Постанова

від 09.06.2015 по справі 911/5261/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 911/5261/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Гримальський А.Ю. - представник;

Від відповідача: Корчук О.В. - представник,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2015

у справі № 911/5261/14 (головуючий суддя Рябцева О.О.,

судді: Бабкіна В.М., Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервісгруп»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної

промисловості «Укрспирт»

про стягнення 1 771 646, 28 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екосервісгруп» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 1 771 646, 28 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.04.2015 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервісгруп» 721 550, 75 грн заборгованості, 230 029, 49 грн інфляційних втрат, 15 882, 48 грн 3% річних та 35 349, 25 грн судового збору.

В частині позовної вимоги про стягнення 800 000, 00 грн боргу провадження припинено.

В іншій частині позову відмовлено.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Екосервісгруп» 1 280, 91 грн судового збору, сплаченого до Державного бюджету України згідно з квитанцією № 4456756 від 24.11.2014.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» у справі № 911/5261/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.06.2015.

У судове засідання 09.06.2015 з'явилися представники сторін та надали свої пояснення по справі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегією встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосервісгруп» (продавець), в особі директора Рибака Олександра Сергійовича, який діє на підставі Статуту та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (покупець), в особі генерального директора Харта О.М., який діє на підставі Статуту, був укладений Договір купівлі-продажу № 75 від 03.01.2014, відповідно до умов п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю пиловидну біологічну речовину, а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у договорі.

В силу п. 2.1. договору продавець зобов'язаний поставити покупцю товар (продукцію) в кількості 5000 тон. Товар може передаватися партіями за узгодженням сторін.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що загальна сума договору становить 8 500 200, 00 грн з ПДВ з розрахунку 1 700, 04 грн з ПДВ за одну тону товару.

За змістом п. 3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі на умовах відстрочення платежу до 10 календарних днів з дати отримання партії товару згідно відповідної заявки покупця.

Відповідно до п. 4.1. договору продавець зобов'язаний передати товар покупцю протягом 3-ох днів з моменту узгодження продавцем відповідної заявки покупця (пп. 4.1.1.) та забезпечити товар такими супровідними документами: видатковою накладною, податковою накладною, сертифікатом якості і іншими необхідними документами (пп. 4.1.3.).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар належної якості (пп. 4.2.1.) та оплатити товар відповідно до п. 3.2. договору (пп. 4.2.2.).

Як визначено п. 5.5. договору, зобов'язання продавця з продажу товару вважаються виконаними з моменту отримання його покупцем, а зобов'язання покупця - після оплати ним товару.

В п. 10.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 10.2. договору).

31.03.2014 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 75 від 03.01.2014, в п. 1.1. якої сторони встановили, що ціна за одиницю товару з 01.04.2014 складатиме 2 061, 60 грн в т.ч. ПДВ - 343, 60 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору купівлі-продажу № 75 від 03.01.2014 позивачем за період січень-липень 2014 (з 03.01.2014 по 11.07.2014) було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4 528 762, 94 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними у кількості 103 шт. та відповідними товарно-транспортними накладними, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

В своїй апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції про доведеність Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосервісгруп» належними доказами отримання Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» продукції та стягнення заборгованості з останнього у заявленому розмірі є передчасними та помилковими. Крім того, зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не дозволяють встановити фактичної дати оформлення відповідачем заявки на поставку товару та надання позивачем належним чином оформлених супровідних документів на поставлений товар у відповідності до п. 4.1. Договору.

Разом з тим, як вірно встановлено Господарським судом Київської області, посилання скаржника на те, що вищезазначені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не підтверджують факт виконання позивачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 75 від 03.01.2014, так як стосуються інших договірних відносин сторін, що виникли на підставі договору поставки № 379 від 03.04.2013, спростовуються наявними в матеріалах справи листами позивача № 2 від 31.01.2014, № 8 від 15.04.2015, № 9 від 15.04.2015, № 10 від 15.04.2015 та № 11 від 15.04.2015, якими він повідомив відповідача, що при виписці видаткових накладних за січень-травень 2014 було допущено помилку, а саме помилково вказано як підставу поставки товару договір № 379 від 03.04.2013, замість договору № 75 від 03.01.2014. При цьому, підставою поставки товару за видатковими накладними за період червень-липень 2014 вказано саме договір купівлі-продажу №75 від 03.01.2014.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань відповідно до умов п. 3.2. договору № 75 від 03.01.2014 станом на час звернення позивача до суду із даним позовом за отриманий товар розрахувався частково на суму 3 007 212, 19 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 1 521 550, 75 грн.

З огляду на викладене, 03.09.2014 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 11/юр від 15.08.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком № 3812 від 03.09.2014, в якій він просив, зокрема, добровільно погасити заборгованість за договором купівлі-продажу № 75 від 03.01.2014 у сумі 1 521 550, 75 грн.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу № 75 від 03.01.2014, яка станом на момент звернення до суду становила 1 521 550, 75 грн.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено позивачу 800 000, 00 грн. заборгованості за товар, отриманий на підставі договору № 75 від 03.01.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи наданими відповідачем оригіналами платіжних доручень № 11022 від 10.02.2015 на суму 200 000, 00 грн, № 11266 від 16.02.2015 на суму 200 000, 00 грн, № 11576 від 23.02.2015 на суму 200 000, 00 грн та № 306 від 03.04.2015 на суму 200 000, 00 грн, в зв'язку з чим провадження у справі в частині позову про стягнення 800 000, 00 грн заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки в цій частині відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий на підставі договору купівлі-продажу № 75 від 03.01.2014 товар становить 721 550, 75 грн (1 521 550, 75 грн. - 800 000, 00 грн), вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 521 550, 75 грн. підлягає частковому задоволенню у сумі 721 550, 75 грн.

Крім того, позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17.04.2015 просив суд стягнути з відповідача 234 213, 05 грн інфляційних втрат та 15 882, 48 грн 3% річних.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 234 213, 05 грн інфляційних втрат, що нараховані за період з липня 2014 по січень 2015 на заборгованість відповідача у сумі 1 521 550, 75 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».

Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є невірним, оскільки позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за липень 2014 на заборгованість у сумі 1 521 550, 75 грн, оскільки в липні 2014 відповідачем мали бути здійснені платежі за товар, поставлений в період з 25.06.2014 по 11.07.2014, на суму 691 942, 50 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком, здійсненим Господарським судом Київської області, відповідно до якого: за липень 2014 року на заборгованість відповідача у сумі 829 608, 25 грн. та за серпень 2014 року - січень 2015 року на заборгованість відповідача у сумі 1 521 550, 75 грн, інфляційні втрати становлять 230 029, 49 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 15 882, 48 грн 3% річних, що нараховані за період з 21.07.2014 по 24.11.2014 на заборгованість відповідача у сумі 1 521 550, 75 грн.

Господарський суд Київської області вірно дійшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 15 882, 48 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду Київської області щодо часткового задоволення позову та стягнення з відповідача визначеної суми боргу обґрунтованими.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2015 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2015 у справі №911/5261/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/5261/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська