Рішення

від 08.06.2015 по справі 916/1799/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2015 р.Справа № 916/1799/15

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВІЛА";

до відповідача Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів"

про стягнення 176462,53грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Яловенко К.Б. - за дорученням;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВІЛА", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" заборгованість в сумі 176 462,53 гривень, в тому числі 117 700 гривень основний борг, 3 % річних в сумі 9 799,33 гривень та збитки від інфляції в сумі 48963,20 гривень.

Ухвалою суду від 30 квітня 2015 року порушено провадження у справі №916/1799/15 та призначено до розгляду на 25 травня 2015 року.

25.05.2015 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю з підстав пропуску строків позовної давності.

Представник позивача на виконання ухвали суду надав витребуванні матеріали, а саме копію угоди про надання консультаційних послуг №3 від 14.02.2003р., доповнення 1 до угоди, копії акту звірки та копію акту приймання-передачі виконаних робіт за вх.№14346/15 від 04.06.2015 року, вказані матеріали залучено до справи.

Крім того представник позивача надав письмові заперечення проти доводів відповідача за вх.№14658/15 від 08.06.2015 року, які також були залучені до матеріалів справи

Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримує повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, суд встановив.

14 лютого 2003 року сторони Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" /надалі клієнт - відповідач/ та Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВІЛА" /надалі консультант - позивач/ уклали угоду про надання консультаційних послуг за №3. також 14.02.2003 року сторони уклали доповнення №1 до угоди №3 від 14.02.2003 року. За умовами угоди у позивача виникло зобов'язання з надання консультаційної підтримки відповідача у господарській діяльності, шляхом надання консультацій та/або виконання робіт (заходів), а відповідач зобов'язався оплачувати послуги позивача.

Як зазначає позивач, відповідач виконав своє зобов'язання з оплати винагороди частково, а з 28.01.2005 р. взагалі було припинено виплату, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 117 700 гривень.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2008 р. порушено провадження у справі №2/6-08-285 про банкрутство відповідача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

04 серпня 2009 р. в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" (№ 139) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача. У відповідності із положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХП от 14.05.1992 р. позивач подав до Господарського суду Одеської області письмову заяву з грошовими вимогами до відповідача в загальному розмірі 176 462,53 гривень, в тому числі - 117 700 гривень основного боргу; 9 799,33 гривень 3 % річних з простроченої суми; 48 963,20 гривень результат застосування встановленого індексу інфляції до суми боргу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2010 р. у справі №2/6-08-285 (суддя - Бахарєв Б.О.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010 р. позивача визнано кредитором відповідача з грошовими вимогами до нього на суму 176 462,53 гривень.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2011р. (суддя - Зеленов Г.М.) включено вимоги позивача в сумі 176 462.53 гривень до затвердженого вказаною ухвалою реєстру визнаних судом грошових вимог конкурсних кредиторів до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2014 р. (суддя -Лепеха Г.А.) (набрала законної сили 29.12.2014 р.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2015 р., провадження у справі № 21-2/6-08-285 про банкрутство Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» припинено, мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008 року, скасовано.

Представник позивача звернув увагу суду на той факт, що мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений при порушені справи про банкрутство відповідача, існував з 23.01.2008 р. по 29.12.2014 р. При цьому оскільки весь цей час справа про банкрутство відповідача знаходилась на стадії розпорядження майном боржника, відповідач так і не виконав своє грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого був підтверджений судовими рішеннями.

З огляду на зазначене та приймаючи до уваги припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача, позивач звертається до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Всі обставини виникнення боргу відповідача перед позивачем, його розміру тощо, інфляційного збільшення та застосування 3% річних, в повній мірі встановлені Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2010 р. у справі № 2/6-08-285, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010р., та не оскаржені в подальшому відповідачем, а тому позивач є звільненим від їх доказування на підставі статті 35 ГПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача заборгованості в сумі 117 700 гривень, 9 799,33 гривень 3 % річних з простроченої суми; 48 963,20 гривень результат застосування встановленого індексу інфляції до суми боргу.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Так в ході розгляду справи було встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2010 р. у справі №2/6-08-285, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010 р. позивача визнано кредитором Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" з грошовими вимогами на суму 176 462,53 гривень. Також ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2011р. включено вимоги позивача в сумі 176 462.53 гривень до затвердженого реєстру визнаних судом грошових вимог конкурсних кредиторів до Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів", але ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2014 р., яка набрала законної сили 29.12.2014 р., залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2015 р., провадження у справі № 21-2/6-08-285 про банкрутство Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» припинено, мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008 року, скасовано.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, - що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Всі обставини виникнення боргу відповідача перед позивачем, встановлені ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2010 р. у справі № 2/6-08-285, а тому відповідно до ст. 35 ГПК України, звільняють позивача від доказування .

Стосовно строків позовної давності суд зазначає наступне, відповідно до ст. 223 ГК України реалізація в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом, отже, в даному випадку, слід застосовувати загальну позовну давність - тривалістю у три роки, ст. 257 ЦК України

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно п. 2 частини 1 статті 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч. 3 статті 263 ЦК України).

В силу приписів частини 2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Частиною 3 цієї статті 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2005 р. було порушено провадження у справі №2/268-05-11729 про визнання банкрутом відповідача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 01.09.2006 р. в газеті "Голос України" (№ 161 (3911) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі №2/268-05-11729 про банкрутство відповідача. Позивач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою з вимогами до боржника, що стало підставою для переривання перебігу позовної давності з 28.09.2006 року та діяв до 15.01.2008 р., згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р., якою провадження у справі №2/268-05-11729 про банкрутство ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" було припинено на стадії підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2008 р. було порушено провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2010 р. у справі №2/6-08-285 залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010 р. відповідно яких позивача визнано кредитором відповідача з грошовими вимогами до нього на суму 176 462,53 гривень та ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2011р. включено вимоги позивача в сумі 176 462.53 гривень до реєстру визнаних судом грошових вимог конкурсних кредиторів до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів".

Таким чином, перебіг позовної давності почався заново з 29.12.2014 р. без зарахування часу, що минув до його переривання, а отже доводи відповідача не відповідають дійсності, а позивачем при зверненні до суду витримані строки позовної давності.

Посилання відповідача на п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 є помилковим, оскільки в ньому лише роз'яснено можливість звернення до суду із позовом до опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство, навіть якщо до такої особи порушено справу про банкрутство, але це ні в якому разі не означає, що позовна давність продовжує спливати, оскільки із введенням мораторію її перебіг зупиняється.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутні будь які підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 267 ЦК України, оскільки позовна давність до дня подання позивачем позову не сплинула.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги у справі, заявлені до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" є законними та підтвердженими необхідними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 3530 гривень покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" (68000 Одеська область місто Іллічівськ, смт Олександрівна вул. Судноремонтна, б.35 , код ЄДРПОУ 01125637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛА" (04074 м. Київ вул.. Автозаводська, б.18, код ЄДРПОУ 32307154: адреса листування:04053 м. Київ вул.. Артема, 1-5 к.700) заборгованість в сумі 117 700 (сто сімнадцять тисяч сімсот) гривень, 3 % річних в сумі 9 799 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 33 копійки, інфляційні в сумі 48 963 (сорок вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривни 20 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 3530 (три тисячі п'ятсот тридцять ) гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 червня 2015 р.

Суддя Г.І. Гуляк