те, що позивачі, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надали відповідних доказів на підтвердження факту погіршення стану землі, внаслідок її використання орендарем, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги дану обставину.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на відсутність в договорах оренди такої істотної умови, як "умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки", оскільки така умова була визнана обов'язковою після укладення договорів оренди, оскільки статтю 15 Закону України "Про оренду землі" було доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом N 509-УІ (509-17 ) від 16.09.2008 року.

Позивач ОСОБА_4, наполягаючи на позові, зазначав, що в укладеному між ним та ПСП "Еліта" договорі від 05.08.2010 року відсутня така істотна умова, як "умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки". Однак, як встановлено судом, на даний час його земельна ділянка у заставу не передавалась та не вносилась до статутного фонду, в зв'язку з чим, як правильно зазначив суд, права позивача не порушені.

Судом встановлено, що умови збереження стану об'єкта оренди, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, на відсутність яких посилаються позивачі, то дані умови частково висвітлені у п. 5.1 договору, де вказано, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду; в п. 7.1.2 врегульовано питання дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів; п. 10.4 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин або подій, настання яких сторони неспроможні були передбачити.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України захист права судом здійснюється виключно за наслідками встановлення судом порушення права особи, яка звернулась за захистом. Аналогічну правову позицію містить диспозиція ч.1ст. 15 ЦПК України , яка визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачами та їх представником не було зазначено, у чому саме полягає порушення прав позивачів з боку відповідача та, відповідно, не доведено самого факту такого порушення .

Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи факту порушення права ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом встановлено не було, суд прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовів.

З таким висновком погоджується і судова колегія.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки останні ґрунтуються на повно з'ясованих обставинах справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 02.03.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: