Постанова

від 11.08.2015 по справі 910/8788/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа№ 910/8788/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача - Н.Г.Бригідир

відповідача - А.О. Самойленко

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Лубрікантс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Таерс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Лубрікантс"

про стягнення 621969,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 по справі №910/8788/15-г позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова Компанія "Нова-Лайт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шредер" заборгованість за договором купівлі-продажу в сумі 44078 грн. 50 коп., 6490 грн. 52 коп. пені, 11019 грн. 63 коп. штрафу та 574 грн. 63 коп. три відсотків річних та 1827 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Лубрікантс" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/8788/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранця О.М. Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Руденко М.А., прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, з призначенням розгляду справи 11.08.2015.

07 серпня 2015 року, від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, у зв'язку з перебуванням суддів Баранця О.М. та Руденко М.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/8788/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.

В судове засідання 11.08.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання представника про відкладення розгляду справи, а також доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015.

Колегія суддів розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно зі п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи клопотання про відкладення розгляду справи, представник відповідача, який з'явився в судове засідання зазначив, що юрист підприємства перебуває у відпустці.

Колегія суддів зазначає, що перебування представника позивача у відпустці не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин. Також, згідно з довіреністю б/н від 02.06.2015, представнику відповідача, який з'явився в судове засідання, зокрема, надано право представляти інтереси відповідача в господарських судах усіх рівнів та під час претензійного врегулювання спорів, що виникають між відповідачем та іншими фізичними або юридичними особами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

26 грудня 2014 року відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №368 від (товари - мастильні матеріали, кількість - 1 шт., ціна з ПДВ - 750000 грн.).

Згідно з платіжними дорученнями від 26.12.2014 № 351, від 29.12.2014 №№ 353, 360, від 30.12.2014 №№ 362, 363, 364 з призначенням платежу "попередня оплата за мастильні матеріали згідно р.ф. № 368 від 26.12.2014" позивач перерахував Відповідачу 600000 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що договір у формі єдиного документу між сторонами не укладався.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з п. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З наявних в матеріалах справи документах неможливо встановити істотні умови договорів, про які зазначає відповідач. Зокрема, з текстів призначення платежу, у вищевказаних платіжних дорученнях, не вбачається які види мастильних матеріалів оплачував позивач, в якій кількості, якої марки та інше.

Таким чином, доказів укладення угод про купівлю товарів між сторонами по справі немає.

Також, колегія суддів зазначає, що виставлений позивачу рахунок, на який посилався позивач при оплаті мастильних матеріалів, не є доказом купівлі-продажу товарів, оскільки є документом, що лише свідчить про вимогу оплати.

05 лютого 2015 року позивач направив відповідачу лист з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 600000,00 грн.

Листом від 05.02.2015 відповідач відмовив позивачу повернути зазначені кошти.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.ст. 536, 1214 ЦК України).

Твердження апелянта, що місцевий господарський суд необґрунтовано стягнув з відповідача 21969,85 грн. - процентів за користування коштами, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Таким чином, законом передбачено право потерпілої сторони (позивача) на нарахування та отримання процентів за увесь час користування іншою особою коштами у разі їх безпідставного одержання.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

За таких обставин, оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини та конкретний розмір проценту за користування чужими грошовими коштами не встановлено, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до спірних правовідносин, в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає застосуванню ст.1048 ЦК України (оскільки в даному випадку подібність цивільно-правових відносин полягає в користуванні грошовими коштами).

Відповідності до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що поверненню підлягають безпідставно набуті грошові кошти позивача в сумі 600000,00 грн., то саме на цю суму на підставі ст.ст.1214, 536, 1048 ЦК України можуть бути нараховані проценти на рівні облікової ставки Національного банку України, за увесь час користування ними.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Лубрікантс" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Лубрікантс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 по справі №910/8788/15-г - без змін.

Матеріали справи №910/8788/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Пономаренко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.08.2015