Постанова

від 08.06.2015 по справі 925/339/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа№ 925/339/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Дзезі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 26.03.2015

у справі № 925/339/15 (суддя - Гура І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Сімекс", м. Черкаси

до Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня", Черкаська обл.

про стягнення 107 623,83 грн,

за участю представників:

від позивача: Коротка А.В. - представник (довіреність №б/н від 30.03.2015);

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Сімекс" (надалі - ТОВ "Торгова компанія "Сімекс", позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня" (надалі - ПАТ "Птахофабрика "Перше травня", відповідач) про стягнення 107 623,83 грн, з яких 92 481,40 грн основного боргу, 7 537,87 грн пені, 836,13 грн 3 % річних, 6 768,43 грн інфляційних втрат, зумовлених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Сімекс" 92 481,40 грн основного боргу, 6 207,66 грн пені, 4 584,30 грн інфляційних втрат, 676,51 грн 3% річних та 2 079,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Птахофабрика "Перше травня" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 18.05.2015.

30.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ "Птахофабрика "Перше травня" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.05.2015, в порядку статті 77 ГПК України, було відкладено розгляд справи до 08.06.2015.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає таку безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив відмовити в її задоволенні.

В судове засідання відповідач свого уповноваженого представника не направив, хоча про день, місце та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вислухавши думку представника позивача, враховуючи, що відповідач не повідомив суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності відповідача.

08.06.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Сімекс" (у тексті договору - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Птахофабрика "Перше травня" (у тексті договору - покупець) було укладено договір поставки № БП-13-2014 (надалі - договір), згідно якого в порядку та на умовах, визначених даним договором позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити горбкувату прокладку (надалі - товар), (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у додатку до договору, в якому зазначені кількісні і якісні характеристики товару (надалі - Специфікація), які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід'ємною частиною договору від дати їх підписання сторонами.

Згідно пункту 3.4. договору відпуск товару здійснюється за видатковими накладними.

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця після підписання видаткової накладної. Датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення (пункт 3.5. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 20 календарних днів після розвантаження товару.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2015 року (пункт 12.2. договору).

Згідно специфікації №1 від 01.10.2014 до договору сторони узгодили найменування товару - горбкувата прокладка №20, дату поставки - жовтень 2014 року та ціну за 1 шт. з доставкою та ПДВ, грн - 0,667.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отже, укладення між ТОВ «Торгова компанія «Сімекс» та ПАТ «Птахофабрика «Перше травня» договору поставки було спрямоване на отримання останнім товару і одночасного обов'язку зі здійснення його оплати.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на суму 92 481,40 грн згідно видаткової накладної № 2 від 09.10.2014, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками сторін, а відповідач на підставі довіреності від 09.10.2014 № 003444 вказаний товар отримав (а.с. 15, 17).

Факт здійснення господарської операції з поставки товару сторонами у справі підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Зокрема, видаткова накладна, на якій ґрунтуються позовні вимоги, оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а надана суду довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей - відповідно до вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99.

Підписання відповідачем видаткової накладної є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

На підтвердження позовних вимог позивачем також надано до матеріалів справи копію податкової накладної, що складена ним на господарську операцію з поставки товару за договором (а.с. 16).

Податкову накладну складено відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи на викладене, колегією суддів оцінюється податкова накладна, що складена позивачем, як доказ того, що позивачем відображено господарську операцію за спірною видатковою накладною у своїх податкових зобов'язаннях.

Відповідач отриманий за договором товар не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем доказів оплати товару у повному обсязі не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Оскільки розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 92 481,40 грн.

Водночас, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з оплати товару, крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 09.10.2014 до 26.01.2015, розмір якої згідно розрахунку позивача складає 7 537,87 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що у випадку прострочення оплати, або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або часткового неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення виконання зобов'язання та стягнув пеню у розмірі 6 207,66 грн за встановлений ним період - з 30.10.2014 до 26.01.2015.

Проте, задовольняючи позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 6 207,66 грн місцевим господарським судом не враховано, що пунктом 6.4. договору обмежено розмір пені - не більше 5 % від суми простроченого грошового зобов'язання.

Здійснивши розрахунок пені з урахуванням умов договору, колегія суддів дійшла висновку про задоволення пені у розмірі 4 624,07 грн (92 481,40 х 0,5) та наявність підстав для зміни рішення в цій частині.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 836,13 грн за період з 09.10.2014 по 26.01.2015 та інфляційних втрат у розмірі 6 768,43 грн за період з жовтня по грудень 2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції правильно визначено період їх нарахування - з 30.10.2014, а відтак, суд дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 676,51 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 584,30 грн.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято за відсутності у судовому засіданні представника відповідача.

Матеріали справи свідчать, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення судових засідань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про врученням поштового відправлення та клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, наявними у матеріалах справи.

Відповідач у судові засідання 12.03.2015 та 26.03.2015 не з'явився, відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи у матеріали справи не надав, відтак, судом першої інстанції правомірно, відповідно до статті 75 ГПК України, розглянуто справу за наявними в ній матеріалами (а.с. 21-24).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову частково у сумі 102 366,28 грн, з яких 92 481,40 грн основного боргу, 4 624,07 грн пені, 4 584,30 грн інфляційних втрат та 676,51 грн 3% річних.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене та часткову обґрунтованість апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня", колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, як такого, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 у справі № 925/339/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 у справі № 925/339/15 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня" (19603, Черкаська обл., Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 00851426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Сімекс" (18002, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 179, офіс 22, ідентифікаційний код 37787708) 92 481 (дев'яносто дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 40 коп. основного боргу, 4 624 (чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн 07 коп. пені, 4 584 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн 30 коп. інфляційних втрат, 676 (шістсот сімдесят шість) грн 51 коп. 3% річних та 3 070 (три тисячі сімдесят) грн 99 коп. судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

В решті позову відмовити».

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №925/339/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

Г.А. Жук