Постанова

від 16.09.2015 по справі 915/434/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р.Справа № 915/434/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Журавльова О.О.

Ліпчанської Н.В.

(склад колегії суддів змінено відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 15.09.2015р. №540 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.09.2015р.)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 16.09.2015р.:

від позивача: Долгов А.Г., за довіреністю;

Клещенко В.Є., за наказом (директор);

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрінтерпостача"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 02 червня 2015 року

у справі №915/434/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг-Люкс"

до відповідача: Приватного підприємства "Укрінтерпостача"

про стягнення 20466,80 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 16.09.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.06.2015р. по справі №915/434/15 (суддя: Мавродієва М.В.) частково задоволено позов ТОВ "Вікінг-Люкс" до ПП "Укрінтерпостача" про стягнення 20466,80 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 18774,06 грн. основного боргу, 649 грн. збитків від інфляції, 355,01 грн. пені, 500 грн. витрат на послуги адвоката та 1765,61 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що ПП "Укрінтерпостача" не виконало умов п.п. 2.3, 2.4, 3.2.1 договору №197 від 24.01.2014 про надання охоронних послуг, укладеного з ТОВ «Вікінг-Люкс" в частині оплати наданих позивачем відповідачу послуг в період з 01.11.2014р. по 13.02.2015р. з охорони об'єкту, про що складені відповідні акти. Судом було встановлено, що обов'язок відповідача з оплати акта за листопад 2014 року №314 від 30.11.2014р. мав бути виконаний останнім до 5-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, тобто до 05.12.2014р., а обов'язок по оплаті послуг наданих у період з грудня 2014 року по лютий 2015 року виник з моменту отримання претензії №69 від 17.02.2015р., в якій позивач запропонував здійснити оплату протягом 10-ти денного строку, тобто до 06.03.2015, оскільки інших доказів направлення на адресу відповідача актів та рахунків позивачем суду не надано. Заперечення відповідача стосовно відмови від підписання актів та оплати послуг у зв'язку з крадіжкою матеріальних цінностей, що стались на об'єкті замовника, господарським судом першої інстанції відхилені, оскільки діючим законодавством передбачено окремий порядок відшкодування збитків замовнику завданих неналежним виконанням договору про надання послуг у разі наявності його вини. На підставі п. 5.2 договору №197 та у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями) та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано пеню за період з 01.12.2014р. по 13.02.2015р. у сумі 979,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 713,41 грн., проте вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як позивачем помилково здійснено нарахування пені та інфляційних втрат з 01.12.2014р., оскільки обов'язок відповідача з оплати акта за листопад 2014 року мав бути виконаний останнім до 5-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, тобто до 05.12.2014р., а обов'язок з оплати актів №337 від 31.12.2014р., №19 від 31.01.2015р. та №25 від 13.02.2015р. був прострочений з 07.03.2015р.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПП "Укрінтерпостача", в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 02.06.2015р. по справі №915/434/15 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що у січні 2015 року на охоронюваному об'єкті сталася крадіжка матеріальних цінностей і на даний час триває досудове слідство, під час якого буде вирішуватися питання наявності чи відсутності вини працівників ТОВ "Вікінг-Люкс" з приводу такого викрадення та розмір заподіяних позивачем збитків, тому акти виконаних робіт за договором за грудень 2014 року, січень та лютий 2015 року не підписувалися та не оплачувалися відповідачем, отже у матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу послуг по охороні об'єкту вартістю 18774,06 грн.

28.08.2015р. від ТОВ "Вікінг-Люкс" до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2015р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.07.2015р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП "Укрінтерпостача", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення господарського суду - змінити.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2014 між ТОВ «Вікінг-Люкс» (виконавець) та ПП «Укрінтерпостача» (замовник) укладено договір №197 про надання охоронних послуг з додатками (надалі - договір №197) (арк. спр. 15-19), відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкт замовника - пост №1 Птахоферма за адресою Вознесенський р-н. с. Новогригорівка, вул. Самосенко, 168, визначений у «Дислокації об'єктів» (додаток №1 до договору) та зобов'язується забезпечити у межах наданих йому повноважень охорону вказаного об'єкта (п.п. 1.1, 3.1). Замовник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно вносити оплату за послуги виконавця, на умовах визначених договором (п. 3.2.1).

Згідно з п. 2.1 та додатку №3 до договору №197 ціна охоронних послуг визначена сторонами на основі Протоколу узгодження договірної ціни, у розмірі 5500 грн. за місяць.

Пунктами 2.3, 2.4 договору №197 встановлено, що розрахунок за надані послуги здійснюється замовником в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця або у готівковому порядку, шляхом внесення грошових коштів у касу виконавця в строк до 5-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, на підставі виставленого виконавцем рахунку та підписаного сторонами акта наданих послуг, акт виконаних робіт підписується сторонами останнім днем кожного календарного місяця, а також по закінчення терміну дії договору.

За п. 10.1, 10.2 договору договір набирає чинності з дня підписання та діє до 24.01.2015р., якщо за місяць до закінчення строку договору жодна з сторін не вимагатиме його припинення, договір кожного разу вважається продовженим на один рік на тих же умовах.

Згідно з п.9.1 договір №197 може бути розірваний виконавцем в односторонньому порядку протягом 15-ти днів, якщо замовник не виконує умови розділу 2 договору в частині оплати за послуги охорони.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2015р. ТОВ "Вікінг-Люкс" направило на адресу ПП "Укрінтерпостача" лист №68 від 13.02.2015р., в додатках до якого містилася Угода №1/15 про розірвання договору №197 з 13.02.2015р. (арк. спр. 21- 23).

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в період з 24.01.2014р. по 13.02.2015р. договір №197 слід вважати діючим.

За вищевказаний період ТОВ "Вікінг-Люкс" надало ПП "Укрінтерпостача" послуги з охорони об'єкту, про що складені відповідні акти (арк. спр. 26-33). Однак, замовником оплата послуг здійснена частково, а саме за період з лютого по жовтень 2014 року, що підтверджується відповідними банківськими виписками (арк. спр. 34-37).

Акт надання послуг за листопад № 314 від 30.11.2014р. (на суму 5500 грн.) ПП "Укрінтерпостача" підписано (арк. спр. 30 зворотній бік), але не оплачено.

Акти надання послуг за грудень 2014 року № 337 від 31.12.2014р. (на суму 5500 грн.), січень 2015 року № 19 від 31.01.2015р. (на суму 5500 грн.) та тринадцять днів лютого 2015 року № 25 від 13.02.2015р. (на суму 2274,06 грн.) (арк. спр. 31-33) замовник відмовився підписувати та оплачувати.

Вказані акти надання послуг разом з рахунком на оплату послуг №20 від 13.02.2015р. направлені виконавцем разом з претензією №69 на адресу замовника 17.02.2015р. та отримані останнім 23.02.2015р., що підтверджується описом вкладення, поштовою квитанцією від 17.02.2015р. та поштовим повідомленням (арк. спр. 21, 22).

У претензії №69 від 17.02.2015р. ТОВ "Вікінг-Люкс" вимагало від ПП "Укрінтерпостача" здійснення оплату заборгованості у сумі 18774,06 грн. протягом 10-ти денного строку, проте відповідачем вимоги позивача були залишені без задоволення, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 901-903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, виконавець повинен надати послугу особисто; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи, зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання ТОВ "Вікінг-Люкс" прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання охоронних послуг №197 від 24.01.2014р. в період з лютого 2014 року по 13.02.2015р., в той же час матеріали справи свідчать про те, що ПП "Укрінтерпостача" не виконало зобов'язання щодо оплати наданих позивачем охоронних послуг за листопад 2014 року на підставі підписаного обома сторонами акту надання послуг № 314 від 30.11.2014р. на суму 5500 грн..

За умовами договору № 197 (п. 2.3 договору) обов'язок замовника оплатити послуги з охорони залежить від конкретної обставини - підписання акта надання послуг.

ПП "Укрінтерпостача" вказувало на те, що акти № 337 від 31.12.2014р., № 19 від 31.01.2015р. та № 25 від 13.02.2015р. не підписані ним, оскільки у січні 2015 року на охоронюваному об'єкті сталася крадіжка матеріальних цінностей і на даний час триває досудове слідство, під час якого буде вирішуватись питання наявності чи відсутності вини працівників ТОВ «Вікінг-Люкс» з приводу такого викрадення та розмір заподіяних позивачем збитків.

Зазначені обставини відповідач вважає достатньою підставою не підписувати позивачу акти наданих послуг та відмовлятись від оплати послуг наданих у грудні 2014 року - лютому 2015 року, посилаючись на відсутність підписаних обома сторонами актів.

Щодо акту надання послуг за листопад № 314 від 30.11.2014р., який відповідачем було підписано, то відмову від його оплати відповідач також пояснює можливим заподіянням збитків, пов'язаним з крадіжкою.

Між тим, факт надання охоронних послуг з боку ТОВ «Вікінг-Люкс» у період з листопада 2014 року по лютий 2015 року відповідачем не заперечується і належних доказів того, що позивач не виконував свої зобов'язання за договором № 197, відповідачем суду не надано. А отже, господарським судом першої інстанції цілком вірно зроблено висновок, що не підписуючи акти, які є підставою для розрахунків сторін, замовник тим самим не виконує своє зобов'язання по договору, чим порушує ст.526 Цивільного кодексу України, та що до правовідносин, які склались між сторонами щодо підписання актів за грудень 2014 року, січень та частину лютого 2015 року мають бути застосовані приписи ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України, за якою, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов'язок замовника з оплати акта за листопад 2014 року № 314 від 30.11.2014р. мав бути виконаний останнім до 5-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, тобто до 05.12.2014р. (п. 2.3 Договору №197).

Обов'язок по оплаті послуг наданих у період з грудня 2014 року по лютий 2015 року виник з моменту отримання відповідачем претензії № 69 від 17.02.2015р., якій позивач запропонував здійснити оплату протягом 10-ти денного строку, тобто до 06.03.2015р., оскільки інших доказів направлення на адресу відповідача актів та рахунків позивачем суду не надано, проте у встановлений у претензії строк відповідач розрахунок за надані послуги не здійснив.

Позивачем надані належні докази виконання зобов'язань за договором: акти надання послуг за листопад 2014 року № 314 від 30.11.2014р., підписаний обома сторонами, акти № 337 від 31.12.2014р., № 19 від 31.01.2015р. та № 25 від 13.02.2015р. підписані представником ТОВ «Вікінг-Люкс», надіслані у встановленому чинним законодавством порядку відповідачеві, проте не підписані останнім, а отже ПП "Укрінтерпостача" повинно було оплатити вартість наданих послуг на суму 18774,06 грн.. Між тим, на час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення залишку заборгованості.

За таких обставин, господарським судом першої інстанції цілком вірно задоволено позовну вимогу ТОВ "Вікінг-Люкс" про стягнення з ПП "Укрінтерпостача" заборгованості у розмірі 18774,06 грн..

Доводи апеляційної скарги стосовно відмови від підписання актів та оплати послуг у зв'язку з крадіжкою матеріальних цінностей, що стались на об'єкті замовника, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги, так як чинним законодавством встановлено інший порядок відшкодування замовнику збитків, завданих неналежним виконанням виконавцем договору про надання послуг у разі наявності його вини.

У позовній заяві ТОВ "Вікінг-Люкс" просило господарський суд стягнути з ПП "Укрінтерпостача" пеню у розмірі 979,33 грн. за період з 01.12.2014р. по 13.02.2015р. за неналежне виконання замовником умов договору.

Господарським судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги про стягнення пені, виходячи з того, що позивачем помилково здійснено нарахування з 01.12.2014р., в той час як обов'язок відповідача з оплати акт за листопад 2014 року мав бути виконаний відповідачем до 5-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, тобто до 05.12.2014р., відповідно простроченим зобов'язання є з 05.12.2014р.; а обов'язок з оплати актів № 337 від 31.12.2014р., № 19 від 31.01.2015р. та № 25 від 13.02.2015р. мав бути виконаний до 07.03.2015р., а отже є простроченим з 07.03.2015р..

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо розміру нарахування пені, оскільки всього період прострочення оплати акту за листопад 2014 року (5500 грн.) з 05.12.2014р. по 13.02.2015р. (як визначено позивачем у розрахунку пені, викладеному у позовній заяві) становить 71 день (27 днів - грудень 2014 року, 31 день - січень 2015 року, 13 днів лютого 2015 року), в той час як в рішенні вказаний 81 день (73 дні та 8 днів).

Отже, за розрахунком апеляційного господарського суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 312,82 грн. ((5500 грн. х 63 дні (05.12.2014р. по 05.02.2015р.) х 2х14% : 365 дн. = 265,81 грн.) + (5500 грн. х 8 днів (06.02.2015р. по 13.02.2015р.) х 2х19,5% : 365 дн. = 47,01 грн.) = 312,82 грн.).

Також у позовній заяві ТОВ "Вікінг-Люкс" просило стягнути з ПП "Укрінтерпостача" інфляційні втрати у розмірі 713,41 грн. за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року.

Господарським судом першої інстанції частково задоволено вказану позовну вимогу, оскільки обов'язок по оплаті актів № 337 від 31.12.2014р., № 19 від 31.01.2015р. та № 25 від 13.02.2015р. суд вважав простроченим з 07.03.2015р., тобто поза межами періоду, за який позивачем нараховані збитки від інфляції. Розмір збитків від інфляції уточнений судом першої інстанції, та вірно визначений у сумі 649 грн., виходячи з розрахунку, викладеного у рішенні.

У позовній заяві ТОВ "Вікінг-Люкс" просило стягнути з ПП "Укрінтерпостача" судові витрати 2442,60 грн.( 1827 грн. - судовий збір, 115,6 грн. - витрати за отримання витягів з ЄДРПОУ та 500 грн. - витрати на оплату послуг адвоката).

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення витрат на адвокатську допомогу позивач надав витяг з договору про надання правової допомоги від 17.02.2015р. (арк. спр.109), квитанцію від 16.03.2015р. про сплату послуг у сумі 500 грн. (арк. спр. 41) та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 487 (арк. спр. 108), отже господарським судом було правомірно віднесено вказані витрати позивача до судових витрат, проте господарським судом першої інстанції не враховано той факт, що позовні вимоги були задоволені не у повному обсязі, а отже стягненню підлягає лише 482,14 грн. (пропорційно задоволеним позовним вимогам).

Що стосується 115,60 грн. витрат за отримання витягів з ЄДРПОУ, то господарським судом першої інстанції було правомірно відмовлено, оскільки вони не пов'язані з розглядом справи, тому не можуть бути віднесені до інших витрат у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення господарського суду Миколаївської області від 02.06.2015р. по справі №915/434/15 слід змінити.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково .

Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.06.2015р. по справі №915/434/15 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Укрінтерпостача" (54029, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Трикратне, вул. Радянська, 1-А, код ЄДРПОУ 30526451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг-Люкс" (54010, м. Миколаїв, вул. 6-а Поперечна, б. 30, кв. 7, код ЄДРПОУ 32189563) 18774 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 06 коп. - основного боргу, 649 (шістсот сорок дев'ять) грн. - інфляційних втрат, 312 (триста дванадцять) грн. - пені, 1761 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 78 коп. - судового збору, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 14 коп. - витрат на адвоката.

3. В решті позовних вимог відмовити.»

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 21.09.2015р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Журавльов О.О.

Суддя Ліпчанська Н.В.