Постанова

від 04.06.2015 по справі 802/840/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 червня 2015 р. Справа № 802/840/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.

представників позивача: Бірюкової О.М., Бараболі Р.В., Прігоцької О.А.

представників відповідача: Нестерук М.І., Кочут О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" (далі - ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, відповідачем було складено акт №400/2202/00282435 від 18.02.2015 року, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення №0001152202 від 11.03.2015 року, яким ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 366621,00 грн. та №0001162202 від 11.03.2015 року, яким ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 341893,00 грн.

Не погоджуючись із висновками Вінницької ОДПІ, що викладені в акті перевірки стосовно безпідставності включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 227927,00 грн. та завищення задекларованих показників у рядку 05.1 Декларації в сумі 1274579 грн. у зв'язку недоведеністю факту реального здійснення поставки товарів контрагентами ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Сапсан Груп", ТОВ "Мечелспецсталь", ТОВ "Готика ЛТД", ТОВ "Плюс-Ойл", ТОВ "Вінінвестсервіс", ТОВ "Норман Трейд Нью", а також нарахуванню штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 11.03.2015р. № 0001162202 в розмірі 50% від суми донарахованого зобов'язання, позивач звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові та просили його задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків, які були встановлені в ході проведення документальної перевірки відповідача та знайшли своє відображення у акті перевірки від 18.02.2015 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що протягом періоду з 19.12.2014 року по 05.02.2015 року посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки складено №400/2202/00282435 від 18.02.2015 року, у висновках якого, окрім інших, зазначено про порушення ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону":

1) п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 293297,00 грн., в тому числі:

- за 4 квартал 2012 року на суму 28806,00 грн.;

- за півріччя 2013 року на суму 132115,00 грн.;

- за три квартали 2013 року на суму 216930,00 грн.;

- за 2013 рік на суму 264491,00 грн.

2) п.п. 198.1, п. 198.2, п.198.6, ст. 198, п. 185.1, ст. 185, п. 188.1, ст. 188, п. 187.1, ст.187 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 227927,00 грн., в тому числі: за листопад 2012 року у сумі 2356,00 грн., за лютий 2013 року у сумі 10833,00 грн., за березень 2013 року у сумі 48232,00 грн., за травень 2013 року у сумі 14590,00 грн., за червень 2013 року у сумі 23920,00 грн., за липень 2013 року у сумі 9381,00 грн., за серпень 2013 року у сумі 41313,00 грн., за вересень 2013 року 47047,00 грн., за листопад 2013 року у сумі 2925,00 грн., за грудень 2013 року у сумі 27330,00 грн.

Не погоджуючись із даними висновками позивач подав до Вінницької ОДПІ заперечення на акт №400/2202/00282435 від 18.02.2015 року (вих.№258/02 від 24.02.2015 року), які листом Вінницької ОДПІ №6644/10/02-28-22-02 від 05.03.2015 року залишено без задоволення, проте, в результаті їх розгляду відповідачем внесено зміни у висновки проведеної перевірки.

На підставі акта перевірки №400/2202/00282435 від 18.02.2015 року, Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 11.03.2015 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0001152202, яким ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 366621,00 грн., з яких 293297,00 грн. - основний платіж та 73324,00 грн. - штрафні санкції та №0001162202, яким ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 341893,00 грн., з яких 227927,00 грн. - основний платіж та 113966,00 грн. - штрафні санкції.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, що оскаржуються, суд виходить із наступного.

Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

В свою чергу, під витратами відповідно до пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, суд встановив, що в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Сапсан Груп", ТОВ "Мечелспецсталь", ТОВ "Готика ЛТД", ТОВ "Вінінвестсервіс", ТОВ "Норман Трейд Нью", ТОВ "Плюс-Ойл", у зв'язку з чим не визнає сформований позивачем за наслідками таких операцій податковий кредит в сумі 227927 грн. та прийшов до висновку про заниження товариством податок на прибуток на загальну суму 293297 грн.

Проте, такі висновки відповідача свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшли.

Досліджуючи господарські операції між позивачем та ТОВ "Техно-Торг" судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 31580 від 20.11.2012 року ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (Покупець) придбав у TOB "Техно-Торг" (Постачальник) наступні товари:

1) Офісний додаток до комп'ютерної програми Microsoft office Home and Business 2010 32/64 bit Russian PC Attach Key PKC Microcase (T5D-00704) в кількості 1 шт. вартістю без ПДВ 1357,50 грн. Даний товар оприбутковано як нематеріальний актив актом вводу в експлуатацію №ГН-0176 від 30.11.2012 року, термін корисного використання 10 років, нарахована амортизація 147,05 грн., в тому числі 4 квартал 2012 року в сумі 11,03 грн., в 2013 року в сумі 135,75.;

2) Сумка для ноутбуків/сумка для ноутбука Asus Slim LGE 16" Black (90-XB0U00BA00010-) в кількості 1 шт., вартістю без ПДВ 188,77 грн., списано як МШП;

3) Очисний засіб/набір Color way для очистки LCD моніторів 3 в 1 CW, в кількості 1 шт., вартістю без ПДВ 45,16 грн., списано як МШП;

4) Мишка Microsoft wireless Notebook 5000 Bluetooth Business (3ZH-00002) в кількості 1 шт., вартістю без ПДВ 369,41 грн., списано як МШП;

5) Ноутбук Samsung 550Р5 (NP550P5C-S01RU) в кількості 1 шт., вартістю без ПДВ 9819,54 грн. Даний товар оприбутковано як основний засіб актом вводу в експлуатацію №ГН-0186 від 30.11.2012р. термін корисною використання 5 років, нарахована амортизація 2127,56 грн.

Всього за даною господарською операцією позивачем придбано товару на суму 14136,46 грн., в тому числі ПДВ 2356,08 грн.

ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" було проведено оплату за отриманий товар в сумі 14136,46 грн., що підтверджується банківською випискою №ГН-0000429 за 20.11.2012 року.

Крім того, у зв'язку із поставкою товару контрагентом позивача - ТОВ "Техно-Торг" виписано податкову накладну №460 від 20.11.2012 року на суму 14136,46 грн., в т.ч ПДВ 2356,08 грн. (т. 1 а.с. 235).

Придбаний товар був використаний в господарській діяльності позивача, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази: акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів від 30.11.2012р., акт приймання-передачі основних засобів від 30.11.2012р. (т. 1 а.с. 237-238).

Будь-яких порушень чи недоліків у заповненні зазначених документів податковим органом при проведені перевірки виявлено не було.

За результатами здійсненої господарської операції позивачем було включено до складу витрат 2877,95 грн. та включено до податкового кредиту ПДВ 2356,08 грн.

Так, із матеріалів справи вбачається, що податковий орган дійшов висновку про не підтвердження реального здійснення поставки товарів ТОВ "Техно-Торг" на адресу позивача, у зв'язку з чим ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" було порушено п. п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI та завищено задекларовані показники у рядку 05 Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)", а також безпідставно сформовано податковий кредит. Таких висновків відповідач дійшов лише на підставі єдиного доказу - акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №385/22-08-35791183 від 11.10.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техно-Торг" код ЄДРПОУ 35791183, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2012 рік. При цьому, як встановлено судом, податковим органом знято з показників господарської діяльності позивача не всю суму вартості товару, а лише амортизаційні нарахування на основні засоби, тим самим відповідач фактично підтвердив поставку товару та його наявність у ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону".

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сапсан Груп" то судом встановлено, що відповідно до договору поставки від 10.04.2013р. № 58-П укладеного між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (Замовник) та TOB "Сапсан Груп" (Постачальник), Постачальник зобов'язується у 2013 році передати у власність Замовнику товар, відповідно до специфікації до даного договору (сталь листова, швелер), а Замовник оплатити цей товар на умовах даного договору.

Факт передачі товару підтверджується виписаними ТОВ "Сапсан Груп" на адресу позивача видатковими накладними, зокрема:

- №РН-0000020 від 10.04.2013 року на поставку сталі листової ЗПС/ЗП т. 3 мм., у кількості 8 т., на загальну суму разом з ПДВ 49200,00 грн., в тому числі ПДВ 8200,00 грн.;

- № РН-0000021 від 11.04.2013 року сталі листової ЗПС/ЗП т. 3 мм., у кількості 2 т. на суму без ПДВ 10250,00 грн., швелер №20, у кількості 0,5 т. на суму без ПДВ 3408,34 грн., сталі листової ЗПС/ЗП т. 2 мм., у кількості 0,108 т. на суму без ПДВ 573,75 грн., швелера 50 мм., ст. ЗПС, у кількості 0,5 т. на суму без ПДВ 3577,09 грн., швелера №24, у кількості 2 т. на суму без ПДВ 14141,66 грн. Разом на суму з ПДВ 38341,01 грн., в тому числі ПДВ 6390,17 грн.

Таким чином, на виконання договірних зобов'язань ТОВ "Сапсан Груп" було здійснено поставку товарів (сталі листової та швелера) на загальну суму разом з ПДВ 72950,84 грн., в тому числі ПДВ 14590,17 грн.

ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" оплатив повну вартість товару в сумі 72950,84 грн., в тому числі і суму ПДВ в розмірі 14590,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1094 від 22.04.2013 року та №1004 від 11.04.2013 року.

У зв'язку із поставкою товару контрагентом позивача виписано податкові накладні №20 від 10.04.2013 року на суму 49200грн., в т.ч. ПДВ 8200грн. та № 21 від 11.04.2013 року на суму 38341,01 грн. в т.ч. ПДВ 6390,17грн.

Придбаний у ТОВ "Сапсан Груп" товар був прийнятий на склад та включений в складський облік, а його використання в господарській діяльності ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" підтверджується актами про використання (т. 2 а.с. 20-31).

Жодних недоліків у вказаних первинних документів при проведені перевірки відповідачем виявлено не було.

Так, із акта перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про не підтвердження реального здійснення поставки товарів ТОВ "Сапсан Груп" на адресу позивача, у зв'язку з чим виключив зі складу витрат усю суму поставки - 72951 грн. та зняв податковий кредит в розмірі 14590,17 грн., мотивуючи свій висновок лише наявністю акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №665/2655-22-01 від 01.08.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сапсан Груп", код ЄДРПОУ 35791183, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року.

Досліджуючи господарські відносини між позивачем та ТОВ "Мечелспецсталь", судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної №РН-0000964 від 31.01.2013 року ТОВ "Мечелеспецсталь" (Постачальник) було здійснено поставку ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (Одержувач) товару, зокрема: лист 6х1500х6000 ст. 09Г2С, у кількості 10 т., на суму з ПДВ 65000,00 грн., в тому числі ПДВ 10833,33 грн. (т. 2 а.с. 2)

Розрахунок за вказаний товар був здійснений позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №177 від 30.01.2013 року (т. 2 а.с. 4).

За результатами цієї операції ТОВ "Мечелспецсталь" надало позивачу податкову накладну №16 від 30.12.2013 року на суму 65000 грн., в т.ч. ПДВ 10833,33 грн.

Жодних порушень у заповненні даних документів податковим органом не виявлено.

Вказаний товар був використаний у господарській діяльності позивача для виготовлення шайби ШЗП-2 для обладнання шпал, що підтверджується внутрішніми накладними та звітом про витрати основних матеріалів на виробництво. Також судом встановлено, що ТОВ "Мечелспецсталь" недопоставила позивачу товар згідно вищезазначеної видаткової накладної в сумі 12648,96 грн., у зв'язку з чим позивач проводить із даним підприємством претензійну роботу.

Разом з тим, з акта перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення поставки товарів ТОВ "Мечелспецсталь" на адресу позивача, у зв'язку з чим прийшов до висновку про завищення задекларованих показників у рядку 05.1 Декларації та зняв включені позивачем до складу витрат за цією господарською операцією 54166,67 грн., а також не врахував податковий кредит з ПДВ в сумі 10833 грн. лише з посиланням на акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №495/3-22-08/38453606 від 07.11.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мечелспецсталь" код ЄДРПОУ 38453606, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012 року по 30.09.2013 року".

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поставки №121 від 12.11.2013 року укладеного між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (Покупець) та TOB "Готика ЛТД" код ЄДРПОУ 38388548 (Постачальник) здійснено поставку поліетилену низького тиску, марки 273-83, у кількості 500 кг згідно з видатковою накладною №1091 від 22.11.2013 року на суму з ПДВ 17550,00 грн., в тому числі ПДВ 2925,00 грн. (т. 1 а.с. 241, 244-248). Товар доставлений позивачем власним транспортом, про що свідчить ТТН від 22.11.2013р. (т. 1 а.с. 243).

ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" оплатив повну вартість товару в сумі 17550,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №144 від 15.11.2013 року (т. 1 а.с. 249).

У зв'язку із поставкою товару контрагентом позивача виписано податкову накладну №1091 від 15.11.2013 року на суму 17550 грн., в т.ч. ПДВ 2925 грн. (т. 1 а.с. 242).

Жодних порушень у зазначених первинних документах податковим органом не зафіксовано.

Придбаний товар був використаний позивачем для виготовлення втулки поліетиленової для обладнання опори електрифікації, про що свідчить звіт про витрату основних матеріалів на виробництво за листопад, грудень 2013 року (т. 1 а.с. 250-250в).

Разом із тим при дослідженні даної господарської операції відповідач дійшов висновку про не підтвердження реального здійснення поставки товарів ТОВ "Готика ЛТД", у зв'язку з чим не враховано до складу витрат за 4 квартал 2013 року 14625 грн. та не враховано податковий кредит по ПДВ в сумі 2925 грн. через наявність акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1226/26-55-22-08/38388548 від 29.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Готика ЛТД" (податковий номер 38388548), щодо підтвердження господарських фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Альянс-Експерт" та з ТОВ "Санторг ЮГ" за січень 2013 року та за період з 01.04.2913 року по 21.12.2013 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заперечуючи правомірність відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Сапсан Груп", ТОВ "Мечелспецсталь", ТОВ "Готика ЛТД" податковий орган посилається на акти перевірки контрагентів позивача, яка складені ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №385/22-08-35791183 від 11.10.2013 року та №495/3-22-08/38453606 від 07.11.2013 року та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №665/2655-22-01 від 01.08.2013 року та №1226/26-55-22-08/38388548 від 29.04.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки".

Тобто, наявність зазначених актів "Про неможливість проведення зустрічної звірки" ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Сапсан Груп", ТОВ "Мечелспецсталь", ТОВ "Готика ЛТД" є єдиною підставою, на яку податковий орган посилається обґрунтовуючи неправомірність відображення у податковому обліку господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами, оскільки будь-яких порушень при ведені первинних документів Вінницькою ОДПІ не виявлено.

Фактично висновок акта ґрунтується на припущенні про неспроможність вказаних контрагентів позивача виконувати свої договірні зобов'язання з причин їх відсутності за місцезнаходженням.

Даючи правову оцінку таким висновкам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв'язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказані акти "Про неможливість проведення зустрічної звірки" підтверджують безтоварність господарських операцій, оскільки їх зміст свідчить, що зустрічна звірка не була проведена та жодні первинні документи не перевірялися взагалі.

Натомість, дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами доведено, що всі поставки товарів позивачу мали реальних характер та підтверджуються належними первинними документами. Отриманий товар в повній мірі використовувався позивачем у власній господарській діяльності, а відтак підстав не враховувати понесені за наслідками цих операцій витрати та сформований податковий кредит не має.

Крім того, суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Сапсан Груп", ТОВ "Мечелспецсталь", ТОВ "Готика ЛТД", останні не були визнані банкрутами, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать відповідні витяги (т. 2 а.с. 147-158). Отже, вказані підприємстві не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Також суд знаходить слушним посилання позивача, що акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1226/26-55-22-08/38388548 від 29.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Готика ЛТД" стосується господарських взаємовідносин останнього з ТОВ "Альянс-Експерт" та з ТОВ "Санторг ЮГ", а тому жодного відношення до господарських взаємовідносин ТОВ "Готика ЛТД" із позивачем цей акт не має.

В контексті наведеного суд зазначає, що позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків по господарським операціям позивача з ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Сапсан Груп", ТОВ "Мечелспецсталь", ТОВ "Готика ЛТД", спростовується зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ "Вінінвестсервіс" та ТОВ "Норман Трейд Нью" то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (Замовник) та ТОВ "Вінінтерсервіс" (Постачальник) були укладені договори поставки №149-п від 14.11.2012 року, №150-п від 14.11.2012 року, №158-п від 10.12.2012 року.

Відповідно до п. 1.1 цих договорів ТОВ "Вінінвестсервіс" зобов'язується передати товар у власність позивача, а останній - сплатити за нього кошти на умовах договору. Кількість, асортимент та вартість товару визначаються у специфікаціях до угод.

За результатами відповідних господарських операцій ТОВ "Вінінвестсервіс" оформлені видаткові накладні № РН-00406 від 19.11.2012 року, № РН-00407 від 20.11.2012 року, № РН-00426 від 10.12.2012 року, № РН-00427 від 12.12.2012 року, № РН-00429 від 14.12.2012 року, № РН-0000003 від 18.01.2013 року, № РН-0000008 від 04.02.2013 року, № РН-0000009 від 05.02.2013 року, № РН-0000020 від 12.03.2013 року, № РН-0000021 від 14.03.2013 року, № РН-0000025 від 18.03.2013 року, № РН-0000038 від 11.04.2013 року, № РН-0000037 від 19.04.2013 року, № РН-0000040 від 22.04.2013 року, № РН-000105 від 05.08.2013 року, № РН-0069 від 22.07.2013 року, № РН-000094 від 22.07.2013 року (том 1, а.с. 89-106), а також податкові накладні № 6 від 19.11.2012 року, № 7 від 20.11.2012 року, № 5 від 14.12.2012 року, № 4 від 12.12.2012 року, № 3 від 10.12.2012 року, № 3 від 18.01.2013 року, № 2 від 04.02.2013 року, № 3 від 05.02.2013 року, № 10 від 18.03.2013 року, № 6 від 12.03.2013 року, № 9 від 14.03.2013 року, № 15 від 22.02.2013 року, № 13 від 19.04.2013 року, № 8 від 11.04.2013 року, № 22 від 22.07.2013 року, № 21 від 19.07.2013 року, № 6 від 05.08.2013 року (том 1, а.с. 136-153).

Оплату за придбаний товар позивачем здійснено в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями № 3036 від 22.11.2012 року, № 2998 від 20.11.2012 року, № 3175 від 13.12.2012 року, № 112 від 17.01.2013 року, № 101 від 17.01.2013 року, № 178 від 31.01.2013 року, № 461 від 01.03.2013 року, № 573 від 13.03.2013 року, № 625 від 15.03.2013 року, № 616 від 15.03.2013 року, № 762 від 26.03.2013 року, № 982 від 11.04.2013 року, № 1282 від 27.05.2013 року, № 1283 від 27.05.2013 року, № 460 від 19.07.2013 року, № 513 від 24.07.2013 року, № 517 від 24.07.2013 року та № 78 від 27.09.2013 року (том 1, а.с. 153-170).

Факт транспортування товару від ТОВ "Вінінвестсервіс" до ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" підтверджується товарно-транспортними накладними від 22.07.2013 року, від 22.04.2013 року, від 14.03.2013 року, від 18.01.2013 року, від 20.11.2012 року та від 19.11.2012 року (том 1, а.с. 106-111).

Крім того, позивачем надано додаткові документи, які свідчать про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Вінінвестсервіс", на центральному складі і складі арматурної сталі підприємства, а також докази подальшого використання цього товару у власній господарській діяльності (т.1 а.с. 171-233).

В свою чергу, досліджуючи господарські відносини позивача із ТОВ "Норман Трейд Нью", судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Норман Трейд Нью" були укладені договори поставки № 157-П від 23.11.2012 року та № 162-П від 12.12.2012 року. Відповідно до п. 1.1 цих договорів ТОВ "Норман Трейд Нью" зобов'язувалося у 2012 році передати товар у власність позивача, а останній - сплатити за нього кошти на умовах договору. Згідно із специфікаціями № 1 до вищезазначених договорів ТОВ "Норман Трейд Нью" взяло на себе зобов'язання поставити форми опор контактної мережі залізниць в кількості 6 шт. за ціною 198 000 грн. Кожна (т. 2 а.с. 92-97).

Факт поставки вказаного товару підтверджується видатковими накладними № 1 від 07.12.2012 року та № 30 від 24.12.2012 року за підписами уповноважених представників сторін договору (т. 2 а.с. 86, 88). Крім того, у зв'язку із поставкою товару контрагентом позивача виписано податкові накладні № 27 від 24.12.2012 року та № 1 від 07.12.2012 року (т. 2 а.с. 90, 91).

Оплату за придбаний товар здійснено в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями № 78 від 14.01.2013 року, № 94 від 16.01.2013 року, № 130 від 18.01.2013 року, № 384 від 26.02.2013 року, № 534 від 12.03.2013 року, № 574 від 13.03.2013 року, № 621 від 15.03.2013 року, № 645 від 19.03.2013 року, № 673 від 21.03.2013 року, № 708 від 22.03.2013 року та № 727 від 25.03.2013 року.

На підтвердження реальності господарських операцій та правомірності заявлених позовних вимог позивачем також надано докази подальшого використання придбаного у ТОВ "Норман Трейд Нью" товару (форм опор контактної мережі залізниць) у господарській діяльності підприємства. З їх змісту слідує, що отриманий від ТОВ "Норман Трейд Нью" товар був облікований на складі позивача з присвоєнням інвентарних номерів. Згідно з актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми опор контактної мережі залізниць були передані з центрального матеріального складу в цех № 8 та введені в експлуатацію.

Із акта перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вінінвестсервіс" а також ТОВ "Норман Трейд Нью" у зв'язку із недоліками виявленими у первинних документах, як наслідок констатував про порушення позивачем п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення задекларованих показників рядку 05.1 Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)".

Проте, суд із такими висновками податкового органу не погоджується, оскільки вищезазначеним господарським операціям між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" та ТОВ "Вінінвестсервіс", ТОВ "Норман Трейд Нью" уже надавалась правова оцінка Вінницьким окружним адміністративним судом при вирішенні адміністративної справи №802/3888/14-а за позовом ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення № 0008232203 від 30.09.2014р. (яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість). У даній справі адміністративний суд, досліджуючи ті ж самі первинні та бухгалтерські документи, що були предметом податкової перевірки у межах цієї справи, встановив, що господарські операції позивача із названими контрагентами знайшли своє реальне підтвердження, у зв'язку з чим позивачем за наслідками цих операцій правомірно сформовано податковий кредит (т. 2 а.с. 139-142).

Постанова суду від 23.01.2015 року у справі №802/3888/14-а, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 0008232203 від 30.09.2014р., набрала законної сили на підставі ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 року. А ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вінницької ОДПІ.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином враховуючи встановлені при розгляді адміністративної справи №802/3888/14-а обставини щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Вінінвестсервіс" та ТОВ "Норман Трейд Нью", суд приходить до висновку про безпідставність неврахування відповідачем задекларованих позивачем витрат за наслідками відповідних операцій.

Досліджуючи питання щодо законності формування позивачем податкового обліку за наслідками господарських операцій із ТОВ "Плюс Ойл" суд зазначає наступне.

Так, із матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки податковий орган досліджуючи надані позивачем товарно-транспортні накладні встановив, що транспортування товару здійснювалося автомобілями які не призначені для перевезення паливно-мастильних матеріалів, а також автомобілями які не належать перевізникам, а належать іншим особам. Крім того, напівпричіп цистерна FAUVET S-3T341, держаний номер АА6698ХР, згідно мережі Internet призначений для перевезення газу.

Зазначене, на думку податкового органу, свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Плюс Ойл".

Проте, суд із такими висновками Вінницької ОДПІ не погоджується.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Плюс Ойл" було укладено договір поставки від 13.03.2013 року №031301. Відповідно до п. 1.1 цього Договору, ТОВ "Плюс Ойл" (Постачальник) зобов'язується передати у власність ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (Замовник) товар в асортименті і в кількості, згідно замовлень Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити цей товар на умовах цього Договору.

На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "Плюс Ойл" поставило позивачу паливно-мастильні матеріали на підставі наступних видаткових накладних, зокрема:

- №РН-0000018 від 15.03.2013 року на поставку дизельного палива ЕН-590 у кількості 29530,000 л. на суму з ПДВ 289394,00 грн., в тому числі ПДВ 48232,33 грн.;

- №РН-0000040 від 14.06.2013 року на поставку дизельного палива ЕН-590 у кількості 14645,000 л. на суму з ПДВ 143521,00 грн., в тому числі ПДВ 23920,17 грн.;

- №РН-0000048 від 09.07.2013 року на поставку бензину А-95 у кількості 2540,000 л. на суму без ПДВ 24976,67 грн., бензину А-76 у кількості 2518,000 л. на суму без ПДВ 21927,58 грн. Разом на загальну суму з ПДВ 56285,10 грн., в тому числі ПДВ 9380,85 грн.;

- №РН-0000059 від 31.07.2013 року на поставку дизельного палива ЕН-590 у кількості 23630,000 л. на суму з ПДВ 247878,70 грн., в тому числі ПДВ 41313,12 грн.;

- №РН-0000091 від 02.09.2013 року на поставку бензину А-80 у кількості 5058 л. на суму з ПДВ 52350,3 грн., в тому числі ПДВ 8725,05 грн.;

- №РН-0000111 від 25.09.2013 року на поставку бензину А-95 у кількості 4040,000 л. на суму без ПДВ 38447,33 грн., дизельного палива у кількості 22490,000 л. на суму без ПДВ 196787,50 грн. Разом на загальну суму з ПДВ 282281,80 грн., в тому числі ПДВ 47046,97 грн.;

- №РН-0000153 від 11.12.2013 року на поставку дизельного палива у кількості 9120,000 на суму без ПДВ 82840,00 грн., бензину А-76 у кількості 6150,000 л. на суму без ПДВ 53812,50 грн. Разом на суму з ПДВ 163983,00 грн., в тому числі ПДВ 27330,50 грн.

Крім того, ТОВ "Плюс Ойл" надало позивачу податкові накладні №11 від 14.06.2013 року, №2 від 15.03.2013 року, №2 від 09.07.2013 року, №15 від 31.07.2013 року, №2 від 02.09.2013 року, №26 від 25.09.2013 року, №4 від 11.12.2013 року (т. 2 а.с. 45-51).

Оплату за придбаний товар позивачем здійснено в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями №663 від 20.03.2013 року, №707 від 22.03.2013 року, №737 від 25.03.2013 року, №788 від 28.03.2013 року, №849 від 01.04.2013 року, №895 від 08.04.2013 року, № 266 від 02.07.2013 року, №273 від 03.07.2013 року, №290 від 04.07.2013 року, №311 від 08.07.2013 року, №347 від 09.07.2013 року, №421 від 16.07.2013 року, №660 від 20.08.2013 року, №689 від 21.08.2013 року, №700 від 22.08.2013 року, №41 від 23.08.2013 року, №741 від 03.09.2013 року, №1067 від 15.10.2013 року, №1091 від 17.10.2013 року, №112 від 23.10.2013 року, №1143 від 25.10.2013 року, №130 від 29.10.2013 року, №1209 від 05.11.2013 року, №1269 від 15.11.2013 року, №136 від 13.11.2013 року.

Факт транспортування кожної партії товару до ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" підтверджується товарно-транспортними накладними від 15.03.2013 року, від 14.06.2013 року, від 09.07.2013 року, від 31.07.2013 року, від 25.09.2013 року, від 11.12.2013 року (т. 2 а.с. 32-80).

Весь товар був прийнятий та облікований на ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", що підтверджується наявною у матеріалах справи копією журналу обліку надходження нафтопродуктів за 2013 рік. В подальшому, придбане пальне використане в господарській діяльності позивача.

Відповідач не визнає постачання даних нафтопродуктів лише із тих підстав, що згідно отриманої від УДАІ УМВС у Вінницькій області інформації, транспортування здійснювалося автомобілями, які не призначені для перевезення паливно-мастильних матеріалів, а також автомобілями, які не належать перевізникам, а належать іншим особам.

Проте, посилання відповідача на такі доводи є безпідставним, оскільки по-перше: жодного відношення до оформлення товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів позивач не має, як і не мав відношення до тих перевізників, які здійснювали постачання відповідного товару. По друге: постачання товару не спеціалізованим транспортом не може свідчити про нереальність зазначених господарських операцій, оскільки такі операції фактично відбулись та підтвердженні усіма первинними документами, порушень у заповненні яких податковим органом виявлено не було. Відповідачем по факту не перевірялися ті транспортні засоби та їх комплектація, якими здійснювалася поставка нафтопродуктів та не надано будь-яких доказів про те, що транспортні засоби зареєстровані я бортові тягачі не могли бути облаштовані (перероблені) для перевезення відповідного вантажу. При цьому відповідальність за транспортування товару та використання транспортних засобів має нести саме перевізник чи власник таких транспортних засобів, а не позивач.

Крім того слід зазначити, що ТОВ "Плюс Ойл" здійснює господарську діяльність на власний розсуд, а тому мав право укласти господарські договори з іншими перевізниками щодо транспортування покупцю товару, а перевізники не обмежені у використанні, при наданні послуг з перевезення, транспортних засобів, що за ними не зареєстровані, проте використовуються на підставі різного роду цивільно-правових договорів, тощо.

Із акту перевірки слідує, що відповідач ставить під сумнів не всі факти поставки паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "Плюс Ойл", про що свідчить прийняття ним до уваги товарно-транспортної накладної № ПО-2013/0902 від 02.09.2013р., де перевізником виступав ФОП "ОСОБА_6". Тобто, сама реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Плюс Ойл" фактично не спростовується. Не беруться до уваги лише обставини постачання нафтопродуктів на адресу позивача, у зв'язку з чим безпідставно ставиться під сумнів реалізація цих товарів. Однак транспортні витрати не є об'єктом формування податкового кредиту та витрат ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону".

Отже, матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та витрат, а з наданих позивачем доказів та умов договору поставки вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відтак, враховуючи те, що судом було встановлено реальність здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Сапсан Груп", ТОВ "Мечелспецсталь", ТОВ "Готика ЛТД", ТОВ "Вінінвестсервіс", ТОВ "Норман Трейд Нью", ТОВ "Плюс Ойл", висновок Вінницької ОДПІ про порушення позивачем п.п. 139.1.1 п. 139.1, ст. 139 ПК України, а також порушення п.п. 198.1, п. 198.2, п.198.6, ст. 198, п. 185.1, ст. 185, п. 188.1, ст. 188, п. 187.1, ст.187 ПК України щодо заниження у перевіряємому періоді податку на прибуток на суму 293297 грн. та податку на додану вартість у сумі 227927 грн. є помилковим. Як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0001152202 та №0001162202 від 11.03.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Незважаючи на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цілому за наведених вище мотивів, суд також погоджується із доводами позивача щодо безпідставного нарахування Вінницькою ОДПІ у податковому повідомленні-рішенні №0001162202 від 11.03.2015 року штрафної санкції у сумі 113966,00 грн., що становить 50% від суми донарахованого податковим органом зобов'язання.

Так, відповідно до положень п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України - у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, підставою для накладення на позивача 50-ти відсоткового розміру штрафу слугувало прийняте Вінницькою ОДПІ щодо позивача податкове повідомлення-рішення №0008232203 від 30.09.2014 року.

Разом із тим судом встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення скасоване у судовому порядку згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2015р., яка набула законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015р.

У свою чергу податкове повідомлення-рішення №0001162202, яким позивачу визначено штрафну санкцію у сумі 113966,00 грн., що становить 50% від суми донарахованого податковим органом зобов'язання, прийняте Вінницькою ОДПІ 11.03.2015 року, тобто після набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано попереднє податкове повідомлення-рішення. Відтак, підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 50 відсотків на час прийняття оскаржуваного рішення не було.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники відповідача в судовому засіданні не довели належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень. За таких обставин заявлений адміністративний позов підлягає до задоволення.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. який належить стягнути на користь останнього з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 11.03.2015 року № 0001162202 та від 11.03.2015 року № 0001152202.

Стягнути із Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (код ЄДРПОУ 00282435) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович