Ухвала

від 09.06.2015 по справі 805/5545/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року справа №805/5545/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Чебанова О.О.

суддів: Гаврищук Т.Г.

Сіваченко І.В.

при секретарі

судового засідання Запорожцевій Г.В.

за участю представників:

від позивача:

від відповідача: Куриги О.І.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової

інспекції Головного управління Міндоходів

у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 16 вересня 2014 року

по адміністративній справі № 805/5545/14 (суддя Циганенко А.І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат»

до Артемівської об'єднаної Державної податкової

інспекції Головного управління Міндоходів

у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року

№00001052201 та від 1 квітня 2014 року №0000282201,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Сініат» (далі - позивач, товариство, підприємство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року №00001052201 та від 1 квітня 2014 року №0000282201 (том 1, арк. справи 24-30).

Постановою суду першої інстанції від 16 вересня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року №00001052201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основнім платежем 275 000,00 грн., за штрафними санкціями 68 750,00 грн., загалом 343 750,00 грн. та від 1 квітня 2014 року №0000282201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями 68 750,00 грн. (том 1, арк. справи 1-3).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень прийнятих податковим органом.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (том 1, арк. справи 5-7).

Внаслідок проведення антитерористичної операції у місті Донецьку адміністративну справу №805/5545/14 втрачено.

До Донецького окружного адміністративного суду 17 лютого 2015 року від податкового органу надійшла заява про відновлення судового провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 лютого відкрито провадження з питання відновлення втраченого судового провадження у цій справі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року заяву Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про відновлення втраченого судового провадження задоволено, відновлено повністю страчене судове провадження в адміністративній справі за позовною заявою товариства з додатковою відповідальністю «Сініат» до Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року №00001052201 та від 1 квітня 2014 року №0000282201.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив оскаржуване судове рішення залишити без змін з підстав його правомірності та обгрунтованості.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «Сініат» (ЄДРПОУ 00290601) зареєстроване як юридична особа 8 лютого 1995 року виконавчим комітетом Артемівської міської ради, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 879583 (том 1, арк. справи 196), перебуває на обліку як платник податків в Артемівській об'єднаній Державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість.

Службовими особами Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області 29 жовтня 2013 року складений акт №490/05-18-22-01/31785360 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укрпостачання» (код за ЄДРПОУ 31785360) щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 1 серпня 2012 року по 31 серпня 2013 року», за яким зустрічну перевірку неможливо провести у зв'язку з незнаходженням за податковою адресою приватного підприємства «Укрпостачання».

Пунктом 78.1. Податкового кодексу України передбачено що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

Пунктом 78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається що Старшим слідчим з ОВС 2-го ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Донецькій області 28 листопада 2013 року винесена постанова про призначення позапланової документальної перевірки товариства, внаслідок чого відповідачем 29 листопада 2013 року виданий наказ №405 про проведення документальної позапланової перевірки підприємства.

Старшим слідчим з ОВС 2-го ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Донецькій області 28 листопада 2013 року винесена постанова про призначення позапланової документальної перевірки товариства, внаслідок чого відповідачем 29 листопада 2013 року виданий наказ №405 про проведення документальної позапланової перевірки підприємства.

За результатами проведення документальної позапланової перевірки товариства податковим органом 13 грудня 2013 року складений акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат», код ЄДРПОУ 00290601, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податків, зборів у 2013 році по взаємовідносинам з ПП «Укрпостачання», код ЄДРПОУ 31785360» №381/22/00290601 (далі за текстом - акт) (том 1, арк. справи 35-57).

Актом перевірки встановлені порушення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижений податок на додану вартість на суму 275000,00 грн., у тому числи у квітні 2013 року на суму 137500,00 грн., у липні 2013 року на суму 137500,00 грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало невизнання контролюючим органом права позивача на формування податкового кредиту за операцією з придбання товару в рамках господарських правовідносин з приватним підприємством "Укрпостачання" за договором купівлі-продажу від 12 березня 2013 року №12/03 у зв'язку з безтоварністю цього правочину, оскільки актом про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Укрпостачання" встановлений факт відсутності приватного підприємства "Укрпостачання" за податковою адресою, відсутності журналів в'їзду/виїзду автотранспорту на територію товариства та відсутність транспортних засобів з державними номерами, зазначеними в товарно-транспортних накладних, неможливість підтвердження фактичного постачання товару від контрагента на адресу позивача.

На підставі акту перевірки 27 грудня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00001052201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 343750,00 грн. (в тому числі 275000,00 грн. за основним платежем, 68750,00 грн. за штрафними санкціями) (том 1, арк. справи 62).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до податкового органу зі скаргою (том 1, арк. справи 31-33), за результатами розгляду якої 18 березня 2013 року Головним управлінням Міндоходів у Донецькій області прийнято рішення №1972/10/05-99-10-06-12-1 (далі - податкове рішення). За висновками податкового рішення відповідач не врахував, що позивач допустив повторне порушення податкового законодавства, і тому залишено без змін податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27 грудня 2013 року №00001052201, а скарга позивача - без задоволення. Також за наслідками розгляду скарги податковим органом збільшена сума штрафних санкцій і зобов'язано відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій (том 1, арк. справи 225-230).

На підставі вищезазначеного рішення 1 квітня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 68750,00 грн. (том 1, арк. справи 62).

Суть спірних правовідносин у правомірності визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з приватним підприємством «Укрпостачання», що регулюється нормами Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством у відповідності до статті 2 цього Закону.

Статтею 9 Закону №996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що 12 березня 2013 року між приватним підприємством «Укрпостачання» (продавець) та товариством з додатковою відповідальністю «Сініат» (покупець) укладений договір купівлі-продажу №12/03, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю на умовах «CPT склад покупця» обладнання, кількість та тип якого, зазначені в специфікаціях до договору. За умовами договору та специфікаціями, наявними у матеріалах справи, загальна сума договору склала 1650000,00 грн. За умовами договору оплата товару здійснюється в безготівковій формі: 50% від вартості специфікацій як передплата, остаточний розрахунок на протязі 5 днів після підписання накладних на обладнання (том 1, арк. справи 66-69).

На виконання умов договору підприємство 9 квітня 2013 року перерахувало на користь приватного підприємства «Укрпостачання» платіжним дорученням №4516 грошові кошти у розмірі 825000,00 грн. за отриманий товар за договором (том 1, арк. справи 107-111).

Приватне підприємство "Укрпостачання" 9 квітня 2013 року видало позивачу податкову накладну №7 на загальну суму 825000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 137500,00 грн. (том 1, арк. справи 106).

Податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2013 року подана позивачем до податкового органу 20 травня 2013 року, в додатку №5 до якої, позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 137500,00 грн., сплачений на користь приватного підприємства "Укрпостачання" (том 2, арк. справи 232-236).

Позивач 19 червня 2013 року отримав товар на суму 825000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 19 червня 2013 року №РН-1906131 та транспортною накладною. Позивач 8 липня 2013 року також отримав товар на суму 825000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 8 липня 2013 року №0807131 та товарно-транспортною накладною, наявними у матеріалах справи (том 1, арк. справи 70-73).

Контрагентом 8 липня 2013 року видано позивачу податкову накладну №1 на загальну суму 825000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 137500,00 грн. (том 1, арк. справи 105).

Платіжним дорученням від 16 липня 2013 року № 9561 позивач перерахував на користь приватного підприємства «Укрпостачання» грошові кошти у розмірі 825000,00 грн. (том 1, арк. справи 108).

За даною операцією 20 серпня 2013 року позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2013 року, в додатку №5 до якої, позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 137500,00 грн., сплачену на користь приватного підприємства "Укрпостачання" (том 1, арк. справи 232-236).

З матеріалів справи вбачається, що придбаний у приватного підприємства "Укрпостачання" товар введений позивачем в експлуатацію (том 1, арк. справи 115-159).

Отже, первинні документи (договір, специфікації до нього, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, інвентарні картки обліку основних засобів, акти приймання-передачі (внутрішнього обліку) осинових засобів), надані позивачем на підтвердження здійснення витрат, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону № 996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством "Укрпостачання".

Доводи апелянта про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на зменшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на суму податкового кредиту. Проте, наявними матеріалами справи не доведено існування таких обставин.

Безтоварність спірної господарської операцій між позивачем та його контрагентом апелянт обумовлює, відсутністю приватного підприємства "Укрпостачання" за податковою адресою, відсутністю журналів в'їзду/виїзду автотранспорту на територію товариства, по-третє, відсутністю транспортних засобів з державними номерами, зазначеними в товарно-транспортних накладних та висновками досудового слідства.

Проте, судова колегія не погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.

Згідно «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 року №620, «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, товарно-транспортна накладна не є необхідною.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» товарно-транспортна накладна є типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, а тому інформація Державної автомобільної інспекції про відсутність автомобілів, номерні знаки яких внесені до товарно-транспортної накладної, не є імперативною ознакою безтоварності господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів також не приймає посилання скаржника на відсутність журналів в'їзду/виїзду автотранспорту на територію підприємства, оскільки чинне законодавство України не зобов'язує позивача вести такий журнал.

Суд апеляційної інстанції не враховує посилання відповідача на факти, встановлені під час досудового слідства, оскільки за приписами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковим для адміністративного суду є вирок суду у кримінальному провадженні.

Крім того колеггія суддів зазначає що згідно ст. 58 Податкового кодексу України підпунктом 58.4. у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

ст. 86 цього кодексу підпунктом 86.9. передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі постанови призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства, а тому податковий орган не мав права прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом необґрунтовано та безпідставно прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року №00001052201 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем 275000,00 грн., за штрафними санкціями 68750 грн. та від 1 квітня 2014 року №0000282201 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 68750,00грн., у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття відносно позивача податкових повідомлень-рішень.

Посилання податкового органу на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення апеляційних скарг без задоволення та постанови суду першої інстанції без змін відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 11, 24, 94, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року по справі №805/5545/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року по справі №805/5545/14 - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 9 червня 2015 року.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 червня 2015 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 10 червня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : О.О. Чебанов

Судді: Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко