Постанова

від 08.06.2015 по справі 908/1299/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.06.2015р. справа №908/1299/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Скакуна О.А., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Склярук С.І. за участю представників сторін: від прокуратури: Івер Ю.С. посвідчення №020188 від 03.09.13р. від позивача: Карпова Н.А. довіреність №14/20-210-14 від 20.11.2014р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗаступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя в інтересах держави в особі Державного Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. по справі№908/1299/15-г (суддя Алейникова Т.Г.) за позовомДобропільського міжрайонного прокурора, м. Добропілля Донецької області в інтересах держави в особі Державного Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ до Селянського (фермерського) господарства «Восток», с.Світле Добропільського району Донецької області простягнення 5311,17грн.

В С Т А Н О В И В:

Добропільський міжрайонний прокурор, м. Добропілля Донецької області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Восток», с.Світле Добропільського району Донецької області про стягнення 5311,17грн., з яких: пені у розмірі 2859,25грн., індексу інфляції у сумі 2126,63грн., 325,29грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Восток» на користь Державного Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» індекс інфляції в розмірі 2126грн.63 коп., 3 % річних в розмірі 325грн.29 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у сумі - 1827грн.00 коп.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Заступник прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Державного Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ, не погодившись з постановленим рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не досліджено наданий прокурором розрахунок пені та не зазначено у чому саме полягає необґрунтованість наданого розрахунку та невідповідність його нормам законодавства. На думку скаржника, розрахунок суми пені повністю відповідає нормам чинного законодавства, здійснений з урахуванням облікової ставки встановленої Національним банком України на відповідний період.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзив не надав

Прокурор та представник позивача у судове засідання прибули, підтримали доводи апеляційної скарги, проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечували.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою суду сторін було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2010 року між Державним Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (позивачем) та Селянським (фермерським) господарством «Восток» (відповідачем) укладено договір фінансового лізингу №5-10-349 стс-фл/483 (далі - договір), за яким лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу) у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у постачальника самостійно обраного лізингоодержувачем, та на визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п.3.1.3. договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов договору.

Пунктом 3.4.3. договору визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні шість місяців. (пункту 4.3. договору).

Згідно з п.4.4. договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Пунктом 5.1 договору визначено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежів в розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 договору.

Договір набуває чинності від дати надходження суми попереднього платежу, сплаченого на підставі виставленого лізингодавцем рахунку згідно п.4.2 договору, на рахунок лізингодавця і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу», та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором (п.8.1. договору).

Згідно з додатком № 1 предметом договору є зернозбиральний комбайн «Дон-Лан «Акрос» за ціною 1 295 000,00 грн. (один мільйон двісті дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 коп.).

Додатком № 2 до договору затверджено графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого платежі повинні здійснюватися з черговістю в шість місяців.

Зі змісту договору вбачається, що за правовою природою він є договором фінансового лізингу, який припадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг», а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтями 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На підставі пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. № 723/97-ВР із змінами та доповненнями, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, встановленому договором.

На вимогу пункту 5.1. договору 29.09.2010 року був складений Акт №1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, а саме зернозбирального комбайна «Дон-Лан «Акрос» зав. №005274.

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів станом на 29 вересня 2014 року сума лізингових платежів за користування технікою, що підлягала сплаті становила 97888,13грн. Натомість, в матеріалах справи міститься виписка з рахунку №26002010890606 в ПАТ «Альфа-Банк», з якої вбачається, що 29 вересня 2014 року відповідачем було сплачено лише 49 000,00грн., 17 грудня 2014р. сплачено ще 20000,00грн. та 22 грудня 2014 року сплачено 28888грн.13коп.

З огляду на наведене, відповідач погасив суму заборгованості по поточним лізинговим платежам лише 22.12.2014р., що також підтверджується ним у запереченнях на позов.

Водночас, відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні статті 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Тобто, факт сплати відповідачем основної суми боргу не звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

У зв'язку з вищевикладеним, прокурор звернувся з вимогою про стягнення з відповідача, в тому числі, пені, індексу інфляції та 3 % річних.

Рішенням господарського суду частково задоволено позовні вимоги прокурора та відмовлено в частині стягнення пені, при цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок пені складений необґрунтовано та суперечить вимогам діючого законодавства України, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками господарського суду з огляду на наведене.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ж до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд вірно дійшов висновку про порушення боржником зобов'язань, пов'язаних із несвоєчасною оплатою лізингових платежів.

Пунктом 7.1 договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Зі змісту зазначеного пункту договору вбачається, що наявна умова про застосування відповідальності. Крім того, сторони визначили розмір пені, а саме подвійна облікова ставка НБУ. Тому у суду були наявні всі підстави для розгляду цієї вимоги по суті.

В матеріалах справи міститься розрахунок суми позову, в якому нарахування пені здійснено з 30.09.2014р. по 21.12.2014р., що відповідає приписам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено прокурору у стягненні з відповідача пені у сумі 2859,25грн., з посиланням на невідповідність розрахунку діючому законодавству, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню, а дана вимога - задоволенню.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 325грн.29коп. та індексу інфляції в розмірі 2126грн.63коп.

Крім того, приймаючи рішення, господарським судом невірно застосовано приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України і судовий збір стягнуто з відповідача на користь позивача.

Відповідно до підпункту 4.6 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першої статті 4 бюджету України, частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Натомість господарським судом стягнуто судовий збір за подання позовної заяви на користь Державного Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», що не відповідає вимогам чинного законодавства, а рішення в цій частині зміні.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. у справі №908/1299/15-г підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя в інтересах держави в особі Державного Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. у справі №908/1299/15-г задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. у справі №908/1299/15-г - скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

Задовольнити позовні вимоги Добропільського міжрайонного прокурора, м.Добропілля Донецької області в інтересах держави в особі Державного Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ до Селянського (фермерського) господарства «Восток», с.Світле Добропільського району Донецької області.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Восток» (85040, Донецька область, Добропільський район, сел. Світле, вул. Перемоги, буд. 29, код ЄДРПОУ 31999566) на користь Державного Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 30401456, р/р 26002010890606 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) 2859,25грн. пені, індексу інфляції у сумі 2126,63грн., 325,29грн. - 3 % річних.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Восток» (85040, Донецька область, Добропільський район, сел. Світле, вул. Перемоги, буд. 29, код ЄДРПОУ 31999566) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1827грн.00коп.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Восток» (85040, Донецька область, Добропільський район, сел. Світле, вул. Перемоги, буд. 29, код ЄДРПОУ 31999566) на користь Державного бюджету судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913грн.50коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2015р., оформивши його у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.А.Скакун

В.М.Татенко

Надруковано 7 прим.:

2.прокурору;

1. Позивачу;

1.Відповідачу;

1. У справу;

1. ДАГС;

1. ГСЗО.