Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/8803/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/8803/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна установа "Військові меморіали" доМіністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України третя особаДержавна казначейська служба України простягнення 167 935,11 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Боргун Т.С. - представник за довіреністю; від відповідача:Божко О.А. - представник за довіреністю; Курило Т.С. - представник за довіреністю; від третьої особи:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована установа "Військові матеріали" (надалі - ТОВ "СУ "Військові матеріали") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (надалі - "Міністерство") про стягнення заборгованості в розмірі 147 311,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору №І-17/164-2003 від 27.08.2013 р. надав відповідачу послуги з тематичного виявлення документів в архівах з метою встановлення місць необлікованих воєнних поховань співвітчизників, а відповідач натомість взятого на себе грошового зобов'язання належним чином не виконав внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 98 270,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 49 041, 50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2015 р. порушено провадження у справі 910/8803/15-г, розгляд справи призначено на 13.05.2015 р.

06.05.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про доручення до матеріалів справи письмових документів.

12.05.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про збільшення позовних вимог згідно змісту якої просить стягнути з відповідача 167 935,11 грн. з яких 98 270,00 грн. сума основної заборгованості та 69 665,11 грн. сума інфляційних втрат.

13.05.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано додаткові докази по справі.

13.05.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення вказуючи на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 р." видатки за бюджетною програмою 2751230 "Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій" було вилучено в повному обсязі у зв'язку із чим, поданий до Державної казначейської служби України реєстр бюджетних зобов'язань на суму 707 393,08 грн., було знято з реєстрації, а тому Міністерство було позбавлене можливості здійснювати погашення вищезазначеної кредиторської заборгованості. Крім того, відповідач зазначає, що ним в межах наданих йому повноважень, було вжито всіх можливих заходів щодо забезпечення фінансування бюджетної програми КПКВК 2751230.

В судовому засіданні 13.05.2015 р. було розглянуто заяву позивача про збільшення позовних вимог, стосовно якої суд зазначає наступне.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 167 935,11 грн., з яких: 98 270,00 грн. - сума основної заборгованості та 69 665,11 грн. - інфляційні втрати.

В судовому засіданні 13.05.2015 р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав та просить їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 13.05.2015 р. проти позовних вимог заперечили та просили відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 13.05.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 08.04.2015 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015 р. у зв'язку із неявкою представника третьої особи та невиконанням ним вимог ухвали суду від 08.04.2015 р., розгляд справи відкладено на 03.06.2015 р.

02.06.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано додаткові пояснення по справі, відповідно до змісту яких проти позовних вимог (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заперечує та просить залишити їх без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 03.06.2015 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання 03.06.2015 р. з'явились, вимоги ухвал суду виконали, проти позовних вимог заперечують та просять відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 03.06.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2013 р. між Міністерством (замовник) та ТОВ "СУ "Військові меморіали" (виконавець) було укладено Договір про надання послуг з тематичного виявлення документів в архівах з метою встановлення місць необлікованих воєнних поховань співвітчизників №І-17/164-2013 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується у 2013 р. надати замовникові послуги з тематичного виявлення документів в архівах з метою встановлення місць необлікований воєнних поховань співвітчизників (далі - послуги), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна цього договору складає 98 270,00 грн. без ПДВ, яка розрахована згідно з калькуляцією кошторисної вартості (додаток 3), що є невід'ємною частиною до договору, а саме: вартість послуги з виявлення та аналізу документів щодо військових поховань; переведення виявлених паперових документів в електронний вигляд; оброблення даних обчислювальними засобами; вилучення даних з паперових носіїв та введення їх в окремий електронний реєстр - 78 366,75 грн.; вартість складання та друк аналітичного звіту на папері, що включає виявлені копії документів про загиблих - 11 633,25 грн.; вартість накладних витрат - 3 356,50 грн.; єдиний податок (5%) - 4 913,50 грн., а всього на суму - 98 270,00 грн.

Згідно із п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг на підставі відповідних актів здачі-приймання послуг, підписаних сторонами.

Джерелом фінансування є видатки загального Державного бюджету України на 2013 рік за бюджетною програмою КПКВК 2751230 "Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій" (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору умови оплати за договором - по факту надання послуг при наявності бюджетного фінансування з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати підписання акту. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надання послуг здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів (п. 4.4 Договору).

Згідно із п. 5.1 Договору строк виконання виконавцем послуг: з моменту укладання (підписання сторонами) договору до 31 грудня 2013 року включно.

Пунктами 6.3.1, 6.3.2, 6.1.1, 6.1.2 Договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг відповідно до технічних завдань, зазначених у додатку 1 до договору, та у строки, встановлені цим договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установлених розділом 2 цього договору, а замовник в свою чергу зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю за надані послуги згідно з положеннями розділу 4 цього договору та приймати надані послуги згідно з актом здачі-приймання.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року включно, але в будь-якому випадку до повного розрахунку (10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем у 2013 році було надано відповідачу послуги з тематичного виявлення документів в архівах з метою встановлення місць необлікованих воєнних поховань співвітчизників на загальну суму 98 270,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання послуг №1 від 25.12.2013 р., який підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений їх печатками.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, вартість яких становить 98 270,00 грн.

Договір №І-17/164-2013 від 27.08.2013 р. є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (актом здачі-приймання послуг №1 від 25.12.2013 р. підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з тематичного виявлення документів в архівах з метою встановлення місць необлікованих воєнних поховань співвітчизників на загальну суму 98 270,00 грн.

Акт здачі-приймання послуг підписаний представниками та скріплений печаткою Міністерства, тому суд приходить до висновку, що представниками відповідача на дату підписання акту не заперечувалось надання таких послуг у вказаному обсязі та не було застережень щодо їх якості.

До того ж, відповідачем не надано жодних доказів невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 4.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплати вартості наданих позивачем послуг здійснено не було, а тому на дату розгляду даної справи відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати вказаних послуг.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення закріплені у статті 526 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач у відзиві на позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 р." видатки за бюджетною програмою 2751230 "Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій" було вилучено в повному обсязі у зв'язку із чим, поданий до Державної казначейської служби України реєстр бюджетних зобов'язань на суму 707 393,08 грн., було знято з реєстрації, а тому Міністерство було позбавлене можливості здійснювати погашення вищезазначеної кредиторської заборгованості.

Господарський суд не приймає доводи відповідача з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. №15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.".

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується і тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державної казначейської служби.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

До того ж, суд відзначає, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення боргу в розмірі 98 270,00 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна установа "Військові меморіали" щодо стягнення з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України заборгованості за Договором про надання послуг з тематичного виявлення документів в архівах з метою встановлення місць необлікованих воєнних поховань співвітчизників №І-17/164-2013 від 27.08.2013 р. у розмірі 98 270,00 грн. боргу, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 69 665,11 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 66 050,07 грн. - збитків від інфляції. В іншій частині у розмірі 3 615,04 грн. збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна установа "Військові меморіали" заборгованості у розмірі 98 270,00 грн. та збитків від інфляції у розмірі 66 050,07 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 3 615,04 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована установа "Військові меморіали" задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (01601, м. Київ, вул. В. Житомирська, 9; ідентифікаційний код 37471928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована установа "Військові меморіали" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельниково, вул. 50 років Жовтня, 2А; ідентифікаційний код 37664778) основну заборгованість у розмірі 98 270 (дев'яносто вісім тисяч двісті сімдесят) грн. 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 66 050 (шістдесят шість тисяч п'ятдесят) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 3 286 (три тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 40 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 08.06.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко