ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 червня 2015 року № 826/6965/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міком-палац" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міком-палац» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексу - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29 жовтня 2014 року № 0014702208 та від 29 жовтня 2014 року № 0014692208.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6965/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05 травня 2015 року.
У судовому засіданні 05 травня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 03 жовтня 2014 року № 1318, повідомлення від 03 жовтня 2014 року № 319/10/26-59-22-08, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Міком-палац» (код ЄДРПОУ 36050538) по взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) за періоди березень, вересень, листопад 2013 року щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток.
За результатами перевірки складно Акт від 22 жовтня 2014 року № 1544/26-59-22-08/36050538 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем:
- підпункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на додану вартість на суму 90600,00 грн., у тому числі у березні 2013 року в сумі 9167,00 грн., у квітні 2013 року в сумі 9600,00 грн., у вересні 2013 року в сумі 51833,00 грн., у листопаді 2013 року в сумі 20000,00 грн.;
- підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 86070,00 грн.
На підставі Акту перевірки від від 22 жовтня 2014 року № 1544/26-59-22-08/36050538 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесла податкові повідомлення - рішення:
- № 0014702208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 107588,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 86070,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 21518,00 грн.
- № 0014692208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 113250,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 90600,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 22650,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали:
- вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к (наявний в матеріалах справи).
Згідно даного вироку встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_2 є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311, юридична адреса: м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В). Дане підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_1, вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_2 Зокрема, у липні 2012 року ОСОБА_1 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_2 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_1 пообіцяв виплатити ОСОБА_2за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_1 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_1, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_2погодився на таку пропозицію. Приблизно в середині липня 2012 року в денний час ОСОБА_1, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою скерував ОСОБА_2 прибути до нотаріальної контори, розташованої по вул. Соломянській, буд.5, усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_2, який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Старксервіс»; статут ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311); реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва. В подальшому ОСОБА_2, під керівництвом та безпосереднім сприянням ОСОБА_1, відкрив розрахунковий рахунок ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) № 260063011903 у ПАТ "ПРАЙМ-БАНК" (МФО 300669) та №26001103000084 у АТ "ФІНРОСТБАНК" (МФО 328599). Підписання ОСОБА_2статутних документів ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) дало змогу невстановленим слідством особам здійснити реєстрацію підприємства в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації. Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.
- Протокол допиту ОСОБА_3 від 22 березня 2014 року, відповідно до якого, останнім повідомлено, що приблизно в кінці вересня 2012 року на початку жовтня 2012 року він приїхав до Києва на підробіток. Під час проживання в гуртожитку познайомився з громадянином ОСОБА_4 з яким разом проживав. В зв'язку з скрутніш становищем, ОСОБА_4 запропонував за грошову винагороду перереєструвати на ім 'я ОСОБА_3 підприємство, а саме ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) з метою їх закриття на що ОСОБА_3 дав згоду. Фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Старксервіс» ОСОБА_3 не здійснював та нікого не уповноважував ні усно ні письмово це робити від його імені та ТОВ «Старксервіс». Допитаний ніколи не працював на ТОВ «Старксервіс» та не отримував доходів (прибутків) на вказаному підприємстві.
Крім того, ОСОБА_3 повідомив, що не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, ніяких планів організовувати будь-яке підприємство для зайняття підприємницькою діяльністю ніколи не мав, оскільки для цього не має ні достатнього досвіду, ні коштів, ні відповідної освіти. Особисто реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ «Старксервіс» в державних та інших органах не реєстрував, хто це робив йому невідомо. Хто займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів ТОВ «Старксервіс» ОСОБА_3 не відомо, оскільки підприємство зареєстровано на його ім'я без цілі займатись підприємницькою діяльністю. Ніякого майна чи грошей ОСОБА_3 до статуту ТОВ «Старксервіс» не вносив та нікого на це не уповноважував ні в усній ні в письмовій формі та не затверджував статут вказаного підприємства. Хто здійснював оформлення документів від імені ТОВ «Старксервіс» ОСОБА_3 не відомо. Фінансово-господарські угоди з іншими підприємствами від імені ТОВ «Старксервіс» ОСОБА_3 не укладав та не уповноважував на це інших осіб.
- Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2014 року» від 03 квітня 2014 року № 1066/26-55-22-08/38292311;
- Ненадання позивачем до перевірки договору між ТОВ «Міком-палац» та ТОВ «Старксервіс», відомостей про відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства, зокрема відомоті про сальдо та витяг взаємних розрахунків за березень, квітень, вересень та листопад 2013 року, а також платіжні доручення та виписки банку.
Таким чином, податковий орган на підставі вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к, акта Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2014 року» від 03 квітня 2014 року № 1066/26-55-22-08/38292311, Протокол допиту ОСОБА_3 від 22 березня 2014 року та, враховуючи відсутність первинних документів для підтвердження реальності господарських операцій, дійшов висновку, що ТОВ «Міком-палац» не підтвердило факт здійснення господарських операцій, а тому у ТОВ Міком-палац» були відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат з податку на прибуток придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Старксервіс».
Однак, ТОВ «Міком-палац» не погоджується з такою позицією податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 29 жовтня 2014 року № 0014702208 та від 29 жовтня 2014 року № 0014692208, а тому звернулося до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та устатті 136 цього Кодексу.
Згідно пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.15 пункту. 135.5 сатті 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.
Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Крім того, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та устатті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.
В той же час, згідно підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статіт 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульованіЗаконом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно достатті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку
Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.
Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.
У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Старксервіс» (виконавець) укладено типові договори про надання інформаційно-консультаційних послуг від 11 березня 2013 року № 14-15 та від 01 липня 2013 року № 13-20/2/1, відповідно до яких, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги з питань, пов'язаних з господарською діяльністю замовника.
На виконання умов вказаних договорів, позивачем надано копії договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг від 11 березня 2013 року № 14-15 та від 01 липня 2013 року № 13-20/2/1,акти виконання-прийняття послуг від 31 березня 2013 року, від 30 квітня 2013 року, від 30 вересня 2013 року, податкові накладні від 31 березня 2013 року № 720, від 30 квітня 2013 року №694, від 30 вересня 2013 року № 333.
Також судом встановлено, що за перевіряємий період, між позивачем (замовник) та ТОВ «Старксервіс» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 02 вересня 2013 року, відповідно до умов якого, замовник дає завдання виконавцю, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, та відповідно до завдання замовника надати за плату замовника рекламні послуги.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копію договору про надання рекламних послуг від 02 вересня 2013 року, акт виконання-прийняття послуг від 30 листопада 2013 року та податкову накладну від 30 листопада 2013 року.
Проте, судом було встановлено, що позивач суду не надав суду відомості про відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства, зокрема відомоті про сальдо та витяг взаємних розрахунків за березень, квітень, вересень та листопад 2013 року, а також платіжні доручення та виписки банку.
Між іншим, слід звернути увагу, що акти виконання-прийняття послуг містять лише відповідні результати (наприклад, розробка фірмового стилю, професійна фотозйомка, фото-дизайн, тощо) без деталізації змісту та обсягу таких послуг, оскільки відсутній перелік, які саме дії були вчинені ТОВ «Старксервіс» для надання відповідних послуг, відсутня інформація про кількість працівників, їх посади, прізвища та ініціалів осіб, які брали участь у здійсненні господарських операції та наявності у них відповідних повноважень, а відтак в силу правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат з податку на прибуток, оскільки не відповідають вимогам зазначених у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Крім того, позивач не надав суду доказів використання отриманих від ТОВ «Старксервіс» послуг у власній господарській діяльності ТОВ «Міком-палац», оскільки в матеріалах справи відсутні докази подальшої реалізації послуг від контрагента, як і відсутні докази, що позивач замовляв дані послуги у ТОВ «Старксервіс» на виконання власних договірних зобов'язань з іншими учасниками господарських взаємовідносин.
Таким чином, акти виконання-прийняття послуг не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", та, враховуючи, відсутність належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Міком-палац» та ТОВ «Старксервіс», суд дійшов висновку, що позивачем не доведено придбавання послуг у ТОВ «Старксервіс».
В той же час, дефектність, виданих ТОВ «Старксервіс» первинних документів підтверджується вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к, відповідно до якого Шевченківським районним судом міста Києва було встановлено, що ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) створювалося з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.
Таким чином, можна зробити висновок, що дане підприємство займалося лише оформленням операцій на папері, супроводжувало рух коштів по банківським рахункам та формувало витрати та податковий кредит для покупців - вигодонабувачів.
Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій з ТОВ «Старксервіс».
Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (статят 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановленихзаконом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Як вбачається з вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к, ТОВ «Старксервіс» було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_2, вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_1 без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.
При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.
Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між ТОВ «Міком-палац» та ТОВ «Старксервіс» та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом, оскільки первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Крім того, ТОВ «Старксервіс» було створене для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, що підтверджується вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к.
З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Міком-палац» та ТОВ «Старксервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «Старксервіс» первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.
Таким чином, суд погоджується з висновком державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ «Міком-палац» актів здачі-прийняття наданих послуг та податкових накладних, виписаних від імені його контрагента не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат на придбання товарів/послуг до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.
У свою чергу, судом не беруться до уваги посилання позивача, як на підставу для скасування оскаржуваних прдаткових повідомлень-рішень, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року по справі № 826/5015/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року за позовом ТОВ "Старксервіс" до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, з огляду на наступне.
Вказаною постановою від 23 квітня 2014 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" задоволено повністю. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів зустрічних звірок товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" у формі Акту від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по внесенню змін до облікових даних платника - товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс", зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", у тому числі в базу даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", на підставі Акту від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки. Зобов'язано державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в облікових даних платника - товариства з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" в усіх базах даних, зокрема, у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", в базі даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показників сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2012 по 28.02.2014.
Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В силу приписів статті 16 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.
Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.
У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).
Отже, зустрічна перевірка носить лише інформативний характер та не може бути засобом доказової інформації.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
Відтак, позовна вимога про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2014 року № 0014702208 та від 29 жовтня 2014 року № 0014692208 не підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Міком-палац» у задоволенні позову повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-палац» (код ЄДРПОУ 36050538) решту суми судового збору у розмірі 3975,07 грн. (три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять грн. 07 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.06.2015 |
Оприлюднено | 16.06.2015 |
Номер документу | 44810644 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Гарник К.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні