Рішення

від 08.06.2015 по справі 904/3559/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.15р. Справа № 904/3559/15

За позовом публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Іващенко В.О. - довіреність № 231 від 07.01.15р.;

від відповідача: представник Прокопенко В.М. - довіреність № б/н від 22.08.14р.;

директор Бондаренко О.О.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Актабанк", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 139820,05грн., з яких 100000,00грн. прострочений кредит; 4273,97грн. строкова заборгованість за відсотками; 16621,91грн. прострочена заборгованість за відсотками; 17134,25грн. пеня за прострочення строків повернення кредиту; 1789,92грн. пеня за прострочення строків сплати відсотків.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 1387 від 15.04.2015р. ухвалою суду від 24.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 14.05.2015р.

14.05.2015р. через канцелярію суду отримано зустрічну позовну заяву в якій відповідач та товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім Сіті-холдінг" просили суд:

- зобов'язати відповідача (публічне акціонерне товариство "Актабанк") стягнути з поточного рахунку позивача-1, а саме товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль», код ЄДРПОУ 32651078, п/р №26001001312307, відкритий у ПАТ "АКТА БАНК" м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка,53, МФО 307394 суму у розмірі 81749,43грн. як заборгованість за кредитним договором від 16.12.2013р. №01-1620/Т задля погашення кредиту та відсотків;

- зобов'язати відповідача стягнути з відповідача-2, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний Дім Сіті-холдінг», код ЄДРПОУ 34316087, п/р26004001312326 у ПАТ «АКТА- БАНК», МФО307394 суму у розмірі 22524,54грн., як суму грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку згідно Договору банківського вкладу в національній валюті №01-Д1071 від 16.12.2013р. і які є заставою в розрахунках позивача-1 та відповідача;

- зобов'язати відповідача повернути залишок коштів позивача-2, які знаходяться на банківському рахунку позивача-2 №26004001312326 у ПАТ «АКТА- БАНК», МФО 307394 у сумі, що залишиться після всіх відрахувань у розмірі 79475,46грн. на п/р №26007300377001 в ПАТ АКБ НОВИЙ МФО 305062;

- стягнути судові витрати у сумі 18000,00грн., як сума, сплачена фахівцю в галузі права згідно договору про надання юридичних послуг;

- стягнути судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову , що складає суму у розмірі 1222,74грн.

За результатами огляду зустрічної позовної заяви господарський суд ухвалою від 14.05.2015р. повернув її без розгляду, у зв'язку з недоплатою судового збору.

Господарський суд зазначає, що в судовому засіданні, яке відбулося 14.05.2015р. після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України) та відкриття судового засідання, відповідачем подано зустрічну позовну заяву, яку господарський суд оглянув і ухвалою повернув без розгляду, далі господарським судом роз'яснено сторонам їх права та обов'язки після чого господарський суд перейшов безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Пунктом 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Таким чином, початок розгляду справи №904/3559/15 відбувся 14.05.2015р.

Суд розгляд справи відкладав з 14.05.2015р. до 04.06.2015р.

28.05.2015р. через канцелярію суду вдруге надійшла зустрічна позовна заява в якій відповідач та товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім Сіті-холдінг" просили суд:

- зобов'язати відповідача (публічне акціонерне товариство "Актабанк") стягнути з поточного рахунку позивача-1, а саме товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль», код ЄДРПОУ 32651078, п/р №26001001312307, відкритий у ПАТ "АКТА БАНК" м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка,53, МФО 307394 суму у розмірі 81749,43грн. як заборгованість за кредитним договором від 16.12.2013р. №01-1620/Т задля погашення кредиту та відсотків;

- зобов'язати відповідача стягнути з відповідача-2, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний Дім Сіті-холдінг», код ЄДРПОУ 34316087, п/р26004001312326 у ПАТ «АКТА- БАНК», МФО307394 суму у розмірі 22524,54грн., як суму грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку згідно Договору банківського вкладу в національній валюті №01-Д1071 від 16.12.2013р. і які є заставою в розрахунках позивача-1 та відповідача;

- зобов'язати відповідача повернути залишок коштів позивача-2, які знаходяться на банківському рахунку позивача-2 №26004001312326 у ПАТ «АКТА- БАНК», МФО 307394 у сумі, що залишиться після всіх відрахувань у розмірі 79475,46грн. на п/р №26007300377001 в ПАТ АКБ НОВИЙ МФО 305062;

- стягнути судові витрати у сумі 18000,00грн., як сума, сплачена фахівцю в галузі права згідно до договору про надання юридичних послуг;

- стягнути судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову , що складає суму у розмірі 1222,74грн.

За результатами огляду зустрічної позовної заяви господарський суд ухвалою від 14.05.2015р. господарський суд ухвалою від 02.06.2015р. відмовив у прийнятті позовної заяви, з огляду на те, що вказана заява подана до суду після початку розгляду справи по суті.

04.06.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, про що подав відзив на позов, просить суд перенести розгляд справи, з метою надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, про що подав відповідну заяву.

За результатами судового засідання господарський суд задовольнив клопотання відповідача та оголосив перерву до 08.06.2015р.

Господарський суд зазначає, що представник відповідача на прізвище Прокопенко до канцелярії господарського суду неодноразово надавав заяви про ознайомлення з матеріалами справи, а саме 04.06.2015р., повторно 04.06.2015р., 05.06.2015р. та 08.06.2015р.

За результатами розгляду вказаних заяв проставлено резолюції про надання матеріалів справи для ознайомлення, однак відповідач не з'являвся для реалізації своїх прав та з матеріалами справи не знайомився.

Господарський суд зазначає, що в заяві №3 про ознайомлення з матеріалами справи від 05.06.2015р. представник відповідача зазначив, що 05.06.2015р. двічі приїздив до суду, але помічника судді не було на робочому місці.

Господарський суд, ознайомившись з журналом відвідувачів суду встановив, що 05.06.2015р. ані до судді Петренка І.В., ані до помічника Лисаченко В.С. та секретаря судового засідання Пономарьова Є.В. сторони не приходили. Зокрема до суду не з'являвся представник відповідача на прізвище Прокопенко, про вказані факти складено довідку та до матеріалів справи долучено витяг з журналу відвідувачів суду за 05.06.2015р.

Крім того, актом засвідчено факт того, що помічник судді Лисаченко В.С. та секретар судового засідання Пономарьов Є.О. 05.06.2015р. в робочий час знаходилися на робочому місці, зокрема в кабінеті 3-205, однак повноважні представники відповідача та зокрема Прокопенко В.М. не з'являлися та з матеріалами справи не знайомилися.

Господарський суд наголошує, що статтею 22 Господарського процесуального кодексу України визначено право сторін знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії і вказане право, зокрема відповідача судом не порушено і він у будь-який робочий час може його реалізувати у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.06.2015р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.06.2015р.

08.06.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав пояснення щодо відзиву на позовну заяву.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 08.06.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2013р. між публічним акціонерним товариством "Актабанк" (далі по тексту - позивач, банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль" (далі по тексту - відповідач, позичальник) укладено кредитний договір №01-1620/Т (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого банк на умовах цього договору, надає позичальнику кредит у сумі 100000,00грн. (далі по тексту - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користуванням кредитом у розмірі 18,8% річних та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Банк надає позичальнику кредит на умова його забезпечення, цільового використання, строковості, відкличності, повернення та плати за користування.

Пунктом 1.3 договору визначено, що кінцевий строк повернення кредиту - 15.10.2014р.

Пунктом 3.5 договору визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно по 10 число місяця включно, наступного за місяцем, за який було здійснено нарахування, та остаточно при повному погашенні кредиту (в тому числі достроково, відповідно до пункту 8.2 цього договору) на рахунок №20687001312307, відкритий у ПАТ "Актабанк" код банку 307394 ЄДРПОУ позичальника. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим (небанківським) днем в Україні, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів у перший наступний (робочий) банківський день.

Пунктом 3.6 договору визначено, що у разі прострочення позичальником строку сплати процентів, комісій відповідно до умов цього договору протягом 10 календарних днів у перший робочий день після спливу вказаного 10-денного строку прострочення банк має право вважати строк повернення кредиту таким, що настав та вимагати від позичальника в цей день погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти, комісії, пеню, неустойку та інші платежі, що вказані у цьому договорі, розраховані на цей день (за фактичний час користування кредитом або його частиною).

Пунктом 3.7 договору визначено, що при порушенні позичальником строку погашення кредиту або його частини відповідно до графіку, встановленого у пункті 1.3 цього договору, нарахування процентів здійснюється з розрахунку 40% річних на суму простроченої заборгованості з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки) по день, що передує дню усунення вказаного порушення. Під усуненням порушення розуміється погашення кредиту або його відповідної частки та приведення заборгованості за кредитом у відповідність до графіку погашення кредиту встановленого пунктом 1.3 цього договору.

Нарахування процентів за вказаною у попередньому абзаці ставкою не звільняє позичальника від сплати пені, передбаченої пунктом 9.2 цього договору, іншої пені, неустойки та інших платежів, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 3.8 договору у разі, якщо протягом 10 робочих днів з дня виникнення порушення строку погашення кредиту або його частки не буде усунуто позичальником, на 11 робочий день з дня виникнення вказаного порушення банк має право вважати строк погашення кредиту таким, що настав і вимагати від позичальника в цей день погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти, плату за надання кредиту, пеню, неустойку та інші платежі згідно цього договору, розраховані на цей день (за фактичний час користування кредитом).

Згідно пункту 6.4 договору відповідач зобов'язаний погасити кредит не пізніше кінцевого строку повернення повної суми кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього договору.

Відповідно до пункту 7.8 договору банк має право в односторонньому порядку розірвати договір і стягнути з позичальника заборгованість за кредитом, нарахованими відсотками, комісіями, неустойкою та іншими платежами за цим Договором зокрема у разі несвоєчасної сплати позичальником кредиту, нарахованих відсотків, комісій, згідно з умовами договору.

Пунктом 9.2 договору визначено, що за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених, зокрема пунктами 1.3, 1.4, 3.5, 6.4 цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу банку пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за строк прострочення виконання зобов'язання, на суму невиконаного зобов'язання.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 100000,00грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи меморіальним ордером №604365 від 16.12.2013р. (а.с. 12).

Враховуючи, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань в строк встановлений умовами укладеного між сторонами договору не погасив кредит позивач з метою захисту порушеного права звернувся з даною позовною заявою до господарського суду.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скориставшись наданим йому правом на судовий захист повідомив наступне.

На думку відповідача всі види санкцій, передбачені умовами укладеного між сторонами договору (проценти, комісії, пені, неустойки та інші платежі) суперечать принципу розумності та відповідальності, а головне одне одному.

Відповідач зазначає, що пеня та інші санкції нараховуються банком тільки у випадку порушення позичальником строку погашення кредиту.

З метою доведення суду належне виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору відповідач звертає увагу на пункт 2.1 договору в якому сторони визначили, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування інших витрат, пов'язаних зі здійсненням стягнення забезпеченої заставою вимоги банк укладає такі договори та угоди:

- одночасно з укладанням цього договору - договір застави майнових прав на отримання грошових коштів, за яким товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім Сіті-холдінг", надає в заставу банку грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку згідно договору банківського вкладу в національній валюті №01-Д1071 від 16.12.2013р. зі сплатою процентів у розмірі 16,3% та зі строком дії договору до 16.10.2014р.

Відповідач вказав, що сума депозитних коштів - 102000,00грн.

Крім того, відповідач вказав, що відповідно до пункту 7.7 договору банк має право звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі повернення позичальником кредиту, несплати процентів, комісій, неустойки та інших платежів у розмірах, в порядку та у строки, визначені цим договором.

З огляду на умови укладеного між сторонами договору відповідач констатує право банку самостійно списувати кошти з рахунку позичальника.

Відповідач звертає увагу суду, що банк не скористався своїм правом списати грошові кошти з доступних рахунків відповідача.

Відповідач вважає, що предмет спору відсутній, а провадження у справі підлягає припиненню. Відповідач не заперечує наявності заборгованості та неодноразово просив банк цю заборгованість списати з розрахункового рахунку відповідача, крім того, у разі якщо з якихось підстав це зробити неможливо, можливо списати такі кошти з депозиту іншої компанії - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім Сіті-холдінг". У обох підприємств на рахунках маються грошові кошти і обидва підприємства надають банку платіжні доручення щомісячно на списання боргу, проте банк цього не робить.

Відповідач посилається на договір про розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №В17-1131/1/312307 від 15.11.2013р., договір банківського вкладу в національній валюті №01-Д1071 від 16.12.2013р.

Відповідач вказав, що банк певні розрахунки не проводив.

Відповідач вказав, що між сторонами велося довготривале листування з приводу непорозуміння дій банку, неможливості відповідачем провести розрахунки з банком, небажання банком отримувати кошти за користування кредитом, невиконання саме з вини банку взятих на себе зобов'язань щодо розрахунково-касового обслуговування.

Відповідач вказує, що мав вільні кошти на своєму рахунку в банківській установі позивача у розмірі 340749,43грн.

Відповідач звертає увагу суду, що позивач з серпня 2014 року проводив розрахункові операції за платіжними дорученнями відповідача, які не мають відношення до спірної заборгованості.

Банк приймав платіжні доручення відповідача, хоча й не переказував їх одержувачам таких платежів. Вказані дії банку підтверджуються судовими рішеннями.

Відповідач стверджує, що вчиняв дії спрямовані на належне виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором шляхом направлення на адресу позивача вимог про виконання платіжних доручень.

Позивач надав свої заперечення на відзив відповідача та вказав наступне.

Позивач зазначає, що спосіб стягнення за кредитним договором останній має право обирати самостійно і звертає увагу, що банк має право, але не зобов'язаний звертати стягнення на предмет застави.

Щодо зауважень відповідача з приводу того, що банк не скористався своїм правом самостійно списати депозит поручителя в рахунок погашення кредиту відповідача.

Позивач зазначає, що з 16.09.2014р. у позивача запроваджено тимчасову адміністрацію, яка закінчилась 15.01.2015р., а з 16.01.2015р. у позивача було розпочато процедуру ліквідації.

Пунктом 4 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено що, під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Позивач також зазначає, що такої ж думки притримується й Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, яка висвітлена у постанові від 22.04.2015р. в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», а саме положенням пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. В даному випадку поручитель відповідача є вкладником банку.

В зв'язку з цим, позивач не мав права зараховувати депозит поручителя в рахунок погашення кредиту відповідача, оскільки це заборонено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 139820,05грн., з яких 100000,00грн. прострочений кредит; 4273,97грн. строкова заборгованість за відсотками; 16621,91грн. прострочена заборгованість за відсотками; 17134,25грн. пеня за прострочення строків повернення кредиту; 1789,92грн. пеня за прострочення строків сплати відсотків, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем кредиту підтверджується матеріалами справи, а саме меморіальним ордером №604365 від 16.12.2013р. на суму 100000,00грн.

Зобов'язання відповідача, щодо вчасного погашення заборгованості за кредитним договором в порядку передбаченому пунктом 3.11 договору передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 1.3 договору, строк повернення повної суми кредиту є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів погашення повної суми кредиту відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно частини 2 ст.1048 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно частини 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексому України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, визначені у статті 2 цього Кодексу.

Нормами ч.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За правилами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Що стосується заперечень відповідача, то господарський суд визнає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Господарський суд зазначає, що всі види санкцій, передбачені умовами укладеного між сторонами договору (проценти, комісії, пені, неустойки та інші платежі) є такими, що не суперечать нормам чинного законодавства і можуть бути застосовані до сторони, яка порушила виконання своїх зобов'язань.

Крім того, господарський суд звертає увагу, що статтею 6 Цивільного кодексу України закріплено свободу договору.

Таким чином, саме відповідач при укладанні договору надав свою згоду на всі умови вказаного договору, однак не виконав їх належним чином.

Відповідач зазначає, що пеня та інші санкції нараховуються банком тільки у випадку порушення позичальником строку погашення кредиту і господарський суд погоджується з такою позицією відповідача, однак останній не надав суду доказів належного виконання умов укладеного договору.

З метою доведення суду належне виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору відповідач звертає увагу на пункт 2.1 договору в якому сторони визначили, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування інших витрат, пов'язаних зі здійсненням стягнення забезпеченої заставою вимоги банк укладає такі договори та угоди:

- одночасно з укладанням цього договору - договір застави майнових прав на отримання грошових коштів, за яким товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім Сіті-холдінг", надає в заставу банку грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку згідно договору банківського вкладу в національній валюті №01-Д1071 від 16.12.2013р. зі сплатою процентів у розмірі 16,3% та зі строком дії договору до 16.10.2014р. Відповідач вказав, що сума депозитних коштів - 102000,00грн.

Крім того, відповідач вказав, що відповідно до пункту 7.7 договору банк має право звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі повернення позичальником кредиту, несплати процентів, комісій, неустойки та інших платежів у розмірах, в порядку та у справи, визначені цим договором.

З огляду на умови укладеного між сторонами договору відповідач констатує право банку самостійно списувати кошти з рахунку позичальника.

Відповідач звертає увагу суду, що банк не скористався своїм правом списати грошові кошти з доступних рахунків відповідача.

При цьому позивач слушно вказав, що банк самостійно визначає спосіб стягнення за кредитним договором, при цьому банк має право, але не зобов'язаний звертати стягнення на предмет застави.

Відповідач вважає, що предмет спору відсутній, а провадження у справі підлягає припиненню. Відповідач не заперечує наявності заборгованості та неодноразово просив банк цю заборгованість списати з розрахункового рахунку відповідача, крім того, у разі якщо з якихось підстав це зробити неможливо, можливо списати такі кошти з депозиту іншої компанії - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім Сіті-холдінг". У обох підприємств на рахунках маються грошові кошти і обидва підприємства надають банку платіжні доручення щомісячно на списання боргу, проте банк цього не робить.

Відповідач посилається на договір про розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №В17-1131/1/312307 від 15.11.2013р., договір банківського вкладу в національній валюті №01-Д1071 від 16.12.2013р.

Господарський суд звертає увагу, що якщо наявна заборгованість підстави для припинення провадження, у звязку з відсутністю предмету спору відсутні.

Відповідач вказав, що банк певні розрахунки не проводив. При цьому, за результатами дослідження матеріалів справи господарський суд констатує, що невиконаними є наступні платіжні доручення: №365 та №365 від 03.10.2014р. на суму 1545,21грн. як відсотки за вересень 2014р. та на суму 721,10грн. від 03.10.2014р. як відсотки за жовтень.

На вказані твердження відповідача банк надав пояснення, які господарським судом визнані обґрунтованими, а саме з 16.09.2014р. у позивача запроваджено тимчасову адміністрацію, яка закінчилась 15.01.2015р., а з 16.01.2015р. у позивача було розпочато процедуру ліквідації.

Господарський суд констатує, що відповідач не надав суду платіжних доручень на списання грошових сум, які датуються до дати запровадження у позивача тимчасової адміністрації і які невиконані позивачем.

Пунктом 4 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено що, під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Позивач також зазначає, що такої ж думки притримується й Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, яка висвітлена у постанові від 22.04.2015р. в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», а саме положенням пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. В даному випадку поручитель відповідача є вкладником банку.

В зв'язку з цим, позивач не мав права зараховувати депозит поручителя в рахунок погашення кредиту відповідача, оскільки це заборонено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідач стверджує, що вчиняв дії спрямовані на належне виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором шляхом направлення на адресу позивача вимог про виконання платіжних доручень, однак господарський суд констатує факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за укладеним між сторонами кредитним договором.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача в дохід держаного бюджету судовий збір у розмірі 2796,40грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 546, 547, 549, 553, 554, 555, 610, 611, 612, 626, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль" (49017, м.Дніпропетровськ, вул.Волзька, 24; ідентифікаційний код 32651078) на користь публічного акціонерного товариства "Актабанк" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченка, буд.53; ідентифікаційний код 35863708) 139820,05грн. (сто тридцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять грн. 05 коп.) основної заборгованості, видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль" (49017, м.Дніпропетровськ, вул.Волзька, 24; ідентифікаційний код 32651078) в дохід державного бюджету в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області у відділенні банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269; р/р 31214206783005; МФО 805012; КБКД 22030001; призначення платежу (необхідно вказати): судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891 та пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору (ст. 4 Закону України „Про судовий збір") 2796,40грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто шість грн. 40 коп.) судового збору, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

11.06.2015 року

Суддя І.В. Петренко