Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/8788/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/8788/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Таерс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Лубрікантс»

про стягнення 621969,85 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Бобошко В.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Пінчук А.Р. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Таерс» (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Лубрікантс» (далі - Відповідач) про стягнення 600000 грн. безпідставно набутих коштів за неукладеним договором та 21969,85 грн. нарахованих відсотків за користування цими коштами.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що між сторонами був укладений договір поставки шляхом виставлення рахунку, його оплати, та прийняття Відповідачем зобов'язання з поставки мастильних матеріалів до виконання. При цьому Відповідач підтвердив, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо того, які саме мастильні матеріали - якого виду, якості та кількості належить поставити Позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі виставленого Відповідачем рахунку на оплату № 368 від 26.12.2014 (товари - мастильні матеріали, кількість - 1 шт., ціна з ПДВ - 750000 грн.) Позивачем шістьма платіжними дорученнями (від 26.12.2014 № 351, від 29.12.2014 №№ 353, 360, від 30.12.2014 №№ 362, 363, 364) з призначенням платежу «попередня оплата за мастильні матеріали згідно р.ф. № 368 від 26.12.2014» було перераховано Відповідачу 600000 грн.

Твердження Позивача щодо вчинення даного переводу грошових коштів є наслідком протиправних дій його працівника судом до уваги не приймаються, як не підтверджені належними та допустимими у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України засобами доказування.

Натомість судом встановлено, що договір у формі єдиного документу між сторонами не укладався, а при укладенні договору у спрощеній формі, на що посилається Відповідач, сторони у будь-якому разі повинні були досягти згоди щодо усіх його істотних умов, та зокрема, щодо предмету, ціни та строку дії договору, у іншому випадку договір вважається неукладеним (ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України).

Щодо ціни, то суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Але предмет і строк дії договору сторонами повинні бути визначені обов'язково та вони повинні дійти щодо цього згоди.

Умови про предмет у господарському договорі, зокрема, повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору, та договір набирає чинності з моменту його укладення.

Суд погоджується з доводами Відповідача, що ст. 181 ГК України допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Однак Відповідачем не доведено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо предмету договору з поставки мастильних матеріалів, у оплату яких було виставлено рахунок № 368 від 26.12.2014.

Зокрема, сторонами не було досягнуто згоди щодо того, які саме мастильні матеріали - якого виду, якості та кількості належить поставити Позивачу.

Сам факт оплати рахунку також не доводить досягнення сторонами згоди щодо предмету договору, оскільки описаний рахунок відомостей щодо предмету договору не містить, а одна лише вказівка «мастильні матеріали» є загальною, зокрема без уточнення інших ознак, які б надали змогу встановити погодження між сторонами найменування, кількість продукції та вимог щодо їх якості.

Інших належних доказів погодження між сторонами предмету договору Відповідачем суду надано не було. Досягнення усної згоди щодо предмету договору також не доведено.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ЦК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідачем не доведено досягнення між ним та Позивачем згоди з усіх істотних умов договору на поставку мастильних матеріалів згідно рахунку № 368 від 26.12.2014, тому даний договір є неукладеним (таким, що не відбувся) і підстави утримувати 600000 грн. грошових коштів у Відповідача відсутні, тому вказані кошти підлягають поверненню Позивачу за ст. 1212 ЦК України, як набуті без достатньої правової підстави (договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся).

При цьому днем, коли у Відповідача виник обов'язок повернути кошти відповідно до ст. 1212 ЦК України є відповідна дата, коли сторони не досягли згоди щодо предмету договору та його укладення, тобто коли Відповідач отримав від Позивача лист № 1/5 від 05.02.2015 та відповів на нього відмовою від 05.02.2015 № 01/05, тому за умови неповернення грошових коштів прострочка виконання такого грошового зобов'язання наступила з 06.02.2015.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.ст. 536, 1214 ЦК України).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи, що законом не встановлено конкретного розміру процентів, які боржник зобов'язаний сплачувати на підставі ст. 536 ЦК України, то суд, застосовуючи аналогію закону передбачену ст. 8 ЦК України, виходить із розміру облікової ставки Національного банку України, яка є розміром плати за користування чужими грошовими коштами (така плата застосовується, зокрема: у ч. 6 ст. 231 ГК України (при встановлені загального порядку визначення розміру відсотків за час користування чужими коштами); у ч. 1 ст. 1048 ЦК України (при встановлені розміру плати за користування позикою, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором позики); у ч. 2 ст. 737 ЦК України (при передачі у ренту грошової суми, якщо більший розмір не встановлений договором ренти); у ч. 1 ст. 1061 ЦК України (при визначені розміру процентів на суму вкладу, якщо у договорі банківського вкладу не встановлений розмір процентів)).

Перевіривши наведений Позивачем у позові розрахунок вказаних процентів, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону, та зокрема оскільки розраховані Позивачем проценти не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, тому позовні вимоги про стягнення 21969,85 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача, і також за його рахунок підлягають відшкодуванню Позивачу понесенні останнім та належним чином підтверджені (копії договору, свідоцтва адвоката, платіжного доручення та акту виконаних робіт залучені до справи) витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000 грн. Надлишково сплачений збір підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Лубрікантс» (м. Київ, площа Дружби Народів, 2, кв. 78; ідентифікаційний код 38886010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Таерс» (м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 3/21; ідентифікаційний код 38914922) 600000 (шістсот тисяч) грн. безпідставно набутих коштів за неукладеним договором, 21969 (двадцять одну тисячу дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 85 коп. нарахованих процентів за користування коштами, а також 12439 (дванадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Континент Таерс» (м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 3/21; ідентифікаційний код 38914922) з Державного бюджету України 80 (вісімдесят) грн. надлишково сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.06.2015

Суддя Сташків Р.Б.