Ухвала

від 04.06.2015 по справі 2а-5970/10/1670

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 р.Справа № 2а-5970/10/1670 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Приватного підприємства "Укрпромресурс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. по справі № 2а-5970/10/1670

за позовом Приватного підприємства "Укрпромресурс"

до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Укрпромресурс" (далі - ПП "Укрпромресурс", позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Лохвицька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112351/0 від 20.10.2010 р., № 0000122351/0 від 20.10.2010 р., № 0001001750/0 від 20.10.2010 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 р. у справі №2а-5970/10/1670 адміністративний позов Приватного підприємства "Укрпромресурс" задоволено (том 3 а.с. 237-242).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 року апеляційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції - задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасовано в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Укрпромресурс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000112351/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" визначено податкове зобов'язання з податку з доходів підприємств у сумі 151.435,50 грн., у тому числі за основним платежем 102.957,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51.478,50 грн. та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000122351/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 186.686,50 грн., у тому числі за основним платежем 122.022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64.664,50 грн., з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог Приватного підприємства "Укрпромресурс". В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року - залишено без змін. (том 3 а.с. 270-277).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014 року касаційну скаргу Приватного підприємства "Укрпромресурс" задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду (том 4 а.с. 72-76).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року адміністративний позов Приватного підприємства "Укрпромресурс" - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції від 20 жовтня 2010 року № 0001001750/0.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Укрпромресурс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 01 грн. 13 коп. (одна гривня тринадцять копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в зазначеній частині та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст. 9, 11, 69, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Також, не погоджуючись з прийнятою постановою в частині відмови в задоволенні позовних вимог, апеляційну скаргу подав позивач, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в зазначеній частині та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 04.06.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Укрпромресурс" (код ЄДРПОУ 32358759) зареєстроване як юридична особа 13.01.2003р., взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.01.2003р. за № 3 та станом на дату підписання акту перевірки перебувало на податковому обліку в Чорнухинському відділенні Лохвицької МДПІ.

ПП "Укрпромресурс" зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво № 23832361, видане 20.01.2003р. (том 2 а.с. 2).

У термін з 19.08.2010 року по 07.10.2010 року посадовими особами Лохвицької МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП "Укрпромресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт від 12.10.2010р. № 325/23/32358759 (том 1 а.с. 20-86).

За висновками перевірки встановлено наступні порушення:

- ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Укрпромресурс" із зазначеними у акті постачальниками та підрядниками ПП "Скайлайн - Плюс" та ПП "Ост - Вест Компани АК";

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 129329 грн., в т.ч. за жовтень 2007р. - 8783 грн., листопад 2007р. - 10881 грн., грудень 2007р. - 11033 грн., січень 2008р. - 6849 грн., лютий 2008р. - 15054 грн., березень 2008р. - 11125 грн., квітень 2008 р. - 18233 грн., грудень 2008р. - 9040 грн., січень 2009р. - 7767 грн., липень 2009р. - 6733 грн., вересень 2009р. - 13153 грн., жовтень 2009р. - 10878 грн.;

- п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7307 грн., в т.ч. за квітень 2010р. - 1167 грн., травень 2010р. - 3333 грн., червень 2010р. - 2807 грн.;

- п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягає у заниженні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного місяця по декларації за червень 2010р. в сумі 19765 грн.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 102957 грн., у т.ч. за 4 квартал 2007р. в розмірі 36156 грн., за 2008р. - 49754 грн., за 2009р. - 15020 грн., 1 півріччя 2010р. - 2027 грн.;

- п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 300 грн., в т.ч. 2010р. рік в розмірі 300 грн.

20.10.2010 року Лохвицькою МДПІ на підставі висновків акта перевірки винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000112351/0, яким ПП "Укрпромресурс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 154435 грн., в т.ч. за основним платежем - 102957 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 51478 грн. 50 коп. (том 1 а.с. 87);

- № 0000122351/0, яким ПП "Укрпромресурс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 186 686 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем - 122022 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 64664 грн. 50 коп. (том 1 а.с. 88);

- № 0001001750/0, яким ПП "Укрпромресурс" визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 900 грн., в т.ч. за основним платежем - 300 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 600 грн. (том 1 а.с. 89).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20 жовтня 2010 року № 0001001750/0, суд першої інстанції виходив з того, що вказане рішення винесене без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з висновків акта перевірки, ПП "Укпромресурс" платіжним дорученням від 10.06.2010 року сплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 кошти в сумі 2000 грн. за надані транспортні послуги. Відповідачем зазначено, що відповідно до свідоцтва платника єдиного податку на 2010 рік у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 визначено вид діяльності - роздрібна торгівля. Тому, на думку відповідача, в даному випадку податковим агентом є ПП "Укпромресурс", яким виплачено дохід за транспортні послуги, однак не утримано та не перераховано до бюджету кошти податку з доходів фізичних осіб у сумі 300 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ФОП ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку на 2010 рік серії НОМЕР_1, виданим 18.12.2009р. МДПІ у Рокитнянському районі Київської області (том 1, а.с. 93).

ФОП ОСОБА_1 має ліцензію серії НОМЕР_2, видану 07.03.2007р. Головтрансінспекцією за видом господарської діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), з терміном дії з 06.03.2007 по 06.03.2012 (том 1 а.с. 96).

Відповідно до пункту 1.15 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Так, відповідно до абзаців 1, 3, 8 статті 2 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Указ 727/98) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Згідно зі статтею 4 цього Указу 727/98 форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

При цьому положеннями Указу 727/98 не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний порядок видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Преамбулою Указу 727/98 в редакції Закону України від 25.03.2005р. № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" установлено, що з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" цей Указ застосовується з урахуванням окремих особливостей, викладених в пункті 4 розділу II Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, враховуючи зміни, внесені Законом України від 3 червня 2005 року N 2642-IV.

Пунктом 4 розділу II Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV установлено, що з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 27, ст. 975; 1999 р., N 26, ст. 1230) та розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77, N 26, ст. 281, N 34, ст. 356; 1996 р., N 9, ст. 41, N 45, ст. 234; 1998 р., N 25, ст. 147, N 30 - 31, ст. 195; 1999 р., N 4, ст. 35, N 25, ст. 211; 2000 р., N 5, ст. 34, N 20, ст. 149, N 32, ст. 254, N 43, ст. 370; 2001 р., N 2 - 3, ст. 10, N 4, ст. 17, N 10, ст. 44, N 31, ст. 144; 2002 р., N 8, ст. 63, N 12 - 13, ст. 92, N 29, ст. 192, N 31, ст. 214, N 46, ст. 347; 2003 р., N 10 - 11, ст. 86, N 23, ст. 149) застосовуються з урахуванням таких особливостей:

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:

суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких не може застосовуватись спрощена система оподаткування, обліку та звітності, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатись будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватись з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони, а встановлення додаткових обмежень, зокрема, Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є неправомірним.

У разі ж отримання суб'єктом підприємницької діяльності доходів поза межами діяльності, яка підпадає під пільговий режим оподаткування, їх слід оподатковувати у відповідності з положеннями розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що, в свою чергу, виключає наявність у позивача статусу податкового агента під час придбання у ФОП ОСОБА_1 транспортних послуг.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач не є податковим агентом ФОП ОСОБА_1 при здійсненні ним підприємницької діяльності, а, отже, у нього відсутній обов'язок по утриманню податку з доходів фізичних осіб при проведенні розрахунку з таким суб'єктом підприємницької діяльності як продавцем (сплаті коштів за придбаний товар, надану послугу).

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.06.2013 № К-41050/0 /реєстраційний номер 32064329/.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 року № 0001001750/0 винесене без врахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112351/0 від 20.10.2010 року та № 0000122351/0 від 20.10.2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що вони винесені Лохвицькою МДПІ на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з врахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішень.

Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку Лохвицької МДПІ суми завищення (заниження) податкового кредиту ПП "Укрпромресурс", перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з ПП "Ост-Вест-Компані АК", ПП "Скайлайн-плюс", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" та ТОВ "Вилор" на загальну суму 129329 грн. 29 коп., яка з урахуванням встановленого заниження суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Аспера", ПП "ББС-Ексім", ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", ФОП ОСОБА_1, ПП "Вестлайт", становить 122022 грн. (том 3 а.с. 265).

Крім того, згідно з розрахунком податкового органу суми завищення (заниження) валових витрат, встановлено завищення позивачем валових витрат по господарським операціям з ПП "Ост-Вест-Компані АК", ПП "Скайлайн-плюс", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" та ТОВ "Вилор" на загальну суму 646646 грн. 47 коп., фактичне заниження податкового зобов'язання по акту перевірки становить 102957 грн. (том 3 а.с. 266).

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на час виникнення спірних правовідносин регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

При цьому, слід зазначити, що витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 цього Закону передбачено особливий порядок податкового обліку.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону передбачено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

При цьому, відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" інформаційних послуг позивачем надано до суду копію договору про надання інформаційних послуг № 1512 від 01.10.2007р., за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект") бере на себе зобов'язання по наданню різного роду реклами, яка б максимально сприяла просуванню товару на ринку та наданню різного роду інформації, яка необхідна для господарської діяльності підприємства замовника (том 2 а.с. 3-4).

Згідно з пунктом 1.2 договору орієнтовна вартість послуг складає 500000 грн. в залежності від об'єму виконаних робіт та понесених при цьому витрат. Пунктами 2.2 -2.4 договору встановлено, що виконавець повинен виконувати роботи особисто. Остаточний термін виконання послуги обумовлюється в усній формі. Виконання послуг підтверджується актом виконаних робіт.

ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 225 від 29.11.2007 р. за інформаційні роботи на загальну суму 12768 грн., у тому числі ПДВ - 2128 грн., № 197 від 16.07.2007 р. за інформаційні роботи на загальну суму 336 грн., у тому числі ПДВ - 56 грн., № 226 від 13.12.2007 р. за інформаційні роботи на загальну суму 6178 грн., у тому числі ПДВ - 1029 грн. 67 коп., № 230 від 17.12.2007 р. за інформаційні роботи на загальну суму 12696 грн., у тому числі ПДВ - 2116 грн., № 20 від 29.01.2008 р. за інформаційні роботи на загальну суму 10852 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 1808 грн. 67 коп., № 19 від 10.01.2008 р. за інформаційні роботи на загальну суму 26182 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 4363 грн. 67 коп., № 51 від 18.02.2008 р. за інформаційні роботи на загальну суму 22896 грн., у тому числі ПДВ - 3816 грн., № 50 від 04.02.2008 р. за інформаційні роботи на загальну суму 22488 грн., у тому числі ПДВ - 3748 грн., № 52 від 20.02.2008 р. за інформаційні роботи на загальну суму 6480 грн., у тому числі ПДВ - 1080 грн., № 53 від 21.02.2008 р. за інформаційні роботи на загальну суму 9120 грн., у тому числі ПДВ - 1520 грн., № 97 від 24.03.2008 р. за інформаційні роботи на загальну суму 24580 грн., у тому числі ПДВ - 4096 грн. 67 коп., № 98 від 25.03.2008 р. за інформаційні роботи на загальну суму 20018 грн., у тому числі ПДВ - 8336 грн. 33 коп., № 225 від 14.04.2008 р. за інформаційні роботи на загальну суму 101550 грн., у тому числі ПДВ - 16925 грн. (том 4 а.с. 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149).

Матеріалами справи підтверджено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" № 36400724 анульовано 20.07.2009р. (том 3 а.с. 19).

На підтвердження здійснення господарських операцій згідно укладеного договору позивачем надано до суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), у яких зазначено, що виконавцем проведено роботи (надані такі послуги): "за інформаційні роботи - 1 п." (том 4 а.с. 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148).

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що за період з 01.11.2007 р. по 31.05.2008 р. розрахунки між ПП "Укрпромресурс" та ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" проведені шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект", рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" (бухгалтерська проводка Д-т 631 К-т 311) на суму 308808 грн. 04 коп. згідно платіжних доручень, перелік яких наведено в акті (том 1 а.с. 41).

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Вилор" маркетингових послуг позивачем надано до суду копію договору про надання маркетингових послуг № 2306/11/06 від 08.11.2006р., за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ "Вилор") бере на себе зобов'язання по наданню допомоги у розвитку діяльності підприємства (в т.ч. нові напрямки) вивчення та аналіз ринку на предмет попиту товарів замовника; допоміжної діяльності в сфері фінансів та економіки; участь у підготовці та укладання різного роду договорів, що укладаються замовником з іншими підприємствами та громадянами; надання допомоги щодо організації контролю за виконанням цих договорів та застосування передбачених законом та договорами санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань та інше, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх (том 2 а.с. 7-8).

Згідно з пунктом 1.2 договору орієнтовна вартість послуг складає 600000 грн. в залежності від об'єму виконаних робіт та понесених при цьому витрат. Пунктами 2.1 - 2.3 договору встановлено, що виконавець повинен виконувати роботи особисто. Остаточний термін виконання послуги обумовлюється в усній формі. Виконання послуг підтверджується актом виконаних робіт.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Вилор" укладено договір про надання маркетингових послуг № 2101/12/08 від 10.12.2007 р., за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ "Вилор") бере на себе зобов'язання по наданню допомоги у розвитку діяльності підприємства (в т.ч. нові напрямки) вивчення та аналіз ринку на предмет попиту товарів замовника; допоміжної діяльності в сфері фінансів та економіки; участь у підготовці та укладання різного роду договорів, що укладаються замовником з іншими підприємствами та громадянами; надання допомоги щодо організації контролю за виконанням цих договорів та застосування передбачених законом та договорами санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань та інше, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх (том 2 а.с. 5-6).

Згідно з пунктом 1.2 договору орієнтовна вартість послуг складає 600000 грн. в залежності від об'єму виконаних робіт та понесених при цьому витрат. Пунктами 2.1 - 2.3 договору встановлено, що виконавець повинен виконувати роботи особисто. Остаточний термін виконання послуги обумовлюється в усній формі. Виконання послуг підтверджується актом виконаних робіт.

ТОВ "Вилор" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 593 від 23.10.2007 р. за маркетингові послуги на загальну суму 21098 грн., у тому числі ПДВ - 3516 грн. 33 коп.; № 646 від 14.11.2007 р. на маркетингові послуги на загальну суму 16382 грн., у тому числі ПДВ - 2730 грн. 33 коп.; № 649 від 15.11.2007 р. на маркетингові послуги на загальну суму 18920 грн., у тому числі ПДВ - 15766 грн. 67 коп.; № 680 від 23.11.2007 р. на маркетингові послуги на загальну суму 15680 грн., у тому числі ПДВ - 2613 грн. 33 коп.; № 598 від 25.10.2007 р. на маркетингові послуги на загальну суму 12680 грн., у тому числі ПДВ - 2113 грн. 33 коп.; № 603 від 29.10.2007 р. на маркетингові послуги на загальну суму 18920 грн., у тому числі ПДВ - 3153 грн. 33 коп.; № 750 від 13.12.2007 р. на маркетингові послуги на загальну суму 22896 грн., у тому числі ПДВ - 3816 грн. 67 коп.; № 732 від 12.12.2007 р. на маркетингові послуги на загальну суму 24428 грн., у тому числі ПДВ - 4071 грн. 33 коп.; № 744 від 21.12.2007 р. на маркетингові послуги на загальну суму 4060 грн., у тому числі ПДВ - 676 грн. 67 коп.; № 29 від 04.02.2008 р. на маркетингові послуги на загальну суму 12482 грн., у тому числі ПДВ - 2080 грн. 33 коп.; № 34 від 14.02.2008 р. на маркетингові послуги на загальну суму 16860 грн., у тому числі ПДВ - 2810 грн. (том 4 а.с. 104, 106, 108, 110, 112, 113, 115, 117, 119, 121,123).

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Вилор" № 100029819 анульовано 20.04.2010 р. (том 3 а.с. 20).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Вилор" позивачем надано до суду копії актів виконаних робіт (том 4 а.с. 103, 105, 107, 109, 111, 114, 116, 118, 120, 122).

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що за період з 01.10.2007 р. по 28.02.2008 р. розрахунки між ПП "Укрпромресурс" та ТОВ "Вилор" проведені шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Вилор", рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" (бухгалтерська проводка Д-т 631 К-т 311) на суму 184406 грн. 04 коп. згідно платіжних доручень, перелік яких наведено в акті (том 1 а.с. 39).

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Скайлайн-плюс" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 511 від 21.07.2009 р. на маркетингові послуги на загальну суму 28400 грн., у тому числі ПДВ - 4733 грн. 33 коп.; № 521 від 22.07.2009 р. на маркетингові послуги на загальну суму 12000 грн., у тому числі ПДВ - 2000 грн.; № 10132 від 21.09.2009 р. на маркетингові послуги на загальну суму 18960 грн., у тому числі ПДВ - 3160 грн.; № 10131 від 21.09.2009 р. на маркетингові послуги на загальну суму 8600 грн., у тому числі ПДВ - 1433 грн. 33 коп.; № 10021 від 10.09.2009 р. на маркетингові послуги на загальну суму 22400 грн., у тому числі ПДВ - 3733 грн. 33 коп.; № 10022 від 10.09.2009 р. на маркетингові послуги на загальну суму 28960 грн., у тому числі ПДВ - 48263 грн. 67 коп.; № 1412 від 19.10.2009 р. на маркетингові послуги на загальну суму 12246 грн., у тому числі ПДВ - 2041 грн.; № 1411 від 19.10.2009 р. на послуги розгрузки-погрузки на загальну суму 346000 грн., у тому числі ПДВ - 5766 грн. 67 коп.; № 1413 від 19.10.2009 р. на маркетингові послуги на загальну суму 18420 грн., у тому числі ПДВ - 30701 грн. (том 4 а.с. 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167).

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Скайлайн-плюс" № 100221372 анульоване 28.04.2010 р. (том 3 а.с. 18).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Скайлайн-плюс" позивачем надано до суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актів про виконання робіт (послуг) та здачі-прийняття цих робіт (послуг) (том 4 а.с. 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166).

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що за період з 01.07.2009 р. по 30.10.2009 р. розрахунки між ПП "Укрпромресурс" та ПП "Скайлайн-плюс" проведені шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Скайлайн-плюс" (бухгалтерська проводка Д-т 631 К-т 311) на суму 184586 грн. згідно платіжних доручень, перелік яких наведено в акті (том 1 а.с. 23).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ПП "Ост-Вест-Компани АК" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 1754 від 16.12.2008 р. на маркетингові послуги по вивченню ринку по гофрокартону (на електронному носії) на загальну суму 54240 грн., у тому числі ПДВ - 9040 грн.; № 16 від 27.01.2009 р. на маркетингові послуги на загальну суму 28400 грн., у тому числі ПДВ - 4733 грн. 33 коп.; № 17 від 29.01.2009 р. на маркетингові послуги на загальну суму 18200 грн., у тому числі ПДВ - 3033 грн. 33 коп. (том 4 а.с. 98, 100, 102).

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Ост-Вест-Компани АК" № 100128780 анульовано 03.11.2009р. (том 3 а.с. 17).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Ост-Вест-Компани АК" позивачем надано до суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 97, 99, 101), у яких зазначено про надання "маркетингових послуг по вивченню ринку по гофрокартону (на електронному носії) - 1 шт." (том 4 а.с. 97) та про надання "маркетингові послуги - 1 послуга" (том 4 а.с. 99, 101).

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів виконаних робіт, в порушення частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не зазначено місце їх складання.

У актах про виконання робіт (послуг) та здачі-прийняття цих робіт (послуг), складених між позивачем та ПП "Скайлайн-плюс", зазначено про виконання таких робіт (надання таких послуг) - "послуги маркетингу" (том 4 а.с. 162, 164, 166) та "послуги розгрузки-погрузки" (том 4 а.с. 164).

Проте, в порушення вищезазначеної норми законодавства, в них не зазначено обсягу господарських операцій.

З наданих позивачем до перевірки та до суду актів неможливо зробити висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт/наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Види наданих послуг, згідно з актами виконаних робіт, носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання цих послуг та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Інших первинних документів, в яких було б чітко визначено, які саме послуги надані ПП "Ост-Вест-Компані АК", ПП "Скайлайн-плюс", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" та ТОВ "Вилор", які б містили відомості про обґрунтування вартості, спосіб вчинення дій та свідчили б про те, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу, до перевірки та в ході судового розгляду справи позивачем не надано.

Також, позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано договорів, укладених з ПП "Скайлайн-плюс" та ПП "Ост-Вест-Компани АК" у письмовій формі.

Щодо економічної мети при придбанні послуг представник позивача в ході розгляду справи пояснив, що послуги придбавалися позивачем з метою збільшення об'ємів продажу гофропродукції.

Проте, позивачем не доведено, що послуги, які замовлялися позивачем у ПП "Ост-Вест-Компані АК", ПП "Скайлайн-плюс", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" та ТОВ "Вилор" у 2007-2009 роках, використовувалися чи були призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що на час складення контрагентами позивача податкових накладних ПП "Укрпромресурс" мало право на здійснення виключно такого виду діяльності як 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (том 4 а.с. 227-229, 233-235, 239-241, 245-247).

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, відомості, внесені до ЄДР щодо видів діяльності позивача, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що надана позивачем копія довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 19/166 щодо ПП "Укрпромресурс" не приймається до уваги, оскільки вказана довідка видана 15.01.2003 р., а отже, містить відомості щодо видів діяльності позивача, які у подальшому були змінені та не стосується періоду, за який проводилася перевірка (том 1 а.с. 91).

Позивачем надано до суду копії звітів маркетингових досліджень на предмет попиту гофротар в кондитерській галузі ПП "Скайлайн-плюс" (том 3 а.с. 54-76), дослідження ринку гофропродукції ПП "Скайлайн-плюс" (том 3 а.с. 77-91, 181-221), копію звіту вивчення ринку картонної тари України ТОВ "Вилор" (том 3 а.с. 97-125) та копії звітів на предмет дослідження ринку гофропродукції ПП "Ост-Вест-Компані АК" (том 3 а.с. 130-180).

В свою чергу, предмет дослідження, зазначений у звітах, не пов'язаний з господарською діяльністю ПП "Укрпромресурс", яку останній мав право здійснювати у відповідному періоді /51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами/.

Інших звітів, складених ПП "Ост-Вест-Компані АК", ПП "Скайлайн-плюс", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" та ТОВ "Вилор", позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Представник позивача в ході розгляду справи пояснив, що інші документи, крім тих, що містяться у матеріалах справи, на підприємстві відсутні, оскільки були знищені.

Позивачем не надано до суду доказів використання інформаційних, маркетингових послуг та послуг розгрузки-погрузки, придбаних у 2007-2009 роках, у межах господарської діяльності станом на 2015 рік та отримання відповідного ефекту в результаті такої господарської діяльності, а також не зазначено обставин, які б унеможливили діяльність підприємства позивача без отримання вказаних послуг.

Таким чином, оскільки звіти про маркетингові послуги, за твердженням представника позивача, відсутні та знищені, тому вказані послуги не можуть бути використані позивачем у межах його господарської діяльності.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.12.2008 р. до ЄДР внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи ПП "Ост-Вест-Компани АК" за адресою місцезнаходження (том 3 зворот а.с. 1). Отже, на час, коли мали здійснюватися господарські операції з ПП "Ост-Вест-Компани АК", останнє було відсутнє за своїм місцезнаходженням.

Крім того, за висновками акту Каховської ОДПІ № 609/23-8/35931395 від 19.10.2009 р. про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Ост-Вест-Компани АК" з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 16.07.2008 по 31.12.2008 встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ПП "Ост-Вест-Компани АК": неможливість фактичного здійснення ПП "Ост-Вест-Компани АК" господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; здійснення операцій із товаром, який не придбавався; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (том 2 а.с. 209-222).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність проведення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами не доведена, операції не підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин мали місце та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача господарських операцій з надання інформаційних, маркетингових послуг, послуг розгрузки-погрузки та відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів про надання таких послуг, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за вищезазначеними господарськими операціями, що свідчить про правильність висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, а тому податкові повідомлення-рішення від 20.10.2010р. № 0000112351/0 та № 0000122351/0, винесені Лохвицькою МДПІ на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з врахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішень.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Приватного підприємства "Укрпромресурс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. по справі № 2а-5970/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 09.06.2015 р.