Ухвала

від 27.08.2015 по справі 802/840/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/840/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Слободянюк М.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

27 серпня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представники позивача - Стукаленко О.Т., Прігоцька О.А., представники на підставі довіреностей

представники відповідача - Нестерук М.І., Кочут О.В., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" (далі ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області(далі Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказував що у зв'язку з відсутністю документів не можливо встановити реальність здійснення фінансово-господарських операцій, також зазначено про порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з чим суб'єктом господарювання неправомірно визначено суму податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, за результатом якої складено акт від 18.02.2015 року №400/2202/00282435.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" п.п.139.1.1 п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168 ст.168 Податкового кодексу України, п.7.39, п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

Не погоджуючись із даними висновками позивач подав до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області заперечення на вказаний акт (вих.№258/02 від 24.02.2015 року) , які листом Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №6644/10/02-28-22-02 від 05.03.2015 року залишено без задоволення, проте, в результаті їх розгляду відповідачем внесено зміни у висновки проведеної перевірки.

Відповідно до висновків акту та викладених у ньому порушень Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 11.03.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001152202 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 366621 грн., у т.ч. за основним платежем 293297 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 73324 грн., та №0001162202 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 341893 грн., у т.ч. за основним платежем 227927 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 113966 грн.

Позивач, вважаючи такі повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області протиправними, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податку на додану вартість, а також податку на прибуток, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності), отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України, ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду, у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (якщо така реєстрація є обов'язковою). Податкова накладна відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно господарських операції між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" та ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Сапсан Груп", ТОВ "Мечелспецсталь", ТОВ "Готика ЛТД", ТОВ "Вінінвестсервіс", ТОВ "Норман Трейд Нью", ТОВ "Плюс-Ойл", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги документи, що наявні у матеріалах справи та зазначає, наступне.

Так, між позивачем та ТОВ "Техно-Торг" відповідно до видаткової накладної № 31580 від 20.11.2012 року ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (покупець) придбав у TOB "Техно-Торг" (постачальник) наступні товари: офісний додаток до комп'ютерної програми Microsoft office Home and Business 2010 32/64 bit Russian PC Attach Key PKC Microcase (T5D-00704) в кількості 1 шт. вартістю без ПДВ 1357,50 грн. Даний товар оприбутковано як нематеріальний актив актом вводу в експлуатацію №ГН-0176 від 30.11.2012 року, сумка для ноутбуків/сумка для ноутбука Asus Slim LGE 16" Black (90-XB0U00BA00010-) в кількості 1 шт., вартістю без ПДВ 188,77 грн., списано як МШП, очисний засіб/набір tag1 way для очистки LCD моніторів 3 в 1 CW, в кількості 1 шт., вартістю без ПДВ 45,16 грн., списано як МШП, мишка Microsoft wireless Notebook 5000 Bluetooth Business (3ZH-00002) в кількості 1 шт., вартістю без ПДВ 369,41 грн., списано як МШП, ноутбук Samsung 550Р5 (NP550P5C-S01RU) в кількості 1 шт., вартістю без ПДВ 9819,54 грн. Даний товар оприбутковано як основний засіб актом вводу в експлуатацію №ГН-0186 від 30.11.2012р.

Всього за даною господарською операцією позивачем придбано товару на суму 14136,46 грн., в тому числі ПДВ 2356,08 грн.

Факт реальності вказаних господарських операцій підтверджується банківською випискою №ГН-0000429 за 20.11.2012 року, а також податковою накладною №460 від 20.11.2012 року.

Придбаний товар був використаний в господарській діяльності позивача, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази: акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів від 30.11.2012р., акт приймання-передачі основних засобів від 30.11.2012 року.

Так, щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сапсан Груп" судом встановлено, що 10.04.2013 року між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (замовник) та ТОВ "Сапсан Груп"(постачальник) укладено договір поставки, згідно якого постачальник зобов'язується у 2013 році передати у власність замовнику товар, відповідно до специфікації до даного договору (сталь листова, швелер), а замовник оплатити цей товар на умовах даного договору.

Факт реальності вказаних господарських операцій підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами про використання товару.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Мечелспецсталь", судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної №РН-0000964 від 31.01.2013 року ТОВ "Мечелеспецсталь" (постачальник) здійснено поставку товару ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (одержувач) на суму 65000 грн., в тому числі ПДВ 10833,33 грн.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано видаткову накладну, платіжні доручення, податкові накладні.

Вказаний товар був використаний у господарській діяльності позивача, що підтверджується внутрішніми накладними та звітом про витрати основних матеріалів на виробництво.

Так, 12.11.2013 року між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (покупець) та ТОВ "Готика ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки №121. Згідно вказаного договору, здійснено поставку товару на суму з ПДВ 17550,00 грн., в тому числі ПДВ 2925,00 грн.

Факт реальності вказаних господарських операцій підтверджується видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною, платіжним дорученням.

Придбаний товар був використаний позивачем в господарській діяльності, про що свідчить звіт про витрату основних матеріалів на виробництво за листопад, грудень 2013 року.

Разом з тим, з акта перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про не підтвердження реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Сапсан Груп", ТОВ "Мечелспецсталь", ТОВ "Готика ЛТД", у зв'язку з наявністю актів ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №385/22-08-35791183 від 11.10.2013 року, №665/2655-22-01 від 01.08.2013 року, №1226/26-55-22-08/38388548 від 29.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки , щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків.

Пунктом 73.5 ст.73 ПК України передбачено порядок проведення зустрічних звірок з метою отримання податкової інформації. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги зазначені документи, так як вони достовірно доводять лише неможливість проведення перевірки зазначеного контрагента, а не безтоварність його господарських операцій. Окрім того, зазначений акт про неможливість проведення зустрічної звірки та записка не є належними та допустимими доказами (в розумінні норм діючого законодавства) безтоварності господарських операцій саме позивача.

Більш того, відповідачем не надано жодного доказу того, що контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій не мав статусу юридичної особи та платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Щодо господарської операції позивача з ТОВ "Вінінтерсервіс", то варто зазначити наступне.

Між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (замовник) та ТОВ "Вінінтерсервіс" (постачальник) були укладені договори поставки №149-п від 14.11.2012 року, №150-п від 14.11.2012 року, №158-п від 10.12.2012 року.

Відповідно до договорів постачальник зобов'язується передати товар у власність замовника, а останній - сплатити за нього кошти на умовах договору. Кількість, асортимент та вартість товару визначаються у специфікаціях до угод.

Факт реальності вказаних господарських операцій підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Крім того, позивачем надано документи, які свідчать про оприбуткування товарів, придбаних у ТОВ "Вінінвестсервіс", на центральному складі і складі арматурної сталі підприємства, а також докази подальшого використання цього товару у власній господарській діяльності.

Досліджуючи господарські відносини позивача із ТОВ "Норман Трейд Нью", судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Норман Трейд Нью" були укладені договори поставки № 157-П від 23.11.2012 року та № 162-П від 12.12.2012 року.

Відповідно до договорів ТОВ "Норман Трейд Нью"(постачальник) зобов'язувалося у 2012 році передати товар у власність ПАТ "Гніванський завод спецзалізобетону (замовник), а останній - сплатити за нього кошти на умовах договору. Згідно із специфікаціями № 1 до вищезазначених договорів ТОВ "Норман Трейд Нью" взяло на себе зобов'язання поставити форми опор контактної мережі залізниць в кількості 6 шт. за ціною 198 000 грн. кожна.

Факт поставки вказаного товару підтверджується видатковими накладними, податковими накладними.

Оплату за придбаний товар здійснено в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями, що наявні у матеріалах справи.

На підтвердження реальності господарських операцій та правомірності заявлених позовних вимог позивачем також надано докази подальшого використання придбаного у ТОВ "Норман Трейд Нью" товару у господарській діяльності підприємства.

З акта перевірки встановлено, що податковий орган дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вінінвестсервіс" а також ТОВ "Норман Трейд Нью" у зв'язку із недоліками виявленими у первинних документах, як наслідок констатував про порушення позивачем п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду розглядалась справа №802/3888/14-а за позовом ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року у справі №802/3888/14-а позов задоволено, яку ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 року залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вінницької ОДПІ. У даній справі адміністративний суд, досліджуючи ті ж самі первинні та бухгалтерські документи, що були предметом податкової перевірки у межах цієї справи, встановив, що господарські операції позивача із названими контрагентами знайшли своє реальне підтвердження, у зв'язку з чим позивачем за наслідками цих операцій правомірно сформовано податковий кредит .

В силу ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особа або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року набрала законної сили, відповідач зобов'язаний врахувати задекларовані позивачем витрати за наслідками відповідних операцій.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Плюс Ойл", судом встановлено, що 13.03.2013 року між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" та ТОВ "Плюс Ойл" укладено договір поставки №031301. Відповідно до даного договору ТОВ "Плюс Ойл" (постачальник) зобов'язувався передати у власність ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (замовник) товар в асортименті і кількості, а замовник оплатити товар на умовах договору.

Факт реальності вказаних господарських операцій підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, копією журналу обліку надходження нафтопродуктів за 2013 рік.

З акта перевірки встановлено, що податковий орган дійшов висновку про відсутність поставки паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "Плюс Ойл" вказавши, що транспортування товару здійснювалося автомобілями які не призначені для перевезення паливно-мастильних матеріалів, а також автомобілями які не належать перевізникам.

Однак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача, оскільки ТОВ "Плюс Ойл" мав право укласти господарські договори з іншими перевізниками щодо транспортування покупцю товару, а перевізники не обмежені у використанні, при наданні послуг з перевезення, транспортних засобів, що за ними не зареєстровані.

Так, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20.08.2014 року по справі №К/800/18813/13 зазначив, що у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах.

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів Позивачеві зі сторони його контрагентів документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів не були доведені, а надані Позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності вказаних вище господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо реальністі здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Сапсан Груп", ТОВ "Мечелспецсталь", ТОВ "Готика ЛТД", ТОВ "Вінінвестсервіс", ТОВ "Норман Трейд Нью", ТОВ "Плюс Ойл", а тому висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 139.1.1 п. 139.1, ст. 139 ПК України, а також порушення п.п. 198.1, п. 198.2, п.198.6, ст. 198, п. 185.1, ст. 185, п. 188.1, ст. 188, п. 187.1, ст.187 ПК України є помилковим. А отже, оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0001152202 та №0001162202 від 11.03.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 вересня 2015 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.