Постанова

від 03.06.2015 по справі 813/9571/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 876/6768/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Водолазський І.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ОВ» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправними дій по проведенню перевірки та формуванню висновків в акті перевірки, зобов'язання вилучити податкову інформацію з інформаційної бази та відновити відповідні записи, -

В С Т А Н О В И Л А:

20.12.2013р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ фірма «ОВ» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Франківському районі м.Львова Головного управління /ГУ/ Міндоходів у Львівській обл. по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р.; визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в Акті перевірки № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р. протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених позивачем та його контрагентами - покупцями і подавцями за вказаний в Акті період; зобов'язати ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. вчинити дії по виключенню з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, які викладені в Акті перевірки № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р.; зобов'язати відповідача відновити записи щодо розміру витрат, доходів, податкового кредиту та зобов'язань позивача у даних відповідних реєстрів, карток, тощо податкового органу (Т.1, а.с.2-8).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними дії ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл., які полягають у викладенні в Акті перевірки № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р. протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених з ТзОВ фірма «ОВ» та контрагентами-покупцями і продавцями за вказаний в Акті період; зобов'язано відповідача вчинити дії по виключенню з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, які викладені в Акті перевірки № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 17 грн. 50 коп. сплаченого судового збору (Т.2, а.с.94-98).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції (Т.2, а.с.102-105).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення податкового законодавства. Контролюючий орган не позбавлений можливості викладати свої висновки у складеному акті перевірки.

Також АІС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є програмним продуктом, створеним для внутрішнього користування податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Окрім цього, за результатами проведеної перевірки податковим органом не проведено у картці особового рахунку платника податків будь-яких нарахувань або збільшення податкових зобов'язань, зменшення податкового кредиту тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, впродовж 26.11.2013р. - 02.12.2013р. ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ фірма «ОВ» з питань господарських відносин з ПП «Апплікат» за період жовтень-листопад 2012 року, з питань господарських відносин з ПП «БК «Аструм» за квітень 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р. (Т.1, а.с.35-48).

За наслідками перевірки податковим органом встановлені наступні порушення:

п.п.135.1, 135.2 ст.135, п.п.137.1, 137.4 ст.137, п.п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу /ПК/ України, у зв'язку з чим позивач безпідставно відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за IV квартал 2012 року, витрати у розмірі 1502776 грн. 25 коп., понесені щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Апплікат», а також завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за IV квартал 2012 року, на суму 1543570 грн. 10 коп.;

ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, по причині чого позивачем завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 437014 грн. 33 коп. та завищено суму податкового кредиту з цього податку на загальну суму 417193 грн. 86 коп., в т.ч. за листопад 2012 року на суму 300555 грн. 25 коп. та за квітень 2013 року на суму 116638 грн. 61 коп. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «Апплікат».

На підставі Акта перевірки відповідачем податкові повідомлення-рішення не приймалися.

Також висновки Акта перевірки внесені відповідачем в АІС «Результати співставлеиня податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл., які полягають у викладенні в Акті перевірки № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р. протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених з ТзОВ фірма «ОВ» та контрагентами-покупцями і продавцями за вказаний в акті період, а також дії останнього по включенню до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, які викладені в Акті перевірки № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р., не ґрунтуються на вимогах закону.

При цьому суд наголосив на тому, що в основу висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами покладено акти про неможливість проведення зустрічної звірки. Висновки про відсутність реальності господарських операцій позивача зроблено без дослідження первинних документів, однак із використанням лише облікових справ вищезгаданих суб'єктів господарювання. Використана відповідачем при перевірці позивача інформація без дослідження у контрагентів відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення позивачем норм ПК України та невідповідність правочинів вимогам законодавства.

Надані позивачем документи, а саме договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти надання послуг встановленої форми і змісту в цілому свідчать про виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Також внесення Акта перевірки в АС «Податковий блок» та відображення відповідних записів щодо розміру витрат, доходів, податкового кредиту та зобов'язань в даних відповідних реєстрів, карток, тощо податкового органу можливе лише після складення податкового повідомлення-рішення та узгодження його у встановленому законом порядку.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.81.1 ст.81 цього Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки колегія суддів виходить з того, що непред'явлення платнику податків направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, а також інші порушення, які допущені до проведення перевірки, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки.

Таким чином, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. В даному випадку податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Наведене обумовлює безпідставність позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами перевірки; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно ч.3 п.86.7 ст.86 ПК України заперечення до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про порушення податкового законодавства є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у викладенні в Акті перевірки № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р. протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених позивачем та його контрагентами - покупцями і подавцями за вказаний в Акті період, не підлягають задоволенню.

У п.61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп.62.1.2 п.62.2 ст.62 ПК України).

Відповідно до ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп.72.1.1 п.72.1 ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У п.74.1 ст.74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Під час судового розгляду з'ясовано, що інформація, яка викладена в Акті № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р., внесена до інформаційних баз Міністерства доходів і зборів.

Висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку та її результати не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Виходячи із системного тлумачення ст.ст.71, 72, 74 ПК України, колегія суддів вважає, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

У розглядуваній справі не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій контролюючого органу зі складення Акта № 388/22-40/20767784 від 09.12.2013р., у зв'язку з чим вимоги щодо виключення з бази даних інформації, внесеної на підставі цього Акта, є безпідставними.

Згідно ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Позивачем не надано вагомих доказів порушення його прав та інтересів вчиненням податковим органом дій по включенню до електронної бази даних висновків, викладених у зазначеному Акті перевірки, а тому колегія суддів приходить до переконання про передчасність вимоги позивача про зобов'язання відповідача відновити записи щодо розміру витрат, доходів, податкового кредиту та зобов'язань позивача у даних відповідних реєстрів, карток, тощо податкового органу.

Під час вирішення наведеного спору колегія суддів враховує практику ВАС України по аналогічній категорії справ, яка викладена в ухвалах від 01.09.2014р. (справа № К/800/52586/13) та від 19.02.2014р. (справа № К/800/56894/13), постановах від 08.07.2014р. (справа № К/800/42050/13) та від 06.10.2014р. (справа № К/800/63447/13), а також правову позицію Верховного Суду України, вказану в постановах від 10.09.2013р. (справа № 21-237а13) та від 09.12.2014р. (справа № 21-511а14).

Враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої доводи, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів ПК України, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ОВ» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправними дій по проведенню перевірки та формуванню висновків в акті перевірки, зобов'язання вилучити податкову інформацію із інформаційної бази та відновити відповідні записи, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська