Постанова

від 04.08.2015 по справі 916/1799/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р.Справа № 916/1799/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: Шевченко В.В.

судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Яловенко К.Б. - за дорученням

від відповідача: Шарманова В.О. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів"

на рішення господарського суду Одеської області

від 08 червня 2015 року

у справі № 916/1799/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквіла"

до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів"

про стягнення 176462 грн. 53 коп.

Склад колегії суддів змінений згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2015 р.

ВСТАНОВИЛА:

29.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквіла" (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" (далі відповідач, Управління) про стягнення грошових коштів у сумі 176462 грн. 53 коп.

Позов мотивовано тим, що 14.02.2003 р. між сторонами у справі була укладена угода № 3 про надання консультативних послуг за умовами якої позивач зобов'язався надавати відповідачеві такі послуги, а останній прийняти ці послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цієї угоди.

Станом з 01.05.2005 р. і до сьогоднішнього часу відповідач має борг по оплаті наданих позивачем послуг в сумі 117700 грн., так як з 28.01.2005 р. припинив їх оплату.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008 р. порушено провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

04.08.2009 р. в офіційному друкованому органі газеті "Голос України" (№ 139) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача. У відповідності із положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХП от 14.05.1992 р. позивач подав до господарського суду Одеської області письмову заяву з грошовими вимогами до відповідача в загальному розмірі 176 462,53 гривень, в тому числі: 117700 грн. - основний борг; 9799,33 гривень - 3 % річних з простроченої суми та 48963,20 грн. - збитки від інфляції нараховані на суму боргу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2010 р. у справі № 2/6-08-285, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010 р. позивача визнано кредитором відповідача з грошовими вимогами до нього на суму 176462,53 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2011 р. включено вимоги позивача в сумі 176462.53 грн. до затвердженого вказаною ухвалою реєстру визнаних судом грошових вимог конкурсних кредиторів до Управління, а ухвалою від 20.11.2010 р. справі про банкрутство відповідача присвоєно номер 21-2/6-08-285.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2014 р., що залишена без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 р. та Вищого господарського суду України від 10.03.2015 р., провадження у справі № 21-2/6-08-285 про банкрутство відповідача припинено, мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008 р. скасовано.

Вищенаведене, на думку позивача, свідчить про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений при порушені справи про банкрутство відповідача, існував з 23.01.2008 р. по 29.12.2014 р. та оскільки, весь цей час справа про банкрутство відповідача знаходилась на стадії розпорядження майном боржника, відповідач так і не виконав своє грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого був підтверджений судовими рішеннями.

Крім того, на думку позивача факти встановлені ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010 р. у справі № 2/6-08-285 не підлягають доказуванню на підставі ст. 35 ГПК України.

У відзиві Управління позовні вимоги ТОВ не визнавало та вважало їх безпідставними, посилаючись на те, останній звернувся з позовом до суду з пропуском встановленого ст. 267 ЦК України 3-х річного строку позовної давності, внаслідок чого відповідач просив суд застосувати до правовідносин сторін наслідки спливу строку позовної давності та з цих підстав залишити позовні вимоги ТОВ без задоволення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. (суддя Гуляк Г.І.) позов ТОВ задоволений у повному обсязі з посиланням на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеною між сторонами у справі угодою № 3 від 14.02.2003 р. та доповненнями до неї № 1 від 14.02.2003 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем консультативних послуг, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 117700 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 9799,33 грн. - 3 % річних, 48963,20 грн. - збитків від інфляції та 3530 грн. понесених судових витрат на сплату судового збору.

Посилання відповідача на те, що ТОВ пропущений 3-хрічний строк позовної давності визнані місцевим судом безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

В апеляційній скарзі Управління просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким позовні вимоги ТОВ залишити без задоволення.

Скарга мотивована тим, що позивачем пропущений 3-хрічний строк позовної давності з неповажних причин, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. В судовому засіданні представник ТОВ доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 14.02.2003 р. між сторонами у справі була укладена угода № 3 про надання консультативних послуг та доповнення до цієї угоди № 1 від 14.02.2003 р., за умовами яких позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги з абонентського обслуговування з питань фінансово-господарської діяльності, а останній зобов'язався щомісячно виплачувати ТОВ винагороду в розмірі 11000 грн. в строк до 15 числа поточного місяця незалежно від фактично виконаних робіт останнім в цьому місяці (а.с. 33-36, 37).

Як зазначає у позові ТОВ з 28.01.2005 р. відповідач припинив виконання своїх грошових зобов'язань за названою угодою.

З акту звірки взаємних розрахунків від 18.04.2005 р. вбачається, що в цей день сторонами у справі було погоджено, що станом на 01.04.2005 р. відповідач має перед позивачем борг по оплаті раніше наданих послуг за угодою № 3 в загальній сумі 106700 грн. (а.с.38).

Згідно акту прийму-передачі виконаних робіт від 29.04.2005 р. відповідач прийняв надані позивачем у квітні 2005 р. послуги вартістю 11000 грн. без будь-яких зауважень щодо їх якості, кількості і вартості. Відповідно до умов вищеназваної угоди оплатити ці послуги відповідач повинний був у строк до 15 числа поточного місяця незалежно від фактично виконаних робіт позивачем, тобто у строк до 15.04.2005 р.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач оплатив надані позивачем послуги вартістю 117700 грн., то місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відповідач повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 9799,33 грн. - 3 % річних, 48963,20 грн. - збитків від інфляції, що не заперечувалось жодною із сторін у справі при розгляді справи судом першої інстанції.

Крім того, як правильно зазначено місцевим судом, факти встановлені ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010 р. у справі № 2/6-08-285 не підлягають доказуванню на підставі ст. 35 ГПК України, а названими судовими рішеннями визнана заборгованість відповідача перед позивачем в загальній суми 176 462,53 гривень, в тому числі: основний борг; 3 % річних з простроченої суми та збитки від інфляції нараховані на суму боргу.

Тому первинним питанням для правильного вирішення спору є питання пропущений чи не пропущений позивачем строк позовної давності.

Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом, а тому до спірних правовідносин сторін повинний бути застосований загальний строк позовної давності тривалістю у три роки згідно ст. 257 ЦК України.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п. 4.2 названої постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що початком перебігу 3-хрічного строку позовної давності щодо сплати відповідачем позивачеві 117700 грн. боргу є дата підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 18.04.2005 р., так як надані послуги у квітні 2005 р. відповідач повинний був оплатити ще раніше, а саме 15.04.2005 р.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2010 р. у справі № 2/6-08-285 позивач визнаний кредитором відповідача з грошовими вимогами до нього на суму 176462,53 грн. (а.с.13-14).

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою відповідач оскаржив її в касаційному порядку посилаючись на те, що судом першої інстанції невірно застосовано положення ст. 263 ЦК України щодо зупинення перебігу строку позовної давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010 р. у справі № 2/6-08-285, що набрала законної сили, касаційна скарга Управління залишена без задоволення, а судова ухвала від 10.06.2010 р. без змін з посиланням на те, що ТОВ зверталося 25.09.2006 р. до господарського суду Одеської області із заявою з вимогами до боржника у справі № 2/268-05-11729 про банкрутство ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р., залишеною в силі постановою Верховного Суду України від 14.10.2008 р. провадження у справі № 2/268-05-11729 про банкрутство ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" було припинено на стадії підготовчого засідання. Таким чином, звернення ТОВ „Аквіла" в порядку ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника" при розгляді справи № 2/268-05-11729 було підставою для переривання строку позовної давності (а.с.15-17).

Таким чином, названою постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010 р. у справі № 2/6-08-285, що набрало законної сили, встановлені обставини, які відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України, не доводиться знову при вирішенні спору у справи № 916/1799/15, в який беруть участь ті самі сторони щодо переривання з 25.09.2006 р. 3-хрічного строку позовної давності перебіг якого почався з 18.04.2005 р. за вимогами позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 176462 грн. 53 коп., а тому перебіг строку позовної давності розпочався з початку, а саме з 15.01.2008 р. (дата набрання чинності постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р. у справі № 2/268-05-11729), так як згідно ст. 264 ЦК України переривання позовної давності застосовується до строку, що не сплинув та після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як свідчать матеріали справи та не спростовується відповідачем ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008 р. порушено провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

04.08.2009 р. в газеті "Урядовий кур'єр" № 139 (4045) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача.

01.09.2009 р. ТОВ звернувся до місцевого суду із заявою про вимоги до боржника у справі про банкрутство на суму 176462,53 грн. в тому числі: 117700 грн. - основний борг; 9799,33 гривень - 3 % річних з простроченої суми та 48963,20 грн. - збитки від інфляції нараховані на суму боргу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2010 р. у справі № 2/6-08-285, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010 р. позивача визнано кредитором відповідача з грошовими вимогами до нього на суму 176462,53 грн. та ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2011 р. включено вимоги позивача в сумі 176462.53 грн. до затвердженого вказаною ухвалою реєстру визнаних судом грошових вимог конкурсних кредиторів до Управління, а ухвалою від 20.11.2010 р. справі про банкрутство відповідача присвоєно номер 21-2/6-08-285.

Крім того, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2014 р., що залишена без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 р. та Вищого господарського суду України від 10.03.2015 р., провадження у справі № 21-2/6-08-285 про банкрутство відповідача припинено, мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008 р. скасовано.

Згідно п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство" названий Закон і Господарський процесуальний кодекс не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті.

Порушення справи про банкрутство не віднесено ст. 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Так як, на час публікації в газеті "Урядовий кур'єр" № 139 (4045) оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача (04.08.2009 р.), а також і на час звернення ТОВ до місцевого суду із заявою про вимоги до боржника у справі про банкрутство на суму 176462,53 грн. (01.09.2009 р.) 3-х річний строк позовної давності по вимогам щодо стягнення з відповідача боргу не сплинув, оскільки, як зазначалося вище його перебіг розпочався з початку з 15.01.2008 р., то протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Вищенаведене свідчить про те, що строк позовної давності в процесі розгляду справи про банкрутство відповідача № 2/6-08-285 зупинявся з 04.08.2009 р. по 29.12.2014 р., так як в цей період часу ТОВ був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження на підставі вищенаведеного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦК України - від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що перебіг строку позовної давності по вимогам позивача щодо стягнення з відповідача 176462,53 грн. боргу відбувався з 15.01.2008 р. (дата постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р., що залишена в силі постановою Верховного Суду України від 14.10.2008 р., якою провадження у справі № 2/268-05-11729 про банкрутство ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" припинено на стадії підготовчого засідання) по 04.08.2009 р. (дата публікації в газеті "Урядовий кур'єр" оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача), тобто на протязі 1 року 6 місяців та 19 днів, а з 04.08.2009 р. по 29.12.2014 р. (дата набрання законної сили ухвали господарського суду Одеської області від 18.11.2014 р. про припинення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача та припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів) цей строк зупинявся та продовжився з 30.12.2014 р. (дата припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності), а тому на час звернення ТОВ з цим позовом 29.04.2015 р. 3-х річний строк позовної давності ще не сплинув, так як датою спливу цього строку є 11.06.2016 р. (3 роки - 1 р. 6 м. 19 дн. = 1 р. 5 м. 11 дн.; 30.12.2014 р. + 1 р. 5 м. 11 дн. = 11.06.2016 р.), внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильно висновку про те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеною між сторонами у справі угодою № 3 від 14.02.2003 р. та доповненнями до неї № 1 від 14.02.2003 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем консультативних послуг, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 117700 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 9799,33 грн. - 3 % річних, 48963,20 грн. - збитків від інфляції та 3530 грн. понесених судових витрат на сплату судового збору, у зв'язку з чим це рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2015 року у справі № 916/1799/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Гладишева Т.Я.

Савицький Я.Ф.