Рішення

від 08.06.2015 по справі 922/1680/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р.Справа № 922/1680/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротас", м. Харків про стягнення 1083714,52 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пісного А.В. довіреність №26 від 05.06.15 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротас", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №КСПДЮ/322274.7 від 06.12.2012 р., який укладений між позивачем та відповідачем у розмірі 1083714,52 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 998641,11 грн., заборгованість за відсотками - 65833,41 грн., заборгованість по щорічній комісії - 19240,00 грн.

Представник позивача у судове засідання 25.05.15 р. не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 25 травня 2015 року за допомогою факсимільного зв'язку клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи задоволено та продовжено строк розгляду справи до 09 червня 2015 року. Розгляд справи відкладено на "08" червня 2015 р. о 14:30.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити, про що надав до суду 02.06.15 р. клопотання за вх.№22116, яке долучено судом до матеріалів справи.

Також представник позивача надав 02.06.15 р. через канцелярію суду клопотання про продовження строку розгляду справи. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що дане клопотання було направлено по пошті та є відтворенням клопотання поданого позивачем до суду 25.05.15 р. за допомогою факсимільного зв'язку 25.05.15 р., тому дане клопотання судом не розглядається.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 07 травня 2015 року повернулась ухвала від 25 березня 2015 року про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача: м. Харків, пл. Конституції,1, з відміткою пошти: зі спливом терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

06 грудня 2012 року між ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (далі по тексту - позивач, банк) та Приватною фірмою "АНТАРЕС" (далі по тексту - боржник) був укладений кредитний договір № КСПДЮ/322274.7 (далі по тексту - кредитний договір) із подальшими змінами, внесеними сторонами додатковою угодою №1 від 10 липня 2014 року.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами зазначеного кредитного договору, банк надав боржнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у сумі 1200000,00 грн. на придбання комерційної нерухомості на строк з 06 грудня 2012 року до 05 грудня 2019 року зі сплатою 15 % річних.

Згідно абз. 2 п. 4.3. кредитного договору, боржник зобов'язаний щомісячно, не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, сплачувати банку комісійну винагороду за супроводження кредитної заборгованості у сумі 7080,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 4.5. кредитного договору, передбачено обов'язок боржника погасити наданий банком кредит до 05 грудня 2019 року включно згідно з графіком погашення.

10 липня 2014 року між банком та боржником була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору, згідно якої сторони домовились, що банк надає боржнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у сумі 1200000,00 грн. на придбання комерційної нерухомості на строк з 06 грудня 2012 року до 05 грудня 2019 року зі сплатою 16 % річних.

Однією з умов надання кредиту відповідно до п. 2.1. кредитного договору є застава та порука.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

06 грудня 2012 року з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ротас" (відповідач, поручитель,) був укладений договір поруки №КСПДЮ/322274.7/ПОР-1 (далі по тексту - договір поруки).

На підставі п.1.1 договору поруки відповідач зобов'язався солідарно нести відповідальність перед позивачем за виконання зобов'язань за кредитним договором №КСПДЮ/322274.7 від 06 грудня 2012 року, укладеного між боржником та на суму 1200000,00 грн. зі сплатою 15,00% річних, зі встановленим строком погашення грудня 2019 року.

Позичальник не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, позивач вказує, що не сплачуються проценти та не здійснюється повернення кредиту у розмірах і у строки передбачені кредитним договором, що зумовило звернення позивача до суду із даною позовною заявою щодо стягнення суми боргу з поручителя за договором поруки №КСПДЮ/322274.7/ПОР-1 від 06.12.2012 р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно п.4.1. договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Позивач вказує проте, що 17.03.15 р. ним направлено відповідачу вимогу про виконання зобов'язання за вих. №14.303/17 із вимогою виконати забезпечене порукою зобов'язання за кредитним договором, але відповідач не відреагував та зобов'язання не виконав. Копія даної вимоги міститься у матеріалах справи. Вручити дану вимогу відповідачу не вдалося, оскільки вимога повернулась на адресу позивача з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Згідно ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.3.2. договору поруки дія договору припиняється з моменту повного виконання боржником або поручителем боргових зобов'язань перед Банком.

Відповідно 8.12. кредитного договору, строк дії цього договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за цим договором.

Отже, оскільки у кредитному договорі не встановлений строк виконання зобов'язання у даному випадку належним доказом підстав для стягнення з поручителя суми боргу за кредитним договором в розумінні ч.4 ст. 559 ЦК України є пред'явлення позову до поручителя та відповідача - ТОВ "Ротас" протягом одного року від дня укладення договору поруки, а саме з 06.12.2012 р., тому строк для пред'явлення позову до поручителя сплив 06.12.2013 р.

Отже пред'явлення позивачем вимоги відповідачу 17.03.15 р. після спливу строку для пред'явлення позову до поручителя та припинення поруки є безпідставною.

Враховуючи вищенаведене та те, що порука є припиненою позовні вимоги ПАТ "Український Бізнес Банк" до поручителя відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротас" є безпідставними та необґрунтованими, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка викладена у п. 2 Листа від 27.09.2012р. № 10-1393/0/4-12 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". Вищий господарський суд України свою правову позицію висловив у постанові від 21.05.2012 р. по справі № 3/43/2011/5003.

Верховний суд України також визначив свою позицію у питанні застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України, про що викладено зокрема в Ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах від 07.10.2009 р., Постановах Верховного суду України від 21.05.2012р., від 23.05.2012 р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача, який звільнений від сплати судового збору згідно п.22 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір у даному разі не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч.4 ст. 559 ст.ст. 1050,1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 10.06.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний