Ухвала

від 04.06.2015 по справі 813/7394/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 876/1807/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Тибінки В.Я.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Інжиніринг» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Р-Інжиніринг» (далі - Позивач, ТОВ «Р-Інжиніринг») звернулося до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Відповідач, Городоцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000252201 та №0000262201 від 24.06.2014 року, №0000512210 від 19.09.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також вказує, що акт перевірки повністю ґрунтується на даних інших актів перевірок, якими було зафіксовано факти порушення податкового законодавства контрагентами позивача, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Городоцька ОДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального права. Вказав, що спірні операції з поставки товару позивачеві не були опосередковані реальним виконанням, у зв'язку з чим у ТОВ «Р-Інжиніринг» відсутнє право на відображення цих операцій у податковому обліку. Зокрема, звертає увагу на акти перевірки контрагентів Позивача.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Городоцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Р-Інжиніринг» (код за ЄДРПОУ 36769054) з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат операційної діяльності по ПП «Хімінвест-2012» (код за ЄДРПОУ 37310596) за жовтень-листопад 2011р., ТзОВ «Конді 50» (код за ЄДРПОУ 38149196) за вересень-жовтень 2012р., ТзОВ «Флора-Єтор» (код за ЄДРПОУ 38450537) за липень 2013р., ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37569727) за серпень-вересень 2012р., ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» (код за ЄДРПОУ 37741019) за серпень 2011р., ПП «Авторесурс-сервіс» (код за ЄДРПОУ 37030617) за березень 2011р., ТзОВ «Сана Прим» (код за ЄДРПОУ 33927607) за квітень-травень 2012р., ТзОВ «Маштрейд» (код за ЄДРПОУ 37956799) за квітень 2012р., ТзОВ «ТПК Груп» (код за ЄДРПОУ 38148831) за серпень- жовтень 2012р., ТзОВ «Укрміксі» (код за ЄДРПОУ 38148281) за жовтень 2012р., ПП «Техінфо» (код за ЄДРПОУ 23273723) за серпень, грудень 2011р., квітень 2012р.

За результатами перевірки складено акт від 05.06.2014 №239/2201/36769054, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:

1) п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 187.1. ст. 187, п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 142 433 грн;

2) пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138, п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 137.1. ст.137 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на 150 924 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 05.06.2014 № 239/2201/36769054, ТОВ «Р-Інжиніринг» подано до Городоцької ОДПІ заперечення № 98 від 10.06.2014 року, яке відповідачем листом від 23.06.2014 року за № 4882/10/2201 залишено без розгляду та 24 червня 2014, на підставі вказаного акта, прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000252201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 213 650, 00 грн., у т.ч. 142 433, 00 грн. за основним платежем і 71 217, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000262201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 226 386, 00 грн., у т.ч. 150 924, 00 грн. за основним платежем і 75 462, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження первинну скаргу ТзОВ «Р-Інжиніринг» від 03.07.2014 №112 задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 № 0000262201 в частині 26 346, 50 грн. застосованої штрафної (фінансової санкції) по податку на прибуток.

19 вересня 2014 року Городоцькою ОДПІ, на підставі рішення ГУ Міндоходів у Львівській області від 05.09.2014 року № 21197/10/13-01-10-08-05/1352 про результати розгляду скарги ТзОВ «Р-Інжиніринг» від 03.07.2014 року № 112 на податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2014 року №№ 0000252201, 0000262201, прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000512210 про збільшення Позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 200 039, 50 грн., у т.ч. 150 924, 00 грн. за основним платежем і 49 115, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дотримання вищенаведених норм підтверджують належним чином оформлені первинні та облікові документи, а саме Позивачем долучено: акти приймання будівельних робіт (КБ-2в), видаткові та податкові накладні. Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість. Всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Жодних зауважень щодо їх оформлення податковий орган не пред'являв.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені вище положення законодавства, а також досліджені докази дозволяють зробити висновок про підставність позовних вимог. Крім того, Висновки податкового про відсутність реального характеру господарських операцій не підтверджуються належними і допустимими доказами, а неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності (реальності вчинення) усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

При цьому, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року у справі № 813/7394/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 05.06.2015 року