Ухвала

від 23.07.2015 по справі 826/6965/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6965/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Хомченко Т.А.

пр-к відповідача Рибак А.Ю.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-палац» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-палац» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29 жовтня 2014 року № 0014702208 та № 0014692208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Міком-палац» (код ЄДРПОУ 36050538) по взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) за періоди березень, вересень, листопад 2013 року щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток, за результатами якої 22 жовтня 2014 року складено акт № 1544/26-59-22-08/36050538.

В зазначеному акті встановлено порушення позивачем:

- підпункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на додану вартість на суму 90600,00 грн., у тому числі у березні 2013 року в сумі 9167,00 грн., у квітні 2013 року в сумі 9600,00 грн., у вересні 2013 року в сумі 51833,00 грн., у листопаді 2013 року в сумі 20000,00 грн.;

- підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 86070,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 29 жовтня 2014 року:

- № 0014702208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 107588,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 86070,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 21518,00 грн.

- № 0014692208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 113250,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 90600,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 22650,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності реального виконання спірних операцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентом реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «Старксервіс» (виконавець) укладено типові договори про надання інформаційно-консультаційних послуг від 11 березня 2013 року № 14-15 та від 01 липня 2013 року № 13-20/2/1, відповідно до яких, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги з питань, пов'язаних з господарською діяльністю замовника.

Відповідно до п.1.3 зазначених Договорів підтвердженням надання послуг за цими Договорами є акт виконання-приймання наданих послуг.

Замовник за цими Договорами виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі, який буде погоджений Сторонами та зазначений в Акті виконання-приймання наданих послуг шляхом перерахування суми на поточний рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів після підписання акту виконання-приймання наданих послуг.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав суду першої інстанції копії договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг від 11 березня 2013 року № 14-15 та від 01 липня 2013 року № 13-20/2/1, акти виконання-приймання послуг від 31 березня 2013 року, від 30 квітня 2013 року, від 30 вересня 2013 року, податкові накладні від 31 березня 2013 року № 720, від 30 квітня 2013 року №694, від 30 вересня 2013 року № 333.

Разом з тим, надані позивачем акти виконання-приймання послуг містять лише загальні назви інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до переліку визначеному у відповідному пункті Договорів, як то, усні та письмові консультації з питань господарської діяльності Замовника, вивчення процесу управління підприємством, надання усних та письмових рекомендацій по вдосконаленню цього процесу тощо, що унеможливлює ідентифікацію їх зв'язку з господарською діяльністю товариства.

Будь-яких доказів отримання позивачем консультацій (довідки, письмові звіти, рекомендації, тощо) та використання їх в господарській діяльності суду не надано. Причини їх відсутності на підприємстві на час перевірки не наведено та не підтверджено належними доказами.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Старксервіс» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 02 вересня 2013 року, відповідно до умов якого, замовник дає завдання виконавцю, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, та відповідно до завдання замовника надати за плату замовника рекламні послуги.

Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору Замовник за цим договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі, який був погоджений сторонами та зазначений в акті здачі-приймання наданих послуг.

Фактом виконання зобов'язань за цим Договором вважається підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг. (п.4.3)

Розрахунки за послуги здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в строк протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

На підтвердження виконання зазначеного Договору позивач надав суду першої інстанції копію договору про надання рекламних послуг від 02 вересня 2013 року, звіти про розміщення реклами від 30 листопада 2013 року та податкову накладну від 30 листопада 2013 року.

Відповідно до в статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама визначається як інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.

Разом з тим, позивачем доказів, які б розкривали зміст рекламних послуг ( із зазначенням найменування робіт (послуг), кількості, адреси місцезнаходження спеціальних конструкції з рекламними матеріалами, де мала розміщатися відповідна реклама тощо) та надавали можливість встановити фактичне надання таких послуг не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Надані позивачем докази, а саме: звіти про розміщення реклами, - не доводять факт надання рекламних послуг відповідно до договору від 02 вересня 2013 року, оскільки останні не відображають факт надання послуг з розміщення реклами саме на виконання укладеного договору та те, що фактичним виконавцем робіт було ТОВ «Старксервіс».

Окрім того, відсутні докази наявності у контрагента позивача обладнання, трудових ресурсів тощо, необхідних для виконання зазначених господарських операцій.

Не надано позивачем і жодного доказу на підтвердження факту оплати отриманих послуг.

Дефектність виданих від імені контрагента позивача ТОВ «Старксервіс» первинних документів підтверджується вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року по справі № 761/22932/13-к, згідно якого встановленим є факт створення контрагента позивача з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Зазначений вирок набрав законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, позивачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ним та зазначеним вище контрагентом та відповідності їх напрямкам господарській діяльності позивача.

Відсутність документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та його контрагентом.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт реальності виконання господарських зобов'язань за договорами не підтверджується об'єктивними доказами та не просліджується за первісною бухгалтерською документацією.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентами є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-палац» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 24.07.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.