Рішення

від 09.06.2015 по справі 910/10160/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015Справа №910/10160/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіті»

Про стягнення 45 079,48 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лелюхін Д.О. представник за довіреністю № б/н від 02.01.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіті» (далі - відповідач) про стягнення 45 079,48 грн., а саме: 5 730,33 грн. - курсової різниці, 26 093,01 грн. - відсотків річних, 13 256,14 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.15. порушено провадження у справі № 910/10160/15 та призначено її до розгляду на 19.05.15.

08.05.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про зупинення провадження в даній справі № 910/10160/15, розгляд якого в судовому засіданні 19.05.15. судом було відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

19.05.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.15., в зв'язку з неявкою відповідача, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 04.06.15.

В судовому засіданні 04.06.15. відповідачем було підтримано подане ним 08.05.15. клопотання про зупинення провадження в даній справі.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 04.06.15. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/10160/15, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до поданого клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросіті» просить суд зупинити провадження у справі № 910/10160/15 до набрання законної сили рішенням Дарницького районного суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіті» про стягнення 45 079,48 грн. за Договором поставки № АП-09-0276 та рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7943/15-г про визнання недійсним Договору поставки № АП-09-0276.

Клопотання обґрунтовано неможливістю розгляду даної справи до прийняття рішення у вказаних вище справах.

Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

З матеріалів справи № 910/10160/15 вбачається, що предметом її розгляду є стягнення з відповідача на користь позивача курсової різниці, відсотків річних та пені за несвоєчасну оплату поставленого товару за Договором № АП-09-0276 від 09.09.14.

Предметом спору у справі № 753/21737/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіті», Калістого Олега Вікторовича є стягнення з відповідачів солідарно основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за Договором № АП-09-0276 від 09.09.14.

Предметом спору у справі № 910/7943/15-г є визнання недійсним Договору № АП-19-0276 від 09.09.14. При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.15. у справі № 910/7943/15-г відмолено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіті» про визнання недійсним Договору № АП-19-0276 від 09.09.14.

Таким чином, обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

Крім того, із обставин даної справи не вбачається, що справа про стягнення грошових коштів має бути розглянута тільки після завершення розгляду справи з іншим суб'єктним складом про солідарне стягнення грошових коштів за неналежне виконання умов Договору № АП-09-0276 від 09.09.14. чи до набрання законної сили рішенням, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним Договору № АП-19-0276 від 09.09.14.

Після прийняття судового рішення у справі № 910/10160/15 Господарського суду міста Києва жодна із сторін не позбавлена права звернутись у даній справі з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, якщо певна обставина, встановлена вказаними рішеннями суду матиме істотне значення для прийняття іншого рішення у даній справі, ніж те буде прийняте за наслідками розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 04.06.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.06.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 09.06.15. позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 09.06.15. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/10160/15.

В судовому засіданні 09.06.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.14. між позивачем (далі - Продавець) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір № АП-19-0276 поставки (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити засоби захисту рослин (далі - Товар): Дикват у кількості 1 500,000 л загальною вартістю 100 125,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору вартість Товару на дату укладання Договору становить 100 125,00 грн. (з ПДВ). Вартість Товару в період дії Договору може змінюватись в порядку, передбаченому п. 2.2, при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1 з моменту підписання сторонами (09.09.14.) і діє до 01.01.16., а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем зобов'язань за Договором.

У відповідності до наявної в матеріалах справи видаткової накладної № АП-19-0312 від 10.09.14., що підписана сторонами та скріплена їх печатками, позивач поставив відповідачу Товар на суму 100 125,00 грн. Зазначене сторонами не заперечувалось.

Згідно з п. 2.1 Договору Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість Товару, зазначену в п. 1.2 Договору в наступні строки:

- 10 012,50 грн. - не пізніше 15.09.14.;

- 90 112,50 грн. - не пізніше 10.10.14.

Відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки по рахунку позивача, відповідач сплатив 10 012,50 грн. до 15.09.14. відповідно до графіку по Договору.

Щодо оплати другої частини в розмірі 90 112,50 грн., яку відповідач повинен був здійснити до 10.10.14., то суд відзначає, що відповідно до матеріалів справи відповідачем було сплачено Продавцю 10 000,00 грн. 02.02.15. року, тобто з простроченням.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно сплатив грошові кошти за товар в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції, у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 5.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13 256,14 грн. - пені.

Згідно з п. 5.2 Договору, Покупець відповідає за несвоєчасну оплату Товару та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 256,14 грн. пені, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 26 093,01 грн. відсотків річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, положеннями п. 5.5 Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів від дати, коли Товар повинен був бути оплачений Покупцем та 96% річних від несплаченої ціни Товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 26 020,38 грн., в іншій частині в розмірі 72,63 грн. відсотки річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідачем розрахунок пені та відсотків річних не оспорено, свого контррозрахунку суду не подано.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 5 730,33 грн. курсової різниці, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 Договору фактичний курс купівлі долара США на дату складання Договору становить 13,35 грн./долар США. Під фактичним курсом купівлі долара США розуміється курс купівлі долара США, встановлений філією та/або відділенням банку, в якому у Продавця відкрито поточний рахунок на відповідну дату.

Згідно з п. 2.2 Договору при розрахунку здійснюється перерахунок вартості Товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1 Договору за наступною формулою: S1=S0*А1/А0, де S0 - сума Договору, яка повинна бути перерахована відповідно до графіку по п. 2.1 Договору; S1 - сума у гривнях, що підлягає сплаті з урахуванням п. 2.2 Договору; А0 - вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату укладання Договору відповідно до п. 1.3 Договору; А1 - вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати відповідно до графіку викладеного в п. 2.1 Договору. У випадку порушення Покупцем строків оплат встановлених Договором, перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США буде здійснюватись на дату надходження коштів.

Положення п. 2.2 Договору застосовуються тільки у випадку зміни (збільшення та/або зменшення) фактичного курсу купівлі долара США. При застосуванні п. 2.2 Договору у випадку збільшення фактичного курсу купівлі долара США Продавець виставляє рахунок-фактуру, який Покупець зобов'язаний оплатити протягом 1 банківського дня (п. 2.3 Договору).

Матеріали справи містять рахунок-фактуру № АП-19-0165 від 16.04.15. на суму 5 730,33 грн., проте не містять доказів оплати відповідачем вказаного рахунку-фактури.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Так, сторони умовами Договору погодили можливість нарахування курсової різниці.

Крім того, при здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку курсової різниці судом враховано, що відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства «ПУМБ», курс купівлі юридичними особами у ПАТ «ПУМБ» іноземної валюти долар США станом на 02.02.15. складав 21,00 грн.

Таким чином, здійснивши розрахунок курсової різниці у відповідності до умов Договору суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 730,33 грн. курсової різниці, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіті» (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, б. 13; ідентифікаційний код 33406185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, б. 15; ідентифікаційний код 30262667) 5 730 (п'ять тисяч сімсот тридцять) грн. 33 коп. - курсової різниці, 26 020 (двадцять шість тисяч двадцять) грн. 38 коп. - відсотків річних, 13 256 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 14 коп. - пені, 1 753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 01 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.06.15.

Суддя Т.М. Ващенко