Ухвала

від 27.05.2015 по справі 2270/10185/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/9991/5186/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року

у справі № 2270/10185/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек-ХПП»

до Державної податкової інспекції у Волочинському районі Хмельницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротек-ХПП» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Волочинському районі Хмельницької області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 серпня 2011 року № 0000962301 та № 0000972301.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року було скасовано та ухвалено нову. Позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Волочинському районі Хмельницької області від 11 серпня 2011 року № 0000962301 та № 0000972301.

В касаційній скарзі ДПІ у Волочинському районі Хмельницької області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Агротек-ХПП» посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Волочинському районі Хмельницької області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Агротек-ХПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої був складений акт від 25 липня 2011 року № 687/23/34708115.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 26235,00 грн., у тому числі: за 1 півріччя 2010 року - завищено на 5322,00 грн., за 9 місяців 2010 року - завищено на 12930,00 грн., за 2010 рік - занижено на 26509,00 грн., за 1 квартал 2011 року - завищено на 273,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 34878,00 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року - 12347,00 грн., за грудень 2010 року - 22440,00 грн.; вимоги пункту 4.1 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 20 квітня 2010 року по 10 листопада 2010 року в розмірі 1689,11 грн. було нараховано пеню у сумі 15,12 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних у ТОВ «Бакумпостач» товарно-матеріальних цінностей, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: документів, які б підтверджували транспортування товару від продавця до покупця до надано не було; за запит про проведення зустрічної звірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова надала відповідь за вих. № 45/23-416/680 від 05 липня 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки, з огляду на те, що ТОВ «Бакумпостач» не знаходиться за юридичною та фактичною адресами; позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість робіт із ремонту обладнання складів, наданих йому суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (згідно договору підряду від 24 березня 2010 року), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам щодо таких документів, встановленим Правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 та зміною бази обчислення окремих складових кошторисної вартості будівництва, затвердженими наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким були затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт»; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості консультаційних послуг, наданих йому ПП «Библос» (згідно договору на виконання робіт по дезінсекції, дератизації та знезараженню складських порожніх приміщень та запасів сільськогосподарських культур № 01/07 від 01 липня 2010 року), оскільки: в акті здачі-прийняття виконаних робіт зазначено лише вид наданих послуг без зазначення змісту господарської операції, обсягу господарської операції; до перевірки не було надано доказів, які б підтверджували зв'язок вказаних послуг із господарською діяльністю ТОВ «Агротек-ХПП». Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій із вказаними вище суб'єктами господарювання, з огляду на що первинні бухгалтерські, виписані позивачу зазначеними контрагентами, не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, не дають позивачу права на зменшення валових витрат та на формування податкового кредиту.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення.

11 серпня 2011 року ДПІ у Волочинському районі Хмельницької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000962301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Агротек-ХПП» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на 33136,00 грн., у тому числі: 26509,00 грн. - за основним платежем, 6627,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

11 серпня 2011 року ДПІ у Волочинському районі Хмельницької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000972301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Агротек-ХПП» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 43484,00 грн., у тому числі: 34787,00 грн. - за основним платежем, 8697,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Бакумпостач», суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та ПП «Библос». Також, суд виходив з того, що податковий орган правомірно нарахував позивачу пеню за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ТОВ «Агротек-ХПП» правомірно сформувало валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Бакумпостач», суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та ПП «Библос», оскільки: фактичне виконання господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, тоді як у даному випадку не оцінюється правомірність формування ТОВ «Агротек-ХПП» валових витрат та податкового кредиту за операцією з перевезення товарно-матеріальних цінностей; в акті здачі-прийняття виконаних робіт містяться усі дані про те, які саме послуги надані позивачу, які дають можливість встановити зміст і обсяг господарської операції; послуги, які були надані позивачу ПП «Библос», пов'язані з господарською діяльністю позивача, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ТОВ «Агротек-ХПП». Також, суд виходив з того, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для перевірки правомірності нарахування позивачу пені за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб, оскільки таких вимог ТОВ «Агротек-ХПП» у позовній заяві не заявляло, доповнень та уточнень позовних вимог не подавало.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що фактичне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бакумпостач», суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 і ПП «Библос» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом здачі-прийняття виконаних робіт (арк. справи 137-139, 143-150, 155-156). Обставини щодо оплати позивачем вартості придбаних товарів (робіт, послуг) (у тому числі податку на додану вартість) податковим органом не заперечувались та знайшли своє відображення у акті перевірки.

Частинами 1, 2 статі 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акт здачі-прийняття виконаних робіт, надані позивачем до перевірки, містили усі необхідні реквізити, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

При цьому, колегія суддів вказує, що наказ від 21 червня 2002 року №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» був скасований наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 04 грудня 2009 року № 453/553, у зв'язку з чим посилання податкового органу на обов'язкове складення типових форм первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» були правомірно відхилені судом апеляційної інстанції як безпідставні.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається з довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «Агротек-ХПП» та результати його діяльності за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, у періоді, який перевірявся, позивач фактично здійснював такі види діяльності: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; складське господарство (арк. справи 75-80)

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що послуги, які були надані позивачу ПП «Библос», пов'язані з господарською діяльністю позивача, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ТОВ «Агротек-ХПП».

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, тоді як у даному випадку не оцінюється правомірність формування ТОВ «Агротек-ХПП» валових витрат та податкового кредиту за операцією з перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Крім іншого, колегія суддів вказує, що згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про те, що якщо суб'єктом господарювання здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит, то такий суб'єкт господарювання безперечно має право на зменшення оподатковуваного прибутку на здійснені витрати та, як наслідок, на податковий кредит.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Волочинському районі Хмельницької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна