Постанова

від 11.06.2015 по справі 826/211/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/211/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є. В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ Юст" про визнання угоди недійсною та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ Юст" про визнання оспорюваного правочину, укладеного між фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Інформ Юст" на підставі договору комісії від 16.09.2010 р. № 68/13 на загальну суму 894248, 00 грн. недійсним; стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ Юст" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 суми 894248, 00 грн., отриманої за оспорюваними правочинами; стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в дохід держави суму 894248, 00 грн., отриману за оспорюваним правочином.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.08.2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р. скасував, а справу направив до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 16.09.2010 р. між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Інформ Юст" укладено договір комісії № 68/13, згідно умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента надати від свого імені, але за рахунок комітента послуги по завантаженню транспорту, який здійснює вантажні перевезення, а комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну плату за надані послуги в розмірі, порядку та на умовах, передбачених цим договором. Даний договір зі сторони ТОВ "Інформ Юст" підписаний директором - ОСОБА_5

В свою чергу, постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 2610/986/2012 (пр. №1/2610/718/2012) від 31 жовтня 2012 року встановлено, що ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що в 2007 році та 2010 році своїми умисними діями, що виразились у вчиненні пособництва у фіктивному підприємництві, тобто пособництва під час створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, скоїв злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Проте, даною постановою Шевченківського районного суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 закрито на підставі ст.ст. 1 п. "г", 6 Закону України "Про амністію у 2011 р." від 08.07.2011 р., звільнивши його від кримінальної відповідальності.

В подальшому, податковим органом була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено відповідний акт № 494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 22.07.2013 р.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ОСОБА_4, в тому числі, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у безпідставному завищенні суми податкового кредиту і податкових зобов'язань у вересні 2010 р., січні-лютому 2011 р. у зв'язку з тим, що по господарським взаємовідносинам ФОП ОСОБА_4 з ТОВ "Інформ Юст" (код ЄДРПОУ 37208077), ТОВ "Єрсіда" (код ЄДРПОУ 37312588) відсутній факт реальної купівлі-продажу товарів (надання послуг), відсутній об'єкт оподаткування, відсутня мета настання реальних наслідків.

Дані обставини були предметом перевірки у судовій справі № 826/17577/13-а за позовом ФОП ОСОБА_4 до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000602656170109, № 0000592656170109 та № 0000582656170109 від 15 серпня 2013 року, які були винесені на підставі акту планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 № 494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 22 липня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2013 р. позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 були задоволені у повному обсязі.

Натомість, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 р. постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2013 р. скасована, а позовні вимоги ОСОБА_4 залишені без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт нереальності господарських відносин по наданню послуг з перевезення товариством з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст» на користь ФОП ОСОБА_4, що призвело до непідтвердження віднесеного на користь контрагентів сум ПДВ.

В матеріалах справи міститься висновок податкового органу, що фінансово - господарські операції, здійснені ТОВ «Інформ Юст», є сумнівними та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочином (а. с. 23 Т. 1).

Сума коштів, яку позивач просить стягнути в дохід держави, становить сукупну суму двох податкових накладних від 30.11.2010 р. № 274 (загальна сума з ПДВ - 615470, 00 грн.) та 30.12.2010 р. № 368 (загальна сума з ПДВ - 278778, 00 грн.), виписаних надавачем послуг механізмів: ТОВ «Інформ Юст» та підписаних директором товариства ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 (а. с. 10, 11 Т. 1).

Згідно актів прийому - передачі наданих послуг б/н від 31.11.2010 р. та від 31.12.2010 р. (а. с. 12, 13 Т. 1) комітент прийняв роботу комісіонера та надав право останньому залишити на розрахунковому рахунку 1% комісійної винагороди загальною сумою 8942, 48 грн.

При цьому, ФОП ОСОБА_4 вказує, що займалася послугами з експедирування, а тому витребувані позивачем ТТН у неї відсутні та бути не могли.

Натомість, у справі наявні акти приймання - передачі та податкові накладні, в яких зазначено про прийняття від контрагентів ФОП ОСОБА_4 саме послуг з автоперевезення (а. с. 90, 90 (зворот), 92 (зворот), 96, 96 (зворот), 97 і т. д.), решта послуг називаються послугами з транспортного експедирування.

У відповідності до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 10 цього Закону факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи відповідача про відсутність у неї необхідності мати в себе ТТН повністю спростованими.

Доводи відповідача про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності також колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що органами досудового слідства останній обвинувачувався у вчиненні пособництва у фіктивному підприємництві з метою прикриття незаконної діяльності, а застосування до обвинуваченого амністії не є реабілітуючою обставиною.

За аналогією, суд апеляційної інстанції виходить з позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до якої зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Суперечність змісту правочину позивач вбачає у наявності умислу у відповідачів та третіх осіб: ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Евро ТекСервіс», ТОВ «БІГ'С Логістика»,ТОВ «МСМ Груп», ПП «Комерційна компанія «Альфа - МАЗ», ТОВ «Євроекспрес», ТОВ «АФ «Аграрник», ТОВ «Шеколан», ТОВ «УПК «Агроекспорт» зменшити у цих третіх осіб об'єкт оподаткування за рахунок збільшення валових витрат, що підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на те, що потік коштів в дійсності мав місце за відсутності надання послуг, позивач вважає, що такий правочин є не нікчемним, а оспорюваним.

Це підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, що підтверджують дійсний рух коштів від третіх осіб на рахунок ОСОБА_4 та рух цих коштів від ОСОБА_4 на користь ТОВ «Інформ Юст».

На думку колегії суддів, ухилення від сплати податків суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки зменшує наповнення доходної частини Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, за змістом частини першої статті 208 ГК України стягнення в дохід держави одержаного чи належного за зобов'язанням здійснюється лише в тих випадках, коли завідомо суперечний інтересам держави і суспільства господарський договір був повністю або частково виконаний хоча б однією з сторін. Якщо за наявності наміру сторін договір не був виконаний, він визнається недійсним без застосування наслідків, передбачених цією статтею.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що умисел по укладенню недійсного правочину був наявний у обох сторін, натомість, зобов'язання частково виконані в межах заявленого позову однією ФОП ОСОБА_4: отримання коштів від третіх осіб, перерахування їх на рахунок ТОВ «Інформ Юст» та залишення на своїх рахунках їх певної частини в якості комісійної винагороди, в свою чергу ТОВ «Інформ Юст» жодних зобов'язань не виконував, імітуючи при цьому їх виконання.

З огляду на що, в розумінні ст. 208 ГК України у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Отже, стягнення в дохід держави 894248, 00 грн. за оспорюваним правочином має бути виконано з ТОВ «Інформ Юст».

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції спростовують частково і апеляційним судом приймаються в цій частині в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до фізичної особи - підпримця ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ Юст" про визнання угоди недійсною та стягнення коштів задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 р. в частині відмови у визнанні правочину недійсним та стягненні в дохід держави скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Визнати оспорюваний правочин, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Інформ Юст" на підставі договору комісії від 16.09.2010 р. № 68/13 на загальну суму 894248, 00 грн. недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ Юст" (ЄДРПОУ 37208077, адреса: 02225, м. Київ, вул. Бальзака, 12) в дохід держави суму 894248, 00 грн. (вісімсот дев'яносто чотири тисячі двісті сорок вісім гривень 00 коп.), отриману за оспорюваним правочином.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 11.06.2015 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.