Постанова

від 10.06.2015 по справі 904/10011/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015 року Справа № 904/10011/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Валярі М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Шипіленко Р.О. представник, довіреність № 410/14 від 01.08.14;

від відповідача-2: Лянкевич К.В. представник, довіреність № б/н від 03.02.15;

представник відповідача-1 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2015 року у справі № 904/10011/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ

до відповідача 1 - Приватного підприємства «Згода 06», с. Старі Кодаки,

відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-С», м. Дн-ськ

про визнання недійсним авалю на векселі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2015 року (головуючий суддя Турчин С.О., судді Мартинюк С.В., Ніколенко М.О.) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним авалю на векселі - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та судом не встановлено обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, що є підставою для скасування рішення суду та задоволення позову.

Зокрема, апелянт вважає, що вчинення відповідачем-1 авалю на векселі, держателем якого є ТОВ «Гранд-С» порушує права Банка та надає йому право на оскарження такого правочину.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що спірні авалі вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, тобто, без мети реального виконання авалістом прийнятих на себе зобов'язань та сплати грошових коштів у розмірі, визначеному векселями, та направлені виключно на створення штучної заборгованості відповідача-1 перед іншими особами, а отже, дані авалі є фіктивними та підлягають визнанню недійсними.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 12.05.2015 року у зв'язку з лікарняним судді Чус О.В. справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), суддів Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 27 травня 2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 22.05.2015 року у зв'язку з виходом на роботу судді Чус О.В. справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), суддів Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.20158 року розгляд справи було відкладено на 10.06.2015 року.

У судовому засіданні 10.06.2015 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, а представник відповідача-2 просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2008 відкрите акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (Позивач, Банк) та приватне підприємство "ЗГОДА 06" (Відповідач - 1, Позичальник) уклали генеральну кредитну угоду №01/03-00/141-08, за умовами якої протягом терміну фінансування позичальник - ПП "ЗГОДА 06" без попередньої письмової згоди банку не вправі отримати кредит в іншому банку, виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб.

В рамках генеральної кредитної угоди 14.08.2008 ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" і ПП "ЗГОДА 06" уклали кредитний договір № 012/03-00/142-08, відповідно до п.10.6 якого сторони передбачили, що протягом терміну фінансування позичальник - ПП "ЗГОДА 06" без попередньої письмової згоди Банку не вправі отримати кредит в іншому банку, виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-С" (Відповідач - 2) є векселедержателем простого векселю: АА 1689044, векселедавець: ТОВ "ГРЕЙ-СЕВАСТОПОЛЬ", код ЄДРПОУ- 33064574, номінальна вартість - 3 500 000,00 гривень, дата видачі: 01.10.2010, дата погашення: 01.10.2019, аваліст - ПП "ЗГОДА 06" (ЄДРПОУ 34513839), авалістом за яким виступило приватне підприємство "ЗГОДА 06" на підставі відповідних написів ("вважати за аваль, директор ПП "ЗГОДА 06" О.Л.Назарчук, підпис та печатка ПП "ЗГОДА 06") на зазначеному векселі.

Звертаючись до приватного підприємства "ЗГОДА 06" та товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-С" із позовом про визнання недійсним авалю або будь-якого іншого рівнозначного формулювання/напису, вчиненого приватним підприємством "ЗГОДА 06" на простому векселі серії АА 1689044, позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» посилався на те, що ним встановлено наявність кредиторських вимог за авальованим вексельним зобов'язанням в справі №904/720/14 про банкрутство ПП „ЗГОДА 06", а саме: кредитора - ТОВ „Гранд С" на підставі простого векселю серії АА 1689044, векселедавець ТОВ „ГРЕЙ - СЕВАСТОПОЛЬ", який ТОВ «Гранд-С» придбало за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ -20121128-0, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.11.12р. Відповідач - ПП „ЗГОДА 06" виступило авалістом за простим векселем АА 1689044 на суму 3 500 000,00грн. без будь-якої майнової винагороди або компенсації, шляхом підписання зазначеного векселю, чим порушив умови генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008р., а тому означений правочин підлягає визнанню недійсним, оскільки порушує права Банка.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним, а тому порушення відповідачем - 1 п.5.8. генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, п.10.6. кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008 не може бути підставою для визнання недійсним вчиненого відповідачем - 1 авалю на простому векселі серії АА 1689044.

Крім того, суд дійшов висновку що безоплатність вчиненого відповідачем 1 правочину - авалі на простому векселем АА 1689044, не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки відповідно до ст.558 Цивільного кодексу України, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові, проте названа стаття не забороняє суб'єктам виступати поручителями безоплатно, оскільки така можливість для осіб визнається в силу ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Умова щодо неоплатності поруки також не суперечать чинному законодавству, оскільки відповідно до п.3 ст.3, ст.12 Цивільного кодексу України, загальними засадами судочинства є свобода договору; особа може відмовитись від свого майнового права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищевказаних вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом п.п.2.1., 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що порушення відповідачем - 1 п.5.8. генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, п.10.6. кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008 не може бути підставою для визнання недійсним вчиненого відповідачем - 1 авалю на простому векселі серії АА 1689044 є законними та обґрунтованими.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон, з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 року), а також Законами України від 5 квітня 2001 року №2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (ст.2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 року №3480-ІУ "Про цінні папери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 року №826-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі а прості векселі", від 6 липня 1999 року №827-ХІУ "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 року №828-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" у редакції, чинній на відповідний момент.

За змістом ст.14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя векселедержателю).

Згідно зі ст.ст.30, 31 Уніфікованого Закону платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль.

До простих векселів, відповідно до ст.77 Уніфікованого закону, застосовуються ті ж самі положення, які відносяться до переказних векселів, в тому числі щодо положення відносно забезпечення авалем.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що аваль є вексельним поручительством.

Положенням про порядок здійснення операцій з векселями в національній валюті на території України, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року №508 надані наступні визначення:

Аваль - вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на АЛОНЖІ. Аваліст - юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя;

Таким чином, в силу авалю аваліст - приватне підприємство "ЗГОДА 06" прийняло на себе певні цивільні обов'язки, а саме - виступило поручителем за вексельними зобов'язаннями третіх осіб. Аваль підпадає під визначення правочину, що наведене у частині 1 статті 202 Цивільного кодексу України. Зокрема, вчинений аваль є підставою для виникнення зобов'язань ПП "ЗГОДА 06" перед векселедержателем.

Доводи апелянта про те, що суд не врахував того, що спірні авалі вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, тобто, без мети реального виконання авалістом прийнятих на себе зобов'язань та сплати грошових коштів у розмірі, визначеному векселями, та направлені виключно на створення штучної заборгованості відповідача 1 перед іншими особами, що свідчить про його фіктивність, є неспроможними з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 553, ч.1 ст.547 Цивільного України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Судом встановлено, що оспорюваний авалі вчинено відповідачем - 1 у відповідності до вимог Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Згідно зі ст.558 Цивільного кодексу України, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Проте названа стаття не забороняє суб'єктам виступати поручителями безоплатно, оскільки така можливість для осіб визнається в силу ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Умова щодо неоплатності поруки також не суперечать чинному законодавству, оскільки відповідно до п.3 ст.3, ст.12 Цивільного кодексу України, загальними засадами судочинства є свобода договору; особа може відмовитись від свого майнового права.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що сам факт порушення права позивача не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки позивач вправі захистити своє порушене право у інший, передбачений законом та умовами договору, спосіб.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, які надані судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального, та не порушив норми процесуального права, що у відповідності до вимог ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - залишити без задоволення.

Рішення на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2015 року у справі № 904/10011/14 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 12.06.2015 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус