Ухвала

від 02.06.2015 по справі 804/16599/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2015 рокусправа № 804/16599/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 03 липня 2014 року по 09 липня 2014 року повноважними особами Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Аларт Трейд» (код ЄДРПОУ 38977359) та ТОВ «Едміт» (код ЄДРПОУ 38599485) за січень 2014 року, за результатами якої складено акт №2499/17-3/НОМЕР_1.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущене позивачем порушення: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 3237,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, 29 липня 2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0015991703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4855,50 грн. (основний платіж - 3227,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1618,50 грн.).

Правомірність та обґрунтованість вказаного вище податкового повідомлення-рішення є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду належних доказів в підтвердження реального здійснення господарських операцій з його контрагентами ТОВ «Едміт», ТОВ «Аларт Трейд» в січні 2014 року, зазначене свідчить про обгрунтованість викладених в акті перевірки висновків податкового органу та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02 січня 2014 року між СПД ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Аларт Трейд» (Експедитор) було укладено договір №12/14 про надання послуг, предметом якого є організація виконання Експедитором послуг пов'язаних з перевезення вантажів автомобільним транспортом Клієнта за рахунок Клієнта та на підставі його заявки.

На виконання умов вказаного договору була оформлена податкова накладна, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №КА-0214/01 на суму 13440,00 грн. (в т.ч. ПДВ-2240,00 грн.) та додатки № 1, №2, №3, №4, №5, №6 до акту № КА-0214/01.

В додатках № 1, №2, №3, №4, №5, №6 від 31 січня 2014 року зазначено, що перевезення вантажу було здійснено автомобілями за номерними знаками: НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Проте, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №КА-0214/01 від 31 січня 2014 року на суму 13440,00 грн. (в ч. ПДВ-2240,00 грн.) не зазначено зміст та обсяг господарської операції (не зазначено конкретний перелік надання послуг, маршрут перевезення, відомості про вантаж), що є порушенням вимог встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, слід зауважити на те, що ТОВ «Аларт Трейд» зареєстровано в м. Києві, а послуги з експедиторського супроводу вантажів в кількості 48 шт. були надані ТОВ «Аларт Трейд» у м. Дніпропетровську.

Відповідно до інформаційної бази податкового органу розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за 1 квартал 2014 року ТОВ «Аларт Трейд» не надавався.

25 січня 2014 року між СПД ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Едміт» (Виконавець) було укладено договір №14472-14 на ремонт техніки, вузлів та агрегатів, предметом якого є діагностика та ремонт автомобіля ГАЗ 3307, державний номер НОМЕР_2. Замовник зобов'язаний передати техніку Виконавцю за актом приймання-передачі.

На виконання умов вказаного договору була оформлена податкова накладна, акти надання послуг, рахунок на суму 5982,00 грн. (в т.ч. ПДВ-997,00 грн.).

Проте, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №КА-0214/01 від 31 січня 2014 року на суму 5982,00 грн. (в ч. ПДВ-997,00 грн.) не зазначено місце складання документа, зміст та обсяг господарської операції (не зазначено державний номер автомобіля на якому виконані роботи), що є порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також, позивачем не надані докази передачі автомобіля на ремонт та докази придбання вузлів, які були замінені на автомобілі.

Окрім того, судом встановлено, що відповідно до інформації бази АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України транспортний засіб за номерним знаком НОМЕР_2 не зареєстрований.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем документально не доведено, що дійсно придбані послуги були використані ним у межах своєї господарської діяльності та пов'язані з фактичним отриманням доходу.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, а також з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено реальне здійснення вказаних вище господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність реального виконання вищезазначених договорів.

Отже, приймаючи до уваги те, що зазначені вище договори СПД ОСОБА_1 з ТОВ «Едміт» та ТОВ «Аларт Трейд» укладалися без мети на реальне настання правових наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0015991703 від 29 липня 2014 року прийнятого Лівобережною ОДПІ не існує.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко