Постанова

від 03.08.2015 по справі 922/1680/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа №922/1680/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - Хоміч А.А., за довіреністю №35 від 26.06.2015 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», м.Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» Білої І.В. (вх.№3595Х/1 від 02.07.2015 року) , на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року у справі №922/1680/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», м. Донецьк,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротас», м. Харків,

про стягнення 1083714,52 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротас», в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №КСПДЮ/322274.7 від 06.12.2012 року, який укладений між позивачем та відповідачем у розмірі 1083714,52 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 998641,11 грн., заборгованість за відсотками - 65833,41 грн., заборгованість по щорічній комісії - 19240,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року у справі №922/1680/15 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року у справі №922/1680/15 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апелянт, зокрема, зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що оскільки у кредитному договорі не встановлений строк виконання зобов'язання, у даному випадку належним доказом підстав для стягнення з поручителя суми боргу за кредитним договором у розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України є пред'явлення позову до поручителя та відповідача - ТОВ «Ротас» протягом одного року від дня укладення договору поруки, а саме з 06.12.2012 року, тому строк для пред'явлення позову до поручителя сплив 16.12.2013 року. Так, як вказує скаржник, у кредитному договорі встановлено, що кредитні кошти надаються строком до 05.12.2019 року, тобто саме ця дата є строком виконання зобов'язання.

Апелянт зазначає, що заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла у боржника за період з 06.11.2014 року у зв'язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним. Позивач скористався своїм правом, наданим йому ст. 1050 Цивільного кодексу України та п. 5.3. кредитного договору вимагати достроково погасити суми кредиту, процентів, комісій, неустойки і збитків. Так, у разі неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором строк пред'явлення позивачем до відповідача вимоги про повернення отриманих у кредит коштів обчислюється з моменту настання строку погашення зобов'язання, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Апелянт звертає увагу суду на те, що шестимісячний строк звернення з позовною заявою до відповідача на підставі договору поруки дотриманий.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, направлена на його адресу ухвала суду повернута з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 03.08.2015 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

06.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» (кредитор, позивач у справі) та Приватною фірмою «Антарес» (позичальник) укладено кредитний договір №КСПДЮ/322274.7 відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у сумі 1200000,00 грн. на придбання комерційної нерухомості на строк з 06 грудні 2012 року до 05 грудня 2019 року за сплатою 15,0% річних.

Позичальник зобов'язався в процесі користування кредитом дотримуватись принципів кредитування: строковості, зворотності, платності, цільового використання, забезпеченості (п. 4.1 договору).

Крім того, у відповідності до умов кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно, не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, перераховувати на рахунок 37399032227402 суму процентів за користування кредитом у відповідності до договору (п. 4.2 договору).

Також позичальник зобов'язаний щомісячно, не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, сплачувати банку комісійну винагороду за супроводження кредитної заборгованості у сумі 7080,00 грн. без ПДВ на рахунок №37399032227402 у ПАТ «Укрбізнесбанк».

Відповідно до п. 4.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний погасити наданий банком кредит до 05.12.2019 року включно згідно з графіком погашення (додаток №1 до договору, який є його невід'ємною частиною).

Разом з тим, кредитодавець та позичальник у п. 4.6 кредитного договору узгодили, що у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 30,0% процентів річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Згідно п. 8.12 строк дії кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за цим договором.

Кредитний договір складено в письмовій формі, підписано представниками банку та позичальника, а також скріплено печатками.

10.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» (кредитор, позивач у справі) та Приватною фірмою «Антарес» (позичальник) укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №КСПДЮ/322274.7. Зазначеною додатковою угодою п. 1.1. розділу І «Предмет договору» викладено в наступній редакції: «Банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у сумі 1200000,00 грн. на придбання комерційної нерухомості на строк з 06.12.2012 року до 05.12.2019 року зі сплатою 16,0% річних». Пункт 4.6 кредитного договору також викладено в новій редакції, а саме: «У разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5. цього договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі 32,0% процента річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення».

Додаткова угода набуває сили з моменту її підписання сторонами, діє протягом усього строку дії кредитного договору і є його невід'ємною частиною.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України (кредитний договір), передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (ст.ст.1046-1053) Цивільного кодексу України.

Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав позичальнику кредитні кошти, згідно з його заявкою, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, позичальник - Приватна фірма «Антарес», з 06.11.2014 року не виконує належним чином свої зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів та комісії у розмірах і у строки передбачені кредитним договором, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість станом на 13.03.2015 року у розмірі 1083714,52 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 998641,11 грн., заборгованість за відсотками - 65833,41 грн., заборгованість по щорічній комісії - 19240,00 грн.

Однією з умов надання кредиту відповідно до п. 2.1. кредитного договору є застава та порука.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 06.12.2012 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» (позивач у справі) та ТОВ «Ротас» (відповідач у справі) укладено договір поруки №КСПДЮ/322274.7/ПОР-1, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором №КСПДЮ/322274.7 від 06.12.2012 року, укладеним між банком і ПФ «Антарес» на суму 1200000,00 грн. зі сплатою 15,0% річних, із встановленим строком погашення не пізніше 05.12.2019 року.

10.06.2014 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» (позивач у справі) та ТОВ «Ротас» (відповідач у справі) укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №КСПДЮ/322274.7/ПОР-1. Зазначеною додатковою угодою п. 1.1. договору поруки викладено в наступній редакції: «Відповідно до цього договору поручитель зобов'язується солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором №КСПДЮ/322274.7 від 06.12.2012 року, укладеним між банком і ПФ «Антарес» на суму 1200000,00 грн. зі сплатою 16,0% річних, із встановленим строком погашення не пізніше 05.12.2019 року.

Додаткова угода набуває сили з моменту її підписання сторонами, діє протягом усього строку дії договору і є його невід'ємною частиною.

Договір поруки складено в письмовій формі, підписано представниками сторін, а також скріплено печатками.

Сторони погодили, що поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, у триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення банку про це погасити заборгованість боржника по сумі платежів (сума кредиту і відсотків за користування кредитом) і штрафним санкціям у разі їх застосування до боржника (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати усім своїм майном при недостатності грошових коштів в обсязі вимог банку.

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2 договору, він набуває чинності з моменту його підписання. Дія договору припиняється з моменту повного виконання боржником або поручителем боргових зобов'язань перед банком.

Договір поруки складено в письмовій формі, підписано представниками сторін а також скріплено печатками підприємств.

Згідно із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

У п. 4.1 договору поруки, сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості, а сторонами не доведено, що договір поруки є фіктивним або не чинним, а також того, що він визнавався недійсним.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з поручителя, посилаючись на те, що оскільки у кредитному договорі не встановлений строк виконання зобов'язання, то ТОВ «Ротас» мало право протягом одного року від дня укладення договору поруки, а саме з 06.12.2012 року до 06.12.2013 року пред'явити позов до поручителя, однак відповідного не зробило.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, адже у кредитному договорі чітко встановлений строк виконання зобов'язання, а саме: у пункті 1.1, пункті 4.5 та наведено графік платежів у додатку №1 до кредитного договору, який є його невід'ємною частиною. Так, згідно вказаних пунктів кредитного договору, строк виконання зобов'язання до 05.12.2019 року.

У п. 5.3 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків у разі, зокрема, непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців; несплати позичальником комісій, передбачених кредитним договором.

З 06.11.2014 року з боку позичальника має місце прострочення виконання основного зобов'язання, несплата боржником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним.

Керуючись ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України позивач повинен був пред'явити позов до відповідача протягом шести місяців від дня настання права у позивача на дострокове повернення кредиту.

17.03.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача - поручителя вимогу про виконання зобов'язання за вих.№14.303/17 про виконання забезпеченого порукою зобов'язання за кредитним договором. Проте, відповідач на вказану вимогу не відреагував та зобов'язання не виконав. 23.03.2015 року ПАТ «Український Бізнес Банк» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, тобто в межах шестимісячного строку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що ані боржником - ПФ «Антарес», ані поручителем - ТОВ «Ротас» не виконано своїх зобов'язань, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з поручителя як з солідарного боржника суми боргу в розмірі 1083714,52 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 998641,11 грн., заборгованість за відсотками - 65833,41 грн., заборгованість по щорічній комісії - 19240,00 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового про задоволення позову, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат за подання позовної заяви та відшкодувати витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», м.Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» Білої І.В. задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року у справі №922/1680/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротас» (61003, м.Харків, пл. Конституції, буд. 1, ідентифікаційний код 33901107) на користь Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 125, ЄДРПОУ 19388768) 998641,11 грн. заборгованості за кредитом, 65833,41 грн. заборгованості за відсотками, 19240,00 грн. заборгованості по щорічній комісії, всього 1083714,52 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротас» (61003, м.Харків, пл. Конституції, буд. 1, ідентифікаційний код 33901107) у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, код 37999654, МФО 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)") 21674,29 грн. судового збору за подання позовної заяви та 10837,14 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.