Постанова

від 03.06.2015 по справі 921/1359/14-г/5

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 921/1359/14-г/5

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

"ПриватБанк" б/н від 11.03.2015 року та Приватного підприємця ОСОБА_3 б/н від 04.05.2015 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2015р.

у справі № 921/1359/14-г/5

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

м.Дніпропетровськ

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, с. Городниця,

Підволочиського району, Тернопільської області

про cтягнення 1 335 852,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Деркач О.Р. - представник (довіреність №4680-О від 31.10.2013 р.)

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2015 року у справі №921/1359/14-г/5 (суддя Андрушків Г.З.) позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 498 991 грн. 33 коп. заборгованості за кредитом, 558 658,21 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2 229,09грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 139 101,29грн. пені, а також 26 717 грн. 04коп. в повернення витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існували договірні правовідносини за Кредитним договором №2007/26 від 29.08.2007 року, зобов'язання по яких відповідачем виконані не у повному обсязі, у зв'язку з чим у Приватного підприємця ОСОБА_3 заборгованість за кредитом у розмірі 498 991грн. 33коп., заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 558 658,21 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 229,09грн.

При цьому, судом першої інстанції встановлено достатню кількість обставин, які свідчать про винятковість даного випадку, в розумінні ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, та про наявність підстав для зменшення належних до сплати відповідачем штрафних санкцій на 50%.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 11.03.2015 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 17.02.2015 року в частині зменшення стягнення пені з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що відповідачем не погашена заборгованість, розмір якої продовжує збільшуватися, період прострочення зобов'язання за Кредитним договором є значним і розмір пені є меншим ніж розмір основного боргу, а тому вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що розмір пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України у даному випаду підлягає зменшенню.

Також, не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Приватний підприємець ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 04.05.2015 року, в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 17.02.2015р. у справі №921/1359/14-г/5 скасувати, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, належно не обґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки рішенню Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06.12.2014р. у справі № 2/604/427/13 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №2007/26 від 29.08.2007р.

Також Приватний підприємець ОСОБА_3 зазначає, що матеріалами справи підтверджується те, що ним вже сплачено 1 120 700,00 грн. заборгованості за Кредитним договором.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Приватний підприємець ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи ПАТ КБ "ПриватБанк" спростовує та просить рішення господарського суду Тернопільської області від 17.02.2015р. у справі №921/1359/14-г/5 скасувати.

Також, скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, ПАТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи ПП ОСОБА_3 спростовує та просить апеляційну скаргу ПП ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" б/н від 11.03.2015 року прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 20.04.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.05.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.06.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2015р. прийнято до спільного розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3 б/н від 04.05.2015 року та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" б/н від 11.03.2015 року та призначено справу до розгляду на 03.06.2015р.

В дане судове засідання прибув представник позивача, проте, відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційних скарг, що підтверджується ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015р. та від 07.05.2015р.

Враховуючи ту обставину, що відповідач належним чином був повідомлений про час, місце розгляду апеляційних скарг та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційні скарги, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2015р. у справі №921/1359/14-г/5 слід залишити без змін, апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Приватного підприємця ОСОБА_3 без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 29 серпня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "ПриватБанк" (Банк) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 2007/26 (а.с. 6-13) (надалі - Договір), відповідно до умов якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом: - 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень) на наступні цілі: поповнення обігових коштів, закупівля матеріалів, запчастини, та 3 075,00 (три тисячі сімдесят п'ять) грн. 00 копійок, на оплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.5., 2.2.12. цього договору не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2. даного договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, що регулюють кредитні правовідносини (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що терміни погашення кредиту встановлюються Графіком погашення кредиту (Додаток 1 до даного договору). Так, додатком №1 до Кредитного договору № 2007/26 від 29.08.2007року встановлено графік погашення кредиту, згідно якого погашення кредиту здійснюється у наступні терміни: 29.02.2009р. - 250 000,00грн, 29.02.2012р. - 125 000,00грн., 28.08.2012р. - 125 000,00грн.

Згідно з п. 2.2.2. Договору Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за використання кредиту відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. цього договору.

Відповідно до п. 2.2.5. Договору Позичальник зобов'язується сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 4.4., 4.5., 4.6, 4.7, 4.15. цього договору.

У відповідності до п. 4.1. Договору (з врахуванням Додаткової угоди №1 від 09.10.2007р.) за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3., 2.2.3., 2.4.1. даного договору, Позичальник сплачує відсотки в розмірі: 17,6 (сімнадцять цілих шість десятих) % річних.

Відповідно до п. 4.2. Договору (з врахуванням Додаткової угоди №1 від 09.10.2007р.) у відповідності зі ст. 212 Цивільного кодексу України, при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту передбачених п.п 1.3., 2.2.3., 2.3.2. даного договору, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі: 40 (сорок) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При встановленні Банком в порядку, що передбачений п. 2.3.12. даного договору, зменшення процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що сплата відсотків за використання кредиту, передбачених п.п. 4.1. 4.2. 2.4.1. здійснюється в дату сплати відсотків. Датою сплати відсотків є 23-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати цього договору, якщо інше не передбачено п. 7.3. У разі несплати відсотків у вказаний термін вони є простроченими (крім випадків розірвання договору п. 2.3.2.).

Згідно з п. 4.5. Договору Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування відновлювальної кредитної лінії в розмірі 0,2% від встановленого ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, сплата винагороди здійснюється в гривні. У випаду якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день нарахування. Нарахування здійснюється щодня.

Пунктом 4.10. Договору встановлено, зокрема, що зобов'язання за цим кредитним договором здійснюється в наступній послідовності: кошти отримані від Позичальника, в також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за договором, перш за все направляються на відшкодування витрат/збитків банку для погашення неустойки згідно розділу 5 договору, далі - простроченої винагороди, для погашення прострочених відсотків, далі прострочених відсотків, далі кредиту.

З'ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальнику, кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 500000грн.00коп., що підтверджується:

- випискою по рахунку № 26639055170809 з 01.11.2006р. по 25.11.2014р. (а.с. 28);

- меморіальним ордером № 1 від 31.08.2007р. (а.с. 28);

- меморіальним ордером №1 від 10.09.2007р. (а.с. 29);

- меморіальним ордером № 2 від 23.11.2007р. (а.с. 30);

- меморіальним ордером №1 від 23.11.2007р. (а.с. 30);

- меморіальним ордером № 2 від 27.11.2007р. (а.с. 31);

- меморіальним ордером №1 від 28.11.2007р. (а.с. 31);

- меморіальним ордером №1 від 17.12.2007р. (а.с. 32);

- меморіальним ордером №1 від 24.12.2007р. (а.с. 33);

- меморіальним ордером №1 від 26.12.2007р. (а.с. 33-34);

- меморіальним ордером №1 від 27.12.2007р. (а.с. 34);

- меморіальним ордером №1 від 12.02.2008р. (а.с. 35-36);

- меморіальним ордером №1 від 15.02.2008р. (а.с. 36);

- меморіальним ордером № 1 від 25.02.2008р. (а.с. 37);

- меморіальним ордером №1 від 25.02.2008р. (а.с. 37-38);

- меморіальним ордером №1 від 28.02.2008р. (а.с. 38);

- меморіальним ордером №1 від 01.07.2008р. (а.с. 38-39).

Проте, Позичальник взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 498 991 грн. 33коп., що підтверджується меморіальним ордером № С0829В30V9 від 29.08.2012р. (а.с. 40) доказів погашення якої суду не подано.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Водночас ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, кредитні відносини виникають на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Відтак, здійснивши перерахунок нарахування позивачем відповідачу заборгованості за кредитом, заборгованості по процентах за користування кредитом та заборгованості по комісії за користування кредитом, а також враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 498 991грн. 33коп., заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 558 658,21 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 229,09грн.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги ПП ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки рішенню Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06.12.2014р. у справі № 2/604/427/13 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №2007/26 від 29.08.2007р., колегія судів вважає такі безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" (з наступними змінами і доповненнями), наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

А тому, подання кредитором позову до боржника не є перешкодою для подання позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашено.

При цьому, доводи апеляційної скарги ПП ОСОБА_3 про те, що ним вже сплачено 1 120 700,00 грн. заборгованості за Кредитним договором спростовуються розрахунком позивача, в якому відображені всі проплати, в тому числі здійснені ФГ "Барселона" (Поручителем відповідача за Договором поруки від 24.12.2009р.), які зараховані в погашення заборгованості, в погашення пені та в погашення комісії. Будь-яких доказів інших, які б свідчили про погашення та повернення кредиту, сплату відсотків за користування кредитом за Кредитним договором № 2007/26 від 29.08.2007 року відповідачем суду не подано.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та поданого розрахунку, суми які надходили на погашення заборгованості за Договором від відповідача та поручителя ФГ "Барселона", зараховувались у відповідності до умов п. 4.10. Кредитного договору № 2007/26 від 29.08.2007 року: перш за все на відшкодування витрат/збитків банку для погашення неустойки згідно розділу 5 договору, далі - простроченої винагороди, для погашення прострочених відсотків, далі прострочених відсотків, далі кредиту.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги ПП ОСОБА_3 в їх сукупності про те, що банк намагається здійснити подвійне стягнення з відповідача, оскільки рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06.12.2014р. у справі № 2/604/427/13 звернено стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №2007/26 від 29.08.2007р. та те, що відповідачем вже сплачено 1 120 700,00 грн. заборгованості за Кредитним договором, колегія суддів вважає такі безпідставними, необгрунтованими та такими що не спростовують обґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

Перевіряючи доводи позовної заяви, а також доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" щодо розміру нарахованої та стягнутої з відповідача на користь позивача пені, колегія суддів зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 278 202,57 грн. пені.

Відповідно до п. 5.1. Договору у разі порушення Позичальником будь якого зобов'язання щодо сплати відсотків за використання кредиту, передбачених п.п.2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2 винагороди передбаченої п.п.2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7 Позичальник сплачує банку за кожен випадок прострочення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування.

Згідно з п. 5.4. Договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 5.1, 5.2, 5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане позичальником.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених статей випливає, що застосуванню відповідного права передує дослідження судом обставин понесення кредитором збитків, що спричинені порушенням умов договору боржником, у разі наявності - їх розміру, врахування інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а також ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, тривалості прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Судом встановлено, що належний до сплати розмір пені є надмірно великий порівняно із збитками кредитора, відповідач вживав заходи щодо виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, про що свідчать проплати в погашення заборгованості по кредитному договору, які в тому числі відображені самим позивачем в розрахунку суми позову, відповідач є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0337699, згідно кредитного договору відповідачу нараховані проценти за користування кредитом, комісія за користування кредитом, за рахунок стягнення яких відбудеться задоволення майнових вимог кредитора в значному (порівняно до суми заборгованості по тілу кредиту) розмірі.

Таким чином, судом встановлено достатню кількість обставин, які свідчать про винятковість даного випадку, в розумінні ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, та про наявність підстав для зменшення належних до сплати відповідачем штрафних санкцій на 50%.

Відтак, перевіривши доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" щодо розміру нарахованої та стягнутої з відповідача на користь позивача пені, колегія суддів вважає такі безпідставними, а також враховуючи винятковість даного випадку та аналізуючи документальні докази у справі в їх сукупності зазначає, що зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання є правом господарського суду.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення належних до сплати відповідачем штрафних санкцій, а доводи викладені в апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" необґрунтованими.

З огляду на викладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та зазначає, що скаржниками у справі не доведено обставини на які вони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2015р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржників.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2015 року у справі № 921/1359/14-г/15 залишити без змін, апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" б/н від 11.03.2015 року та Приватного підприємця ОСОБА_3 б/н від 04.05.2015 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області в апеляційному порядку покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складений 05.06.2015р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.