Рішення

від 02.06.2015 по справі 915/434/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 915/434/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Долгова А.Г. - договір від 17.02.2015, Клещенко В.Є. - директор,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг - Люкс»

( 54010, м.Миколаїв, вул.6-а Поперечна,б.30, кв.7),

до відповідача: Приватного підприємства «Укрінтерпостача»

(54029, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с.Трикратне, вул.Радянська, 1-А)

про : стягнення 20466,80 грн., з яких: 18774,06 грн. основного боргу, 713,41 грн. збитків від інфляції та 979,33 грн. пені, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг - Люкс» заборгованість в сумі 18774,06 грн. за договором №197 від 24.01.2014 про надання охоронних послуг, 713,41 грн. збитків від інфляції та 979,33 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства відповідач не розрахувався за надання охоронних послуг за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року за договором №197 від 24.01.2014. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем також нараховані пеня та збитки від інфляції.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем стягується заборгованість за охоронні послуги на підставі актів за грудень 2014 року - лютий 2015 року, які не підписані з боку відповідача. Акт за листопад 2014 року відповідачем підписано але не оплачено у зв'язку з неналежним виконанням з боку позивача охоронних послуг у цей період (крадіжка матеріальних цінностей з охоронюваної території).

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 02.06.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

24.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікінг-Люкс» (виконавець) та Приватним підприємством «Укрінтерпостача» (замовник) укладено Договір №197 про надання охоронних послуг з додатками (надалі - Договір №197) (а.с.15-19), відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкт замовника - пост №1 Птахоферма за адресою Вознесенський р-н. с.Новогригорівка, вул.Самосенко, 168, визначений у «Дислокації об'єктів» (Додаток №1 до Договору) та зобов'язується забезпечити у межах наданих йому повноважень охорону вказаного об'єкта (п.п.1.1, 3.1). Замовник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно вносити оплату за послуги виконавця, на умовах визначених договором (п.3.2.1).

Відповідно до п.2.1 Договору №197 ціна охоронних послуг визначається виконавцем на основі Додатку №3 «Протокол узгодження договірної ціни», який є невід'ємною частиною Договору №197.

Додатком №3 сторони узгодили, що ціна охоронних послуг становить 5500,0 грн. за місяць.

Відповідно до п.п.2.3, 2.4 Договору №197 розрахунок за надані послуги здійснюється замовником в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця або у готівковому порядку, шляхом внесення грошових коштів у касу виконавця в строк до 5-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, на підставі виставленого виконавцем рахунку та підписаного сторонами акта наданих послуг. Акт виконаних робіт підписується сторонами останнім днем кожного календарного місяця, а також по закінчення терміну дії договору.

Відповідно до п. 10.1, 10.2 Договору, він набирає чинності з дня підписання та дії до 24.01.2015. Якщо за місяць до закінчення строку договору жодна з сторін не вимагатиме його припинення, договір кожного разу вважається продовженим на один рік на тих же умовах.

Згідно п.9.1 Договір №197 може бути розірваний виконавцем в односторонньому порядку протягом 15-ти днів якщо замовник не виконує умови розділу 2 Договору у частині оплати за послуги охорони.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2015, листом №68 від 13.02.2015, позивач направив на адресу відповідача Угоду №1/15 про розірвання Договору №197 з 13.02.2015 (а.с.21- 23).

Таким чином, в період з 24.01.2014 по 13.02.2015 Договір №197 слід вважати діючим.

Позивач у позовній заяві та під час розгляду справи у суді наголошує на тому, що в період з 01.02.2014 по 13.02.2015 ним були надані відповідачу послуги з охорони його об'єкту, про що складені відповідні акти (а.с.26-33).

Однак, відповідачем оплата послуг здійснена частково, а саме за період з лютого по жовтень 2014 року, що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с.34-37).

Вказані обставини підтверджені відповідачем у відзиві.

Акт надання послуг за листопад №314 від 30.11.2014 (на суму 5500,0 грн.) відповідачем було підписано, але не оплачено (а.с.30 зворотній бік).

Акти за грудень 2014 року №337 від 31.12.2014 (на суму 5500,0 грн.), січень 2015 року №19 від 31.01.2015 (на суму 5500,0 грн.) та тринадцять днів лютого 2015 року №25 від 13.02.2015 (на суму 2274,06 грн.) (а.с.31-33) відповідач відмовився підписувати та оплачувати.

Вказані акти надання послуг разом з рахунком на оплату послуг №20 від 13.02.2015 були направлені позивачем разом з претензією №69 на адресу відповідача 17.02.2015 та отримані останнім 23.02.2015, що підтверджується описом вкладення, поштовою квитанцією від 17.02.2015 та поштовим повідомленням (а.с.21, 22).

У претензії №69 від 17.02.2015 позивач вимагав від відповідача здійснити оплату заборгованості у сумі 18774,06 грн. протягом 10-ти денного строку.

Відповідачем вимоги позивача були залишені без задоволення.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.901 ЦК України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору №197 обов'язок замовника оплатити послуги з охорони залежить від конкретної обставини - підписання акта надання послуг.

Відповідач у відзиві та відповіді на претензію зазначає, що акти №337 від 31.12.2014, №19 від 31.01.2015 та №25 від 13.02.2015 не підписані ним, оскільки у січні 2015 року на охоронюваному об'єкті сталася крадіжка матеріальних цінностей і на даний час триває досудове слідство, під час якого буде вирішуватись питання наявності чи відсутності вини працівників ТОВ «Вікінг-Люкс» з приводу такого викрадення та розмір заподіяних позивачем збитків.

Зазначені обставини відповідач вважає достатньою підставою не підписувати позивачу акти наданих послуг та відмовлятись від оплати послуг наданих у грудні 2014 року - лютому 2015 року, посилаючись на відсутність підписаних обома сторонами актів.

Щодо акту надання послуг за листопад №314 від 30.11.2014, який відповідачем було підписано, то відмову від його оплати відповідач також пояснює можливим заподіянням збитків, пов'язаним з крадіжкою.

При цьому, факт надання охоронних послуг з боку ТОВ «Вікінг-Люкс» у період з листопада 2014 року по лютий 2015 року відповідачем не заперечується і належних доказів того, що позивач не виконував свої зобов'язання за Договором №197, відповідачем суду не надано.

Згідно ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, не підписуючи акти, які є підставою для розрахунків сторін, замовник тим самим не виконує своє зобов'язання по договору, отже порушує ст.526 ЦК України.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що до правовідносин, що склались між сторонами щодо підписання актів за грудень 2014 року, січень та частину лютого 2015 року мають бути застосовані приписи ч.3 ст.212 ЦК України, згідно якої, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Згідно ч.7 ст.4 ГПК України, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Норми глави 63 ЦК України не визначають порядку приймання-передачі послуг, тому суд вважає зо можливе застосувати до законодавчо неврегульованих відносин ті норми права, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини, а саме ч.4 ст.882 ЦК України, яка регулює порядок приймання-передачі будівельних робіт.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, у разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Надані позивачем акти надання послуг: за листопад 2014 року №314 від 30.11.2014 підписаний обома сторонами; акти №337 від 31.12.2014, №19 від 31.01.2015 та №25 від 13.02.2015 підписані представником ТОВ «Вікінг-Люкс».

Загальна вартість зафіксованих у вказаних актах послуг становить 18774,06 грн.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов'язок відповідача з оплати акта за листопад 2014 року №314 від 30.11.2014 мав бути виконаний останнім до 5-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, тобто до 05.12.2014 (п.2.3 Договору №197).

Обов'язок по оплаті послуг наданих у період з грудня 2014 року по лютий 2015 року, на думку суду, виник з моменту отримання претензії №69 від 17.02.2015, якій позивач запропонував здійснити оплату протягом 10-ти денного строку, тобто до 06.03.2015, оскільки інших доказів направлення на адресу відповідача актів та рахунків позивачем суду не надано.

У запропонований у претензії строк відповідач розрахунок за надані послуги не здійснив.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення залишку заборгованості.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у сумі 18774,06 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача стосовно відмови від підписання актів та оплати послуг у зв'язку з крадіжкою матеріальних цінностей, що стались на об'єкті замовника, судом відхиляються, оскільки діюче законодавство передбачає окремий порядок відшкодування збитків замовнику завданих неналежним виконанням договору про надання послуг у разі наявності його вини.

На підставі п.5.2 Договору №197 та у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), позивачем нарахована пеня за період з 01.12.2014 по 13.02.2015 у сумі 979,33 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, виходячи з того, що позивач помилково здійснює нарахування з 01.12.2014, оскільки обов'язок відповідача з оплати акта за листопад 2014 року мав бути виконаний останнім до 5-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, тобто до 05.12.2014. Відповідно простроченим зобов'язання буде з 05.12.2014. Обов'язок з оплати актів №337 від 31.12.2014, №19 від 31.01.2015 та №25 від 13.02.2015 суд вважає простроченим з 07.03.2015 з підстав викладених вище.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення пені уточнені судом з врахуванням строку, з якого у відповідача виникло зобов'язання по сплаті боргу по акту №314 від 30.11.2014, а саме з 05.12.2014 по 13.02.2015, виходячи з наступного розрахунку:

- станом на 05.12.2015 заборгованість відповідача становила 5500,0 грн.

з 05.12.2014 по 05.02.2015 (73 дн., ставка НБУ- 14%, подвійна ставка НБУ - 28%)

5500,0 грн. х 28% х 73 дн. / 365 = 308,0 грн.

з 06.02.2015 по 13.02.2015 (8 дн., ставка НБУ- 19%, подвійна ставка НБУ - 39%)

5500,0 грн. х 39% х 8 дн. / 365 = 47,01 грн.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає пеня у сумі 355,01 грн.

Керуючись ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання збитки від інфляції за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 713,41 грн.

Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню частково, виходячи з того, що обов'язок по оплаті актів №337 від 31.12.2014, №19 від 31.01.2015 та №25 від 13.02.2015 суд вважає простроченим з 07.03.2015, тобто поза межами періоду, за який позивачем нараховані збитки від інфляції.

Розмір збитків від інфляції також уточнений судом, та визначений у сумі 649,0 грн., виходячи з наступного розрахунку.

Станом на 05.12.2014 заборгованість відповідача перед позивачем становила 5500,0 грн. з оплати послуг по акту №314 від 30.11.2014. В період з грудня 2014 року по лютий 2015 року сукупний індекс інфляції становив 111,82% (грудень 2014 року - 103%, січень 2015 року - 103,1%, лютий 2015 року - 105,3%). Відповідно, збитки від інфляції за вказаний період становлять: 649,0 грн. (5500,0 х 111,82%/100 - 5500,0).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до розділу VI ГПК України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення витрат на адвокатську допомогу позивач надав витяг з договору про надання правової допомоги від 17.02.2015 (а.с.109), квитанцію від 16.03.2015 про сплату послуг у сумі 500,0 грн. (а.с.41) та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №487 (а.с.108).

Таким чином, виплачений відповідачем на користь адвоката гонорар у сумі 500,0 грн. може бути віднесений до складу судових витрат.

Що стосується 115,6 грн. витрат за отримання витягів з ЄДРПОУ, то в їх відшкодуванні слід відмовити, оскільки вони не пов'язані з розглядом справи, тому не можуть бути віднесені до інших витрат у розумінні ст.44 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 ,84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укрінтерпостача», 54029, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с.Трикратне, вул.Радянська, 1-А (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 30526451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг - Люкс», 54010, м.Миколаїв, вул.6-а Поперечна,б.30, кв.7 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 32189563) 18774,06 грн. основного боргу, 649,0 грн. збитків від інфляції, 355,01 грн. пені, 500,0 грн. витрат на послуги адвоката та 1765,61 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 08 червня 2015 року.