Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/9010/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа №910/9010/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Агро-Продукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Трейд» про стягнення 138849,96 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Золотаренко І.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Куксюк А.Л. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Агро-Продукт» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Трейд» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 138849,96 грн. заборгованості, з якої: 75740,90 грн. - основна заборгованість, 22686,57 грн. - пеня, 15700,58 грн. - штраф, 1782,89 грн. - 3% річних та 22939,02 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору дистриб'юції №197/14 від 26.09.2014 поставив відповідачу визначений товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2015 порушено провадження у справі №910/9010/15 та призначено до розгляду на 18.05.2015.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2015, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 08.06.2015.

08.06.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що штрафні санкції позивачем розраховано невірно, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, 08.06.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2015 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.06.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

26.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Агро-Продукт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Трейд» (дистриб'ютор) було укладено Договір дистриб'юції №197/14, відповідно до умов якого постачальник передає, а дистриб'ютор приймає і оплачує товар, виготовлений постачальником та реалізує товар від свого імені, на умовах і в порядку, визначеному цим договором. Асортимент та кількість товару зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ м. Київ склад дистриб'ютора (м. Київ, пр. Відрадний, 103) в редакції Інкотермс-2010.

Згідно з п. 1.3. договору постачальник передає дистриб'юторові товар при умові, що він є дистриб'ютором на території м. Київ та Київської області та за умови виконання щомісячного плану продажу, погоджених сторонами у Комерційній пропозиції, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що поставка товару дистриб'ютору здійснюється постачальником окремими партіями на підставі письмової заявки дистриб'ютора, узгодженої з постачальником, в якій зазначається асортимент товару, його кількість та строк поставки.

Право власності на товар переходить від постачальника до дистриб'ютора з моменту двостороннього підписання супроводжуючих документів на товар (видаткова накладна) (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору дистриб'ютор здійснює оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару на підставі виставлених постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення готівкових коштів через касу банка постачальника, або іншим способом, дозволеним чинним законодавством України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє в частині виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару по 31 грудня 2014 року включно, а по взаєморозрахунках - до повного виконання своїх зобов'язань кожною із сторін. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 10.1.-10.2. договору).

Також, 26.09.2014 сторони узгодили Специфікацію продукції, яку дистриб'ютор має право отримувати для реалізації на території дистриб'ютора.

На виконання умов Договору дистриб'юції №197/14 від 6.09.2014, позивач передав уповноваженому представнику відповідача узгоджений товар на загальну суму 228044,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень, а саме: №83 від 01.10.2014 на суму 224294,00 грн. з ПДВ та №224 від 26.12.2014 на суму 3750,00 грн. з ПДВ.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором дистриб'юції №197/14 від 26.09.2014, оплату поставленого товару належним чином не здійснив, сплативши лише 36500,00 грн., у зв'язку з чим, із урахуванням часткового повернення товару позивачу на суму 115803,10 грн., виникла заборгованість в сумі 75740,90 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв'язку з невиконанням покладеного на відповідача обов'язку щодо оплати товару, позивач 12.12.2014 звертався до відповідача з претензією №235, в якій просив протягом п'яти банківських днів з моменту отримання даної претензії сплатити прострочену заборгованість за договором.

19.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Агро-Продукт» повторно зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Трейд» з претензією №250 про погашення заборгованості.

Однак, вищезазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

В той час як п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 75740,90 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що за прострочення оплати товару дистриб'ютор сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми неоплаченого товару.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.1. договору, позивачем нараховано за період з 31.10.2014 по 01.04.2015 та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 22686,57 грн. та штраф в розмірі 7% від несвоєчасно сплаченої суми у загальній сумі 15700,58 грн.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 7.1 договору не суперечить нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 1782,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 22939,02 грн. за період з 31.10.2014 по 01.04.2015.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду заборгованості.

Так, враховуючи положення п. 4.2. договору, відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар в такі строки: за видатковою накладною №83 від 01.10.2014 в строк до 31.10.2014 включно, а за видатковою накладною №224 від 26.12.2014 в строк до 25.01.2015 включно. З огляду на викладене, правильним є нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з 01.11.2014 та 26.01.2015, відповідно.

За розрахунком суду, за видатковою накладною №83 від 01.10.2014 розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 18491,33 грн.: (224294,00 грн. х 25/100/365 х 12 (з 01.11.2014 по 12.11.2014) = 1843,51 грн.; 224294,00 грн. х 28/100/365 х 5 (з 13.11.2014 по 17.11.2014) = 860,30 грн.; 201294,00 грн. х 28/100/365 х 16 (з 18.11.2014 по 03.12.2014) = 2470,68 грн.; 164208,00 грн. х 28/100/365 х 42 (з 04.12.2014 по 14.01.2015) = 5290,65 грн.; 160708,00 грн. х 28/100/365 х 6 (з 15.01.2015 по 20.01.2015) = 739,70 грн.; 155627,40 грн. х 28/100/365 х 9 (з 21.01.2015 по 29.01.2015) = 1074,47 грн.; 81990,90 грн. х 28/100/365 х 7 (з 30.01.2015 по 05.02.2015) = 440,28 грн.; 81990,90 грн. х 39/100/365 х 13 (з 06.02.2015 по 18.02.2015) = 1138,89 грн.; 76990,90 грн. х 39/100/365 х 13 (з 19.02.2015 по 03.03.2015) = 1069,44 грн.; 76990,90 грн. х 60/100/365 х 16 (з 04.03.2015 по 19.03.2015) = 2024,97 грн.; 71990,90 грн. х 60/100/365 х 13 (з 20.03.2015 по 01.04.2015) = 1538,44 грн.; 1843,51 грн. + 860,30 грн. + 2470,68 грн. + 5290,65 грн. + 739,70 грн. + 1074,47 грн. + 440,28 грн. + 1138,89 грн. + 1069,44 грн. + 2024,97 грн. + 1538,44 грн. = 18491,33 грн.);

розмір 3% річних становить 1734,54 грн.: ( 224294,00 грн. х3/100/365х17 (з 01.11.2014 по 17.11.2014) = 313,40 грн.; 201294,00 грн. х3/100/365х16 (з 18.11.2014 по 03.12.2014) = 264,71 грн.; 164208,00 грн. х3/100/365х42 (з 04.12.2014 по 14.01.2015) = 566,86 грн.; 160708,00 грн. х3/100/365х6 (з 15.01.2015 по 20.01.2015) = 79,25 грн.; 155627,40 грн. х3/100/365х9 (з 21.01.2015 по 29.01.2015) = 115,12 грн.; 81990,90 грн. х3/100/365х20 (з 30.01.2015 по 18.02.2015) = 134,78 грн.; 76990,90 грн. х3/100/365х29 (з 19.02.2015 по 19.03.2015) = 183,51 грн.; 71990,90 грн. х3/100/365х13 (з 20.03.2015 по 01.04.2015) = 76,92 грн.; 313,40 грн. + 264,71 грн. + 566,86 грн. + 79,25 грн. + 115,12 грн. + 134,78 грн. + 183,51 грн. + 76,92 грн. = 1734,54 грн.

розмір інфляційних втрат становить 26830,32 грн.: (224294,00 грн. х 101,9 (зведений індекс інфляції за період з 01.11.2014 по 17.11.2014) /100 - 224294,00 грн. = 4261,59 грн.; 201294,00 грн. х 0 (зведений індекс інфляції за період з 18.11.2014 по 03.12.2014) /100 - 201294,00 грн. = 0 грн.; 164208,00 грн. х 103 (зведений індекс інфляції за період з 04.12.2014 по 14.01.2015) /100 - 164208,00 грн. = 4926,24 грн.; 160708,00 грн. х 103,1 (зведений індекс інфляції за період з 15.01.2015 по 20.01.2015) /100 - 160708,00 грн. = 4981,95 грн.; 155627,40 грн. х 0 (зведений індекс інфляції за період з 21.01.2015 по 29.01.2015) /100 - 155627,40 грн. = 0 грн.; 81990,90 грн. х 105,3 (зведений індекс інфляції за період з 30.01.2015 по 18.02.2015) /100 - 81990,90 грн. = 4345,52 грн.; 76990,90 грн. х 110,8 (зведений індекс інфляції за період з 19.02.2015 по 19.03.2015) /100 - 76990,90 грн. = 8315,02 грн.;71990,90 грн. х 0 (зведений індекс інфляції за період з 20.03.2015 по 01.04.2015) /100 - 71990,90 грн. = 0 грн.; 4261,59 грн. + 4926,24 грн. + 4981,95 грн. + 4345,52 грн. + 8315,02 грн. = 26830,32 грн.)

За видатковою накладною №224 від 26.12.2014 розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 314,59 грн.: (3750,00 грн. х 28/100/365 х 11 (з 26.01.2015 по 05.02.2015) = 31,64 грн.; 3750,00 грн. х 39/100/365 х 26 (з 06.02.2015 по 03.03.2015) = 104,18 грн.; 3750,00 грн. х 60/100/365 х 29 (з 04.03.2015 по 01.04.2015) = 178,77 грн.; 31,64 грн. + 104,18 грн. + 178,77 грн. = 314,59 грн.);

розмір 3% річних становить 1734,54 грн.: ( 3750,00 грн. х 3/100/365х66 (з 26.01.2015 по 01.04.2015) = 20,34 грн.;

розмір інфляційних втрат становить 625,21 грн.: (3750,00 грн. х 116,6724 (зведений індекс інфляції за період з 26.01.2015 по 01.04.2015) /100 - 3750,00 грн. = 625,21 грн.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача підлягає стягненню 18805,92 грн. пені та 3% річних у розмірі 1754,88 грн.

Однак, здійснення перерахунку судом інфляційних втрат фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду вказана сума становить 27455,53 грн.).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому даною нормою, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, а відтак, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, а тому стягненню з відповідача підлягає 22939,02 грн.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд зазначає, що вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не враховано умови п. 7.1. договору, відповідно до яких штраф у розмірі 7% від суми неоплаченого товару стягується за прострочення понад тридцять календарних днів.

Оскільки відповідачем 18.11.2014 здійснено оплату за товар в розмірі 23000,00 грн., то вартість неоплаченого товару станом на дату, з якої у позивача виникло право на нарахування 7% річних складає 201294,00 грн., а не 224294,00 грн. як зазначає позивач.

Таким чином, розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, складає 14090,58 грн.: (201294,00 грн./100 х 7 = 14090,58 грн.).

При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Трейд» заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, оскільки задоволення позову може призвести до припинення діяльності відповідача, як господарюючого суб'єкта.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 №3-35гс13.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Однак, у супереч положенням статті 33 ГПК України відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а також не довів факту порушення інших інтересів відповідача (крім майнових) внаслідок стягнення неустойки.

Тому суд не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки, що підлягає до стягненню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Трейд» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 2/1, офіс 67, ідентифікаційний код 39350651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Агро-Продукт» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 137; ідентифікаційний код 35105397) 75740 (сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок) грн. 90 коп. основного боргу, 18805 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ять) грн. 92 коп. пені, 14090 (чотирнадцять тисяч дев'яносто) грн. 58 коп. штрафу, 1754 (одну тисячу сімсот п'ятдесят чотири) грн. 88 коп. 3% річних, 22939 (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) 02 коп. інфляційних втрат та 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.06.2015р.

Суддя О.А. Грєхова