Постанова

від 15.09.2015 по справі 910/9010/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа№ 910/9010/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Чорної Л.В.

при секретарі Квятківська Н.А.

за участю представників:

від позивача Захаревська Н.П.

від відповідача не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "ВК Трейд"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 08.06.2015 року

у справі № 910/9010/15 (суддя: Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укр-Агро-Продукт

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"ВК Трейд"

про стягнення 138 849,96 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Трейд" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 2/1, офіс 67, ідентифікаційний код 39350651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 137; ідентифікаційний код 35105397) 75740 (сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок) грн. 90 коп. основного боргу, 18805 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ять) грн. 92 коп. пені, 14090 (чотирнадцять тисяч дев'яносто) грн. 58 коп. штрафу, 1754 (одну тисячу сімсот п'ятдесят чотири) грн. 88 коп. 3% річних, 22939 (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) 02 коп. інфляційних втрат та 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ ""ВК Трейд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року у та прийняти нове, яким задовольнити клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" 75740 (сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок) гривень 90 коп. основного боргу, 1880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 59 коп. пені, 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 06 коп. штрафу, 175 (сто сімдесят п'ять) гривень гривні 49 коп. 3% річних, 2293 (дві тисячі двісті дев'яносто три) гривень 42 коп. інфляційних втрат та 2 666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 63 коп. витрат по сплату судового збору..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 28.07.2015 року представник відповідача не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 15.09.2015 року.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 15.09.2015 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 26.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Трейд" (дистриб'ютор) було укладено Договір дистриб'юції №197/14, відповідно до умов якого постачальник передає, а дистриб'ютор приймає і оплачує товар, виготовлений постачальником та реалізує товар від свого імені, на умовах і в порядку, визначеному цим договором. Асортимент та кількість товару зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ м. Київ склад дистриб'ютора (м. Київ, пр. Відрадний, 103) в редакції Інкотермс-2010.

Згідно з п. 1.3. договору постачальник передає дистриб'юторові товар при умові, що він є дистриб'ютором на території м. Київ та Київської області та за умови виконання щомісячного плану продажу, погоджених сторонами у Комерційній пропозиції, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що поставка товару дистриб'ютору здійснюється постачальником окремими партіями на підставі письмової заявки дистриб'ютора, узгодженої з постачальником, в якій зазначається асортимент товару, його кількість та строк поставки.

Право власності на товар переходить від постачальника до дистриб'ютора з моменту двостороннього підписання супроводжуючих документів на товар (видаткова накладна) (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору дистриб'ютор здійснює оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару на підставі виставлених постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення готівкових коштів через касу банка постачальника, або іншим способом, дозволеним чинним законодавством України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє в частині виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару по 31 грудня 2014 року включно, а по взаєморозрахунках - до повного виконання своїх зобов'язань кожною із сторін. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 10.1.-10.2. договору).

Також, 26.09.2014 року сторони узгодили Специфікацію продукції, яку дистриб'ютор має право отримувати для реалізації на території дистриб'ютора.

На виконання умов Договору дистриб'юції №197/14 від 26.09.2014, позивач передав уповноваженому представнику відповідача узгоджений товар на загальну суму 228044,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень, а саме: №83 від 01.10.2014 на суму 224294,00 грн. з ПДВ та №224 від 26.12.2014 на суму 3750,00 грн. з ПДВ.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором дистриб'юції №197/14 від 26.09.2014, оплату поставленого товару належним чином не здійснив, сплативши лише 36500,00 грн., у зв'язку з чим, із урахуванням часткового повернення товару позивачу на суму 115803,10 грн., виникла заборгованість в сумі 75740,90 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв'язку з невиконанням покладеного на відповідача обов'язку щодо оплати товару, позивач 12.12.2014 звертався до відповідача з претензією №235, в якій просив протягом п'яти банківських днів з моменту отримання даної претензії сплатити прострочену заборгованість за договором.

19.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" повторно зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Трейд" з претензією №250 про погашення заборгованості.

Однак, вищезазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

В той час як п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 75740,90 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що за прострочення оплати товару дистриб'ютор сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми неоплаченого товару.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.1. договору, позивачем нараховано за період з 31.10.2014 по 01.04.2015 та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 22686,57 грн. та штраф в розмірі 7% від несвоєчасно сплаченої суми у загальній сумі 15700,58 грн.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 року у справі №23/225 та від 27.04.2012 року у справі №06/5026/1052/2011.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 7.1 договору не суперечить нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 1782,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 22939,02 грн. за період з 31.10.2014 року по 01.04.2015 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 року та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 року).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду заборгованості.

Так, враховуючи положення п. 4.2. договору, відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар в такі строки: за видатковою накладною №83 від 01.10.2014 року в строк до 31.10.2014 року включно, а за видатковою накладною №224 від 26.12.2014 року в строк до 25.01.2015 року включно. З огляду на викладене, правильним є нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з 01.11.2014 року та 26.01.2015 року, відповідно.

За розрахунком суду першої інстанції, за видатковою накладною №83 від 01.10.2014 розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 18491,33 грн.: (224294,00 грн. х 25/100/365 х 12 (з 01.11.2014 по 12.11.2014) = 1843,51 грн.; 224294,00 грн. х 28/100/365 х 5 (з 13.11.2014 по 17.11.2014) = 860,30 грн.; 201294,00 грн. х 28/100/365 х 16 (з 18.11.2014 по 03.12.2014) = 2470,68 грн.; 164208,00 грн. х 28/100/365 х 42 (з 04.12.2014 по 14.01.2015) = 5290,65 грн.; 160708,00 грн. х 28/100/365 х 6 (з 15.01.2015 по 20.01.2015) = 739,70 грн.; 155627,40 грн. х 28/100/365 х 9 (з 21.01.2015 по 29.01.2015) = 1074,47 грн.; 81990,90 грн. х 28/100/365 х 7 (з 30.01.2015 по 05.02.2015) = 440,28 грн.; 81990,90 грн. х 39/100/365 х 13 (з 06.02.2015 по 18.02.2015) = 1138,89 грн.; 76990,90 грн. х 39/100/365 х 13 (з 19.02.2015 по 03.03.2015) = 1069,44 грн.; 76990,90 грн. х 60/100/365 х 16 (з 04.03.2015 по 19.03.2015) = 2024,97 грн.; 71990,90 грн. х 60/100/365 х 13 (з 20.03.2015 по 01.04.2015) = 1538,44 грн.; 1843,51 грн. + 860,30 грн. + 2470,68 грн. + 5290,65 грн. + 739,70 грн. + 1074,47 грн. + 440,28 грн. + 1138,89 грн. + 1069,44 грн. + 2024,97 грн. + 1538,44 грн. = 18491,33 грн.);

розмір 3% річних становить 1734,54 грн.: (224294,00 грн. х3/100/365х17 (з 01.11.2014 по 17.11.2014) = 313,40 грн.; 201294,00 грн. х3/100/365х16 (з 18.11.2014 по 03.12.2014) = 264,71 грн.; 164208,00 грн. х3/100/365х42 (з 04.12.2014 по 14.01.2015) = 566,86 грн.; 160708,00 грн. х3/100/365х6 (з 15.01.2015 по 20.01.2015) = 79,25 грн.; 155627,40 грн. х3/100/365х9 (з 21.01.2015 по 29.01.2015) = 115,12 грн.; 81990,90 грн. х3/100/365х20 (з 30.01.2015 по 18.02.2015) = 134,78 грн.; 76990,90 грн. х3/100/365х29 (з 19.02.2015 по 19.03.2015) = 183,51 грн.; 71990,90 грн. х3/100/365х13 (з 20.03.2015 по 01.04.2015) = 76,92 грн.; 313,40 грн. + 264,71 грн. + 566,86 грн. + 79,25 грн. + 115,12 грн. + 134,78 грн. + 183,51 грн. + 76,92 грн. = 1734,54 грн.

розмір інфляційних втрат становить 26830,32 грн.: (224294,00 грн. х 101,9 (зведений індекс інфляції за період з 01.11.2014 по 17.11.2014) /100 - 224294,00 грн. = 4261,59 грн.; 201294,00 грн. х 0 (зведений індекс інфляції за період з 18.11.2014 по 03.12.2014) /100 - 201294,00 грн. = 0 грн.; 164208,00 грн. х 103 (зведений індекс інфляції за період з 04.12.2014 по 14.01.2015) /100 - 164208,00 грн. = 4926,24 грн.; 160708,00 грн. х 103,1 (зведений індекс інфляції за період з 15.01.2015 по 20.01.2015) /100 - 160708,00 грн. = 4981,95 грн.; 155627,40 грн. х 0 (зведений індекс інфляції за період з 21.01.2015 по 29.01.2015) /100 - 155627,40 грн. = 0 грн.; 81990,90 грн. х 105,3 (зведений індекс інфляції за період з 30.01.2015 по 18.02.2015) /100 - 81990,90 грн. = 4345,52 грн.; 76990,90 грн. х 110,8 (зведений індекс інфляції за період з 19.02.2015 по 19.03.2015) /100 - 76990,90 грн. = 8315,02 грн.;71990,90 грн. х 0 (зведений індекс інфляції за період з 20.03.2015 по 01.04.2015) /100 - 71990,90 грн. = 0 грн.; 4261,59 грн. + 4926,24 грн. + 4981,95 грн. + 4345,52 грн. + 8315,02 грн. = 26830,32 грн.)

За видатковою накладною №224 від 26.12.2014 розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 314,59 грн.: (3750,00 грн. х 28/100/365 х 11 (з 26.01.2015 по 05.02.2015) = 31,64 грн.; 3750,00 грн. х 39/100/365 х 26 (з 06.02.2015 по 03.03.2015) = 104,18 грн.; 3750,00 грн. х 60/100/365 х 29 (з 04.03.2015 по 01.04.2015) = 178,77 грн.; 31,64 грн. + 104,18 грн. + 178,77 грн. = 314,59 грн.);

розмір 3% річних становить 1734,54 грн.: (3750,00 грн. х 3/100/365х66 (з 26.01.2015 по 01.04.2015) = 20,34 грн.;

розмір інфляційних втрат становить 625,21 грн.: (3750,00 грн. х 116,6724 (зведений індекс інфляції за період з 26.01.2015 по 01.04.2015) /100 - 3750,00 грн. = 625,21 грн.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача підлягає стягненню 18805,92 грн. пені та 3% річних у розмірі 1754,88 грн.

Однак, здійснення перерахунку судом інфляційних втрат фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду першої інстанції вказана сума становить 27455,53 грн.).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому даною нормою, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, а відтак, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, а тому стягненню з відповідача підлягає 22939,02 грн.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, слід зазначити, що вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не враховано умови п. 7.1. договору, відповідно до яких штраф у розмірі 7% від суми неоплаченого товару стягується за прострочення понад тридцять календарних днів.

Оскільки відповідачем 18.11.2014 здійснено оплату за товар в розмірі 23000,00 грн., то вартість неоплаченого товару станом на дату, з якої у позивача виникло право на нарахування 7% річних складає 201294,00 грн., а не 224294,00 грн. як зазначає позивач.

Таким чином, розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, складає 14090,58 грн.: (201294,00 грн./100 х 7 = 14090,58 грн.).

При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Трейд" заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, оскільки задоволення позову може призвести до припинення діяльності відповідача, як господарюючого суб'єкта.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 №3-35гс13.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а також не довів факту порушення інших інтересів відповідача (крім майнових) внаслідок стягнення неустойки.

Тому суд першої інстанції вірно не знайшов підстав для зменшення розміру неустойки, що підлягає до стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Часткова сплата апелянтом 3000,00 грн. під час апеляційного провадження не може бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року у справі №910/9010/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/9010/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.В. Чорна

Повний текст постанови складено 16.09.2015 року.