Постанова

від 09.06.2015 по справі 920/232/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 920/232/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Фоменко П.М. дов. б/н від 09.01.2015 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК ФУДЗ УКРАЇНА", м. Суми (вх.№ 2596 С/3-12) на рішення господарського суду Сумської області від 26.03.15 по справі № 920/232/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК РІАЛ", с. Новоселівка, Нововодолазький район, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК ФУДЗ УКРАЇНА", м. Суми

про стягнення 10943,81 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.03.15 по справі № 920/232/15 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК ФУДЗ УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК РІАЛ" 10000 грн. боргу, 101 грн. 11 коп. 3% річних, 842 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 1827 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про те, що сума товару не відповідає даним, що викладені в позовній заяві, оскільки не було враховано повернення товару з кінцевим терміном реалізації. Відповідач стверджує, що позивач ухилявся від проведення звірки взаємних розрахунків та надав суду недостовірні відомості про наявність заборгованості. Крім того, на думку відповідача, судом безпідставно задоволені вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 842,70 грн. за загальний період та 3% річних за порушення строків сплати.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає наведені відповідачем доводи безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 розгляд справи відкладено.

Відповідач 09.06.2015 в призначене судове засідання не з'явився, причини його неявки суду невідомі, про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Проте, направлена на адресу юридичну адресу відповідача ухвала про призначення справи до розгляду повернулась до Харківського апеляційного господарського суду з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що судом вжиті заходи щодо належного повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 09.06.2015 року за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 11.08.2014 року між сторонами було укладено договір поставки товару № 11/08/14, відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставляти відповідачу окремими партіями ковбасні вироби та вироби з м'ясної сировини, а відповідач зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору відповідачу був поставлений товар за видатковими накладними № РН-001893 від 03.09. 2014; № РН-001970 від 10.09.2014; № РН-002035 від 15.09.2014; № РН- 002055 від 22.09.2014 на загальну суму 55 727,48 грн.

Проте, відповідач сплатив позивачу за поставлену продукцію лише 45727,47 грн.

Таким чином, станом на 28.01.2015 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, зважаючи на прострочення оплати товару, поставленого за видатковими накладними № РН-002035 від 15.09.2014; № РН- 002055 від 22.09.2014, відповідачу нараховані пеня в розмірі 842,70 грн. та 3% річних в розмірі 101,11 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. за отриманий ним товар.

Також, зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 101,11 грн., а також пені в сумі 842,70 грн., яка нарахована на підставі п. 6.6 договору.

Таким чином, позовні вимоги були задоволені місцевим господарським судом у повному обсязі, зважаючи на їх доведеність, матеріальну та документальну обґрунтованість.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 11/08/14 від 11.08.2014.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного договору № 11/08/14 від 11.08.2014 відповідачем було отримано товар на загальну суму 55727,48 грн. за видатковими накладними № РН-001893 від 03.09. 2014; № РН-001970 від 10.09.2014; № РН-002035 від 15.09.2014; № РН- 002055 від 22.09.2014, а також товарно-транспортними та податковими накладними (а.с. 16-45).

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач факт поставки позивачем товару та його отримання жодним чином не спростовується.

Згідно до п. 2.5 договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент передачі товару в місці поставки.

Відповідно до п. 2.7 договору моментом передачі товару є момент оформлення відповідних супровідних документів на товар.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до п. 4.3 договору (з урахуванням додаткової угоди ) відповідач здійснює оплату товару позивачу в розмірі 100% вартості товару за видатковими накладними та у відповідності до узгоджених сторонами цін у відповідній специфікації, за періші три поставки товару - в день отримання товару до підписання супровідних документів на товар, за наступні три поставки - на протязі 7 календарних днів з моменту поставки товару. Подальший порядок розрахунків має бути оговорений між сторонами та викладений у додаткових угодах до договору.

Як вбачається із звіту про дебітові та кредитові операції позивача, відповідач сплатив позивачу за товар 33237,00 грн. (а.с. 46-48).

Крім того, на підставі накладних на повернення товару відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 12 490,47 грн. (а.с. 28-30).

Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі документів: договору, видаткових накладних, накладних на повернення товару, платіжних документів достеменно встановлено та відповідачем належними доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за поставлену продукцію за договором № 11/08/14 від 11.08.2014 становить 10000,00 грн.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за видатковими накладними на умовах договору поставки є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару в розмірі 10000,00 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних, за порушення строків оплати товару поставленого по видатковій накладній № РН-002035, в розмірі 30,56 грн. (за період з 23.09.2014 року по 28.01.2015 року), а також 70,55 грн. по видатковій накладній № РН-002055 (за період 30.09.2014 року по 28.01.2015 року).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи, що факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних з 23.09.2014 року по 28.01.2015 року, з урахуванням заборгованості по кожній окремій накладній, колегія суддів констатує, що розрахунок річних в розмірі 101,11 грн. зроблений позивачем вірно, на підставі фактичних обставин, підтверджених первинними документами, згідно з вимогами чинного законодавства, і тому позовні вимоги в цій частині задоволені судом законно та обґрунтовано.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу пеню, за порушення стороків оплати товару поставленого по видатковій накладній № РН-002035, в розмірі 254,70 грн. (за період з 23.09.2014 року по 28.01.2015 року), а також 588,00 грн. по видатковій накладній № РН-002055 (за період 30.09.2014 року по 28.01.2015 року).

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня самостійно і вільно передбачена сторонами у договорі, здійснивши перерахування пені з урахуванням періоду прострочення по кожній накладній, колегія суддів вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 842,70 грн.

Наведені відповідачем доводи про безпідставність задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 842,70 грн. та 3% річних за порушення строків сплати отриманого товару, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами та дійсними обставинами справи.

З урахуванням викладеного, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 26.03.15 по справі № 920/232/15.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК ФУДЗ УКРАЇНА", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.03.15 по справі № 920/232/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 11.06.2015

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.