Рішення

від 09.06.2015 по справі 917/859/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 р. Справа №917/859/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул.Кудрявська, 26/28, Київ , 04053

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапостач-ком", Фрунзе 146А, 36000

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 86 660,28 грн. пені

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Малярчук Ю.Б, дов. № 2-385д від 24.02.2015 року

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні, як вільний слухач, був присутній адвокат Маліченко Д.В. (посвідчення адвоката № 1142), якій повідомив суду про те, що керівник відповідача довірила йому представляти інтереси, однак доказів наявності повноважень на це згідно приписів ст. 28 ГПК України суду не подав.

В судовому засіданні 09.06.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про зобов'язання вчинити дії та стягнення 86 660,28 грн. пені за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) №УГВ 9810/11-14 від 24.11.2014 року, а саме:

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапостач-ком" поставити Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" за актом приймання-передачі товар за договором №УГВ 9810/11-14 від 24.11.2014 року загальною вартістю 5777352,00 грн., а саме:

1) елеватор КМ 114-140 у кількості 4 шт.;

2) елеватор КМ 127-250 у кількості 2 шт.;

3) елеватор КМ 127 ПК-250 (0 висадки 131,8 мм) у кількості 50 шт.;

4) елеватор КМ 127 ПК-250 (0 висадки 131,8 мм; 0 муфти 184,2 мм) у кількості 12 шт.;

5) елеватор КМ 140-320 у кількості 14 шт.;

6) елеватор КМ 140 ПК-320 у кількості 20 шт.

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапостач-ком" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" пеню у сумі 86660,28 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

08.06. 2015 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення слухання справи, оскільки директор Нейковська О.В. все ще знаходиться на лікарняному і не має фізичної змоги бути присутньою на слуханні справи. прогнозована дата виходу з лікарняного - кінець червня 2015 року.

Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

Відповідачем не подано доказів, що представник відповідача, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р.).

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вже задовольняв аналогічне клопотання відповідача в попередньому судовому засіданні, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавапостач-ком" (відповідач, продавець) було укладено договір поставки № УГВ 9810/11-14 від 24.11.2014 року (арк. справи 28-30).

При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- відповідно до п.1.1. даного договору відповідач зобов'язується поставити покупцеві товар, визначений у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною ( специфікація), а позивач - прийняти і оплатити такий товар.

- згідно з п.1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

- відповідно до п.п.5.1 та 5.2 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Обсяг поставки кожної окремої партії товару визначається в рознарядках позивача (узгоджена до поставки партія товару).

- датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від відповідача до позивача з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п. 5.3 Договору).

- згідно п.5.4 договору відповідач письмово повідомляє позивача і вантажоотримувача про готовність до відвантаження товару шляхом направлення листа.

- відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією. А також забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II цього договору, (відповідно пп.6.3.1 та 6.3.2).

Як встановлено судом, сторони підписали сім специфікацій - додатки №1-7 до договору ( арк. справи 31-38), які є невід'ємними частинами договору, та встановлюють, що вартість товару складає:

- специфікація №1 - 171 864,00 грн., у т.ч. ПДВ 28 644,00 грн.;

- специфікація №2 - 110 640,00 грн., у т.ч. ПДВ 18 440,00 грн.;

- специфікація №3 - 2 766.000,00 грн., у т.ч. ПДВ 461 000,00 грн.;

- специфікація №4 -663 840,00 грн., у т.ч. ПДВ ПО 640,00 грн.;

- специфікація №5 - 431 424,00 грн., у т.ч. ПДВ 71 904,00 грн.;

- специфікація №6 - 847 728,00 грн., у т.ч. ПДВ 141 288,00 грн.;

- специфікація №7 - 1 217 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 202 880,00 грн.

Отже загальна сума договору складає 6 208 776,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що строк поставки за даним договором, з урахуванням додаткової угоди №1 від 30.12.2014р., є березень 2015р. На виконання вимог договору позивач надав супровідним листом №11/1-1006 від 01.12.2014 р. рознарядку відповідачу на відвантаження товару у повному обсязі, згідно з Специфікаціями №1-7. Факт отримання підтверджується розпискою від 01.12.2014р. з особистим підписом директора відповідача Нейковської О.В., яка засвідчена печаткою.

29.12.2014 року відповідачем було здійснено поставку продукції на загальну вартість 431 424,00 грн. (Специфікація №5).

30.01.2015р. позивач повторно надав супровідним листом №11/1-1222 рознарядку відповідачу щодо поставки МТР в лютому-березні 2015 року відповідно до умов Договору №УГВ 9810/11-14 від 24.11.2014 року, але відповідач відповіді не надав, продукцію не поставив.

Як вказує позивач, станом на 15.04.2015 р. відповідач, порушуючи п.5.1 договору, не виконав зобов'язання з поставки товару.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи наведені норми права та факт підписання відповідачем договору №УГВ 9810/11-14 від 24.11.2014 року, відповідач вже є зобов'язаним виконувати взяті на себе за договором зобов'язання, і відсутня потреба у додатковому зобов'язанні ще за рішенням суду.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд враховує, що згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору .

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання у строки, визначені договором №УГВ 9810/11-14 від 24.11.2014 року, не виконав. Строк поставки та строк дії договору №УГВ 9810/11-14 від 24.11.2014 року закінчився.

Частинами 1 та 2 ст. 14 ЦК України (Виконання цивільних обов'язків) цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, відповідач за умовами договору №УГВ 9810/11-14 від 24.11.2014 року був зобов'язаний здійснити поставку у березні 2015 року ( п. 1.1 додаткової угоди від 30..12.2014 року, арк. справи 38).

В зв'язку також із закінченням строку дії договору 31.03.2015 року ( п. 1.1 додаткової угоди від 30..12.2014 року, арк. справи 38) відсутні правові підстави зобов'язувати відповідача вчинювати дії на підставі договору №УГВ 9810/11-14 від 24.11.2014 року

Разом з тим, за приписами ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Під штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, слід розуміти господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 86660,28 грн. пені, нарахованої за період з 01.04.2015 року по 15.04.2015 року.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами договору ( п. 7.10.) сторони визначили відповідальність за невиконання умов договору.

Пунктом 7.10. договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначених у специфікації до даного договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або недопоставленого товару.

Позовні вимоги в цій частині позову є правомірними та підлягають задоволенню з огляду на наведені вище приписи законодавства.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються частково.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 33, 43, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапостач-ком", (Фрунзе 146А, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 39115744) на користь Публічного акціонерного товариства ("Укргазвидобування", вул.Кудрявська, 26/28, Київ , 04053, ідентифікаційний код 30019775) 86660,28 грн. пені, 1827 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3 . В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 12.06.2015 р.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією