Рішення

від 08.06.2015 по справі 922/1839/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р.Справа № 922/1839/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши справу

за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків до ПП "ТЛК Європа", м. Харків третя особа - ДП Завод ім. Малишева в. о. Відокремленого підрозділу "Житлово-побутовий комплекс" м. Харків про стягнення коштів в розмірі 33 841,34 за участю сторін:

позивача - Гроссу Г.В.

відповідача - Шипілов А.Ю.

третя особа - не з*явилась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "ТЛК Європа", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 33 841,34 грн., з яких: вартість безпідставно спожитої теплової енергії у сумі 22 590,55 грн. ( споживання без договору ); заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 10181,26 грн.; інфляційні витрати у сумі 354,88 грн.; 3% річних у сумі 46,76 грн.; пеня у сумі 667,89 грн. ( за договором № 15665 від 01.05.2014 року).

Судові витрати в розмірі 1 827,00 грн. просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо не своєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії без договору та договірних зобов*язань за період з лютого 2012 року по 1 травня 2014 року.

Крім того, позивач посилається на п.3.2.19 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячі воді за № 15665 від .10.05.2014 року , укладеним між КП"ХТМ" та ПП"ТЛК Європа" яким передбачено, що відповідач сплачує вартість спожитої теплової енергії до моменту укладання даного договору, тобто з моменту виникнення права користування приміщеннями ( а.с.30-33).Додатком № 1 до договору, а саме п.6 сторони передбачили, що відповідач зобов*язався сплатити відповідачу вартість фактично спожитої теплової енергії до укладення договору в розмірі 25.44902 Гкал., на суму 22590,55 грн. ( а.с.34).

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки грошові кошти за спожиту теплову енергію ним були своєчасно перераховані управлінню ЖКХ ДП "Завод ім. В.А.Малишева" на підставі договору № 452 дп від 02.12.2011 року "Про компенсацію витрат на теплову енергію ( опалення)" за наступними двосторонніми актами виконаних робіт :

від 31.01.2012 року на суму 1230,20 грн., ( а.с.72)

від 29.02.2012 року на суму 1392,36 грн. ( а.с.73)

від 31.03.2012 року на суму 621,47 грн. ( а.с.74)

від 30.04.2012 року на суму 62,83 грн. ( а.с.75).

За надані послуги, відповідачем третій особі були перераховані грошові кошти, а саме :

п/ доручення № 35 від 23.02.2012 року на суму 1654,70 грн. ( підстава для сплати рахунок №5 від 30.12.2011 року) (а.с.65).

п/ доручення № 42 від 14.03.2012 року на суму 1392,36 грн. ( підстава для сплати рахунок №5 від 29.02.2012 року) (а.с.66).

п/ доручення № 171 від 11.05.2012 року на суму 621,47 грн. ( підстава для сплати рахунок №5 від 30.03.2012 року) (а.с.67).

п/ доручення № 201 від 17.05.2012 року на суму 62,83 грн. ( підстава для сплати рахунок №5 від 30.04.2012 року) (а.с.68).

п/ доручення № 154 від 11.12.2012 року на суму 681,126 грн. ( підстава для сплати рахунок №1 від 30.11.2012 року) (а.с.69).

п/ доручення № 553 від 10.06.2013 року на суму 146.467 грн. ( підстава для сплати рахунок №5 від 30.04.2013 року) (а.с.70).

п/ доручення № 344 від 18.03.2013 року на суму 710,62 грн. ( підстава для сплати рахунок №11 від 28.02.2013 року) (а.с.71).

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучене Державне підприємство "Завод ім.В.О.Малишева" в особі відокремленого підрозділу "Житлово-побутовий комплекс " ( а.с.79-81).

В судове засідання представник третьої особи , не з*явився, але через канцелярію суду надав пояснення в яких, не заперечує проти укладеного договору оренди між ПП"ТЛК Європа" за № 5134, та стверджує, що грошові кошти ним були отримані правомірно, оскільки були відшкодовані відповідачем на утримання орендованого приміщення, а саме, витрати на теплову енергію (опалення договір за № 452 дп від 01.12.2011 року та договору оренди № 5134-Н від 24.12.2014 року).

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

24.02.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ПП "ТЛК "Європа" було укладено договір оренди за № 5134 ( а.с.19-22). У відповідності до предмету договору відповідач прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кім. №№ 56,57,58,59,60,61,62,65,66,67 та 67 та 8-9 на першому поверсі дев*ятиповерхової будівлі гуртожитку ( івн. № 100017а) загальною площею 84,9 кв.м.2, за адресою : м. Харків, вул. Соїча,1 , що знаходиться на балансі ДП "Завод мі. В.О.Малишева" ( п.1.1 договору). Майно передано відповідачу в оренду з метою розміщення офісу - 59,8 м.2 та розміщення складу - 25,1 м.2. ( п.1.2 договору).

Відповідач зобов*язався здійснювати витрати, пов*язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання даного договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг орендарю ( відповідачу по справі), з наданням орендодавцю копії цих договорів. ( п.5.12 договору).

В обгрунтування свої заперечень відповідач надав договір про компенсацію витрат на теплову енергію ( опалення ) від 02.12.2011 року ( а.с.108-109). Строк дії договору до 26.01.2012 року, але в разі продовження строку дії договору оренди за №351 від 26.09.2011 року , сторони мають право продовжити строк дії договору за умови підписання додаткової угоди. Такої угоди, відповідачем надано не було. Разом з тим, в цьому договорі сторони передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію відбуваються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ЖБК ДП "Завод ім. В.О.Малишева" для подальшої сплати КП "Харківські теплові мережі" за спожиту теплову енергію по діючим тарифам.

Так, 01.05т.2014 року між КП „Харківські теплові мережі" та ПП "ТЛК Європа" був укладений договір № 15665 купівлі - продажу теплової енергії ( а.с.30-38). Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни, передбачені договором.

Крім того, відповідач при укладенні даного договору зобов*язався сплатити позивачу вартість теплової енергії, спожитої до моменту укладення цього договору з моменту виникнення права користування приміщеннями, вартість якої вказана у додатку № 1 до договору. У відповідності до додатку , відповідач погодився сплатити позивачу вартість безпідставно спожитої теплової енергії на суму 22590,55 грн. (а.с.34). За наданим розрахунком сума вартості за період з лютого 2012 року по травень 2103 року становить 22590,55 грн.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період, що підтверджується матеріалами справи.

Факт підключення опалення до нежитлових приміщень будівлі за адресою: вул. вул. Соїча б.1 підтверджується актами про підключення споживача до джерела теплової енергії № 171/1548 від 27.10.2014 р. підписаним представниками позивача та відповідача. Система теплопостачання відповідача є централізованою. За даною адресою розташована житлова будівля яка обліковується на балансі ДП "Завод ім. В.О. Малишева", що не заперечується третьою особою.

Система опалення приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку за адресою: м. Харків, вул.Соїча,б.1.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року утворилась заборгованість в сумі 10181,26 грн., яка до цього часу не погашена. Доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач до суду не надав.

На підставі викладеного сума боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 10181,26 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії без договору за період з лютого 2012 року по 01 травня 2013 року на суму 22 590,55 грн.

27.08.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію в об*ємі 25,44902 Гкал. на суму 22590,55 грн. ( а.с.39). Разом з вимогою, позивач направив рахунок за № 17100-9049 від 06.08.2014 року , який було запропоновано сплатити до в 10 - денний строк.

Факт споживання відповідачем теплової енергії без достатніх підстав з період з лютого 2012 року по 01 травня 2013 року підтверджується також наявним в матеріалах справи Актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту №171/344 від 25.04.2014 року, актом переддоговірного обстеження від 25.04.2014 року та Актами на включення та відключення опалення до приміщення відповідача № 171/10080 від 18 жовтня 2011 року та № 171/9175 від 09 квітня 2012 року, № 171/9318 від 28.10.2012 року, № 171/9183 від 20.05.2013 року. № 171/655 від 03.10.2013 року, № 171/962 від 14.04.2014 року, № 171/1548 від 27.10.2014 року в житловому будинку за вищезазначеною адресою. Вищевказані Акти підписані та скріплені печатками представників позивача - КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачем житлового будинку за адресою: м. Харкові , вул. Соїча, буд.1.( а.с.14-16).

Таким чином, сума вартості спожитої теплової енергії з лютого 2012 року по травень 2013 року без достатніх правових підстав складає - 22590,55 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

У зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку розрахунок вартості теплової енергії здійснений розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення та гаряче водопостачання згідно "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 22590,55 грн. суми боргу обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 667,89грн., 3% річних в розмірі 46,76 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 354,88 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати поставленого товару споживач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши нарахування надані позивачем, пені в розмірі 667,89 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних в розмірі 46,76 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 354,88 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 75, 82-85Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "ТЛК Європа" ( м. Харків, вул.Соїча,1 код 37657692) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі " ( м. Харків, вул. Доброхотова, б.11 р/р 260333012313 ВАТ "Державний ощадний банк України" МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) суму вартості безпідставно спожитої теплову енергію у розмірі 22590,55 грн., заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 10181,26 грн., пеню в розмірі 667,89 грн., 3% річних в розмірі 46,76 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 354,88 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2015 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.С. Лаврова