Рішення

від 16.04.2015 по справі 910/29513/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015Справа №910/29513/14

за позовом Національної телекомпанії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Маркет Плюс"

про стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 6 373,44 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

Від позивача: Плотников Я.І. (дов.№8-01-19/1725 від 29.08.2014),

Від відповідача: Бачевський Є.В. (дов. №б/н від 27.01.2015),

СУТЬ СПОРУ:

Національна телекомпанія України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Маркет Плюс" про стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 6 373,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2014 порушено провадження у справі №910/29513/14 та призначено її до розгляду на 10.02.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 10.02.2015 оголошено перерву до 12.03.2015 та винесено ухвалу, якою розгляд справи у задоволення клопотання представників сторін продовжено на п'ятнадцять днів.

До початку судового засідання 12.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 визначено для розгляду справи №910/29513/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є., Отрош І.М.

Ухвалою суду від 12.03.2015 справу №910/29513/14 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.04.2015 року.

Під час судового засідання 16.04.2015 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

У свою чергу, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Національною телекомпанією України (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт Маркет Плюс» (замовник) укладений договір про розповсюдження інформації, імені або найменування та знака для товарів і послуг № С-1/52-25/3 від 15.02.2012 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Відповідач замовляє, а Позивач надає Відповідачу послуги з розміщення Матеріалів, що містять знак для товарів і послуг «Хортиця», наданих Позивачем, у Програмі, що транслюватиметься в ефірі телеканалу «Перший» (далі - Послуги).

Пунктом 1 Додатка № 1 до Договору встановлена вартість послуг за цим Додатком, яка складає 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 15 лютого 2012 до Додатка № 1 до Договору змінено п. 1 Додатка № 1. та погоджено сторонами вартість послуг, яка складає послуг 26 743 (двадцять шість тисяч сімсот сорок три) гривні 50 копійок з ПДВ.

Із наявною у матеріалах справи ефірної довідки вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором, на підтвердження чого сторонами складено акти прийому-передачі послуг від 31.03.2012, 30.04.2012, 31.05.2012, 07.08.2012 та 30.11.2012 року.

Відповідно до п. 3 вищезазначених актів Відповідач підтверджує відповідність Послуг умовам Договору та відсутність претензій до Позивача.

У свою чергу, відповідач не у повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, а саме: не оплатив послуги з розміщення матеріалів, що містять знак для товарів і послуг ТМ «Хортиця», на телеканалі «Перший» за період з 27.05.2012 по 31.05.2012, за 06.06.2012 та за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, що підтверджується відповідними ефірними довідками, не підписав акт прийому-передачі послуг від 30.11.2012 та не надав письмової вмотивованої відмови від підписання.

05.09.2014 Позивач надіслав Відповідачу вимогу від 04.09.2014 № 8-02-19/1757 із проханням сплатити заборгованість за Договором. Разом із цією вимогою Позивач також направив Відповідачу для підписання два примірника акта прийому-передачі послуг від 30.11.2012 до Договору та копію ефірної довідки про розміщення спонсорських матеріалів за період з 27.05.2012 по 31.05.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата послуг здійснюється Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача на підставі затверджених Актів наданих послуг протягом 60 робочих днів з дати підписання Акта наданих послуг Сторонами.

Станом на день звернення із позовом до суду, у порушення п. 2.1.3 Договору, відповідач не повернув позивачу один підписаний примірник акта прийому-передачі послуг від 30.11.2012 року.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору у випадку, якщо протягом зазначеного періоду Позивач не отримає підписаний Відповідачем примірник акта або обґрунтованої відмови, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином, про що бухгалтер Позивача робить відповідну відмітку на дублікаті акта, яку завіряють підписом бухгалтера та печаткою Позивача.

Відтак, відповідачем порушено порядок оплати Послуг, який закріплений в п. 4.2. Договору.

Вартість послуг згідно з актом прийому-передачі послуг від 07.08.2012 становить 263 (двісті шістдесят три) гривні 67 копійок. Вартість послуг згідно з актом прийому-передачі послуг від 30.11.2012 становить 6109 (шість тисяч сто дев'ять) гривень 77 копійок.

Отже, станом на день розгляду спору, борг Відповідача перед Позивачем за Договором складає 6373 (шість тисяч триста сімдесят три) гривні 44 копійки.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що ним на користь позивача сплачено 20 370,06 грн. за надані послуги. На підтвердження здійснення оплат надав до суду рахунки-фактури, складені ТОВ «Спорт Маркет Плюс», та платіжні доручення. Проти надання послуг у період з 27.05.2012 по 31.05.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012 заперечує у зв'язку із їх наданням не належному рівні, однак вмотивованої відмови від підписання актів до суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір про розповсюдження інформації, імені або найменування та знака для товарів і послуг № С-1/52-25/3 від 15.02.2012 є договором про надання послуг, який регулюється Главою 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 902 ЦК України зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та передав відповідачеві, про що позивачем складено та направлено акт прийому-передачі від 30.11.2012, який у встановлені договором строки відповідачем не підписаний та вмотивованої відмови від підписання якого не надано.

Дослідивши надані до суду відповідачем рахунки-фактури, суд дійшов висновку про наступне. Так, рахунок-фактури № 445 від 02.04.2012 складений на оплату послуг, наданих та прийнятих відповідно до акту прийому-передачі від 31.03.2012, рахунок-фактури № 727 від 18.05.2012 складений на оплату послуг, наданих та прийнятих відповідно до акту прийому-передачі від 30.04.2012, рахунок-фактури № 912 від 19.06.2012 складений на оплату послуг, наданих та прийнятих відповідно до акту прийому-передачі від 31.05.2012 та рахунок-фактури № 37 від 14.01.2013 складений на оплату послуг, наданих та прийнятих відповідно до акту прийому-передачі від 31.12.2012 року. Вищевказані рахунки оплачені відповідачем на загальну суму 20 370,06 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи. Таким чином, ТОВ «Спорт Маркет Плюс» здійснило оплату послуг наданих у попередні періоди, однак щодо оплати послуг, наданих у з 27.05.2012 по 31.05.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012 доказів до суду не надав.

Таким чином, оскільки відповідач, як замовник не довів належними та допустимими доказами про наявність обґрунтованої своєчасної відмови від прийняття послуг, наданих у з 27.05.2012 по 31.05.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012, як то заявлення про недоліки (у разі наявності таких), а тому ТОВ «Спорт Маркет Плюс» не звільняється від обов'язку оплатити надані послуги.

Тотожну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України у справі № 21/5005/14068/2011 від 11.05.2012, про що зауважено в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 6 373,44 грн.підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Національної телекомпанії України звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Маркет Плюс" про стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 6 373,44 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Маркет Плюс» (01030, місто київ, вулиця Богдана Хмельницького, 44; ідентифікаційний код 37078565) на користь Національної телекомпанії України (04119, місто Київ, вулиця Мельникова, 42; ідентифікаційний код 23152907) 6 373 (шість тисяч триста сімдесят три) гривні 44 копійки заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 16.04.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 21.04.2015 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя М.Є. Літвінова

Суддя І.М. Отрош