Рішення

від 10.06.2015 по справі 908/2647/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/105/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015 Справа № 908/2647/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (49038 м. Дніпропетровськ, вул. Фрунзе, 16, оф. 11)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд" (85300 Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Соціалістична, 20)

про стягнення 907 741 грн. 75 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Сакало П.А., дов. № 5 від 26.01.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд", Донецька область, м. Красноармійськ про стягнення 807 741 грн. 75 коп. основного боргу, 100 000 грн. 00 коп. пені.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 17.04.2015р., справу № 908/2647/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ

Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України від 08.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014 р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Ухвалою суду від 20.04.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2647/15, присвоєно справі номер провадження 27/105/15 та призначено судове засідання на 20.05.2015р.

Ухвалою суду від 20.05.2015р. розгляд справи відкладався на 10.06.2015р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

10.06.2015р. продовжено розгляд справи № 908/2647/15.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 10.06.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав додаткові пояснення стосовно дати укладення договору, а саме зазначив, що помилково було сторонами зазначено дату договору 19.01.2011р. замість 19.01.2012р.

Помилка підтверджується підписаними сторонами додатками до договору № 1901АТБ та додатковими угодами до договору.

Крім того, позивач пояснив, що сторони не могли укласти договір 19.01.2011р., оскільки позивач, який є генпідрядником у будівництві об'єкту уклав договір з основним замовником 13.12.2011р.

В подальшому позивач, як генпідрядник у будівництві уклав 19.01.2012р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд" - підрядником, договір № 1901АТБ з помилково зазначеною датою 19.01.2011р.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 20.05.2015р. та 10.06.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На вимогу господарського суду, позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.05.2015р., відповідно до якого місцем знаходження відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд" є: 85300 Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Соціалістична, 20.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 20.05.2015р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 10.06.2015р., надіслано на адресу відповідача: 85300 Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Соціалістична, 20, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 19.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд" (підрядник) укладено договір підряду № 1901АТБ.

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується виконати власними, а при необхідності і залученими силами підготовчі роботи для будівництва об'єкта, розташованого за адресою: Донецька область, Ясиноватський район, с. Верхнєторецьке, у відповідності з проектно-кошторисною документацією та здати об'єкт замовнику у встановлений даним договором строк після закінчення сіх робіт, передбачених даним договором.

До вищевказаного договору сторонами були укладені додаткові угоди на збільшення обсягів робіт а саме:

- № 1 від 07.02.2012 року на суму 653 801,09 грн. з ПДВ (підпірна стінка ПС-2);

- № 2 від 22.02.2012 року на суму 738 421,30 грн. з ПДВ (підпірна стінка ПС-2);

- № 3 від 24.02.2012 року на суму 283 285,20 грн. з ПДВ (АРМ).

- № 4 від 09.04.2012 року на суму 206 986,96 грн. з ПДВ

Пунктом 6.1.4 договору передбачено зобов'язання Відповідача здати виконані роботи Замовникові в строк, передбачений цим договором.

Термін виконання всіх підрядних робіт згідно графіків виконання робіт, підписаних сторонами становить:

- № 1 від 07.02.2012 року - до 10.04.2012 року;

- № 2 від 22.02.2012 року до 10.04.2012 року;

- № 3 від 24.02.2012 року - до 12.04.2012 року;

- № 4 від 09.04.2012 року - до 20.04.2012 року.

Останній день строку виконання всіх робіт за договором - 20.04.2012р. На виконання умов договору позивачем було здійснено оплату виконаних робіт на загальну суму 3 510 976 грн. 40 коп. про що свідчать платіжні доручення:

- від 19.01.12 на суму 100 000,00 грн.

- від 23.01.12 на суму 200 000,00 грн.

- від 30.01.12 на суму 32 836,40 грн.

- від 30.01.12 на суму 52 000,00 грн.

- від 13.02.12 на суму 50 000,00 грн.

- від 17.02.12 на суму 50 000,00 грн.

- від 21.02.12 на суму 196 140,00 грн.

- від 23.02.12 на суму 50 000,00 грн.

- від 28.02.12 на суму 250 000,00 грн.

- від 06.03.12 на суму 700 000,00 грн.

- від 12.04.12 на суму 500 000,00 грн.

- від 25.04.12 на суму 500 000,00 грн.

- від 31.05.12 на суму 830 000,00 грн.

Всього на загальну суму 3 510 976 грн. 40 коп.

В свою чергу відповідачем було виконано, а позивачем було прийнято роботи на загальну суму 2 703 234 грн. 65 коп. з урахуванням ПДВ про що свідчать наступні акти виконаних робіт, а саме:

- від 01.02.12 року 84 836,40 грн.;

- від 20.02.12 року 70 293,60 грн.;

- від 19.04.12 року 253 120,57 грн.;

- від 19.04.12 року 40 264,62 грн.;

- від 19.04.12 року 595 858,14 грн.;

- від 19.04.12 року 26 116,30 грн.;

- від 19.04.12 року 21 282,29 грн.;

- від 19.04.12 року 30 250,57 грн.;

- від 19.04.12 року 260 493,95 грн.;

- від 19.04.12 року 158 520,29 грн.;

- від 19.04.12 року 29 387,62 грн.;

- від 19.04.12 року 11 198,90 грн.;

- від 28.05.12 року 205 094,14 грн.;

- від 28.05.12 року 8 535,60 грн.;

- від 28.05.12 року 56 959,30 грн.;

- від 28.05.12 року 34 948,15 грн.;

- від 28.05.12 року 46 423,10 грн.;

- від 28.05.12 року 67 994,90 грн.;

- від 28.05.12 року 53 716,02 грн.;

- від 28.05.12 року 353 433,07 грн.;

- від 28.05.12 року 158 833,84 грн.;

- від 28.05.12 року 4 833,82 грн.;

- від 28.05.12 року 77 845,28 грн.;

- від 28.05.12 року 7 831,72 грн.;

- від 30.09.12 року 13 738,50 грн.;

- від 30.09.12 року 31 423,96 грн.

Всього на суму: 2 703 234 грн. 65 коп.

Як зазначив, позивач в позові та судовому засіданні, станом на 31.03.2015р. позивачем у зазначені вище строки не було виконано роботи, передбачені договором від 19.01.2012р. № 1901АТБ на загальну суму 1 654 249 грн. 10 коп. з урахуванням додаткових угод.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідач не виконав умови договору підряду № 1901АТБ від 19.01.2012р., факт виконання зобов'язань за договором підряду відповідач належним чином не довів.

Пунктом 10.9 договору закріплено право позивача на одностороннє розірвання договору у разі порушення відповідачем строків виконання робіт.

Відповідно до п. 13.4 договору одностороннє розірвання цього договору (відмова від цього договору в односторонньому порядку) допускається лише у випадках, передбачених законодавством України та цим договором. Сторона, що ініціює одностороннє розірвання цього договору у випадках, передбачених законодавством України та цим договором, направляє іншій стороні письмове повідомлення про таке розірвання не менше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання, зазначеної в такому повідомленні. У цьому випадку цей договір вважається припиненим з дати, зазначеної в такому повідомленні, а якщо це повідомлення було отримане іншою стороною після настання такої дати, з моменту отримання іншою стороною цього повідомлення.

Згідно п. 10.5 договору у разі дострокового розірвання цього договору підрядник зобов'язаний повернути замовнику різницю між загальною сумою грошових коштів, сплачених замовником підряднику за цим договором, і сумою, що дорівнює вартості належно виконаних підрядником робіт за цим договором, протягом 10 банківських днів з моменту розірвання цього договору , якщо інший термін не передбачено окремою угодою сторін.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України та ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Позивачем було направлено на адресу відповідача листа від 12.08.2013р. № 2817 про розірвання договору та повернення різниці між загальною сумою грошових коштів, сплачених замовником підряднику за цим договором, і сумою, що дорівнює вартості належно виконаних підрядником робіт що складає 807 741 грн. 75 коп.

У зв'язку з тим, що даний лист відповідач отримав 15.08.2013р. тому останнім днем виконання обов'язку відповідачем по поверненню грошових коштів у розмірі 807 741 грн. 75 коп. є 29.08.2013р.

Відповідач не надав відповіді на зазначений лист та не повернув позивачу грошові кошти.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав передбачених статтею 11 ЦК України). Під відсутністю правової підстави розуміється таких перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи право чином…

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд" 807 741 грн. 75 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 100 000 грн. 00 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 10.5 договору за порушення підрядником цього терміну підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі 10 000 грн. 00 коп. за кожен день прострочення. Нарахування неустойки проводиться протягом усього періоду прострочення, незалежно від його тривалості. Сторони домовилися, що строк позовної давності для стягнення цієї неустойки становитиме три роки.

Період прострочки виконання обов'язків відповідача перед позивачем починається на десятий банківський день з дня отримання відповідачем листа від 12.08.2013р. № 2817, тобто з 29.08.2013р. до 08.09.2013р.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 1901АТБ у розмірі 100 000 грн. 00 коп. не суперечать нормам діючого законодавства України та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Факт виконання зобов'язань за договором № 1901АТБ належним чином відповідач не довів.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд" 807 741 грн. 75 коп. основного боргу та 100 000 грн. 00 коп. пені підлягають задоволенню.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 10.06.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд", м. Красноармійськ, Донецька область задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд" (85300 Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Соціалістична, 20, код ЄДРПОУ 36975847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (49038 м. Дніпропетровськ, вул. Фрунзе, 16, оф. 11, код ЄДРПОУ 36573617) 807 741 (вісімсот сім тисяч сімсот сорок одна) грн. 75 коп. основного боргу, 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. пені, 18 154 (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 85 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 12.06.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.