Постанова

від 09.06.2015 по справі 910/1552/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 910/1552/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Дерев'янчука С.В. - дов. №373 від 24.10.2014 р.

від відповідача Хілініча О.В. - дов. б/н від 10.03.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Фаетон-Дистриб'юшн»

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.04.2015 р. (суддя Марченко О.В.)

у справі №910/1552/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім «Молочна Слобода»

(далі - ТОВ «Торговий дім «Молочна Слобода»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Фаетон-Дистриб'юшн»

(далі - ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн»)

про стягнення 277 070,83грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2015 р. у справі №910/1552/15-г позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн» на користь ТОВ «Торговий дім «Молочна Слобода» 257 601,87 грн. заборгованості, 9 643,97 грн. пені, 8 750,53 грн. втрат від інфляції, 1 074,46 грн. три проценти річних та 5 541,42 грн. судового збору. Крім цього, повернуто ТОВ «Торговий дім «Молочна Слобода» 1 605,01 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності цих обставин, які місцевий суд визнав встановленими.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилався на те, що позивачем під час поставки товару не дотримано приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 (далі - Положення), Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. №99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за №293/1318 (далі - Інструкція), положень п. 3.9 укладеного між сторонами договору №0505410142 від 12.11.2013 р., в зв'язку з чим судом безпідставно враховано в якості доказу на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 119 960,70 грн. накладну №39792 від 24.09.2014 р.

За твердженнями апелянта, заявлена позивачем та визнана судом першої інстанції до стягнення заборгованість в сумі 257 601,87 грн. не відповідає дійсності, оскільки відповідач свої зобов'язання по оплаті товару частково виконав, що підтверджується доданими до апеляційної скарги платіжними дорученнями, тому його борг перед позивачем становить лише 33 039,30 грн. тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №910/1552/15-г за апеляційною скаргою ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 р., у зв'язку з перебуванням суддів Алданової С.О. та Коршун Н.М. у відпустці, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн» прийнято до провадження, розгляд справи №910/1552/15-г призначено на 02.06.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р., враховуючи вихід судді Коршун Н.М. з відпустки та формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн» прийнято до провадження у визначеному складі суду.

02.06.2015 р. до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про часткове визнання позову, а також заява про відстрочення виконання рішення.

У відповідності до заяви про часткове визнання позову, відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 172 468,96 грн., з яких сума основної заборгованості складає 153 000,00 грн., пеня - 9 643,97 грн., втрати від інфляції - 8 750,53 грн., три проценти річних - 1 074,46 грн., яку й просив стягнути з ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн» за наслідками апеляційного перегляду оскарженого рішення суду, в іншій частині рішення просив скасувати.

Заявою про відстрочку виконання рішення відповідач просив апеляційний господарський суд відстрочити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду на 60 календарних днів з моменту набрання нею чинності.

В судове засідання 02.06.2015 р. з'явилися представники сторін, представник відповідача заяви про часткове визнання позову та про відстрочення виконання рішення підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник позивача проти заяв відповідача не заперечив, пояснивши, що погоджується із заявою відповідача про визнання ним заборгованості на суму 172 468,96 грн., відтак підтримує апеляційні вимоги та заяву про відстрочення виконання судового рішення тощо.

В судовому засіданні 02.06.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 09.06.2015 р. для підготовки позивачем позиції по справі з огляду на визнання його представником апеляційних вимог.

В судове засідання 09.06.2015 р. з'явилися представники сторін, представник відповідача зазначив, що позиція апелянта по справі є незмінною, визнаючи заборгованість перед позивачем в розмірі 172 468,96 грн. просив задовольнити заяву про часткове визнання позову, стягнути з відповідача заборгованість на згадану суму та відстрочити виконання постанови суду апеляційної інстанції.

Представник позивача в свою чергу підтвердив часткове погашення відповідачем заборгованості після прийняття оскарженого рішення, зазначивши, що сума боргу на даний момент складає 172 468,96 грн., разом з тим звернувся до відповідача з пропозицією відмовитись від апеляційної скарги. Оскільки на момент прийняття оскарженого рішення основний борг відповідача становив 257 601,87 грн., рішення місцевого суду визнав законним. У разі відмови відповідача від пропозиції відмовитись від апеляційної скарги, просив апеляційний суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін, одночасно заперечив проти заяви відповідача про відстрочку постанови суду апеляційної інстанції.

Заяви про відмову від апеляційної скарги представник відповідача не подав, а відтак апеляційний господарський суд перейшов до розгляду скарги ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн» по суті.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Торговий дім «Молочна Слобода» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн», з урахуванням зменшення позовних вимог, 257 601,87 грн. заборгованості, 9 643,97 грн. пені, 8 750,53 грн. втрат від інфляції, 1 074,46 грн. трьох процентів річних та 5 541,42 грн. судового збору.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «Торговий дім «Молочна Слобода» здійснило поставку продукції ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн» на загальну суму 795 309,00 грн., що підтверджується накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, відповідач частково розраховувався за отриману продукцію. З врахуванням наведеного, наданої ТОВ «Торговий дім «Молочна Слобода» знижки на суму 119 296,36 грн. та наданих ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн» послуг з проведення дегустації на суму 10 260,00 грн., станом на 16.03.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію (остання заява про зменшення позовних вимог) дорівнювала 257 601,87 грн. тощо.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що факт поставки не може вважатися підтвердженим накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, оскільки жодна видаткова накладна, на які посилався позивач, не містить особистого підпису та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім цього, факт отримання товарно-матеріальних цінностей не підтверджений складеною в передбаченому законодавством України порядку довіреністю, не доведено, що товарно-матеріальні цінності отримано уповноваженою особою відповідача тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши встановлені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог й необхідність їх задоволення.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що за умовами укладеного між сторонами договору №0505410142 від 12.11.2013 р. позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 795 309,00 грн., що підтверджується накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей. В подальшому між сторонами відбулися: часткова оплата продукції в сумі 537 707,13 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача; надання позивачем відповідачу знижки на суму 119 296,36 грн.; зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 10 260,00 грн., що підтверджується угодою від 31.10.2014 р., якою відповідач підтвердив борг перед позивачем за отриману продукцію на суму 569 510,52 грн. Крім цього, відповідач й після порушення провадження у справі продовжував сплачувати кошти за продукцію, в зв'язку з чим позивач подавав суду відповідні заяви про зменшення розміру позовних вимог, проте на момент прийняття рішення по справі, суд встановив, що відповідачем залишилась не погашеною заборгованість на суму 257 601,87 грн., яку суд й вирішено було стягнути з відповідача.

Вирішуючи спір в частині стягнення пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних й перевіривши здійснені позивачем їх розрахунки, місцевий суд дійшов висновку, що вони є неправильними. За перерахунком суду першої інстанції пеня складає 24 969,69 грн., втрати від інфляції - 33 398,70 грн., три проценти річних - 2 766,43 грн., проте з огляду на вимоги п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та те, що клопотання про вихід за межі позовних вимог позивачем не подано, у суду відсутні підстави для стягнення цих сум, відтак стягненню з відповідача підлягають визначені позивачем 9 643,97 грн. пені, 8 750,53 грн. втрат від інфляції, 1 074,46 грн. трьох процентів річних.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обгрунтованими.

Як встановлено матеріалами справи, 12.11.2013 р. між ТОВ «Торговий дім «Молочна Слобода» (постачальником) і ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн» (дистриб'ютором) укладено договір №0505410142 поставки на умовах дистриб'юції (далі - Договір), за умовами якого: дистриб'ютор за домовленістю із постачальником одержує комплекс прав та обов'язків на дистриб'юцію продукції виключно на території дистриб'ютора в м. Києві та Київській області (п. 1.1 Договору); перехід права власності та ризиків щодо продукції відбувається після підписання уповноваженою особою дистриб'ютора та скріплення печаткою видаткових накладних на продукцію, що свідчить про її фактичну передачу (п. 3.9 Договору в погодженій протоколом від 12.11.2013 р. узгодження розбіжностей до Договору редакції); постачальник постачає дистриб'ютору продукцію за договірною ціною, вказаною в прайс-листі (п. 5.1 Договору); Договір набирає чинності з 12.11.2013 р. та діє до 31.12.2014 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами грошових зобов'язань (п. 11.1 Договору).

12.11.2013 р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, за умовами якої з метою подальшої співпраці та збільшення обсягів продажу сторони домовились внести зміни до п. 2 додатку №3 до Договору та викласти його в такій редакції: «Відстрочення платежу з моменту відвантаження продукції (молочні консерви та ультра-пастеризоване молоко) зі складу постачальника складає тридцять календарних днів».

Як видно з умов укладеного між сторонами Договору, цей правочин за свою правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Договором (п. 5.2) встановлено, що оплата дистриб'ютором за продукцію здійснюється на умовах відстрочення платежу з моменту поставки продукції. У випадку коли закінчення сплати припадає на вихідний або святковий день, оплата переноситься на перший робочий день.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 795 309,00 грн., що підтверджується такими накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей: від 17.08.2014 №33550 на суму 42 016,20 грн.; від 20.08.2014 №34093 на суму 42 709,50 грн.; від 26.08.2014 №34950 на суму 246 561,60 грн.; від 07.09.2014 №36741 на суму 229 374,00 грн.; від 08.09.2014 №37054 на суму 114 687,00 грн. та від 24.09.2014 №39792 на суму 119 960,70 грн.

Доводи апелянта про те, що поставка продукції не може вважатися підтвердженою, оскільки позивачем під час поставки товару не дотримано приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення, Інструкції, п. 3.9 Договору, адже видаткові накладні не містять підпису та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також посилання на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей не заслуговують на увагу. Так, згідно п. 13 Інструкції при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав позивачу повідомлення про зразки печаток (штампів) покупця, оформленого відповідно до п. 13 Інструкції, в якому міститься зразок підпису відповідальної особи та відбиток круглої печатки ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн».

Так, незважаючи на відсутність даних щодо посади особи, яка отримувала товарно-матеріальні цінності за згаданими вище видатковими накладними зі сторони відповідача, ці накладні скріплені печаткою ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн», що дає змогу ідентифікувати юридичну особу, якою отримано продукцію. Доказів на підтвердження того факту, що печатку ТОВ «Фаетон-Дистриб'юшн» на цих документах сфальсифіковано в матеріалах справи немає.

Отримання продукції відповідачем підтверджується також частковою ії оплатою на суму 537 707,13 грн. згідно банківських виписок, наданням позивачем відповідачу знижки на суму 119 296,36 грн., зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 10 260,00 грн. згідно угоди від 31.10.2014 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, актом звіряння розрахунків від 01.11.2014 р. (період розрахунків: з 01.08.2014 р. по 31.10.2014 р.) та гарантійним листом від 28.11.2014 р. №28-11/14.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду щодо доведеності заборгованості відповідача перед позивачем та підтвердження угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2014 р. боргу відповідача перед позивачем за отриману продукцію за Договором на суму 569 510,52 грн.

Крім цього, продовжуючи сплачувати кошти за продукцію після порушення провадження у справі, відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про визнання ним заборгованості перед позивачем, що останнім і було зроблено при поданні заяви про часткове визнання позову.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що на момент прийняття оскарженого рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений товар на підставі Договору з урахуванням оплат після порушення провадження у справі становив 257 601,87 грн., він є підтвердженим матеріалами справи та не спростованим відповідачем.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вищенаведені положення закону та те, що борг відповідача перед позивачем в розмірі 257 601,87 грн. на час прийняття судового рішення не погашено, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення 257 601,87 грн. боргу за поставлену продукцію підлягають задоволенню.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст. 612 ЦК України).

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Передбачений ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється на підставі ст. 3 цього Закону від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони погодили, що у разі прострочення дистриб'ютором оплати за поставлену продукцію, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від загальної суми боргу за кожен день прострочення за весь період несплати боргу до погашення у повному обсязі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення (п. 8.2 Договору).

За приписом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції й про те, що за відсутності клопотань позивача про вихід за межі позовних вимог та з врахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, неможливо виправити невірно розраховані позивачем інфляційні втрати, три проценти річних та пеню, відтак стягненню з відповідача підлягають визначені позивачем 9 643,97 грн. пені, 8 750,53 грн. втрат від інфляції, 1 074,46 грн. трьох процентів річних.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду є законним, обґрунтованим обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання постанови, апеляційний господарський суд відмовив в її задоволенні за наступних підстав.

У відповідності до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

На підставі п. 7.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (далі - Постанова) питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до прийняття постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання відповідної постанови має міститися в її резолютивній частині.

Положеннями ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не встановлено вимог до змісту заяви про відстрочку виконання рішення. Проте зі змісту ст. 121 ГПК України видно, що заява повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення, до заяви мають додаватись докази на підтвердження цих обставин, їх суд оцінює за правилами ст. 43 ГПК України.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, господарський суд не зобов'язаний, а має право на підставі ст. 121 ГПК України за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою відстрочити виконання рішення задовольнивши таку заяву.

Постановою (п.7.2) встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття передбачених статтею 121 ГПК заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім цього, розглядаючи заяву про відстрочку виконання рішення на підставі ст. 121 ГПК України, з врахуванням приписів п. 7.2 Постанови, суд повинен брати до уваги не лише фінансовий стан заявника, а і фінансовий стан іншої сторони у справі.

З огляду на наведене, ті обставини, на які посилався відповідач в заяві, не є винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України, відтак апеляційний господарський суд вважав, що в задоволенні цієї заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 121 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Дистриб'юшн» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 р. у справі №910/1552/15-г - без змін.

Матеріали справи №910/1552/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

Н.М. Коршун