Постанова

від 04.06.2015 по справі 804/3646/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 804/3646/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю:

представника позивача: Освалюк Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Альянс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі №804/3646/14 за позовом приватного підприємства «Альянс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення пені, -

в с т а н о в и в :

12 березня 2014 року приватне підприємство «Альянс» звернулось з адміністративним позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог, просило стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Альянс» (п/р №26007106512001 в ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровська, МФО 305299, ЄДРПОУ 30493856) суму пені у розмірі 70 307.13 грн. через Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскільки ДПІ в Кіровському районі м.Дніпропетровська не було вчасно надано висновок до органу, що здійснює казначейське обслуговування про можливість відшкодування з бюджету сум ПДВ на рахунок позивача, та попри рішення судів, якими встановлено права позивача на отримання бюджетного відшкодування, відповідачем не виконано свого обов'язку, правомірним є стягнення з державного бюджету пені за прострочення виконання бюджетного відшкодування сум від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2007 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції приватне підприємство «Альянс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Представник позивача в судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, з підстав викладених у скарзі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 до судового засідання, про час та дату проведення якого були належним чином повідомлені, не з'явились. З'ясувавши думку позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність представників відповідачів.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про достатність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем було подано до ДПІ в Кіровському районі в м.Дніпропетровську Дніпропетровської області ДПС декларації з податку на додану вартість, в яких задекларовано до бюджетного відшкодування від'ємне значення податку на додану вартість за травень, червень, липень 2007 року в сумі 602 312,00, про що було подано відповідні заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

В подальшому, податковим органом було проведено перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року, за результатами якої складено Акт №1689/2305/30493856 від 27.09.2007 р..

За результатами перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями ПП «Альянс» включено, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації з ПДВ за липень 2007 р. суми податку на додану вартість в розмірі 305 924,00 грн. фактично сплачені у травні 2007 року. Тобто не є такою, що фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальниками товарів.

На підставі висновків Акту перевірки №1689/2305/30493856 податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення №0000362305/0 від 04.10.2007р., №0000362305/1/18941/10/28-519 від 26.10.2007 р., №0000362305/2 від 20 грудня 2007 р., №0000362305/3 від 06.03.2008 р., яким ДПІ в Кіровському районі м.Дніпропетровська зазначила про завищення позивачем бюджетного відшкодування на суму 305 924,00 та податкове повідомлення-рішення №0000062305/0 від 19.05.2008 р., відповідно до якого відповідач1 відмовив позивачу в бюджетному відшкодуванні 296 388,00 грн..

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з метою їх оскарження.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого адміністративного суду від 28.01.2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 р. у даній справі скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.10.2007 року №0000362305/0, від 26.10.2007 р. №0000362305/1/18941/10/28-519, від 20 грудня 2007 р. №0000362305/2, від 06.03.2008 р. №0000362305/3, від 19.05.2008 р. №0000062305/0.

Тобто, процедура судового оскарження податкових повідомлень - рішень про зміну розміру відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2007 року закінчена - 28.01.2013 року - з дати набрання законної сили рішенням Вищого адміністративного суду У країні у справі №2а-3454/08/0470.

Однак, незважаючи на закінчення процедури оскарження податкових повідомлень - рішень про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ДПІ в Кіровському району м. Дніпропетровська, не виконала свого обов'язку щодо надання висновку казначейському органу про можливість здійснення бюджетного відшкодування сум ПДВ на користь ПП «Альнс», позивач оскаржив зазначену бездіяльність до суду та вимагав стягнути з Державного бюджету суму бюджетного відшкодування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.3014 року, адміністративний позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Альянс» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 602 312.00 грн. через Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

У зв'язку з тим, що відповідачами не відшкодовано підприємству суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 602 312.00 грн., позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з державного бюджету пені за прострочення відшкодування сум від'ємного значення за липень 2007 року.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу не було фактично відшкодовано суму від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 602 312.00 грн., то підстави для стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування - відсутні, а вимоги про її стягнення є передчасними.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п. 200.6 ст. 200 Кодексу).

Відповідно до п. 200.7 та п. 200.8 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

В силу п. 200.10 та п. 200.11 ст. 200 цього Кодексу протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який регулює спірні правовідносини з моменту закінчення процедури судового оскарження рішення податкового органу - 28.01.2013р. (дата прийняття рішення Вищим адміністративним судом України у справі №2а-3454/08/0470), у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів , що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Отже, законодавцем визначено порядок здійснення бюджетного відшкодування відповідно до якого податковий орган зобов'язаний протягом строку визначеного Законом надани до органу, що здійнює казначейське обслуговування висновок про можливість проведення бюджетного відшкодування, а останній в свою чергу зобов'язаний здійснити відшкодування коштів з державного бюджету. У разі прострочення здійснення бюджетного відшкодування з державного бюджету відшкодовується пеня на рівні 120 % процентної ставки НБУ протягом усього строку прострочки, включаючи день погашення зобов'язання. При цьому, законодавець не пов'язує виникнення права позивача на нарахування та виплати на його користь пені з фактичним погашенням боргу з бюджетного відшкодування.

Так, під час розгляду адміністративної справи про стягнення з бюджету суми бюджетного відшкодування судами було надано оцінку бездіяльності відповідача в частині не надання ДПІ в Кіровському районі м.Дніпропетровська у п'ятиденний строк з дня отримання постанови Вищого адміністративного суду України від 28.01.2013 року висновку про необхідність здійснення ПП «Альянс» бюджетного відшкодування сум ПДВ у розмірі 602 312,00 грн.

Таким чином, саме відмова ДПІ в наданні висновку, у визначений законом термін, органу що здійснює казначейське обслуговування, є протиправною, та такою, що порушує права позивача на вчасне отримання бюджетного відшкодування, та відповідно є підставою для стягнення з Державного бюджету пені за прострочення здійснення бюджетного відшкодування.

Судом під час розгляду було витребувано у ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська інформацію щодо дати отримання відповідачем 1 постанови Вищого адміністративного суду України від 28.01.2013 року у справі №2а-3454/08/0470, яким закінчено процедуру оскарження рішення про зменшення розміру бюджетного відшкодування сум від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2007 року.

В судовому засіданні 28 травня 2015 року представником відповідача 1 надані пояснення, з приводу дати отримання постанови Вищого адміністративного суду України від 28.01.2013 року у справі №2а-3454/08/0470 ДПІ в Кіровському районі м.Дніпропетровська, а саме 22.02.2013 року, на підтвердження чого до суду надано копію означеної постанови із вхідним номером та датою отримання рішення відповідачем 1.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що згідно із приписами п. 200.15 ПК України, у відповідача 1 виник обов'язок щодо надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування висновок про можливість здійснення бюджетного відшкодування сум від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 602 312.00 грн. саме 04.03.2013 року, а тому з цієї дати у позивача існують законне право на фактичне отримання суми бюджетного відшкодування та пеню за прострочення здійснення такого відшкодування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що пеню за прострочення здійснення бюджетного відшкодування слід обраховувати наступним чином:

602 312 грн. х 6.5% х 120% :100% :365 х 406 днів ( період з 04.03.2013 року по 14.04.2014 року) = 52 257.57 грн.

602 312 грн. х9.5 х 120% :100% :365 х 72 днів (період з 15.04.2014 року по 25.06.2014 року) = 13 544.59 грн.

Таким чином, загальна сума пені за прострочення бюджетного відшкодування сум від'ємного значення з податку на додану вартість становить 65 802.16 грн. (52 257.57 грн. + 13 544.59 грн.).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість вимог ПП «Альянс» в частині стягнення з Державного бюджету на користь позивача пені за прострочення здійснення бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 65 802.16 грн..

В свою чергу, відповідно до ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Предметом розгляду у даній справі, позивачем заявлено стягнення з Державного бюджету України пені за прострочення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 70 307.13 грн., у зв'язку з чим, позивачем при зверненні до суду з даним позовом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 1.827 грн. (мінімальна ставка судового збору).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з пропорційності задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 185 грн..

В свою чергу, судом апеляційної інстанції було задоволено позовні вимоги частково у розмірі 93.59% по відношенню до суми позову, відтак сума судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом, яку позивачу слід доплатити становить 1536.75 грн. (1827 - 185 = 1642 грн. * 93.59%).

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вже зазначалося, при зверненні до суду з адміністративним позовом ПП «Альянс» було сплачено судовий збір частково у розмірі 185 грн..

При поданні апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 950 грн., з яких 913.50 сума судового збору, а 36.50 грн. - сума надмірно сплаченого коштів. Таким чином, на виконання вимог ст. 94 КАС України, та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог ПП «Альянс», позивачу слід повернути судовий збір у розмірі 1039.94 грн. . (913.5*93.54%+185).

Питання щодо повернення позивачу суми грошових коштів надміру сплачених позивачем за подання апеляційної скарги у розмірі 36.50 грн. може бути вирішено судом за вмотивованої заяви позивача у визначеному Законом порядку.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ПП «Альянс».

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Альянс» - задовольнити часткво.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі №804/3646/14 - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги приватного підприємства «Альянс» - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Альянс» (п/р №26007106512001 в ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровська, МФО 305299, ЄДРПОУ 30493856) суму пенсі у розмірі 65 802 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот дві) гривні 16 копійок через Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Альянс» на користь Держави 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 75 копійок в рахунок недоплаченого судового збору за подання адміністративного позову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Альянс» суму сплаченого судового збору у розмірі 1 039 (одна тисяча тридцять дев'ять) гривень 94 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко