Постанова

від 20.05.2015 по справі 2а-8615/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2015 р. м. Київ К/9991/81391/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Литон»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012

у справі № 2а-8615/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Литон»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Литон» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідач не реалізував процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.01.2012 за № 33/23-80/13666976. Згідно цих висновків позивач порушив норми підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит на загальну суму 693884,00 грн. у податковому обліку за грудень 2008 року, січень, лютий, квітень, червень, липень, серпень, грудень 2009 року, лютий, червень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року за нікчемними правочинами з поставки запчастин та ремонтних послуг від ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Профіт Голд», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Корон-Інвестгруп», ТОВ «Корнест», засновники та керівники яких вказали про відсутність свого відношення до господарської діяльності товариств, в яких вони значаться засновниками (керівниками), у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 693884,00 грн. за вказані податкові звітні періоди.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000462380 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 668851,00 грн. за основним платежем та 143086,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання господарських операцій з поставки запрасних частин та ремонтних послуг від імені ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Профіт Голд», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Корон-Інвестгруп», ТОВ «Корнест» на адресу позивача були виписані податкові накладні, на підставі яких позивач збільшив податковий кредит на загальну суму 693884,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на включення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника ПДВ на включення сум цього податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Таке ж правило встановлено і пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: протоколів допиту ОСОБА_4 (керівник та засновник ТОВ «Корнест») від 06.10.2011, ОСОБА_5 (керівник та засновник ТОВ «Корон-Інвестгруп») від 06.10.2011, протоколів допиту ОСОБА_6 від 21.09.2011, від 23.09.2011 та від 27.09.2011; ОСОБА_7 (директор та засновник ТОВ «Преображеніє») від 20.09.2011 та від 28.04.2012; ОСОБА_8 від 20.09.2011; ОСОБА_9 (директор та засновник ТОВ «Прістекс ЛТД») від 20.09.2011; ОСОБА_10 від 20.09.2011; ОСОБА_11 (керівник та засновник ТОВ «Трейд-Фокс»), в яких вказані особи вказали, що не мали відношення до господарської діяльності вказаних товариств та спростували підписування від їх імені первинних документів, зробили висновок, що податкові накладні, виписані від імені цих товариств особами, які не уповноважені здійснювати господарську діяльність, а відтак не мають значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником ПДВ суми податкового кредиту.

Цей висновок зроблений судами із врахуванням встановлених вироком Деснянського районного суду м. Києва від 18.07.2012, яким визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), обставин щодо фіктивної діяльності ТОВ «Преображеніє», що відповідає правильному застосуванню судом частини 4 ст. 72 КАС України.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не застосували залишили норми підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78, пункт 86.9 ст. 86 ПК, тоді як ці норми регулюють відносини, що склалися між сторонами.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (ПК) (у редакції до внесення змін Законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК у редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 55803 (набрав чинності з 03.01.2013).

Враховуючи, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 25.01.2012 за № 33/23-80/13666976, висновки якого стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000462380, була проведена на підставі постанови слідчого від 21.10.2011, винесеної у межах кримінального провадження, а доказів прийняття рішення суду у межах кримінальної справи, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою до прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000462380, у судовому процесі не надано, суди зробили помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Литон» задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012.

Позов задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 13.02.2012 № 0000462380.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які приймають участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев