Постанова

від 11.06.2015 по справі 910/664/13(05-6-16/11)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 910/664/13(05-6-16/11) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивачаДанильчук М.Я., керівник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), третіх осіб 1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 3) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 4) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 5) Шевченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуШевченка Анатолія Олександровича на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі№ 910/664/13 Господарського суду міста Києва за позовомЗакритого акціонерного товариства "Спіка" доСвятошинської районної у місті Києві ради, треті особи 1)Київська міська рада, 2)Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, 3)Шквара Тетяна Анатоліївна, 4)Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва" 5)Шевченко Анатолій Олександрович, провизнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Спіка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Святошинської районної у м. Києві ради про визнання незаконним рішення Святошинської районної у м. Києві ради V скликання ХХХ сесії № 469 від 28.10.2010 "Про визнання приміщень житловими" та скасування його чинності.

Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 (судді Картавцева Ю.В. - головуючий, Босий В.П., Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 (судді: Ропій Л.М. - головуючий, Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.), позовні вимоги задоволено повністю; визнано незаконним та скасована чинність рішення Святошинської районної у місті Києві ради V скликання тридцятої сесії від 28.10.2010 №469 "Про визнання приміщень житловими"; стягнуто з Святошинської районної у місті Києві ради на користь ЗАТ "Спіка" 1147 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Шевченко Анатолій Олександрович, який є третьою особою у справі, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права. Також, на думку скаржника, порушено процесуальні норми щодо повноти розгляду справи та оцінки доказів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та третьої особи-5, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога ЗАТ "Спіка" про визнання незаконним рішення Святошинської районної у м. Києві ради V скликання ХХХ сесії №469 від 28.10.2010 "Про визнання приміщень житловими" та скасування його чинності.

Згідно з ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Святошинської районної у місті Києві ради V скликання ХХХ сесії від 28.10.2010 №469 "Про визнання приміщень житловими" відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розглянувши звернення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації щодо виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2010 та ухвали Апеляційного суду м. Києва, Святошинська районна у м. Києві рада вирішила визнати приміщення №№ 163, 165, 166, які розташовані на 11 поверсі житлового будинку №34 по вул. М.Ушакова, житловими; приписано Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації прийняти в експлуатацію закінчені переплануванням житлові приміщення №№163, 165, 166 в будинку №34 по вул. М.Ушакова; контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію з питань розвитку території, землекористування, архітектури та містобудування (далі за текстом - рішення №469).

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Як встановили суди попередніх інстанцій, рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 23.02.2010 у справі № 2-116 2010р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20.07.2010, визнано приміщення, зазначені на поповерховому плані № 165 та № 166, які розташовані на 11 поверсі будинку № 34 по вул. М.Ушакова в м. Києві житловими; зобов'язано Святошинську районну у м.Києві державну адміністрацію документально перевести приміщення, зазначені на поповерховому плані №165 та № 166, які розташовані на 11 поверсі будинку № 34 по вул. М.Ушакова в м. Києві, із нежитлових у житлові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.03.2012 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2010 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20.07.2010 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зауважив про те, що відповідно до ст.8 Житлового кодексу Української РСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради.

В подальшому, ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 04.09.2013 у справі № 2/759/325/13 ун. № 2608/8334/12 позов Шквари Тетяни Анатоліївни, Шквари Олександра Миколайовича, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх Шквари Дмитра Олександровича, Шквари Дар'ї Олександрівни та Шевченка Анатолія Олександровича до Святошинської районної у м. Києві ради, Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", третя особа: Служба у справах дітей Святошинського району у м. Києві державної адміністрації про визнання приміщень житловими, зобов'язання вчинити дії та визнання права користування жилим приміщенням, залишено без розгляду.

Таким чином, здійснюючи розгляд справи, суди дійшли обґрунтованого висновку, що станом на час розгляду даної справи, так само, як і на час подання позову до суду, судове рішення стосовно двох приміщень (№№165, 166), на підставі якого прийнято оспорюване рішення № 469 відносно трьох приміщень (№№163, 165, 166), є таким, що скасоване, а отже правова підстава, яка передувала прийняттю спірного рішення відповідача, відсутня.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", на який є посилання в преамбулі оскаржуваного рішення відповідача №469, як на закон, на підставі якого таке рішення приймається, не передбачено таких повноважень районних рад у місті, як переведення нежитлових приміщень у житлові.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин, враховуючи приписи наведеного вище законодавства, колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що прийняте 28.10.2010 Святошинською районною у місті Києві радою рішення №469 "Про визнання приміщень житловими" прийняте з перевищенням повноважень, наданих законом.

Також, оцінивши зібрані у справі докази, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів існування у нього охоронюваного законом інтересу, а отже і наявність прав та підстав для звернення до суду з позовом у даній справі.

Так, за приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи як на захист свого цивільного права, так і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Водночас ст.16 Цивільного кодексу передбачено, що особою в судовому порядку у визначений спосіб здійснюється захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст.20 ЦК України).

Суди встановили, що згідно із актом приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - 159-ти квартирного житлового будинку МЖК "Жовтневий" по вул. Обухівська, 93 (поштова адреса: вул. Ушакова, 34), затвердженого директором фірми "Спіка", зареєстрованого Управлінням держархбудконтролю Головкиївархітектури Київської державної адміністрації 17.03.1993 за № 3, замовником об'єкта була фірма "Спіка".

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням участі позивача у створенні спірного об'єкту - будинку за адресою вул. Ушакова 34 у м. Києві - в якості замовника будівництва, місцевий господарський суд, вирішуючи спір, дійшов висновку про об'єктивне існування у позивача охоронюваного законом інтересу щодо юридичної долі приміщень №№ 163, 165, 166, що знаходяться у житловому будинку за адресою м. Київ, вул. Ушакова 34.

Що стосується доводів скаржника про те, що житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Ушакова 34, знаходиться у власності територіальної громади м.Києва, суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Так, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.03.2011 у справі № 2а-506-1/10 2а-526/11 позов ЗАТ "Спіка" до Святошинської районної в м. Києві ради про визнання незаконним та скасування рішення V скликання ХХІІ сесії №373 від 29.09.2009 задоволено; визнано недійсним та скасовано з моменту прийняття рішення Святошинської районної у місті Києві ради V скликання двадцять другої сесії №373 від 29.09.2009 "Про зарахування до комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва житлового будинку № 34 по вул. Миколи Ушакова в м. Києві".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 постанову Святошинського районного суду м. Києва від 28.03.2011 залишено без змін.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2014 у справі № 759/5612/14-а пр. № 8-а/759/7/14 заяву КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" задоволено, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 28.03.2011 за № 2а-526/11 скасовано за нововиявленими обставинами, ЗАТ "Спіка" в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 апеляційну скаргу ЗАТ "Спіка" задоволено, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2014 скасовано, у задоволенні заяви про перегляд постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28.03.2011 у справі № 2а-526/11 за нововиявленими обставинами Комунальному підприємству "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" відмовлено.

В касаційній скарзі Шевченко А.О. посилається на те, що судами попередніх інстанцій не виконано вимогу Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 03.06.2014 у даній справі, щодо необхідності дослідження питання чинності судових рішень у цивільній справі №2608/84/11. Однак, доводи скаржника в цій частині є безпідставними і спростовуються рішенням місцевого господарського суду, прийнятим за результатами нового розгляду. Так, Господарський суд міста Києва, посилаючись на вказівки Вищого господарського суду України, встановив, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.03.2013 (справа № 6-51786св12) справа в частині задоволення позовних вимог ЗАТ "Спіка" про виселення передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.02.2014, яка набрала законної сили з 04.03.2014, позов ЗАТ "Спіка" про виселення залишено без розгляду. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що встановлені у рішенні Святошинського райсуду м. Києва № 2608/84/11 від 25.06.2012 обставини не можуть бути прийняті до уваги.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Шевченка Анатолія Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі №910/664/13 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда