Рішення

від 11.06.2015 по справі 903/391/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2015 р. Справа № 903/391/15

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача : приватного підприємства "ГАЛ - ВІТА - КОМПАНІ"

про стягнення 13 651,98 грн.

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 23.01.2015р.

від відповідача: н/з

Права та обов'язки представнику позивача роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з приватного підприємства "ГАЛ - ВІТА - КОМПАНІ" (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 27.05.2015р. №01-65/155/15) 13 651,98 грн. заборгованості, з яких: 8 495,00 грн. - основного боргу, 946,32 грн. - неустойки, 1 124,08 грн. - інфляційних втрат, 86,58 грн.- 3% річних, 3 000 грн. витрат на оплату правової допомоги та судових витат по справі..

Ухвалою суду від 08.04.2015р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.04.2015р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

У судових засіданнях 29.04.2015р., 27.05.2015р., 08.06.2015р. та 10.06.2015р. представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 29.04.2015р., 27.05.2015р., 08.06.2015р. та 10.06.2015р. уповноваженого представника не направив, вимог ухвал суду від 08.04.2015р., від 29.04.2015р., від 27.05.2015р. та від 08.06.2015р. не виконав. Ухвали суду від 08.04.2015р. , від 29.04.2015р., від 27.05.2015р. повернулись до господарського суду Волинської області 16.04.2015р., 15.05.2015р. та 09.06.2015р. з відмітками - "За терміном зберігання" (а.с. 30-35, 42-44, 45-47).

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Позивач, Продавець, ФОП ОСОБА_1) та приватним підприємством «ГАЛ - ВІТА - КОМПАНІ" (Відповідач, Покупець) був укладений Договір купівлі - продажу №15 від 07.07.2014р. (а.с.7-14), предметом якого є реалізація права на отримання паливно - мастильних матеріалів на підставі та згідно кількості отриманих карток.

Згідно п.3.1. Договору продавець зобов'язався протягом дії договору видавати покупцеві картки на право отримання паливно - мастильних матеріалів в порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п.3.3.1 Договору Покупець зобов'язався проводити оплату рахунків відповідно до умов Договору.

Згідно п.6.2. Договору Покупець здійснює оплату рахунків, наданих Продавцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата може бути проведена на підставі рахунку, виставленого Продавцем, або без нього, виходячи з потреби Покупця, але з посиланням на номер цього Договору. Оплата здійснюється протягом 24 годин з моменту отримання паливно - мастильних матеріалів на АЗС, згідно та на підставі кількості отриманих Покупцем карток, або надання рахунку (залежно від того, яка подія відбудеться перша).

Пунктом 6.3. Договору визначено, що оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця, при цьому платіжний документ має містити в графі «Призначення платежу» - номер і дату цього Договору, або номер, дату рахунку виставлену Продавцем (у разі його виставлення). Датою оплати вважається, дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На підставі вищевказаного Договору, Продавцем реалізовано, а Покупцем отримано паливно - мастильні матеріали в кількості 500,00 літрів на загальну суму 8 495,00 грн,. що підтверджується видатковою накладною №РН-0000336 від 26.11.2014р. (а.с. 13 ).

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір купівлі -продажу №15 від 07.07.2014р., предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Станом на час розгляду справи, в порушення умов Договору, відповідачем вартість отриманого товару на суму 8 495,00 грн. не оплачена. Відзиву та контррозрахунку позовних вимог відповідачем не подано.

З метою досудового врегулювання спору 02.02.2015р. позивач відповідачу надсилав претензію з вимогою ліквідувати існуючу основну заборгованість в сумі 8 495,00 грн., 423,59 грн. пені, 46,78 грн.3% річних та 452, 43 грн. інфляційних втрат протягом трьох днів з дня отримання вищевказаного повідомлення. (а.с.14-15 ).

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товару, отримання його відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 8 495.00 грн. підлягає до задоволення .

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 946, 32 грн. загальної суми неустойки (пені), за періоди прострочення, слід зазначити наступне.

Згідно п.7.1. Договору, за прострочення оплати рахунку, Покупець сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення, за кожен календарний день прострочення платежу.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок пені (неустойки) зазначає, що арифметично вірним розрахунком останньої є сума 1 083,17грн. Відтак вимога про стягнення пені в розмірі 946,32 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог..

Щодо вимоги позивача про стягнення 86,58 грн. суми 3% річних, за періоди прострочення оплати, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних за періоди прострочення оплати встановив, що вимога про стягнення загальної суми 3% річних в розмірі 86, 58 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 124,08 грн. за період прострочення заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд провівши власний перерахунок суми інфляційних втрат зазначає, що арифметично вірним розрахунком останньої є сума 1 885,88 грн.. Відтак вимога про стягнення інфляційних в розмірі 1 124,08 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

При цьому судом було застосовано розрахунки пені, інфляційних та 3% річних, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 3 000,00 грн. В обґрунтування витрат долучив копії наступних документів: (оригінали представив у судовому засідання) - договір про надання правової допомоги №б/н від 23.01.2015р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №873, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.03.2015р. та квитанцію до прибуткового касового ордера №4 від 27.03.2015р. на суму 3 000,00грн. (а.с.22-25).

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. у справі №6-рп/2013 за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) зазначено, що положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Зважаючи на те, що витрати по оплаті послуг адвоката підтверджено договором про надання правової допомоги №б/н від 23.01.2015р., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №873, актом виконаних робіт (наданих послуг) від 23.03.2015р., квитанцією до прибуткового касового ордера №4 від 27.03.2015р. на суму 3 000,00грн., господарський суд вважає за необхідне їх відшкодувати в розмірі 3 000,00грн. згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13 651,98 грн., з яких: 8 495,00 грн. - основного боргу, 946,32 грн. - неустойки, 1 124,08 грн. - інфляційних втрат, 86,58 грн.- 3% річних та 3 000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги підляють повному задоволенню.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд , -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «ГАЛ - ВІТА -КОМПАНІ» (м. Луцьк, вул.Коперніка,8а/20, код ЄДРПОУ 33731735) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 13 651,98 грн. заборгованості, з яких: 8 495,00 грн. - основного боргу, 946,32 грн. - неустойки, 1 124,08 грн. - інфляційних втрат, 86,58 грн.- 3% річних, 3 000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги та 1 827,00 грн. судових витрат по справі.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

11.06.2015

Суддя В. О. Кравчук