Ухвала

від 03.06.2015 по справі 2а/0470/3027/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/39150/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013

у справі № 2а/0470/3027/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Транс-Тревел-Лайн" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення перевірки Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за декларацією за жовтень 2011 року; визнати протиправним дії щодо викладення в акті від 29.12.2011 № 2998/231/35740720 висновків; зобов'язати відповідача внести до бази даних «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» задекларовані Товариством дані податкової звітності у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (з урахуванням відомостей у додатку № 5 до декларації).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 у позові відмовлено з посиланням на законність проведення Інспекцією оспорюваної податкової перевірки та відповідність висновків відповідача, викладених в акті від 29.12.2011 № 2998/231/35740720, фактичним обставинам справи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для формування висновків названого акта податкової перевірки стали установлені органами державної податкової служби правопорушення у сфері оподаткування, допущені контрагентами Товариства по ланцюгу. Крім того, апеляційний суд зазначив, що всупереч вимогами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК) платник податків не був повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та не отримав наказу про її проведення.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та закрити провадження у справі. На обґрунтування касаційних вимог відповідач зазначає про достовірність та правильність викладених в акті перевірки висновків і посилається на ліквідацію Товариства у зв'язку з банкрутством.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за жовтень 2011 року. За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт від 29.12.2011 № 2998/231/35740720, в якому відображено висновок Інспекції про безтоварність господарських операцій, здійснених платником у перевіреному періоді, та нікчемність правочинів, укладенням яких опосередковувалося виконання цих операцій.

Вирішуючи даний спір по суті, суди попередніх інстанцій вдалися до надання правової оцінки цим висновкам на предмет їх достовірності та відповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

Правовий акт індивідуальної дії є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки певної особи (певного кола осіб), а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.

У той же час акт перевірки не відповідає наведеним критеріям. Такий акт, виходячи зі змісту положень стаття 86 ПК, призначений для оформлення результаті податкової перевірки та є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.

А відтак ані дії контролюючого органу зі складення акта перевірки, ані власне висновки такого акта не можуть виступати предметом оскарження в адміністративному суді; правовий аналіз таких висновків може бути здійснений лише у рамках перевірки судом законності податкового повідомлення, прийнятого на підставі такого акта.

Наведене виключає можливість задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним дій Інспекції щодо викладення в акті перевірки від 29.12.2011 № 2998/231/35740720 висновків.

Відносно позовних вимог щодо оскарження дій Інспекції з проведення невиїзної перевірки слід зазначити таке.

У підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

В силу вимог пункту 79.1 статті 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Реалізація права платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

А відтак документальна позапланова невиїзна перевірка може бути проводена посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

У даному разі, як встановлено апеляційним судом, Інспекцією не дотримано наведених підстав призначення та проведення спірної податкової перевірки. Відповідачем не подано ані наказу про її призначення, ані письмове повідомлення, згідно з яким платника було сповіщено про дату та місце проведення перевірки. А відтак слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про незаконність призначення та проведення оспорюваної податкової перевірки Товариства.

Незаконними є і дії інспекції з внесення до інформаційних податкових баз

даних будь-яких змін на підставі акта перевірки від 29.12.2011 № 2998/231/35740720.

Так, згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію". У статті 1 цього Закону інформацію визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

В силу вимог пункту 63.12 статті 63 ПК інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних (зокрема, до Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Наведене виключає можливість внесення змін до інформаційних баз даних податкового органу до моменту виникнення у платника податкового обов'язку (зокрема, до часу визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку). Власне висновки акта перевірки, як вказано вище, не породжують у платника будь-яких обов'язків у сфері оподаткування, а тому не можуть слугувати джерелом формування податкової інформації щодо такого платника.

З установлених судами обставин даної справи не вбачається факт проведення донарахувань на підставі висновків, викладених в акті від 29.12.2011 № 2998/231/35740720, у зв'язку з чим внесена до інформаційних баз даних інформація на підставі цього акта є такою, що розміщена з порушенням вимог закону.

Пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

З урахуванням викладеного апеляційний суд правомірно визнав незаконним коригування Інспекцією показників податкової звітності Товариства на підставі вказаного акта та цілком об'єктивно зобов'язав відповідача відновити в інформаційній системі показники податкової звітності, задекларовані платником у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2011 року.

У той же час ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2012 у справі № 25/5005/5324/2012 ліквідовано юридичну особу позивача у зв'язку з банкрутством.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщеними на офіційному сайті Міністерства юстиції України ( https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch ), юридичну особу Товариства припинено.

В силу вимог пункту 5 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до статті 228 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 у справі № 2а/0470/3027/12 скасувати в частині визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо винесення висновків, викладених в акті від 29.12.2011 № 2998/231/35740720.

У цій частині позовних вимог постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 у справі № 2а/0470/3027/12 визнати такою, що втратила законну силу.

3. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 у справі № 2а/0470/3027/12 визнати такою, що втратила законну силу.

4. Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько