Постанова

від 09.06.2015 по справі 904/1770/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 року Справа № 904/1770/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання:Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кощеєв В.М., довіреність б/н від 01.04.15, представник;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 по справі № 904/1770/15 (суддя Рудовська І.А.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Победит», м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м. Дніпропетровськ

про стягнення 167866,21 грн., -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2015 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 126958,38 грн. основного боргу, 36514,56 грн. інфляційних, 4371,68 грн. 3 % річних, 3356,89 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

В заяві відповідача про розстрочку виконання судового рішення - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки в частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання.

В частині відмови відповідачу у наданні розстрочки виконання судового рішення строком на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця, рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю виключних обставин, які є підставою для надання розстрочки судового рішення. До того ж судом зазначено, що важке фінансове становище відповідача утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Непогоджуючись з даним рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування господарським судом всіх обставин справи, недоведеність встановлених судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, а також прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд відмовляючи відповідачу у розстрочці виконання судового рішення, не врахував його фінансовий стан на момент прийняття рішення та неспроможність його (рішення) виконання відповідачем.

Скаржник вважає, що стягнення суми заборгованості в повному обсязі, так само як і звернення стягнення на майно відповідача, призведе до зупинення діяльності підприємства відповідача, а також невиплату заробітної плати працівникам підприємства, несплату податків та інших обов'язкових платежів.

12.05.2015 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2015 о 10:30 год.

08.06.2015 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, оскільки представник ПАТ «Інтерпайп НТЗ» приймає участь в іншому судовому засіданні в господарському суді Дніпропетровської області.

Представник позивача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 по справі № 904/1770/15 без змін.

09.06.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення місцевого господарського суду слід змінити, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів даної справи, 03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Победит» (далі - позивач, або постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (далі - відповідач, або покупець) укладено договір поставки № 511130119 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, що є невід'ємною його часткою.

Згідно п. 2.1. ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається в гривнях і вказана в специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 2.4. договору сума договору складається з сум специфікацій, що є невід'ємною часткою договору.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до договору.

При оплаті з відстроченням платежу розрахунки проводяться покупцем за фактично прийняту вагу (прийняту кількість).

Згідно укладених між сторонами додатків до договору (Специфікацій), які є наявними в матеріалах справи, умови оплати: 100 % Факт постачання 75 календарних днів (а. с. 26, 29, 32, 37).

Відповідно до п. 4.3. розрахунки за цим Договором за умовою попередньої оплати проводяться при наданні постачальником до моменту оплати рахунку, за умовою оплати за фактом постачання оригіналів рахунку і податкової накладної.

Цей договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013, а в частині не виконаних зобов'язань по договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1. договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцеві та факт отримання останнім товару на загальну суму 126958,38 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 21 від 27.05.2013 на суму 1353,60 грн.; № 24 від 20.06.2013 на суму 2962,80 грн.; № 35 від 04.10.2013 на суму 62219,64 грн.; № 36 від 08.10.2013 на суму 33442,20 грн.; № 39 від 17.10.2013 на суму 13240,74 грн.; № 40 від 18.10.2013 на суму 13739,40 грн. (а. с. 27, 30, 33, 35, 38-39).

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати товару на суму 126958,38 грн., що і є причиною виникнення спору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень ЦК України про договір купівлі-продажу, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи отримання відповідачем товару на загальну суму 126958,38 грн. та відсутність доказів його оплати в установлений в специфікаціях (додатках до договору) строк, місцевий господарський суд стягнув з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на користь ТОВ «Победит» суму основного боргу у розмірі 126958,38 грн.

Між тим, колегією суддів встановлено, що позивач в прохальній частині своєї позовної заяви просив стягнути з відповідача суму основного боргу 106483,04 грн., а не 126958,38 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу саме у розмірі 106483,04 грн., яку позивач просить стягнути, згідно прохальної частини позовної заяви.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом у своєму рішенні зазначено, що за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання (прострочку сплати заборгованості), позивачем нараховані втрати від інфляції у сумі 36536,51 грн. (згідно розрахунку а. с. 9) за період з 10.08.2013 по 10.02.2015. Однак, зробивши власний розрахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що їх стягнення, слід здійснювати починаючи з вересня 2013 та закінчуючи січнем 2015 року, у сумі 36514,56 грн., а в решті відмовити у зв'язку за безпідставністю.

В той же час, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 31231,08 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки клопотання заінтересованої сторони (позивача) про вихід суду за межі позовних вимог не заявлялося, колегія суддів вважає порушенням місцевим господарським судом п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 31231,08 грн., відповідно до заявлених позовних вимог в цій частині.

Крім того, відповідно до прохальної частини позовних вимог, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у сумі 6956,19 грн.

Між тим, згідно розрахунку позивача (а. с. 9), з якими погодився місцевий господарський суд, до стягнення за вказаний період підлягає сума 3 % річних у розмірі 4371,68 грн.

Перевіривши розрахунок позивачем 3 % річних, розрахованих за період з 10.08.2013 по 10.02.2015, колегія суддів вважає його правильним, а тому до стягнення підлягає сума 4371,68 грн. В іншій частині нарахованих позивачем 3 % річних слід відмовити.

Посилання апелянта на безпідставну відмову відповідачу у розстрочці виконання судового рішення, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка виконання рішення може бути надана лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у боржника з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Частиною 1 ст.121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим у строк, або встановленим господарським судом способом.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Також слід зауважити, що передбачені ст.121 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання розстрочки, є оціночними.

Колегія суддів вважає, що саме лише посилання відповідача (апелянта) на нестабільну та складну політичну ситуацію в країні (зменшення ринку збуту на територію Російської федерації), а також те, що стягнення суми заборгованості в повному обсязі, так само як і звернення стягнення на майно відповідача, призведе до зупинення діяльності підприємства відповідача, а також невиплату заробітної плати працівникам підприємства, несплату податків ті інших обов'язкових платежів не можуть свідчити про неможливість виконання рішення місцевого господарського суду в даній справі і не є винятковими обставинами в розумінні ст. 121 ГПК України. Вказані обставини вказують лише на те, що виконання судового рішення зі справи негативно впливає на фінансовий стан боржника.

Згідно статей 33, 34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням статей 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку колегії суддів, доводи апелянта про необхідність здійснення судом розстрочки виконання судового рішення є сумнівними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Разом з цим, апелянтом не доведено того, що у разі примусового виконання рішення господарського суду у даній справі його діяльність буде зупинена.

При цьому, колегія суддів враховує той факт, що надання відповідачу розстрочки, з урахуванням інфляційних процесів, які відбуваються в економіці держави може негативно вплинути на майнові права та інтереси позивача по справі, а відсутність грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду (тяжке фінансове становище) не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення по даній справі.

Крім того, заборгованість боржника перед стягувачем за договором поставки виникла ще у серпні 2013 р., тоді як на час розгляду заяви в судах першої та апеляційної інстанції (позов подано 04.03.2015), боржник не надав жодного доказу оплати боргу за минулий період. До того ж, викладаючи строки, в які у разі задоволення господарським судом заяви буде виконуватися рішення, боржник не довів належними доказами своєї фактичної спроможності сплачувати суму боргу.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено гарантованість виконання рішення суду у разі розстрочки її виконання у запропонований відповідачем строк, а тому колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у наданні відповідачу розстрочки виконання рішення.

Стаття 124 Конституції України гарантує, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на вищезазначене, судова колегія зауважує, що надання розстрочки відповідачу, який неналежно виконує свої зобов'язання, свідчило б про нехтування інтересами позивача, що є неприпустимим, з огляду на принцип рівності сторін у господарському процесі (ст. 4 2 ГПК України).

Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин по справі, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід змінити.

Оскільки в прохальній частині позову, позивачем заявлено до стягнення 144670,31 грн., то відповідно судовий збір за оплату позовної заяви слід було сплатити у розмірі 2893,41 грн., а позивачем фактично сплачено 3357,33 грн.

Отже, суму переплаченого судового збору у розмірі 463,92 грн. слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 по справі № 904/1770/15 змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (49081, м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Столєтова, будинок 21, ідентифікаційний код 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБЕДИТ» (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Донського, буд. 4, кв. 24, ідентифікаційний код 25019348) 106483,04 грн. (сто шість тисяч чотириста вісімдесят три гривні 04 копійок) - основного боргу, 31231,08 грн. (тридцять одну тисячу двісті тридцять одну гривню 08 копійок) - інфляційних, 4371,68 грн. (чотири тисячі триста сімдесят одну гривню 68 копійок) - 3 % річних, 2893,41 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто три гривні 41 копійку) - судового збору.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

В решті позову відмовити.

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОБЕДИТ» (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Донського, буд. 4, кв. 24, ідентифікаційний код 25019348) з Державного бюджету України 463,92 грн. (чотириста шістдесят три гривні 92 копійки) сплаченого за подачу позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області в більшому розмірі ніж встановлено законом, по квитанції від 20.02.2015 № 33, та яка знаходиться в матеріалах справи № 904/1770/15.

З приводу повернення судового збору, господарському суду Дніпропетровської області необхідно винести відповідну ухвалу.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 12.06.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд