Ухвала

від 10.11.2015 по справі 805/5545/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/28800/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А .

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоxодів у Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року по справі № 805/5545/14 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоxодів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Сініат» звернулось до суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоxодів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року №00001052201 та від 01 квітня 2014 року №0000282201.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що старшим слідчим з ОВС 2-го ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Донецькій області 28 листопада 2013 року прийнята постанова про призначення позапланової документальної перевірки товариства, внаслідок чого відповідачем 29 листопада 2013 року виданий наказ №405 про проведення документальної позапланової перевірки підприємства.

За результатами проведення документальної позапланової перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податків, зборів у 2013 році по взаємовідносинам з ПП «Укрпостачання» встановлені порушення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижений податок на додану вартість на суму 275000,00 грн., у тому числи у квітні 2013 року на суму 137500,00 грн., у липні 2013 року на суму 137500,00 грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало невизнання контролюючим органом права позивача на формування податкового кредиту за операцією з придбання товару в рамках господарських правовідносин з Приватним підприємством «Укрпостачання» за договором купівлі-продажу від 12 березня 2013 року №12/03 у зв'язку з безтоварністю цього правочину, оскільки актом про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укрпостачання» встановлений факт відсутності ПП «Укрпостачання» за податковою адресою, відсутності журналів в'їзду/виїзду автотранспорту на територію товариства та відсутність транспортних засобів з державними номерами, зазначеними в товарно-транспортних накладних, неможливість підтвердження фактичного постачання товару від контрагента на адресу позивача.

На підставі висновків перевірки 27 грудня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00001052201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 343750,00 грн. (в тому числі 275000,00 грн. за основним платежем, 68750,00 грн. за штрафними санкціями).

За наслідками процедури адміністративного оскарження 01 квітня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 68750,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - договором купівлі-продажу №12/03 від 12 березня 2013 року, специфікаціями, платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2013 року подана позивачем до податкового органу 20 травня 2013 року, в додатку №5 до якої позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 137500,00 грн., сплачений на користь ПП «Укрпостачання».

З матеріалів справи також вбачається, що придбаний у ПП «Укрпостачання» товар введений позивачем в експлуатацію.

Таким чином, жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі постанови, прийнятої відповідно до кримінально-процесуального законодавства, а тому податковий орган не мав права прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоxодів у Донецькій області відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року по справі № 805/5545/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Юрченко В.П.