cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" червня 2015 р.Справа № 922/1545/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс", м. Антрацит простягнення коштів за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 48729,75 дол. США та 1200,00 грн. з яких: 44194,86 дол. США - заборгованість по тілу кредиту, 4162,19 дол. США - заборгованість по відсоткам, 372,70 дол. США - пеня, 600, 00 грн. - штраф за ненадання фінансової звітності, 600, 00 грн. - штраф за ненадання довідок про заборгованість в інших банках та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 010/54-00/31ГУ/3 від 27.06.2008 року.
Судом, в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України розгляд справи відкладався з 07.04.2015 року на 18.05.2015 року , з 18.05.2015 року на 25.05.2015 року, а з 25.05.2015 року на 01.06.2015 року.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідно до пункту 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Позивач у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності його представника за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
27 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс» (відповідач) було укладено кредитний договір № 010/54-00/31ГУ/3 "Відновлювальна кредитна лінія під іпотеку комерційної нерухомості" (далі договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов'язався відкрити відповідачу відновлювальну (револьверну) кредитну лінію в сумі 89000,00 доларів США (ліміт кредитування), яка повинна бути повернута відповідачем в строк по 19 червня 2018 року включно.
За умовами п. 6.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання використовувати кредит на зазначені у договорі цілі і в строки, забезпечувати повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків позивача, пов'язаних з неналежним виконанням цього договору.
Відповідно до додаткової угоди від 30.09.2010 року № 010/54-00/31ГУ/3/4 до кредитного договору процентна ставка становить 12,5%.
Згідно із п.3.7 договору сторони погодили порядок погашення заборгованості, а саме: відповідач зобов'язався:
- в першу чергу погашати заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, після чого сплачувати передбачені договором комісії;
- в другу чергу погашати суму основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість);
- в третю чергу заборгованість за штрафами, пенею, у т.ч. відшкодування витрат та збитків позивача, пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем умов даного договору.
Пунктом 6.5 договору відповідач зобов'язався надавати позивачу щоквартально до 25 числа наступного місяця бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та їх використання.
Протягом дії цього договору і до повного виконання власних зобов'язань по ньому щомісячно, відповідач зобов'язався проводити свої безготівкові розрахунки через рахунки, відкриті у позивача, в обсязі пропорційному частці наданого відповідачу кредиту у загальному обсязі кредитного портфелю позивача. Переведення відповідачем оборотів до позивача повинно бути здійснено протягом 2-х місяців з дати підписання цього договору(пункт 6.6. договору).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором позики виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку та меморіальними ордерами (а.с. 20, 68-69).
В порушення умов, укладеного між сторонами договору, відповідач з травня 2014 року зобов`язання з погашення заборгованості по нарахованих процентам у встановлені кредитним договором терміни не виконав, що призвело до утворення простроченої заборгованості.
У зв`язку з простроченням відповідачем платежів за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом, позивач вимагає дострокового погашення всієї заборгованості відповідачем за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та пеню.
За розрахунком позивача, станом на 12.02.2015 року заборгованість відповідача становить 48729,75 доларів США та 1200,00 грн., з яких: 44194,86 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 4162,19 доларів США заборгованість по відсотках, 372,70 доларів США пеня, 600,00 грн. штраф за ненадання фінансової звітності, 600,00 грн. штраф за ненадання довідок про заборгованість в інших банках.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд встановив наступне.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
При цьому, не суперечить положенням ч. 3 ст. 533 ЦК України вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті, про що також зазначено в листі Верховного Суду України від 07.10.2010 "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин" не суперечить чинному законодавству України.
Статтею 55 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, а у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
В п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України).
При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Тобто, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.
Враховуючи викладене та те, що позивачем заявлено до стягнення суму у валюті, судом здійснено перерахунок суми позову, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Отже, станом на 17.03.2015 року, відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Національного банку України, офіційний курс гривні до долара США становить 2224,6866 гривень до 100 доларів США.
Таким чином судом здійснено переведення іноземної валюти, а саме доларів США в українську валюту гривню та встановлено, що заборгованість відповідача на момент подачі позову до суду становить: 983335,64 грн. заборгованість по тілу кредиту, 92608,73 грн. заборгованість за відсотками.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 11.02.2013 року по справі № 21/38.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не виконав зобов'язання з повернення позивачеві позики, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс» 44194,86 доларів США (еквівалент 983335,64 грн. станом на 17.03.2015 року) заборгованості по тілу кредиту, 4162,19 доларів США заборгованості по відсотках (еквівалент 92608,73 грн. станом на 17.03.2015 року) правомірна та обґрунтована, та така, що не спростована відповідачами, а тому підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 372,70 доларів США пені, 600 грн. штрафу за ненадання фінансової звітності та 600,00 грн. штрафу за ненадання довідок про заборгованість в інших банках, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6.5 кредитного договору відповідач зобов`язаний надавати кредитору щоквартально, до 25 числа наступного місяця, бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та їх використання.
Відповідно до п. 6.13 кредитного договору передбачено обов`язок відповідача в строки, передбачені договором, здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів - у валюті, що відповідає валюті кредиту. Відповідач зобов`язаний здійснювати сплату інших комісій, пені та штрафів в національній валюті України (по офіційному курсу НБУ на день сплати - для кредитів в іноземній валюті).
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати процентів по ньому, порушення інших умов цього договору, стягувати з відповідача пеню, неустойку, штрафи, передбачені ст.. 10 договору, вимагати відшкодування витрат та збитків.
Відповідно до п. 10.2 договору, за порушення строків повернення кредиту (у т.ч. зменшення кредитного ліміту), процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.
Пунктом 10.4 договору, передбачено відповідальність відповідача за невиконання зобов`язань, передбачених п.п. 6.5-6.7, 6.10, 6.19.1 даного договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 600,00 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України)
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ( ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов`язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової для іноземної валюти, то суд дійшов висновку, що пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України -гривні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2011 року по справі № 34/617.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року, від 07.04.2015 року, від 18.05.2015 року, та від 25.05.2015 року, позивача було зобов`язано надати до суду обґрунтований розрахунок пені, із зазначенням сум та періоду нарахування, а також здійснити переведення іноземної валюти в Українську за курсом, встановленим Національним Банком України.
Враховуючи те, що позивачем не було надано до суду обґрунтованого розрахунку пені із зазначенням періоду нарахування та заявлено до стягнення пеню в іноземній валюті, а саме в доларах США, що не дає можливості суду визначити суму заявленої до стягнення пені в Національній валюті та чи не перевищує вона розмір облікової ставки НБУ, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 372,70 доларів США.
Щодо стягнення 600,00 грн. штрафу за ненадання фінансової звітності та 600,00 грн. штрафу за ненадання довідок про заборгованість в інших банках, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність їх нарахування та задоволення позовних вимог в цій частині.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу 4 господарського процесуального кодексу України, абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону).
Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Отже, з відповідача підлягає стягненню 20914,29 грн. витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 526, 530, 553, 554, 610, 626, 1048-1050 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс» (94601, Луганська область, м. Антрацит, вул..Луганська, буд. 44, код ЄДРПОУ 30496024) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) 44194,86 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 4162,19 доларів США заборгованість по відсотках 372,70 доларів США, 600 грн. штраф за ненадання фінансової звітності, 600,00 грн. штраф за ненадання довідок про заборгованість в інших банках та 20914,29 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 372,70 доларів США пені - в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.06.2015 р.
Суддя О.О. Ємельянова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 02.06.2015 |
Оприлюднено | 15.06.2015 |
Номер документу | 44732165 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Ємельянова О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні