Постанова

від 10.06.2015 по справі 908/327/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.06.2015 справа №908/327/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів при секретарі: за участю представників сторін: від позивача- від відповідача- від третьої особи- Агапова О.Л. Кододової О.В. , Мартюхіної Н.О. Максименко Г.П. не з'явились Ременюк О.М (довіреність від 03.06.2015р.) не з'явились розглянувши апеляційну скаргуТокмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, м.Токмак, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2015р. у справі№ 908/327/15-г (суддя Попова І.А.) за позовом Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, м.Токмак, Запорізької області доПриватного сільськогосподарського підприємства імені Калініна, смт. Чернігівка, Запорізької області Тертя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про Управління державної казначейської служби України у Чернігівському районі Запорізької області, смт.Чернігівка, Запорізької області стягнення 40053,46 грн. ВСТАНОВИВ:

Токмацська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління міндоходів у Запорізькій області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства ім.. Калініна (смт.Чернігівка Запорізької області) про стягнення 40 053,46 грн. фінансової допомоги на пені.

Позивачем для вирішення спору визначена третя особа по стороні позивача- Управління Державного казначейської служби у Чернігівському районі Запорізької області.

При подачі позову заявник посилався на наступні підстави.

Відповідно до договорів: № 9 від 06.10.1997 р., № 4 від 22.04.1998р. та договору, укладеного в 1997 р. на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.02.1997 р. № 114-р з відділенням Державного казначейства у Чернігівському районі КСП імені Калініна, правонаступником якого є ПСП імені Калініна (згідно п. 1.8 статуту) отримувало бюджетні позички. Факт перерахування коштів підприємству підтверджується наступними платіжними дорученнями: №336 від 21.10.1997 р., № 34 від 29.04.1998 р., № 45 від 14.05.1998 р., № 47 від 30.06.1998 р., № 66 від 19.11.1998 р. В зв'язку з неповерненням у встановлені договорами строки бюджетних позичок та відповідно до Закону України від 18.01.2001 р. № 2237-ІІІ проведено реструктуризацію заборгованості за бюджетними позичками по підприємствах-боржниках з виплатою щороку та щомісячно рівними частинами, починаючи з 01.01.2004 р. Наказом Міністерства аграрної політики України від 22.02.2002 р. № 139 та відповідним наказом Головного управління сільського господарства і продовольства Запорізької обласної державної адміністрації від 04.06.2002 р. № 37 погоджено суми реструктуризованої заборгованості. Управлінням сільського господарства і продовольства Чернігівської РДА затверджено графіки погашення сум заборгованостей по ПСП імені Калініна з порічною та помісячною розбивкою погашення за період 2004-2011 рр. УДКСУ у Чернігівському районі, відповідно до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами Державної податкової служби, за несвоєчасне проведення розрахунків з державним бюджетом по реструктуризованій заборгованості нараховує пеню починаючи з 01.01.2005 р. Таким чином, станом на 24.10.2014 р. у ПСП ім. Калініна перед бюджетом заборгованість по поверненню фінансової допомоги, яка виникла після 11.06.2009р. складає у сумі 40053 грн. 46 коп.

Просить стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства імені Калініна по фінансовій допомозі (00263100): заборгованість по основному платежу у розмірі 3229 грн. 17 коп. та заборгованість по пені у розмірі 1616 грн. 90 коп.; по фінансовій допомозі (00263200): заборгованість по основному платежу у сумі 1256 грн. 57 коп. та заборгованість по пені у сумі 631 грн. 05 коп.; по фінансовій допомозі (02801384): заборгованість по основному платежу у сумі 22203 грн. 17 коп. та заборгованість по пені у сумі 11116 грн. 60 коп.

Відповідач позовні вимоги не визнавав і зазначав, що 1). Фінансова допомога надана відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 220 від 26.02.1998 р . у сумі 1256 грн. 57 коп. стягнута за рішенням господарського суду Запорізької області від 07.03.2002 р. по справі № 4/4/95. 2). Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по фінансовій допомозі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 114 від 28.02.1997р. у сумі 22203 грн. 17 коп. основного боргу та 11116 грн. 60 коп. пені також є безпідставними у зв'язку із тим, що позивачем не надано будь-яких доказів надання вказаної фінансової допомоги. Господарство вказаної фінансової допомоги ні від позивача, ні від третьої особи не отримувало. Надані позивачем копії графіків розстрочення, акти звірки та інші документи не можуть вважатися належними доказами отримання фінансової допомоги. 3). Позовна заява Токмацької ОДПІ містить вимоги про стягнення пені. Проте ні Постанова Кабінету Міністрів України № 1003 від 11.09.1997 р ., ні Постанова Кабінету Міністрів України № 220 від 26.02.1998 р ., ні Постанова Кабінету Міністрів № 114 від 28.02.1997 р. не містять положень про нарахування пені в разі несвоєчасного повернення фінансової допомоги.

Також, вважає, що жодним законодавчим чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено повноваження органів державної податкової служби на стягнення у судовому чи іншому порядку заборгованості по фінансовій допомозі, наданій органами державного казначейства України, Токмацька ОДПІ не є належним позивачем по цій справі. Положення абз. 1 ч. 9 ст. 17 або ч.2 ст. 50 Бюджетного кодексу України не можуть бути застосовані у зв'язку з тим, що у вказаній нормі мова йде про стягнення заборгованості по бюджетному кредиту (позичці). А предметом позову є заборгованість по фінансовій допомозі.

Рішенням господарського суду Запорізбкої області від 17.03.2015р. (суддя Попова І.А.), в редакції ухвали суду від 03.04.2015р. про виправлення описки, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства імені Калініна в доход держбюджету 3229 (три тисячі двісті двадцять дев'ять) грн.. 17 коп. основного боргу, 147 грн. 25 коп. судових витрат стягнуто в доход Держбюджету.

В частині вимог про стягнення 1256 грн. 57 коп. основного боргу провадження по справі припинено.

В іншій частині позову відмовлено.

Позивачем у справі подана апеляційна скарга на рішення суду, і якій інспекція просить скасувати судове рішення в частині відмови заявлених у позові вимог.

В обґрунтування скарги заявник посилається на неповне дослідження обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Приводить доводи, викладені у позовній заяві. Вказує на те, що всі необхідні документи для прийняття рішення про стягнення були надані суду.

Апелянт у судове засіддання не з"явився. Ним заявлене клопотання про розгляд скарги без участі його представника.

Третьою особою - Управлінням державного казначейства у Чернігівському районі Запорізької області направлене пояснення на скаргу, в яких Управління підтримує доводи, викладені в ній. Також заявлене клопотання про розгляд скарги без представника третьої особи.

В отзиві на скаргу вказано на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи, пояснення представника відповідача, який прибув у судове засідання, в межах, передбачених ст.101 ГПК, судова колегія встановила.

Предметом спору є вимоги Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про стягнення з ПСП імені Калініна заборгованості по фінансовій допомозі (00263100) - заборгованість по основному платежу у розмірі 3229 грн. 17 коп. та заборгованість по пені у розмірі 1616 грн. 90 коп.; по фінансовій допомозі (00263200) - заборгованість по основному платежу у сумі 1256 грн. 57 коп. та заборгованість по пені у сумі 631 грн. 05 коп.; по фінансовій допомозі (02801384) - заборгованість по основному платежу у сумі 22203 грн. 17 коп. та заборгованість по пені у сумі 11116 грн. 60 коп.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму ВГС України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» господарські суди на загальних підставах вирішують спори, пов'язані зі стягненням простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню (частина дев'ята статті 17 Бюджетного кодексу України ), в тому числі за позовами органів державної податкової служби України, оскільки майнові відносини у відповідних справах засновані на юридичній рівності сторін.

Господарським судом встановлено, що 06 жовтня 1997 р. відділенням Державного казначейства України в Чернігівському районі та КСП ім. Калініна (правонаступником якого є відповідач по даній справі) - позичальник,1 укладено договір № 9 про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 р.р., відповідно до умов якого Відділення Державного казначейства надає сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу в сумі 10000 грн. для проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 р.р. на умовах повернення до 1 жовтня 1998 р. Вказаний договір укладено відповідно до постанови КМУ від 11.09.1997 р. № 1003 «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 р.р.».

Згідно п.3 вказаного договору відповідач зобов'язався забезпечити повне повернення фінансової допомоги в сумі 10000 грн. за укладеним договором, але не пізніше 01 жовтня 1998 року; відповідно до п.5.2 договору несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.

Про перерахування грошових коштів КСП ім. Калініна свідчить платіжне доручення № 336 від 21.10.1997 р. В порушення своїх зобов'язань за договором відповідач отримані кошти в сумі 10000 грн. у встановлений строк до 01 жовтня 1998 року не повернув.

Протоколом № 6 урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання від 10.06.2002 р., складеним Управлінням сільського господарства і продовольства райдержадміністрації у Чернігівському районі та ПСП ім.. Калініна, визначено, що станом на 01.01.2000 р. заборгованість ПСП ім.. Калініна за отримані позички становить 82654 грн., в тому числі 10000 грн. бюджетної позички, наданої відповідно до постанови КМУ № 1003 від 11.09.1997р.

Згідно графіку погашення сум заборгованості, реструктуризованих за розпорядженням КМУ від 03.04.2002 №186-р . по Чернігівському району визначено заборгованість ПСП ім. Калініна у сумі 10000 грн., яку реструктуризовано з графіком погашення відповідно у 2004р. - 1250 грн., у 2005р. - 1250 грн., у 2006р. - 1250 грн., у 2007р. - 1250 грн., у 2008р. - 1250 грн., у 2009р. - 1250 грн., у 2010р. - 1250 грн. та у 2011р. - 1250грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 р. № 174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості»Управління Державного казначейства у Чернігівському районі Запорізької області направило до податкової інспекції Подання № 55 від 03.10.2014 р., яким повідомлено про невиконання підприємством зобов'язань щодо повернення отриманої фінансової допомоги, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість на суму 10000 грн., яка складається з отриманої фінансової допомоги, та подання № 56 від 03.10.2014 р. щодо стягнення 3299 грн. 62 коп. пені.

Як поясняв у судовому засіданні господарського суду позивач, заявлена до стягнення у даній справі заборгованість по фінансовій допомозі за договором № 9 від 06.10.1997 р. є залишком, який не сплачений відповідачем та не стягнутий ішеннями судів, та складає 3229 грн. 17 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525 , 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу . Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги за договором № 9 від 06.10.1997 р. (постанова КМУ № 1003), вимоги про стягнення заборгованості в сумі 3229 грн. 17 коп. суд визнав обгрунтованими.

За несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №9 від 06.10.21997 р. позивачем заявлено до стягнення 1616 грн. 90 коп. пені, нарахованої за період з червня 2009 р. по грудень 2011 р.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України , у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З наведеного вбачається, що неустойка поділяється на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі вида правопорушення за який стягується пеня і її конкретний її розмір.

Дослідивши взаємовідносини, що склалася між сторонами даної справи щодо надання поворотної фінансової допомоги, суд обґрунтовано встановив, що сторонами не узгоджувалися умови щодо відповідальність позичальника за порушення зобов'язань у вигляді пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, а стаття 231 Господарського кодексу України визначає лише правило розрахунку штрафних санкцій, при цьому їх розмір має бути закріплений у договорі. Пунктом 11 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 174 , встановлено, що нарахування пені починається з моменту виникнення простроченої заборгованості і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинне бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором про надання кредиту, бюджетної позички/ фінансової допомоги.

Аналогічна норма щодо порядку нарахування пені закріплена і частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України , що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені).

Таким чином, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо того, що сторони не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення та збільшення строку нарахування пені не встановлено, підстави для стягнення заявленої позивачем пені відсутні.

З урахуванням вищевказаного, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки ні умовами договору, ні Законами України не передбачена відповідальність безпосередньо за несвоєчасне повернення бюджетних позичок, в тому числі наданих згідно постанови КМ України № 1003 від 11.09.1997 р . та в матеріалах справи також відсутні докази, які б свідчили про підстави та нормативне обґрунтування нарахування позивачем пені.

Щодо стягнення 1256 грн. 57 коп. основного боргу по фінансовій допомозі (00263200) судом встановлено: 22 квітня 1998 р. відділенням Державного казначейства України в Чернігівському районі та КСП ім.. Калініна (правонаступником якого є відповідач по даній справі, позичальник) укладено договір № 4 про надання фінансової допомоги на забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році, відповідно до умов якого Відділення Державного казначейства надає сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу в сумі 10000 грн. для забезпечення підготовки техніки для проведення весняно-польових робіт в 1998 р. на умовах повернення коштів до 01 жовтня 1998 р. Вказаний договір укладено відповідно до постанови КМУ від 26.02.1998 р. № 220 «Про фінансове забезпечення весняно-польових робіт в 1998 році» . Фактично позивачем отримано 3899 грн. 90 коп. фінансової допомоги.

Як було встановлено у судовому засіданні, господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 4/4/95 за позовом Прокурора Чернігівського району в інтересах відділення Державного казначейства в Чернігівському районі до ПСП ім.. Калініна про стягнення 3899 грн. 90 коп. боргу з повернення фінансової допомоги за договором № 4 від 22.04.1998 р. Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.03.2002 р. по вказаній справі № 4/4/95 позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача 3899 грн. 90 коп. основного боргу. Судом встановлено, що заявлена до стягнення сума в розмірі 1256 грн. 57 коп. основного боргу, яка визначена позивачем як залишок заборгованості за договором № 4 від 22.04.1998 р., увійшла до суми боргу, стягнутої рішенням господарського суду Запорізької області від 07.03.2002 р. у справі № 4/4/95, яке набрало чинності.

Таким чином, провадження по справі в частині стягнення 1256 грн. 57 коп. основного боргу за договором № 4 від 22.04.1998 р. правомірно припинено у зв'язку з тим, що є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки судом припинено провадження в частині стягнення 1256 грн. 57 коп. основного боргу за договором № 4 від 22.04.1998 р., в задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 631 грн. 05 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором № 4 від 22.04.1998 р., нарахованої за період з червня 2009 р. по грудень 2011 р. обґрунтовано відмовлено.

Щодо стягнення 22203 грн. 17 коп. основного боргу по фінансовій допомозі (02801384) суд зазначає, що в обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на постанову КМУ № 114 від 28.02.1997 р.

Розглянувши заявлені вимоги про стягнення зазначеної заборгованості, Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів (первинних документів) на підтвердження отримання КСП ім. Калініна (правонаступником якого є відповідач по даній справі) фінансової допомоги за вказаною постановою КМУ № 114.

За змістом ст.ст. 1 , 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні надаватись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" , оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій є правовою підставою для бухгалтерського обліку таких операцій.

Суд зазначає, що позивачем та третьою особою не надано договору, первинних та банківських документів, які б підтверджували надання фінансової допомоги, її перерахування відповідачу та отримання останнім. Графік погашення сум заборгованості, реструктуризованих згідно з розпорядженням КМУ від 03.04.2002 р. № 186-р , та акт звірки заборгованості сільськогосподарських товаровиробників, на які позивач посилався як на підтвердження наявності та визнання суми заборгованості ПСП ім.. Калініна, не є доказом виникнення боргу перед бюджетом, з огляду на наступне:

Господарським судом встановлено, що графік погашення сум заборгованості, що долучений до матеріалів справи, в односторонньому порядку підписаний головою районної комісії, начальником Відділення Державної казначейської служби України у Чернігівському районі та затверджений начальником управління сільського господарства і продовольства районної держадміністрації, однак не підписаний та не погоджений зі сторони відповідача. Тому зазначений документ не створює жодних наслідків для ПСП ім.. Калініна.

Акт звірки взаєморозрахунків є тільки документом, за яким учасники господарських відносин звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

При цьому, підписання вказаного документу не впливає на майновий стан сторін, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін внаслідок звірки розрахунків не виникає, а є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств, і не може вважатися доказом наявності або відсутності заборгованості (Таку правову позицію викладено і в постанові ВГСУ від 11.03.2014 року у справі № 924/1044/13).

Тобто, графік погашення сум заборгованості та акт звірки не є належними доказами отримання відповідачем фінансової допомоги, оскільки вони не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Донецький апеляційний господарський суд вважає, що такий висновок господарського суду Запорізької області відповідає законодавству та заснований на матеріалах справи, у зв"язку з чим господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення 22203 грн. 17 коп. основного боргу по фінансовій допомозі (02801384) та 11116 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 року у справі № 908/327/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає сили з дня її прийняття та може бути оскарження до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Агапов О.Л.

Судді Мартюхіна Н.О.

Кододова О.В.

Надруковано 5 прим.

1-позивачу

1- відповідачу

1-трятя особа

1-ДАГС

1- у справу