Рішення

від 17.02.2015 по справі 910/28505/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015Справа №910/28505/14

За позовом Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України (просп. Палладіна, 34, м. Київ, 03680)

до фізичної особи-підприємця Богданова Олександра Миколайовича (вул. Туполєва, 16-Г, кв. 86, м. Київ, 04128)

про стягнення 4025,36 грн.

Суддя Селівон А.М.

при секретарі судового засідання Марченко С.П.

представники:

від позивача - Михайленко І.В. (дов. № 01-6/44 від 22.01.2015);

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Богданова Олександра Миколайовича про стягнення 9 647,84 грн. заборгованості, 811,08 грн. індексації (згідно з п. 3.7), 824,96 грн. пені, 2 389,32 грн. штрафу, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ, організацій та підприємств НАН України № 13/0013 від 01.09.2013 в частині сплати орендної плати та відшкодування комунальних платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9 647,84 грн., за наявності якої позивачем нараховано індексацію, пеню та штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2014 порушено провадження у справі № 910/28505/14 та призначено до розгляду на 27.01.2015.

Ухвалою суду від 27.01.2015 р. розгляд справи відкладався на 17.02.15р.

У судові засідання 27.01.15 р. та 17.02.15р. з'явився уповноважений представник позивача. Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 27.01.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032949367.

Доказів отримання відповідачем копії ухвали про відкладення розгляду справи від 14.02.15 р. станом на час проведення судового засідання 17.02.15 р. судом не отримано.

Судом здійснено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032952732, згідно якого станом на 17.02.15 р. вказане поштове відправлення відправлено до відділення поштового зв'язку «КИЇВ 128» та не вручене під час доставки.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 27.01.15 р. позивачем через канцелярію суду подані клопотання № 01-6/43 від 22.01.2015 та № 01-6/51 від 23.01.2015 про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Серед долучених до клопотання № 01-6/51 від 23.01.15 р. документів міститься, зокрема, заява № 01-6/52 від 23.01.2015 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості в частині основного боргу в сумі 9647,84 грн. просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4025,36 грн. (824,96 грн. пені, 811,08 грн. інфляційних нарахувань та 2389,32 грн. штрафу) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., інші вимоги залишити без змін.

Суд зазначає, що позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду і в якій може бути об'єднано кілька вимог (ст.58 ГПК України). Під позовною вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, у даній справі № 910/28505/14 одними із самостійних позовних вимог було стягнення 9557,29 грн. орендної плати та відшкодування 90,55 грн. комунальних платежів, стягнення 811,08 грн. інфляційних нарахувань, 824,96 грн. пені та 2389,32 грн. штрафу.

Водночас, із заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що позивач зменшив позовні вимоги, зокрема, за рахунок 9557,29 грн. орендної плати та відшкодування 90,55 грн. комунальних платежів.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Оскільки під зменшенням розміру позовних вимог закон розуміє зміну кількісних показників в яких виражається певна вимога, тому зменшення позовних вимог про стягнення орендної плати та відшкодування комунальних платежів могло б бути виражене виключно у зменшенні розміру цих вимог, що не є тотожним не підтриманню їх взагалі, оскільки такі дії свідчать про повну відмову від заявлених позовних вимог.

Отже, виходячи зі змісту вказаної заяви про зменшення розміру позовних вимог та поданої позовної заяви, зважаючи на той факт, що частина позовних вимог (пеня, інфляційні нарахування та штраф) залишається і щодо неї здійснюється подальший судовий розгляд, враховуючи, що позивач розпорядився своїм процесуальним правом і зменшив до нуля, тобто фактично відмовився від вимог про стягнення орендної плати та відшкодування комунальних платежів способом їх повного не підтримання в заяві про зменшення розміру позовних вимог, в судовому засіданні 27.01.14 р. судом розцінено подану 23.01.14 р. заяву позивача № 01-6/52 від 23.01.15 р. про зменшення розміру позовних вимог як заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення орендної плати та відшкодування комунальних витрат.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.01.15 р. через канцелярію суду 23.01.15 р. позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені..

Також до початку судового засідання 12.02.15 р. через відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи. Подане клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Документи, витребувані ухвалами суду від 22.12.14 р. та 27.01.15 р., позивачем надані суду не у повному обсязі, відповідачем не надані.

Від відповідача заяв і клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Про поважні причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 17.02.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (про відмову від частини позовних вимог).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 вересня 2013 року між Інститутом геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка Національної академії наук України (орендодавець за договором, позивач у справі) та фізичною особою - підприємцем Богдановим Олександром Миколайовичем (орендар за договором, відповідач у справі) був укладений Договір оренди № 13/0013 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ, організацій та підприємств НАН України (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно кімнату № 433 площею - 23,40 кв. м. (далі - майно), розміщене за адресою: 03680, м. Київ, пр-т Палладіна, 34, на 4-му поверсі лабораторного корпусу, що перебуває на балансі позивача, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна (актом оцінки) і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 01.09.13 р. 109980,00 грн.. Майно передане в оренду з метою використання під офіс (п.1.2 Договору).

Статтями 2 - 10 Договору сторони обумовили умови передачі орендованого майна орендарю, орендну плату, використання амортизаційних відрахувань і відновлення орендованого майна, обов'язки та права орендаря і орендодавця, відповідальність сторін, строк чинності, умов зміни та припинення договору тощо.

Згідно п.10.1 Договору цей договір укладено строком на 3 роки та діє з 01.09.13 р. по 31.12.15 р. включно.

Додатковою угодою № 2 до Договору від 08.09.14 р. сторони досягли взаємної згоди та встановили термін дії Договору до 30.09.14 р..

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 Цивільного кодексу України.

Договір оренди відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Водночас, оскільки орендоване майно є державною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1 та 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

У відповідності до частини 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За умовами п.2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акту приймання-передачі Майна.

Пунктом 7.1 Договору передбачений обов'язок орендодавця передати орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором, а у разі оренди Майна на строк не менше ніж три роки - після державної реєстрації Договору.

Відповідно до п. 1.3.Договору стан майна на момент укладення договору (потребує / не потребує поточного або капітального або поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання- передачі за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря.

Як зазначено в п.2.2. Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це Майно, розпорядження ним. Орендар не має права викупу орендованого Майна. Власником Майна залишається держава, органом управління - НАН України. Орендар лише користується ним протягом строку оренди.

Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору оренди № 13/0013 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ, організацій та підприємств НАН України від 01.09.13 р., на час його підписання з боку Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка Національної академії наук України (орендодавець за договором, позивач у справі) та фізичної особи - підприємця Богданова Олександра Миколайовича відсутні.

Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідно до умов Договору позивачем за Актом приймання-передачі площь, що орендуються за договором № 13/0013 від 01.09.13 р., який підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем і скріплено печатками сторін, вказане приміщення передано ФОП Багданову О.М. в строкове платне користування, приміщення забезпечене теплом, електроенергією та знаходиться в доброму стані.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Згідно частин 1 та 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 5.4. Договору оренди орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим Договором.

У відповідності до п.п.3.1, 3.2 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 р. № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - вересень 2013 р. за всю орендовану площу 1719,90 грн. та ПДВ 343,98 грн., всього 2063,88 грн..

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.4 Договору сторонами погоджено, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Окрім того, 01 квітня 2014 р. між сторонами у відповідності до п.3.1 Договору укладений Договір №13/0013-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання

нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір відшкодування витрат), за умовами п.1.1. якого балансоутримувач - Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Палладіна, 34, загальна площа Лабораторного корпусу 11699,4 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за цим Договором.

Згідно п.2.2.3 вказаного Договору відшкодування витрат орендар не пізніше 10 числа-місяця, наступного за звітним зобов'язується отримати рахунки та внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, яка утримує будівлю), за санітарне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю.

Відповідно до п.5.1 Договору на відшкодування комунальних витрат його укладено строком на 1 рік, і діє з 01.04.14 р. по 31.12.14 р. включно.

Додатковою угодою № 1 від 08.09.14 р. до вказаного Договору сторони встановили строк його дії до 30.09.14 р..

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з вимогами ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

Як визначено в п. 10.3 Договору зміни до умов цього Договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін. Попередження про розірвання Договору за ініціативою однієї із Сторін повинно бути надано іншій Стороні не пізніше як за місяць. До дня розірвання Договору орендар зобов'язаний повністю сплатити орендодавцю всі платежі за цим Договором (п.10.6 Договору).

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, 29 серпня 2014 року відповідач направив на адресу позивача лист із проханням про розірвання Договору з 01.10.2014 року.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п.10.11. Договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення Майна покладається на Орендаря.

В подальшому орендоване приміщення було повернуто відповідачем позивачеві за актом від 01.10.14 р. приймання - передачі площ по договору оренди № 13/0013 від 01.09.13 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, з урахуванням приписів чинного законодавства та положень Договору, оскільки позивач був належним чином повідомлений про небажання відповідача пролонгації дії Договору з 01.10.14 р., у строк та спосіб, визначений умовами пункту 10.6 Договору, зважаючи на відсутність заперечень позивача щодо припинення дії вказаного Договору та фактичне повернення останнім майна орендодавцеві 01.10.14 р., Договір оренди № 13/0013 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ, організацій та підприємств НАН України від 01.09.13 р. вважається припиненим з 01.10.14 р..

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами п.3.11 Договору в разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, Балансоутримувачу.

Оскільки відповідач не здійснював оплату за користування приміщенням починаючи з червня 2014 року, проте, фактично користувався приміщенням з червня по вересень 2014 року включно, позивачем 10.09.2014 р. була направлена на адресу відповідача претензія №01-6/313 з вимогою перерахувати суму основного боргу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати позивачу орендної плати та відшкодуванні витрат на утримання майна в сумі 9647,84 грн. за період червень - вересень 2014 р., тобто за фактичний період користування майном, у встановлений термін, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору оренди № 13/0013 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ, організацій та підприємств НАН України від 01.09.13 р. та Договору №13/0013-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.04.14 р. або їх окремих положень суду не надано.

Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідачем після порушення провадження у справі ухвалою суду від 22.12.14 р. перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 9647,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписки банку за 21.01.15 р., квитанцій від 21.01.15 р. та платіжних доручень від 19.12.14 р. № 36, від 30.12.14 р. № 37 тощо.

Розглянувши в судовому засіданні 17.02.15 р. подану 23.01.14 р. заяву позивача № 01-6/52 від 23.01.15 р. про зменшення розміру позовних вимог, яка судом розцінена як заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення орендної плати та відшкодування комунальних витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві.

До прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення пені, процентів річних та інфляційних нарахувань, господарським судом у відповідності з вимогами ст.78 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснено процесуальні наслідки припинення провадження у справі, передбаченні ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтвердив в судовому засіданні 17.02.15 р., що відповідні наслідки припинення провадження йому відомі та зрозумілі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 9557,29 грн. орендної плати та 90,55 грн. відшкодування комунальних витрат, оскільки подана позивачем заява не суперечить чинному законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, та вважає за необхідне провадження у справі в цій частині припинити.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно пункту 1 частини 2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Згідно п. 3.7 Договору за несвоєчасне внесення передбаченої орендної плати, сума заборгованості підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату-нарахуванням пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, штрафу, передбаченого п. 3.8 Договору.

Так, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості (п. 3.8 Договору).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 824,96 грн. пені за період з 06.07.14 р. по 11.12.14 р., 811,08 грн. інфляційних нарахувань та 2389,32 грн. штрафу, які останній просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку відповідно до наданих розрахунків.

Згідно пункту 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9. Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, інфляційних нарахувань та штрафу судом встановлено, що розмір пені та інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду, становить 761,97 грн. пені та 529,81 грн. інфляційних нарахувань, та є меншими, ніж заявлено позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені та втрат від інфляції за несвоєчасну сплату орендних платежів та відшкодування комунальних витрат підлягають частковому задоволенню в сумі 761,97 грн. пені та 529,81 грн. інфляційних нарахувань.

Стосовно нарахованого позивачем штрафу в сумі 2389,32 грн. суд зазначає, що позивачем помилково включено до суми заборгованості, з якої розраховується штраф в розмірі 25%, заборгованість з відшкодування земельного податку, оскільки умовами п.3.8 Договору чітко визначено можливість такого нарахування тільки на суму заборгованості з орендної плати загалом не менше ніж три місяці. Таким чином, розмір штрафу, перерахований судом у відповідності до умов Договору становить 2310,19 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 2310,19 грн..

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, п.4 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Богданова Олександра Миколайовича (вул. Туполєва, 16-Г, кв. 86, м. Київ, 04128) 9557,29 грн. орендної плати та 90,55 грн. відшкодування комунальних витрат припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богданова Олександра Миколайовича (вул. Туполєва, 16-Г, кв. 86, м. Київ, 04128, ідентифікаційний код 2073721979) на користь Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України (просп. Палладіна, 34, м. Київ, 03680, код 05417064) 761,97 грн. пені, 529,81 грн. інфляційних нарахувань, 2310,19 грн. штрафу та 1634,83 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 08 червня 2015 р..

Суддя А.М. Селівон